|
![]() ![]() Helgi Sharp (Олег Шарп)Чи буде широкомасштабна війна?Викладу своє бачення. Воно
суб'єктивне, але ґрунтується
не на емоціях, а на фактах і різнобічній
інформації.
Перше відео колони російських танків виклали з Горлівки 21 березня 2021 року.
Через тиждень таких фото і відео
з технікою з Росії, яка переганяється до кордону України, вже десятки: локації - від Білорусі
до Краснодарського краю. Велику
колону БМП, БМД і вантажівок 24 березня
перегнали по мосту з Краснодарського краю до окупованого Криму. Лукашенко теж просуває армію
до кордону з Україною. На сьогодні вздовж російсько-українського кордону і на окупованих
територіях Донбасу і Криму перебувають 28 батальйонних тактичних груп противника. Зараз присутність
військових: у Криму - 32
700, на Донбасі - близько
28 000 під керівництвом кадрових військових РФ плюс 2000
"інструкторів".
Їх декілька:
Путін побачив, що за Байдена Північноатлантичний альянс віднаходить
друге дихання, а тому вирішив
пограти м'язами. Також його дуже
зачепили слова про те, що він "убивця", і людина просто (так-так) казиться
таким-от, звичним йому,
способом. Крім того, Москві
важливо знати, як далеко готові
зайти Штати у своїм прагненні допомагати Україні і яким чином організована її оборона. Тест,
так би мовити.
Дуже правильно реагує. У Києві пройшла зустріч аташе з питань оборони США, Канади і Британії з керівництвом українського Міноборони. Одночасно, міністр оборони США зателефонував
Таранові і пообіцяв допомогу в разі ескалації аґресії РФ. Це дорогого варте. Такого сиґналу Росія не може не прийняти й не розуміти наслідків.
Перш за все,
авіацією. Ніяких наземних військ Альянс нам не надасть, і американські солдати на територію України не зайдуть. Але допомоги авіації укупі з ППО, розташованими в Румунії та Болгарії, а також власними діями ВСУ, вистарчить для того, щоб завдати втрат
ворогові, несумірних з його початковим задумом. Плюс інтенсивні поставки
озброєння в Україну.
Як на мене, ні. Путін, насамперед,
ґебіст. А ще сцикло, яке не зважиться воювати із сильнішим
(ніж досі) противником.
Тому зараз здійснюється широкомасштабна ґебешна інформаційно-психологічна
операція проти України з підняттям ставок - як
для Заходу, так і для свого населення. Треба розуміти, що російська
економіка у тривалій рецесії, і в Путіна немає великого бажання отримати нові санкції.
Він не любить ПРЯМОЇ відповідальности,
він КҐБ-шник, який проводить таємні операції і завжди каже, що його
там немає. Тому зараз для нього
нелогічно йти в наступ на тлі військової
консолідації Заходу й того фактору, що ЗСУ не такі, як у 2014 році - Порошенко за 5 років зробив армію вельми боєздатною. Бліц-криґу не вийде, наступальна операція призведе до десятків тисяч загиблих, мільйонів біженців та відповідальности Путіна. Йому це
не потрібно. До того ж, утримати
захоплену територію багато складніше, ніж завоювати.
Подальшої гри м'язами і значного
загострення на лінії зіткнення із застосуванням
забороненого Мінськими угодами озброєння. Мета: зіграти на прагненні Зеленського до "мирного вирішення
конфлікту", піднімаючи
і піднімаючи ставки. В очікуванні,
що той здригнеться й піде на поступки Кремлю. Військового
просування вглиб української території на даному етапі не бачу. Надалі тактика залишиться попередньою: розхитування ситуації в Україні будь-яким способом - фінансовим, економічним, інформаційним, політичним. Військовий спосіб для Путіна - не найкращий, але він поспішає вичавити
максимум з ситуації, поки
при владі в Києві слабкий президент, готовий "домовлятися", йти на
поступки і вишукувати мир в очах аґресора.
Прекрасно розуміючи, що,
коли на зміну йому прийдуть умовні Порошенко або Турчинов, така тактика працювати перестане. Ну, й на закінчення наведу слова аналітика
з кремлівського пулу, сказані
ним у приватній бесіді на прийомі в однім із посольств: "Москва
не всесильна, інструментарій її
обмежений. Досі тільки армія та гроші були її
інструментами. Але грошей вже
не так багато (кляті санкції!). До того ж, їх треба комусь давати, а давати їх в Україні
вже нікому. Армією можна взяти
реґіон під контроль - ані утримувати, ані розвивати армією
його не можна. Потрібні реґіональні еліти, які візьмуть
на себе відповідальність. На Донбасі
і в Криму такі еліти ми заздалегідь виховали, але на інших українських територіях їх мало. Або їх узято під жорсткий
контроль з боку СБУ та ЦРУ. Свого часу Порошенко й
нашу церкву майже прибрав
до рук, а на неї у нас було
багато надій. Дешеві повії на кшталт Бойка чи Медведчука особливої
погоди не роблять - ми добре знаємо їм ціну.
Наразі будемо максимально використовувати слабкість Зеленського, але великих надій на
докорінну зміну курсу України Кремль не має. Що далі? Основну
ставку робити на внутрішньоукраїнський
розбрат, фінансово і організаційно підтримуючи антисистемні, націоналістичні і проросійські рухи. Мета:
максимально послаблювати державність
і демонструвати світові
вашу нестабільність. Далі -
по ситуації. Головне, щоб у
вас до влади знову не прийшла людина типу Порошенка, а Вашинґтон не почав розміщувати свої бази на території
України." Мої думки ви почули. Я не пророк, а Путін - непередбачуваний і нестабільний, тож можливе все. Але ми теж не
хлопчики для биття. І у нас немає
іншого виходу, більше як битися. Прорвемося й будемо жити. 2 04 2021 https://www.facebook.com/100005650352830/posts/1585054545026209/ |