www.ji-magazine.lviv.ua

Вікторія Рощина, журналістка

9 листопада в Києві затримали бойовика «ДНР» Дениса Куліковського (відомого також як «Палич»), який був начальником катівні «Ізоляція» в окупованому Донецьку. Він розказав, що мешкав у столиці з 2019 року, але чому його затримали лише зараз — невідомо. 

Слідство вважає Куліковського членом банди з більш як 40 людей, що відповідала за роботу однієї з найпохмуріших тюрем на непідконтрольній території. Діяльність «Палича» в окупованому Донецьку розслідує Служба безпеки України. А вже у грудні український суд почне слухати справу щодо керівників «Палича» — восьми інших членів банди, яких вважають творцями «Ізоляції». Щоправда, судитимуть їх усіх заочно. 

Серед ймовірних членів банди — колишні міліціонери, військовослужбовці, експрацівники колоній і навіть топменеджери. hromadske поспілкувалося з потерпілими у цій справі, з’ясувало деталі обвинувачення та розібралося, ким були творці «Ізоляції» до початку війни і чому заочні суди над ними важливі.

Колаж

Фото: Антон Шишенок / hromadske

Фатальний знімок

«У серпні 2014 року взяв квиток на Донецьк, щоб зробити матеріал для Peace Journal. Я попередив кількох знайомих, все почистив, прибрав зайві документи. За три дні сідаю на потяг, і вранці — в Донецьку», — пригадує свою останню подорож до окупованого Донецька журналіст і блогер Дмитро Потєхін.

 Їхати на окуповану територію влітку 2014-го було небезпечно, а йому — одному з активних учасників «Помаранчевої революції» та координатору проєкту «Чесні вибори 2004» — тим паче. Але Дмитро ризикнув. 

«Для легенди я взяв із собою речі для басейну і з цим рюкзаком пішов гуляти майже порожнім містом. Знайшов таксистів. Питають: “Куди тобі?”, а я — “Ну, поїздити містом. В басейн”. Вони, певно, думали: “Ну, прикольний чувак. Війна, а він до басейну збирається. Але знайшовся один, якому було пофіг — я ж платив гроші», — розказує Потєхін. 

Колишній в'язень «Ізоляції» Дмитро Потєхін, листопад 2021 року

Фото: Вікторія Рощина / hromadske

Ближче до вечора таксист висадив його у центрі міста. Дмитро прогулявся вулицями Донецька і планував незабаром повертатися до Києва. Дорогою на вокзал він побачив готель «Ліверпуль», у якому колись зупинявся зі своєю подругою, і вирішив зробити світлину на пам’ять.

Тоді він ще не знав, що в будівлі розташована одна з баз так званого Міністерства держбезпеки (далі МДБ) самопроголошеної «ДНР». 

«Спочатку підійшов один чоловік, потім ще двоє. Мішок на голову і кайданки», — пригадує Дмитро. У колишньому готелі він провів ніч, на ранок його повезли до захопленого відділення поліції, а згодом — в «Ізоляцію», колишній мистецький центр Донецька, який бойовики перетворили на катівню.

Терикон над «Ізоляцією» з оленем на вершечку

Фото: Telegram / «Донецький тракторист»

Тортур і знущань у незаконній тюрмі зазнали багато десятків людей. За свідченнями самих в’язнів, їх били, ґвалтували, прив’язували електричні дроти до геніталій, обливали окропом тощо…

Дмитро Потєхін пробув в «Ізоляції» 48 днів. Чоловік каже, що, на відміну від інших, фізично його не чіпали.

«Але погрожували. Казали: “Зараз віддамо тебе донецькому “Беркуту”, розкажеш їм, що ти робив на Майдані, як ти не носив їм пиріжки», — пригадує він. А після цього навіть запропонували працювати на російський пропагандистський телеканал «ЛайфНьюз» (щоправда, журналіст відмовився).

Вийти з незаконної тюрми Дмитру допомогли міжнародні організації, і після звільнення він залишив окуповане місто. 

