www.ji-magazine.lviv.ua
Микола Бандрівський
Про зникнення галантності і галицького шарму (або, чому нас привчили їсти без столового ножа)
На цій світлині ви бачите випускний у 1895 році в одному з жіночих пансіонатів.
Саме про красу і вишуканість, яка. як видається, може відійти у минуле, й буде
мій сьогоднішній допис.
Нещодавно запримітив одну цікаву особливість в українців з-за Збруча, які,
приїжджаючи на свята до Львова і прагнучи тут
побачити «справжню українську культуру і традиції», швидко розчаровуються,
оскільки вертепи, вишиванки, дідухи. багаті застілля,
колядки і щедрівки тепер вже є повсюди і вони тими видовищами вже переситилися.
І як тут пояснити братові-східнякові, що те, що йому тут, на кожному кроці,
впарюють як «правдиву українську культуру», насправді є лише її частиною.
Бо. у довоєнному Львові, як і в усій Галичині, українська культура мала два
складники (зрештою, як і кожна національна культура в Європі): перший складник
української культури - міський: другий складник української культури - рустикальний (від франц, «rustique», що можна перекласти як «сільський» чи «простий»).
Можливо, хтось і здивується, але в українських родинах передвоєнного Львова
(не лише інтелігенції), ніхто ні у Надвечір'я Різдва Христового, ні на Щедрий
Вечір та на інші свята не одягав вишиванок і не заставляв столи глечиками та
череп’яними полумисками з їдою.
Звичайно, усі дванадцять пісних страв були на святковому столі. Але, як усе
те було сервіроване! З оказії свята діставалося з креденса і розкладалося
столове срібло, різноманітні набори більших і менших тарелів, тарілок і тарілочок
(порцеляна), салатниці, кришталеві вазочки на кутю, фужери, келихи і келішки, а для кожного члена родини - по кілька ложок і
ложечок та ножів різного призначення.
Якщо вже сідалося до родинного святкового столу,
то чоловіки були в елегантних костюмах з напрасованими на кант (стрілку)
штанами і, як жартували, треба було «вважати, аби не порізатися», а жінки - у
вишуканих, нерідко оксамитових, сукнях, шовкових блузках, з коронками
(мереживом) та ін.
Про те, що значило мати виховання в добропорядній українській родині
передвоєнного часу, чи не найкраще свідчить життя світлої пам'яті Лариси
Крушельницької, яку багато хто з нас знав особисто. Адже формування малої
Лариси проходило у домі, де загальноприйнятим було, що дівчинка грає на
фортепіано, а хлопчик вже марить себе у військових строях. Тоді обід подавали
точно у наперед визначеній годині за вишукано сервірованим столом (за яким
обов'язковою була присутність кожного з членів сім’ї), мали віденську освіту,
декламували не лише своїх поетів, влаштовували домашні театри, а за вечірнім
столом дозволяли собі різні «вільнодумства».
Знаючи усі ці нюанси, нас вже не повинно дивувати, чому сьогодні ми маємо
сотні світлин із зображеннями, приміром. Михайла Грушевського під час його
проживання у Львові чи Соломії Крушельницької (у тому числі, за святковим
столом) і на жодній (!) з них, які зроблені в Галичині, ці світочі
західноукраїнської інтелігенції не є вбраними у вишиванки. Жодної нетеатральної
знимки!
Те ж саме і по інших відомих постатях з галицьких міст і містечок. У чому
справа? Річ у тім. що ця частина українського передвоєнного суспільства, яка
мешкала у містах, ідентифікувала себе саме з міською, а не рустикальною
культурою. І справа тут не в аристократичному походженні частини з тих
представників (хоча, деякі з них цілком правомірно
зараховували себе до нащадків гербової шляхти), а у тому, що кожен з них мав
триматися давніх традицій свого роду чи, як би тепер сказали, своєї
соціально-національної ніші.
Прийшовши до Львова, радянська влада зробила все для того, щоби перемішати
обидва ці складники галицько-української культури: міський і рустикальний, долучивши у цей вінегрет ще й різношерстних переселенців з різних місць СРСР. які за
своєю ментальністю були звичайним радянським «перекотиполем»...
Відтоді, коли
нас щось запитують, замість нашого галантного «прошу?», з'явилося жорстке
«що?», а на місце рафінованим традиціям міської культури таки нашого народу,
прийшли інші традиції, теж наші, але з іншим, неміським, присмаком...
18 08 2021
https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=5900620250009585&id=100001850064547
|