Yevhen Bystrytsky

Афган і ми

Байден наказав вивести війська з Афганістану, кинувші на призволяще тисячі, якщо не десятки тисяч, афганських громадян, “приручених” Америкою до демократичних цінностей. Романтична Істина Сент-Екзюпері “Ми відповідальні за тих, кого приручили” набула всесвітнього масштабу гуманітарной катастрофи. Життя тисяч і тисяч, чоловіків і жінок, безумовно, опинилися під загрозою насилля і знищення.

З чим згодні всі серьозні світові коментатори — це катастрофа етики головного оплота ліберальної демократії, моральний крах США. Провал претензій Америки на те, щоб бути захисником світової демократії за допомогою членів НАТО. Отже — ганебний провал претензій на універсальність, на глобальне значення самої політичної ідеології лібералізму.

Філософська теорія Фукуями про кінець, завершення історії політичного різноманіття та політичних конфликтів, давно піддана критиці за її спрощення. Втім, афганський крах американської версії лібералізму продемонстрував це просто і наочно: ліберальна демократія далеко не всесильна.

Вчора блогер Алекс, процитований CNN, добре сказав, що Вашингтон втратив авторитет як борець за демократію. "Це сумний день для США. Після років і років брехні власним людям і обгортання їх самих прапорами та патріотичним жаргоном, який був нічим іншим, як відвертою брехнею. Тепер закордонна дипломатія США в лайні."

Зі всього цього робиться простий і швидкий висновок: тепер ніхто не має права диктувати демократичну мораль іншому народу. Немає міжнародного права глобально заявлятися і воювати за універсальні права людини — права на свободу слова, релігійне сумління, недоторканість життя, гендер — на територіях суверенних держав.

Не мовчать і наші інтелектуали. Вони цілком вірно оцінюють урок, наданий талібами претензіям свободного світу на силову гегемонію. Вони точно формулюють головне питання сучасності: як і чи це можливо органічно, без насилля, поєднати західну цивілізацію з локальними світами інших національних культур?

При всій повазі до них, мене зовсім не влаштовують їхні відповіді на цю вірну оцінку ситуації. Ось вони:

Захід і демократи — не лізьте зі своїми порадами, благодійними фондами, think tank’ами та reform policies в наш город.. Не нав’язуйте нам ваші ліберальні реформи за вашим зразком, розбудову громадянського суспільства, побудову антикорупційних інститутів та вимог підзвітності влади. Дивіться на управлінську імпотентність та ганебну втечу від відповідальності американського ставленика-афганського президента Ашрафа Гані. Чи допомогли йому гарварди і стенфорди, в яких він навчався. Дивиться на корупцію, яку ви розвели в Афгані за двадцять років та за витрачений трильйон доларів. Ідеали талібану вище західного інтелекту.

А що замість цього? Що замість демократичних реформ, гарвардського інтелекту, сучасної науки і техніки? Замість "комфорту" якості життя західної людини?

І один з радників Президента радить: “- борьба за построение в Украине «нового, демократического государства» смысла не имеет.” І продовжує: “ Если за что и бороться, то сразу за построение новой цивилизации - которая успешно, на практике, сможет ответить на вышеизложенные [серйозні] вопросы.”

“Ми свой, ми новий мир построим!” — це чудо вже було. Можливо, тут йдеться про новий світ слуг народу: Хто був слугой, той стане всім. Але, жарти — потім.

Не вигадуйте вже знайдене. Україна вже 30 років тому надала власну відповідь на глобальне питання, що на сьогодні постало з національної перемоги талібану та зі спроб нав’язати йому демократію. Україна відірвалась від комуністичного і імперського світу Росії з їх претензією на універсальність саме на національній основі. Революції Майдану і опір агресору кровью закріпили європейський шлях України.

На цьому шляху Україна вже на практиці поєднує національну особливість з універсальними цінностями демократії. Демократия вимагає державного закріплення правової рівності національних культур, однаково толерантного ставлення до культурних особливостей. На цьому спекулюють політичні прибічники проросійської культурної орієнтації, галасуючи про насилля над язиком. На цьому шляху нелегко балансує між демократією і радикальним націоналізмом проукраїнська політика. Саме політична суперечка культурницьких орієнтацій — проукраїнської та проросійської — деконсолідує країну: уповільнює демократичні реформи та послаблює нас перед обличчям агресора і у стосунках з партнерами.

Приклад Афгану, немовби, ставить крапку в цій суперечці: національна ідея перемагає ліберальну рівність прав і свобод. Ліберальній демократії прийшов кінець — фантазують наші експерти. Панове, не дай Боже, щоб українському демократичному вибору прийшов кінець в прямому зіткненні радикалів від культур -- подарок Путіну.

І США, і європейські демократії, і НАТО нікуди не дінуться навіть після позорного морального провалу дипломатії Байдена. І долар залишиться міцною валютою. І технологічний прогрес буде на боці демократій. Так само не варто чекати на швидкий кінець путинської “керованої демократії”.

Інших цивілізацій у світу для нас поки що немає. Світ змінюється, але не перевертається.

Тому, якщо не хочете в трюмі в Росію, а бажаєте безвізом та першим класом до Європи, то прийдеться будувати нову демократичну Україну. Зокрема за політичною, фінансовою і військово-технічною допомогою з боку розвинутих демократій.

18 08 2021

https://www.facebook.com/100005086094564/posts/1864852107027641/