Зараз чоловік є одним із 34 потерпілих у справі щодо організаторів та наглядачів незаконної тюрми «Ізоляція». Дмитро співпрацював зі слідством, допомогав ідентифікувати людей, які там працювали, і був єдиним із потерпілих, хто приїхав у листопаді до Покровська (Донецька область) на одне з перших засідань у цій справі. Утім, тоді слухання перенесли на 9 грудня.

Скриншот із профайла Василя Євдокімова на сайті Державної іпотечної установи, де він працював заступником Голови правління

Фото: «Миротворець»

Банда «Леніна»

Лідером банди, яка, за даними українського слідства створила «Ізоляцію», є Василь Євдокімов, відомий також як «Ленін». В інтернеті можна легко знайти його біографію за довоєнний період: він працював у Києві заступником голови державного підприємства, що займалося іпотекою та кредитами, а до того — очолював великі приватні компанії Донеччини. 

Проте, як стверджує один з потерпілих, ще до 2014-го року Євдокімов уже нібито мав зв'язки з кримінальним світом та російськими спецслужбами. «Він був напівзаконник, бандит. Тому що на “Ізоляції” утримували “общак” єнакієвський, горлівський. У нього кум — авторитет із Єнакієвого, а другий кум — ФСБшник з Росії. Отже, його кришували», — каже про «Леніна» потерпілий Валерій Соколов.

Євдокімов був керівником центру спецоперацій так званого Міністерства держбезпеки «ДНР». Колишні в’язні «Ізоляції» розповіли hromadske, що саме він контролював у незаконній тюрмі більшість процесів — особисто давав вказівки, кого з затриманих слід катувати і які саме свідчення з них треба «вибити».

Перехоплені розмови «Пенсіонера» та «Палича» щодо майнового стану «Леніна», 2021 рік

Фото: скриншот із відео «Обозревателя»

Регулярні контакти Євдокімова з російськими спецслужбами під час «роботи» в «Ізоляції» підтвердив його підлеглий «Палич» на відео, яке після затримання бойовика в Києві опублікувала СБУ. 

«Співробітники ФСБ працювали в основному з Євдокімовим Василем Вікторовичем, “Леніним”. На всі затримання він або особисто їздив, або його люди були», — говорив Денис Куліковський. 

«Палич» також розказав, що саме «Леніну» належала ідея вбивства українського контррозвідника Олександра Хараберюша в 2017 році: полковника підірвали в Маріуполі, коли він сів за кермо автівки. План цього теракту нібито розробляли в «Ізоляції». Нині СБУ офіційно вважає Василя Євдокімова організатором вбивства полковника Хараберюша. Справу проти «Леніна» вже спрямували до суду та призупинили слухання через його розшук.

Де зараз перебуває Василь Євдокімов — невідомо. Однак не виключено, що в Росії: адже в лютому 2021 року на сайті «Обозреватель» з’явилися аудіозаписи нібито перехоплених українською розвідкою розмов «Палича» з іншим бойовиком, під час яких вони обговорювали життя та статки «Леніна». З оприлюднених записів зрозуміло, що «Ленін» через довірену особу вивозив гроші та речі з Донецька до Москви, де мав нерухомість — сім квартир і земельну ділянку.

Обвинувачені у справі щодо катувань в «Ізоляції»

Фото: Антон Шишенок / hromadske

«Там усе вирішували гроші»

Українські поліцейські встановили 47 учасників банди «Леніна», яка мала чітку ієрархію і структуру. Наступними за впливом після Василя Євдокімова в «Ізоляції» були такі люди:

·         Один із керівників спецназу «МДБ ДНР», Станіслав Слєпньов, з позивним «Монгол». За інформацією російських ЗМІ, до війни він служив у Французькому іноземному легіоні та брав участь у боях на території Сирії. Згодом він, уже як бойовик «ДНР», захоплював будівлю СБУ в Донецьку та приводив до присяги правоохоронців, які вирішили перейти на бік терористів. Саме «Монгол» проводив перший допит журналіста Дмитра Потєхіна в «Ізоляції».

