www.ji-magazine.lviv.ua

Іван Скорина

Нещодавно стало відомо про відкриття першої в історії бієнале наших улюблених дурних смішних картинок – мемів.  Міжнародна Biennale 4 Memes відбулася в грудні 2020 року – ідеальний спосіб завершити жахливий 2020-й, що і сам став мемом. Це розуміють і автори ідеї: «Меми працюють як захисний механізм від першої в нашому житті глобальної пандемії». Але «мемієнале» – не просто ще один недолугий метажарт [1]. Куратори стверджують, що меми рухають вибори, революції, свідомість. Ба навіть – творять суспільство. Як же вони стали такими всюдисущими? І як пов’язані з мистецтвом?

Походження мемів

Тож звідки взялися меми? Еволюційний біолог Річард Докінз ввів цей термін у книзі «The Selfish Gene» 1976-го року. Автор розуміє мем як частинку еволюційної системи поширення інформації, ідей та культурних феноменів. За його ідеєю, мем працює так само, як ген, але в культурній сфері. З такого способу мислення у 1980-х навіть виникла ціла наукова галузь – меметика. Але критики справедливо вважають, що переносити принципи генетики на аналіз культурних явищ недоречно, адже це значно спрощує предмет розгляду.

Сам термін — скорочення від давньогрецького «mīmēma», що означає «щось імітоване» («mimeisthai» — «імітувати»). Давньогрецьке «mîmos» має три значення: мімікрія (імітація), мім (актор) та пантоміма (вистава без слів). Також можливо, що Докінз був знайомий із творами «філософа-натураліста» Моріса Метерлінка, зокрема, його працею «The Soul of the White Ant» 1927-го року. В ній Метерлінк розглядає пам’ять мурах та використовує слово «mneme» (абстрактна одиниця пам’яті), що походить від древньогрецького «mimneskesthai» («пам’ятати»).

Імітація та пам’ять — два основні процеси у циркуляції мемів. Саме їх ми задіюємо, коли скролимо тематичні пабліки й надсилаємо смішні картинки друзям. І не лише це. До мемів також зараховують популярні мелодії та наспіви, фразеологізми, іконки (зараз можна додати емоджі), лоґотипи, жести, стилі одягу, специфічні способи щось робити та навіть архітектурні елементи. Найдавніший мем в історії – це, можливо, якийсь наскельний малюнок, такий символ, який почали відтворювати задля передачі готового посилу. Ранній символ-мем мав би бути до-мовним, змістовнішим за літеру. Він мав би передавати загальновідомий простий вислів чи конкретний образ – полювання, дім, смерть, народження. Такі в ранню епоху були меми. А які вони були в ранньо-інтернетну епоху?

Інтернет-меми

1990-го року Майк Ґодвін вперше назвав інтернет-тренд мемом. У статті «Meme, Counter-meme» він зацікавився тенденцією: все більше користувачів мережі Usenet у суперечках рано чи пізно, доречно чи ні називають опонентів прибічниками нацистських методів (або просто нікчемними наці!). Це «Закон Ґодвіна»: що довше триває суперечка, то ймовірність згадки нацистів ближча до одиниці. Цей своєрідний жарт мав стати контрмемом, зламати згадану тенденцію. Вже тоді Ґодвін піклувався про боротьбу з «поганими мемами» за допомогою «хороших». Зараз же ботоферми різних політичних сил світу приблизно цим і займаються: ведуть щоденну боротьбу за допомогою мемів.

За різними даними, першим розважальним мемом в інтернеті став Dancing Baby 1996-го року – 3D-модель малюка у підгузку, що танцює химерний танок. Це була стандартна модель у наборі програми з анімації Character Studio від компанії Kinetix/Autodesk. Пізніше, за рік, у малюка з’явилася фанатська сторінка. Протягом наступного виникли модифікації типу “Kung Fu baby”, “Rasta baby” та “Samurai baby”. Також базова модель з’явилась у ТВ-комедії “Ally McBeal”, де героїня бачила малюка під час марення. 2000-го року у Сімпсонах схожим чином танцював Ісус.  А 2020-го Dancing Baby навіть з’явився в HD-якості!

Яким же був перший мем, задокументований у медіа? Такими можна вважати два короткі комікси, надруковані на сторінках сатиричного журналу The Judge у 1920-х роках. Обидва побудовані на дихотомії Очікування vs Реальність. На першому, що вийшов 1919-20-го, представлені дві ситуації – “Коли сусід описує її” та “Яка вона насправді”. На другому сміються вже із зовнішності чоловіків: “Як ти думаєш, що виглядаєш, коли тебе фотографують” проти “Як ти справді виглядаєш”. Як бачимо, форма була зрозуміла задовго до появи інтернету. А також газет, й індустріальної епохи, а можливо, і розвиненої цивілізації.

