www.ji-magazine.lviv.ua

Леся Поруцька-Сакович

Наші можновладні зрадники подбали про те, щоб ваґнери уникли належної їм кари. Най же SAS не схибить!

КІЛЬКА СЛІВ ПРО НАЙМАНЦІВ

Ще у старі часи, коли жодних Женевських конвенцій не було, все ж існували неписані правила ведення воєнних дій, і, зокрема, вони стосувалися того, що робити із захопленим противником. Тільки в рідкісних випадках, коли противник показав себе якось підло, його могли вивести у розхід, але в інших випадках усім було зрозуміло, що боєць підпорядковується наказові і, якщо клеїтиме дурня в бойовій обстановці, його виведуть у розхід свої ж. Ну. і плюс до того, були ж і традиції ведення війни, де справа була поставлена, загалом, досить гуманно як на бойову обстановку.

Але таким було ставлення до військових, що входили до складу саме офіційної армії противника, а от усі, хто діяв не від імені держави, а зі своєї волі, в розхід виводилися без сумнівів і жалю. Таке ставлення ґрунтувалося на тому, що ці люди з власної волі вирішили самі собі заробляти на життя вбивствами і грабунками. А коли людина встала на такий ризикований і лихий шлях, то, в разі невдачі, вона отримувала ціну свого ризику, зазвичай - із петлею на шиї.

Саме з цієї причини вважалося, що взятий у полон під час бою морський пірат не підлягає жодному іншому покаранню, крім страти. Його могли просто скинути за борт, зі зв'язаними руками й ногами, а могли спочатку повісити на реї у виховних цілях, щоб матроси могли запам'ятати, чим закінчується піратська вольниця. Те ж саме чекало й на учасників сухопутних банд.

їх розвішували уздовж доріг, на яких вони промишляли, як демонстрацію справедливої відплати і щоб показати, що буде з охочими вступити на цей шлях. Причім, на суші таких діячів позбавляли життя довго і вміло, іноді - з ранку й до вечора, калічачи їхні тіла так. щоб засуджений був притомним якомога довше. Гревська площа в Парижі, біля нинішнього будинку Мерії, бачила безліч таких заходів.

Але час минав, змінювалися смаки і звичаї, й тільки ставлення до такої публіки залишилося таким самим негативним. Женевська конвенція, що реґулює правила ведення бойових дій. вже розклала по поличках ролі всіх, хто так чи інакше бере участь у бойових діях, і нині страчувати військовополонених неприпустимо, бо з того моменту, коли комбатант перестає битися, на нього поширюються всі основні права, що їх мають і некомбатанти.

А от найманців - винесено за рамки цих правил. На них не поширюються правила ведення бойових дій, та вони й самі їх не дотримуються. Якщо вони не перебувають у лавах регулярної армії, а виступають на свій страх і ризик, то в такому разі їх не треба брати в полон взагалі. Вони підлягають знищенню на місці, й ніхто не зможе висунути претензію тим, хто знищив найманців. Тому класичні варіянти приватних воєнізованих компаній не повинні використовувати своїх співробітників на полі бою, і максимум, що їм належить - займатися озброєною охороною чогось або когось. Якщо ж ПВК створено прямо для того, щоби брати участь саме в бойових діях, то весь її особовий склад - потенційні смертники, бо в цьому разі вони не мають жодних прав, у тім числі і права на життя.

Як це не дивно, але саме таку форму ПВК створили в РФ. Найвідоміша з них - пріґожинський Ваґнер. але й різноманітні казачки, що відзначилися на Сході України, теж підпадають під це визначення. І треба зауважити, що навіть за своєю ідеологією російські найманські групи сильно відрізняються від того, що являють собою подібні групи, набрані поза РФ.

Зазвичай ця група підбирається під якесь замовлення і пристойне фінансування, але вона - самостійна й діє в чиїхось інтересах лише в межах фінансування якогось заходу. Щойно із фінансуванням вийде затримка, вони можуть знятися й піти. Воно й зрозуміло, адже якщо люди торгують своєю шкурою, то вони це роблять за добрі гроші. Якщо ж грошей немає, то ризикувати своїм життям за ідею чи щось абстрактне вони однозначно не стануть, бо це - непрофесійно.

Російські ж ПВК діють як нелегальна підтримка легальних збройних сил РФ. Звідти вони отримують озброєння, боєприпаси, техніку та інше потрібне забезпечення, але найголовніше навіть не це. У принципі, «дикі гуси» працюють у рамках свого контракту. Щойно він закінчився, вони нічого не винні наймачеві, і той, розплатившись із ними, може спокійно забути про це воїнство. Звідси випливає, що закінчивши виконання контракту з однією зі сторін конфлікту, найманці цілком можуть опинитися на контракті в противника й виконувати його так само старанно і з такою ж енергією, як і минулий контракт.

З Ваґнером такого не може статися у принципі. Ці найманці є неофіційною частиною російських збройних сил, і противники РФ завжди будуть противниками Ваґнера. а це ознака того, що це хоч і найманці, але такі, що діють у в жорсткій зв'язці з російськими військовими й виконують приблизно ті ж завдання, що стоять перед збройними силами РФ або їхніми спецслужбами. Просто Москва може від них легко відмовитися, в разі негативного розкладу, а крім того, знищення Ваґнерів не прирівнюватиметься до знищення російських військовослужбовців. Якщо їх одночасно набити сотні дві чи три, то це не буде Casus belli, який вимагає початку військових дій у помсту або бодай гнівної реакції, а стане просто маленькою неприємністю, як літня спека, наприклад, чи щось рівноцінне.

А все це разом робить найманців Баґнера вкрай небезпечним і деструктивним елементом російської агресивної політики. Москва створила інструмент, яким може грати вкрай брудно й не беручи на себе відповідальности за дії своїх ПВК. І це притім, що найманство в РФ вважається кримінальним злочином. Саме тому найманці ніколи не виступлять проти інтересів РФ. Стаючи на цей шлях, де-юре вони одразу стають злочинцями, ну, а далі вони стають катами де-факто.

Але, в такому разі, вони як цілісна структура і кожен найманець окремо стають поза всякими правилами, і їх знищення стає законною й навіть корисною справою. А з урахуванням їхньої незвичайної специфіки, що сильно вирізняється на тлі звичайних найманців, знищення Ваґнерів стає й нагальною потребою.

І от Велика Британія дійшла висновку про те. що цю заразу час лікувати радикальними засобами. У складі сил спеціяльних операцій розпочато формування бриґади SAS у складі 1000 бійців спецназу і з початковими фінансуванням 160 мільйонів фунтів стерлінгів - спеціяльно для ліквідації цієї зарази за межами РФ.

У Великої Британії завжди було добре з розвідкою та її силовою складовою, й можна бути впевненим у тім, що бриґада дуже скоро себе проявить. Надто, що росіяни настільки знахабніли, що особливо і не приховують того, де і як вони діють. Ваґнери вважали себе чимось, чого не можна зупинити, але такі наївні думки могли виникнути тільки з тієї причини, що доктор був зайнятий, але тепер він повертається. І щось підказує, що не тільки англійці формують антіваґнерівську «швидку допомогу». Коротше, має бути дуже цікаво і причому - вже скоро.

“Лінія оборони"

29 03 2021

https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=1582422691956061&id=100005650352830