·         Один із керівників оперативного блоку міністерства держбезпеки так званої «ДНР», Валерій Каминін, з позивним «Док» — саме він проводив другий допит Потєхіна. Окрім того, журналіст упізнав його на світлині з місця падіння літака МН17.

·         Денис Куліковський з позивним «Палич», начальник незаконної тюрми «Ізоляція», який безпосередньо керував конвоїрами й наглядачами. У листопаді цього року його затримали в Києві.

Станіслав Слєпньов («Монгол») під час захоплення будівлі СБУ в Донецьку у 2014 році

Фото: скриншот

«Як психолог він чітко знав, на що натиснути, як знущатися. Геть не дурень, розумний. А з іншого боку, з усією його жорстокістю, у нього в кабінеті жив кіт Буржуй, якому було дозволено все», — пригадує одна з колишніх полонених у розмові з нами. Інші в’язні говорять про садистські нахили Куліковського, втім, додають, що він був не найжорстокішим.

Найбільш жорстокими, за словами жертв, були насамперед наглядачі. «Я не розумію, звідки це в них. Вони ж були колишніми українськими військовими. От вони тебе виводять, ти йдеш, нікого не чіпаєш — але йому потрібно так тебе штовхнути в спину, щоб ти полетіла цим коридором», — пригадує ще одна колишня полонена, яка просить не називати її ім'я. 

Нам вдалося зв’язатися з чоловіком, який був в’язнем «Ізоляції», але співпрацював з «МДБ ДНР», і той розповів про внутрішню «кухню» тюрми.

Колишній працівник «МДБ ДНР» продемонстрував hromadske документи, які він викрадав нібито для спецслужб України

Фото: hromadske

«Спершу це були окремі групи, щось середнє між мафією та бандою. Вони виходили на когось головного — бригадира, бригадир виходив на замовника, а замовниками, імовірно, були ФСБвці або ж паралельний центр — Пушилін і команда». 

Цей чоловік згодом викрав та передав українській стороні список працівників «МДБ ДНР». «Далі, коли я вже викрав цей список структури, я бачив, що в них є схожість з КДБ СРСР», — каже нам співрозмовник.

Для керівництва незаконної тюрми «Ізоляція» також була бізнесом. «Від мене вимагали гроші, мовляв, “хочеш жити — плати”. Той-таки “Палич” і вимагав. Сорок і шістдесят тисяч гривень. Там усе вирішували гроші. Можливо, ідейні там були у 2014. Але потім — тільки бабки», — розповів нам Олександр Ахунзянов — бізнесмен із Донеччини, у якого бойовики відібрали бізнес і близько місяця утримували в незаконній в’язниці.

Заочний суд

Саме охоронців, конвоїрів та їхніх керівників заочно судитимуть у Покровську, що на Донеччині. Окрім «Монгола» та «Леніна», серед обвинувачених у справі «Ізоляції» також Микола Аброчнов («ДК»), Андрій Бредихін («Рем»), Руслан Єремичев («Єрмак»), Володимир Бутенко («Бут»), Юрій Кривонос («Толстий»), Михайло Кулініч («Михалич», він же «Танкіст»).  Справу щодо них розслідувала поліція.

Більшість із них — колишні українські військові, які перейшли на бік ворога. Їх звинувачують за п'ятьма статтями кримінального кодексу: зокрема, це торгівля людьми та створення незаконних збройних формувань

Адвокатка з центру безоплатної правової допомоги Ольга Албот представляє інтереси усіх восьми обвинувачених. Від коментарів вона відмовилась, пояснивши, що не має зв’язку з підзахисними, а тому не може узгодити спільну позицію. «Я не спілкувалася з ними. Шукати їх у Донецьк чи Макіївку я теж не поїду. Тому наразі без коментарів».

Повна структура організованої злочинної групи, яка працювала в «Ізоляції»

Фото: Антон Шишенок / hromadske

Справу ж проти «Палича», начальника «Ізоляції», ще розслідує СБУ. На наш запит із проханням пояснити, чи знали правоохоронці про те, що Денис Куліковський жив у Києві з 2019 року, в спецслужбі відповіли, що «наразі не можуть розголошувати цю інформацію».

