Редакційна стаття The West’s Energy Masochism, WSJ

Енергетичний мазохізм Заходу

Путін користає з автодеструкційної кліматичної політики демократичної Європи.

З наближенням зими Європа опиняється в енергетичній кризі – і залежить від ласкавої милості російського диктатора Владіміра Путіна. Це самоіндукована катастрофа, що готувалася роками.

Європейські ціни на енергоносії зросли більш ніж у п'ять разів порівняно з минулим роком, оскільки азійське споживання зросло, а пропозиція в усьому світі скоротилася. Росія постачає континенту близько половини природного газу, який обігріває будинки і живить промисловість. Хоча Москва виконує довгострокові контракти, вона відмовляється від значних спотових продажів газу.

Минулого тижня Путін заявив, що його країна постачає максимум можливого газу, але цього місяця глава Міжнародного енергетичного агентства Фатіх Біроль оцінив, що Росія може збільшити експорт в Європу на 15%. Кілька російських офіційних осіб ясно дали зрозуміти, що політичні поступки полегшать кризу.

"Змініть противника на партнера, і справи вирішуватимуться простіше, – заявив в цьому місяці посол Росії в Європейському Союзі Володимир Чижов. "Коли ЄС знайде достатньо політичної волі для цього, вони будуть знати, де нас знайти".

Інші офіційні особи Кремля, в тім числі Путін, натякнули, що надання регуляторного дозволу на новий трубопровід "Північний потік-2" з Росії до Європи допоможе пом'якшити кризу. Москва хоче, щоб трубопровід поглибив енергетичну залежність Європи від Росії, а також позбавив Україну прибуткових зборів за транзит газу, які вона має з нинішніх газопроводів.

Костянтін Косачов, впливовий російський законодавець, нещодавно заявив агентству Bloomberg, що "ми не можемо бігти на поміч тільки тому, щоб компенсувати помилки, яких ми не робили". Віддаймо йому належне за бандитську щирість.

Європейські лідери поставили себе в скрутне енергетичне становище во ім'я реалізації кліматичної програми, яка ніяк не вплине на клімат, але підвищує ціни на енергоносії, завдає шкоди споживачам та промисловості, а тепер ще й розширює бандитські можливості Кремля.

Великобританія та ЄС зобов'язалися скоротити викиди парникових газів до нуля до 2050 року, закривши вугільні електростанції та вливши мільярди в сонячні та вітрові проєкти. Німеччина та низка інших європейських країн практично заборонили фрекінґ. Це зробило європейських лідерів подібними на мореплавців 16-го століття, що вимолюють сприятливі вітри і погоду, оскільки ціни на енергоносії ростуть і падають в залежності від хмарності і сили вітру.

Німеччина постраждала додатково, коли канцлер Анґела Меркель вирішила відмовитися від ядерної енергетики, надто гостро прореагувавши на аварію на Фукусімі 2011 року. Наступного року Німеччина виведе з експлуатації свою останню атомну станцію. Європейська комісія нині обговорює питання, чи не варто класифікувати ядерну енергетику як стале джерело енергії, що могло би знизити витрати на фінансування ядерних проєктів. Але Німеччина виступає проти.

Готовність Європи завдати шкоди собі в ім'я недосяжних кліматичних цілей є одним з найбільших актів демократичної самодиверсії в історії. Тим не менш, наступного місяця європейські лідери вирушають на зустріч з глобального клімату в Ґлазго, щоб посилити свій енергетичний мазохізм. А президент Америки Байден готовий приєднатися до них у відмові від енергетичної безпеки. Путін має бути вражений своєю стратегічною удачею.

20 10 2021

https://zbruc.eu/node/108242