|
Тарас КаляндрукЯк Адам Міцкевич у козаки записався...
Коли запитати пересічного львів’янина, скільки козацьких пам’ятників є у Львові, він, не задумуючись, назве пам’ятник Іванові Підкові. Дехто більш обізнаний
згадає ще погруддя Богданові Хмельницькому в однойменному
парку та пам’ятний камінь
Максиму Кривоносу на Високому
замку А між тим у центрі Львова височіє ще один козацький пам’ятник..
Це величний монумент Адаму Міцкевичу. Відчуваю, як здивовано вигукне читач: хіба міг
А.Міцкевич, відомий польський письменник, мати якесь відношення
до українських козаків? Виявляється, що не лише мав, а й сам був у козаках. Але про все по
порядку. 1853 році розпочинається
Кримська війна. Ця війна яскраво
викрила всю відсталість і гнилизну кріпосницького самодержавства в Російській імперії і на весь світ прославила
українських моряків та чорноморських козацьких пластунів Кубанського козачого війська, котрі своїми подвигами при обороні Севастополя від
англо-франко-турецьких військ
змусили про себе говорити
всю Європу. Але українські
козаки воювали і проти росіян. Російська
історіографія всіляко замовчує, що на боці англо-франко-турецької коаліції бився і козацький корпус у складі турецьких військ, котрий складався з двох полків українських
козаків (по 1400 шабель) під командуванням генерала Михайла Чайковського (Садик-паші). Цей нащадок
козацького роду (його мати була внучкою гетьмана Івана Брюховецького) мріяв за допомогою європейських держав і Туреччини визволити Україну із московського
ярма. У січні 1854 року почалося
формування першого козацького полку. Опікувався створенням козацького корпусу англійський лорд Дюблей Стюарт. Командуючий турецькою армією був настільки
задоволений козаками, що одразу ж подав рапорт до султанської канцелярії на створення другого козацького
полку. У полку отамана Чайки (так він
називав себе серед козаків) свято дотримувалися козацьких традицій, мовою спілкування і команд була українська. М.Чайковський отримав від султана титул Міріміран Паші, котрий зазвичай
надавався кошовим Задунайської Січі. Козакам було передано давній прапор Петра Дорошенка з півмісяцем
і зіркою на червоному полі і золотим хрестом на срібному. Цей прапор був урочисто посвячений
Константинопольським патріархом.
До складу полку входили колишні
задунайські запорожці (Сірківська і Джереліївська сотні) і кубанські козаки (одна сотня). Ці козаки так уславилися різними розвідувальним рейдами і виправами, що самі
турки називали їх „оком, вухом і спритом” війська. Турецькі башибузуки вважали за честь ходити в розвідки, вилазки чи патрулювання під керівництвом козацьких старшин і підстаршин,
про що не раз просили керівництво
не лише прості турецькі солдати, а й старшини і командири полків. Англійський полковник Сіменс, котрий спостерігав козаків у бою,
так відгукувався про них: „Щоб
мати уяву про козаків, треба їх бачити в ділі — „на полі бою показують допіру, чого вони вартують”. Він був свідком того, як чотири сотні козаків
регулярних і три сотні нерегулярних, дали собі раду і змусили до відступу в кілька разів більше
число російських гусарів і донських козаків. В іншому бою шістдесят три козаки більше трьох
годин не давали московським військам
під керівництвом генерала
Ушакова і полковника Сазонова в силі чотирьох батальйонів піхоти і десяти ескадронів кавалерії з артилерією і ракетами
перейти берег коло Тульчі. Лише коли закінчилися боєприпаси, козаки відступили.Виконуючи в наступі роль передової сторожі, козаки перші
зайняли Бухарест і Михайло Чайківський став комендантом міста. Поповнювалися
козацькі полки дезертирами з московського війська, найбільше було українців з
Київської губернії. З Польщі прибув добровольцем навіть нащадок давнього
козацького роду Виговський. З Бухаресту козаки перейшли в Браїлу,
а потім, після захоплення Добруджі, вийшли на лінію річки Серет. Ще на початку
творення першого козацького полку ці польські еміграційні кола в Парижі,
очолювані князем А. Чарторийським розпочали шалені інтриги проти Михайла
Чайковського. Знаючи, що Чайковський набрав в другий козацький полк
багато польських старшин, учасників листопадового повстання, польські
можновладці домагаються від турецького уряду призначення командиром другого
полку Володислава Замойського, близького свояка князя
Чарторийського і переведення цього полку на утримання Англії. Для
вирішення суперечностей між Чайковським і Замойським
від польського еміграційного уряду був висланий не хто інший як Адам
Міцкевич. Прибувши до козацького табору і оцінивши організаційні
здібності Чайковського, а також дисципліну і військову майстерність
козаків, Міцкевич демонстративно для польської сторони записався в реєстр добруджських козаків, а саме в Джереліївську
сотню під командою внука славного кошового Задунайської Січі Михайла Ляха.
Більше того Міцкевич послав в Париж гостру реляцію проти створення другого
польського полку на кошти Англії. В ній він зазначав: „ всі поляки повинні бути
вояками, а всі русини повинні бути, як за часів Хмельницького, козаками”.
Лише смерть від холери в Константинополі завадила Міцкевичу особисто поїхати в
Париж і переконати польський емігрантський уряд в цьому. Якби не ця
смерть, хто зна, чи не читали ми б сьогодні
захоплюючі оповідання про подвиги козака Міцкевича в боях за волю України. P. S. Символічно,
що й сам пам’ятник разом і з польським архітектором Антоном Попелем
створив видатний український скульптор з Києва Михайло Паращук. Саме він
запропонував Попелю поєднати фігуру ангела з постаттю
поета за допомогою колони яка б символізувала вічність прекрасного. На колоні
мав горіти вічний вогонь. Цей свій задум було блискуче втілено в
1904-1906 роках і пам’ятник Міцкевичу став символом українсько-польської
дружби, літературно-мистецьких зв’язків братніх
слов’янських народів. Опубліковано: газета
«Високий замок». – 2007. – 11 серпня. |