Втім колишніх полонених той факт, що «Палич» перебував у столиці тривалий час, не дивує. Дехто говорить, що він сидів в ізоляторі СБУ, інші — що винаймав квартиру. 

Колишній полонений Станіслав Асєєв не виключає і того, що «Палич» міг співпрацювати з українськими спецслужбами. Наші джерела серед колишніх працівників СБУ також не відкидають цієї версії, але запевняють, що не знають деталей.

Співпраця з терористами?

В Україні є ще одне розслідування щодо злочинів на території донецької «Ізоляції», у якому фігурує Євген Бражніков — експрацівник міліції та колишній в’язень катівні. У 2016 році його затримали в окупованому Донецьку нібито через підготовку вбивства колишнього голови самопроголошеної «ДНР» Олександра Захарченка та кинули до «Ізоляції». 

До Києва він повернувся завдяки обміну полоненими у грудні 2019 року. Лише за деякий час колишній в’язень донецької тюрми, журналіст Станіслав Асєєв заявив про те, що серед визволених є ті, хто працював на адміністрацію «Ізоляції» та катував людей. 

«Його [Бражнікова] звинувачують у тому, що він був правою рукою цього Куліковського “Палича”, брав участь у катуваннях і побитті інших в’язнів і, зокрема, через це міг вільно пересуватися територією “Ізоляції” та мав певні привілеї від адміністрації», — сказав Асєєв.

Цю інформацію перевірила Служба безпеки України і вже згодом оголосила Бражнікову підозру. «У справі 9 потерпілих, більш як 20 свідків. І один Бражніков, який каже, що всі ми брешемо, а сам утік від суду», — розказав нам Станіслав Асєєв. 

Нині Бражніков справді переховується у Франції, де просить про політичний притулок. Під час розмови з нами він зазначив, що виїхав за кордон ще у вересні, оскільки «не вірить в українське правосуддя і не почувається тут у безпеці». Чоловік каже, що справді бив полонених, але переконує, що це було не за вказівкою адміністрації, а нібито через особисту неприязнь.

«Так, у мене були конфлікти, я бив і відповідатиму за це. Але ж, по-перше, це штраф, а по-друге, потрібно розібратися в причинах. Я колишній співробітник міліції, а четверо потерпілих у справі — раніше судимі. Один із них за вказівкою Куліковського гвалтував чоловіків. Я з такою мерзотою за одним столом не сидітиму», — сказав Бражніков. Також він підтвердив, що в камері був «старшим», але запевняє, що ходив на роботу так само, як і решта.

Євген Бражніков

Фото: скриншот

Олександра Матвійчук, голова правління «Центру громадянських свобод» і співавторка закону про воєнні злочини, яка бореться за права політичних в’язнів, наголошує на тому, що в такому разі мають розглядатися конкретні дії конкретної людини. 

«Суд вивчатиме докази і встановлюватиме його вину. Направду тут не має особливого значення те, що він був таким самим ув’язненим, тільки з додатковими функціями та цілою низкою привілеїв. Він має понести відповідальність за свої вчинки», — каже Олександра Матвійчук.

 «Він себе там вільніше почував. Чи працював він на адміністрацію? Ну, якби ви опинилися на його місці й вам сказали: “Бий” — як би ви вчинили? Він і бив. Але бив на пів сили. Це те, що я знаю», — каже нам один із колишніх ув’язнених Олександр Ахунзянов. 

Деякі потерпілі стають на захист Бражнікова, мовляв, «Ізоляція» — це було місце виживання. «Можна сказати, що і я співпрацювала — я ж готувала їсти. Але я там була під прицілом автомата, як і всі інші. І спробуй не піди. А пішла б я на принцип — що з того?», — каже Галина Гайова, також колишня полонена.