Меми як стихійні реплікатори

Меми утворюються хаотично. Це універсальні одиниці, що передають ставлення, емоцію, стан чи систему зв’язків між певними елементами. Меми виникають, коли ставлення до чогось стає достатньо виразним – як істерика жінки, що кричить на кота, сум Кеану Рівза, драматичність Дмитра, біль Гарольда. І так далі. Будь-яка спроба класифікації (наприклад, така) виглядатиме як борхесівський «список тварин» – не структурований за жодним логічним принципом. Основний інтернет-архів мемів KnowYourMeme поділяє свій контент на такі розділи: культури, події, власне меми, люди, сайти, субкультури. Меми виражають напругу та непорозуміння між культурами та субкультурами, ставлення до тих чи інших подій, особистих чи історичних, асоціювання з чи відторгнення від певних людей, життєвих стратегій та спільнот.

Меми можуть також бути захисним механізмом не лише від пандемії коронавірусу, а й від будь-яких природних та цивілізаційних катаклізмів. Вони пропонують глядачеві емоційне зняття травматичного досвіду через його безсенсовне відтворення – своєрідна колективна терапія. Так американець починає танцювати на вежах-близнюках, а вибух у Бейруті співає пісню. Стає легше, коли доводиш подразник до катарсичного абсурду, ділишся з близькими і смієшся. Або не стає. Іноді цинічна дистанція, яку породжують меми, не несе терапевтичного ефекту, а лише підкреслює травму. Так після вбивства Джорджа Флойда деякі «білі американці середнього класу» розпочали флешмоб, що висміює його смерть. 

Сумний Кеану Рівз у вигляді конструктора “Лего”

Меми як вічне повернення

Крім імітації та запам’ятовування, однією з ключових ознак мемів є те, як саме вони продукують значення. Меми потребують циркуляції в активному контексті. «Немає значення, якщо ним не діляться» – каже французький філософ Жан-Люк Нансі у книзі «Being Singular Plural». Циркуляція, вважає він, і є суттю значення. Чому так?

Філософ стверджує, що у модерну добу, після краху великих наративів минулого, світ існує вже не як цілісна тотальність, об’єднана певним істинним порядком, а фраґментарно. Ми, сучасні люди, тепер маємо об’єднувати ці фрагменти самостійно. Цілісність світу виникає лише в момент нашої комунікації, обміну інформацією, циркуляції мемів урешті-решт.

«Значення – це буття-одне-з-одним… Немає іншого значення, ніж значення циркуляції» – каже Нансі – «Ми маємо знову здобувати те, що вже зробило нас “нами” сьогодні, тут і зараз… Ми створюємо сенс не за допомогою ствердження ціни чи цінності, а представляючи абсолютну цінність світу самого по собі».

Це здається влучним описом процесу створення і поширення мемів. У ньому немає сенсу, крім самого процесу. Меми мають значення лише у своєму контексті, за рахунок своїх авторів і споживачів. А ці люди, на додачу, частково ідентифікуються через меми, що вони їх постять і дивляться. А для того, щоб далі бути таким собою, потрібно далі виробляти меми та ділитися ними з тими, хто входить до твого контексту. Наприклад, контексту сучасного мистецтва.

Меми та мистецтво

Сучасне мистецтво відсилає до дуже вузьких специфічних контекстів або вивертає їх догори дриґом, і загалом сповнене абсурдних ідей. Тому воно легко піддається інтерпретації в меметичній формі. Банан Мауріціо Кателана, фак Білому дому Ай Вейвея, «Фонтан» Дюшана, який і першопочатково був напівжартом, «Чорний квадрат» Малевича. Непідготовлений глядач подекуди і досі може не розуміти, в чому ж прикол всього цього [2].

На думку Нансі, мистецтво «у кризі» з тих самих причин: так само, як немає книги буття, звідки можна дістати стрункий сенс існування, нема й чітких правил мистецтва. Мистецтво більше не може зображати істинний порядок речей, воно саме по собі стає передчуттям можливості іншого порядку, жестом відкривання іншого світу. За Нансі, сучасне мистецтво відкриває нам те, що світ можливий і за відсутності універсальної істини; те, що світ має для нас значення без потреби в уніфікованому порядку чи метафізиці. Таке мистецтво стає, як каже автор, «презентацією презентації» нескінченної циркуляції смислів, чим і є сам світ. Все, що нам лишається, це привітати світ у його перебуванні («thereness»). Вічне перебування у презентації презентації – хіба це не те, що ми всі переживаємо серед купи дурних картинок, жорстоких відео та милих ґіфок у пошуках мемів?

Примітки:

Текст був уперше опублікований у виданні gargant.ua.

[1] Мемієнале презентує низку мемерів, таких як Sad African Queen, Джоно Мі Ло та Джоель Бушар. Бієнале курують засновник Анам Баглам та запрошена кураторка Сумі Ган.

[2] Влучний мем-блог про мистецтво ведуть в Instagram арт-критик Джері Зальц та колекціонер Ларі Ґаґосян

10 01 2021

http://www.korydor.in.ua/ua/stories/memy-ta-mystetstvo.html