незалежний
культурологічний часопис <Ї> |
 www.ji-magazine.lviv.ua Віталій Портников«Путін перетворює Білорусь на Абхазію»Підсумки засідання найвищої державної ради Союзної держави, яке цього разу пройшло у віртуальному режимі – Володимир Путін був у окупованому Севастополі, а Олександр
Лукашенко у Мінську – спостерігачі
коментують дуже по-різному. Хтось говорить про
утиски для державного суверенітету
Білорусі, про її «повзучу анексію» сусідньою Росією. А хтось доводить, що взагалі не сталося нічого суттєвого. Так, горезвісні «інтеграційні карти» нарешті узгоджені. Однак формулювання майбутніх інтеграційних процесів, як і до їхнього узгодження, виглядають декларативними, немає жодних визначених
термінів, жодних наднаціональних інституцій, жодної єдиної валюти.
Адже у Росії постійно – можна сказати, протягом десятиліть – говорять саме про таку інтеграцію.
Під час акції проти інтеграції
Білорусі й Росії. Мінськ, 20 грудня 2019 року Але постає питання: а які цілі зараз перед собою
ставить Кремль, коли йдеться про Білорусь?
І відповідь на це питання можна спробувати
пошукати у підписанні єдиної військової доктрини, у створенні нових навчально-бойових центрів, у продовженні терміну існування російських військових об’єктів на території Білорусі, в обіцянках Олександра Лукашенка зміцнювати
і посилювати військову співпрацю з Москвою. Паралель – це Абхазія Паралель, яку не так
вже й складно помітити – це Абхазія. У цій
самопроголошеній республіці,
незалежність якої від Грузії Росія
визнала в односторонньому
порядку після російсько-грузинської
війни серпня 2008 року, демократії більше, ніж у Росії та Білорусі. Її мешканці
двічі відмовляли у довірі політику, якого відверто підтримував Кремль і який фотографувався з Володимиром
Путіним – Раулю Хаджимбі.
Тодішній керівник Абхазії Рауль Хаджимба (ліворуч) і президент Росії Володимир Путін. Москва, 1 грудня 2016 року Хаджимба – колишній кадровий співробітник КДБ СРСР. У далекому 2005 році
він програв президентські вибори популярному
в Абхазії Сергію
Багапшу й жодні зусилля
Кремля – аж до «мандаринової блокади»
республіки – не змусили виборців змінити свою думку. А
коли Кремль неймовірними зусиллями
продавив обрання Хаджимби
президентом у 2014 році – одразу
розпочалися зустрічі з Путіним та підписання «інтеграційних карт» по-абхазьки –
його політична кар’єра завершилася крахом. Кремль зосередився на посиленні своєї військової присутності в Білорусі Після переобрання на другий термін Верховний суд Абхазії не затвердив підсумки виборів, і Хаджимбі довелося відмовитися від влади. Кремль з цим погодився. Але, з іншого боку, на цей момент збройні сили самопроголошеної
республіки були інкорпоровані до складу Збройних сил Росії. Це саме те, навіщо
Росії був потрібен Хаджимба на чолі Абхазії: він підписав з Путіним
договір про союзництво та стратегічне партнерство, який передбачає створення об’єднаних збройних сил. Аналогічну угоду Москва підписала
і з самопроголошеною Південною
Осетією. І турбуватися про владу тепер ні
до чого: якщо на території республік перебувають збройні сили, які підпорядковуються
Путіну, а не президентам Абхазії
та Південної Осетії, яка різниця, за кого там голосує виборець? Матиме значення не те, хто у цій країні
президент, а те, хто у цій країні верховний головнокомандувач Лукашенка по
суті підштовхують саме до такого варіанту розвитку подій. Кремль зосередився на посиленні своєї військової присутності в Білорусі. І якщо рано чи пізно
Москва доб’ється від нього об’єднання збройних сил та силових структур,
питання про владу в Білорусі буде вирішено без будь-яких виборів і матиме значення вже не те, хто у цій країні президент, а те, хто у цій країні
верховний головнокомандувач.
А цим головнокомандувачем, звісно, буде Володимир Путін.
Президент Росії Володимир Путін та Олександр Лукашенко очима художника Гундуза Агаєва 6 11 2021 |