Окрім Євгена Бражнікова, Станіслав Асєєв згадував також про звільненого з полону ще у 2017 році Олексія Кускова, який, за його словами, також збиткувався й катував полонених. Втім, чи займаються даним фактом правоохоронці — наразі невідомо, відповіді на запит ми поки не отримали.

На що чекає президент?

«Зараз ми бачимо, як у Німеччині відбуваються суди над секретарями концтаборів, які займалися діловодством — тобто не були людьми, які вчиняли злочини власноруч. Нині їм по 70-80 років і вони на судах прикривають свої обличчя. Це дуже й дуже потужно. Люди, які вчиняють злочини на окупованих територіях, мають розуміти, що це — їхнє майбутнє», — говорить голова правління «Центру громадянських свобод» Олександра Матвійчук. За її словами, будь-який заочний вирок у справі «Ізоляції» має значення.

«Якщо український суд визнає цих людей воєнними злочинцями — їм буде закрита дорога, будь-який проїзд, і вони будуть змушені лишатися в РФ чи на окупованих територіях. До того ж, нагадаю, що потрібно мислити на три-чотири кроки вперед. Ми знаємо з історії, що авторитарні режими падають, політична ситуація змінюється, а люди, які вважали, що вони недоторканні — зрештою постають перед судом і можуть відбути реальне покарання», — говорить Матвійчук. 

У травні цього року Верховна Рада ухвалила окремий закон, який встановлює відповідальність за воєнні злочини. Але документ досі не підписав президент.

«Цей закон змінив би історію і того-таки “Палича”. Тому що йому інкримінували 4 статті. Три з них — за ординарні (тобто не міжнародні) злочини, і лише одна — за воєнні злочини. Але вона мертва, бланкетна, бо в ній відсутні посилання на міжнародні договори», — пояснює Олександра Матвійчук.

Ми запитали в Офісу президента з чим пов’язане те, що закон досі не підписаний, втім, відповіді не отримали.

Знаряддя тортур: стіл, до якого прикручували в'язнів, телефонний апарат польовий (ТАП), дроти, вода для змочування контакту дроту зі шкірою

Фото: Telegram / «Донецький тракторист»

«Є надія на міжнародні суди»

«Таке враження, ніби знімають якийсь страшний фільм і ми застрягли в масовці», — так одна з колишніх полонених описує стан, у якому вона жила на «Ізоляції». «Ми постійно чули, як допитували струмом. І коли це тривало всю ніч, до самого ранку — мізки не витримували, ти розумів, що нічого не можеш зробити, нічим не можеш допомогти», — каже жінка, ледь стримуючи сльози.

«Звісно, все це залишилось у голові, нікуди від цього втекти не вдасться. Але з часом просто вчишся не так гостро це сприймати», — каже колишня полонена Галина Гайова. «Ми з чоловіком досі не можемо про це відкрито говорити: він постійно дратується і ми одразу закриваємо тему. Я досі не знаю, що йому довелося тоді там пережити», — ділиться ще одна полонена, яка потрапила в «Ізоляцію» разом із чоловіком. Дехто з колишніх бранців хоче забути все, що було там, і не надто вірить, що їхніх катів колись таки спіткає покарання.

Експолонений Дмитро Потєхін — єдиний з-поміж потерпілих, хто приїхав на минуле судове засідання — попри все переконаний у важливості процесу. «Коли буде рішення суду, то далі там уже можливі варіанти. Є ж Інтерпол, інші механізми. Але має бути висновок, рішення про те, що вони терористи, що вони злочинці, — каже Дмитро. — У наше правосуддя я не вірю, проте є надія на міжнародні суди».

***

Підготовче засідання у справі ОЗГ, яке було заплановане на сьогодні, 9 грудня, в суді Покровська знову не відбулось. Як нам повідомила помічниця судді, не всі потерпілі надіслали заяви про розгляд справи без них, а також не з'явилася адвокатка обвинувачених. Наступне засідання запланували на січень.

9 12 2021

https://hromadske.ua/posts/banda-lenina-yak-ukrayina-suditime-tvorciv-doneckoyi-kativni-izolyaciya