www.ji-magazine.lviv.ua

texty.org.ua

Після публікації матеріалу про те, як Любов Величко розговорила російських ботів, а один із них намагався її вербувати, до неї звернувся адмін проукраїнських груп і розповів про свій досвід. За словами нашого співрозмовника, йому 38 років, він військовий, живе у Харкові, звати Михайло. У вільний час він уже сім років адмініструє кілька політично-соціальних груп у Facebook, російському ВКонтакте та Telegram. Ми не змогли перевірити ці факти його біографії. Також ми достеменно не знаємо, чи він справді сам від себе веде війну з російської дезінформацією або ж є частиною спільноти чи організації. Та розповідь про його власний досвід у спілкуванні з представниками спецслужб РФ важлива, тож ми її публікуємо, сподіваючись, що це допоможе іншим не потрапити у халепу. До того ж Михайло попросив не вказувати груп, де він є адміном, але вони є в редакції.

– На початку нашої розмови ви розповідали про те, що російські спецслужби намагаються постійно витягнути вас на спілкування. Вони прямо пишуть, що є співробітниками ФСБ, чи якось завуальовано витягують із вас інформацію?

– Прямо мені ніколи не писали, що є офіцерами російських спецслужб. Коли я став адміністратором груп, мені почали писати різні акаунти. Спецслужби діють шаблонно. Вигадують різні легенди.

Є цілий напрямок зав'язування знайомств із жінками. Мене промацують – як я можу допомогти якійсь симпатичній жінці з РФ.

Також мені писали три акаунти відкритих геїв, які пропонували мені зайнятися сексом. Попри мої відмови, один із них пише мені регулярно – раз на пів року.

Ця технологія виманювання ворога на свою територію під різними приводами дуже стара. Ще в 30-х роках минулого століття виманювали царських офіцерів (операції «Синдикат», «Трест»).

Пропозиція зайнятися одностатевим сексом

Це треба розуміти і не реагувати на такі провокації. А комбінації бувають багатоходові.

Також росіяни чомусь вперто думають: якщо я проукраїнськи налаштований, то нацист, «рейходрочер», ультраправий. Тому мене додають у російські чати ультраправих радикалів «За белую расу», щоб я з ними в якихось активностях брав участь. А всі ультраправі в Росії – це ФСБшна бутафорія.

РОСІЯНИ ЧОМУСЬ ВПЕРТО ДУМАЮТЬ: ЯКЩО Я ПРОУКРАЇНСЬКИ НАЛАШТОВАНИЙ, ТО НАЦИСТ

Писав мені також 16-річний школяр із Тирасполя (столиці так званої Придністровської молдавської республіки).

Він також начебто співчуває Україні. В нього акаунт фейковий. І теж пише: «Я хочу в Україну, у нас тут помийка, перспектив немає». Теж присилає новини, пов'язані із військовою технікою, новинки озброєння, і активно це коментує та випитує, чи я щось про це знаю. Тобто працює розвідник, який хоче з'ясувати, чи маю я якийсь стосунок до військової техніки: «А як мені потрапити в Сили спеціальних операцій?» І максимально нав'язливо намагається зібрати про мене особисту інформацію, звички (намагання акуратно завести мову про наркотики – раптом я захочу купити), улюблені теми: «Чи ти куриш? Чи вживаєш алкоголь? Які книжки читаєш?»

Випитування інформації

Ми з ним довго спілкувалися, а потім він в одну мить – раз – і перестав писати. Питаю: «А куди зник?» Відповідає: «Та якось так, не пишу і все». Таке враження, що закінчилося завдання по мені і тому я вже йому став нецікавий. Тобто, прямого вербування немає. Є спроби подружитися.

І при цьому акуратно полірують, на кшталт: «Нам нічого ділити. Я поважаю Путіна. Де в чому Росія не права, але (!) ви ж теж перегинаєте палицю...»

– А реальні люди вам писали, чи тільки фейкові акаунти проявляли інтерес?

– Писали і реальні. Наприклад, довгий час зі мною спілкувався навіть депутат Смоленської обласної думи від КПРФ зі своєї реальної сторінки, запевняючи мене, що планує переїхати в Україну: «Я – за Україну. Росія гниє зсередини». А я це читаю і думаю: «Ти зовсім із глузду з'їхав? За кого ти мене маєш, невже думаєш, що я в це повірю?»

– Про депутата давайте детальніше. Як починалася ця розмова?

– Писав, що «я такий-то, такий-то. В мене українське коріння. Хочу з тобою дружити, бо планую емігрувати до України. Я – ваш агент, працюю в Росії під прикриттям».

Скаржиться, що змушують підписуватися на телеграм-канали типу «Незыгарь», які Кремлем модеруються. Або каже, що в них у держорганах є відділ внутрішньої політики, а це прикриття для ФСБшників. Тобто ділиться інформацією так, наче він у тилу ворога.

Обведений жовтим депутат облради від КПРФ у коментах каже, що його називають бандерівцем

Депутат Смоленської міської думи від Компартії Владислав Живиця розповідав, що в березні 2021 року отримає українське громадянство, але досі чомусь залишається в РФ і депутатський мандат не склав

Потім пише мені час від часу: якісь смішні новини присилає або коментує мої пости. Чи повідомляє мені «секретну» інформацію про те, що в Смоленській області відбувається рух військової техніки, і каже, що спробує дізнатися, з чим це пов'язано. А я вдаю, що вірю йому, і кажу: «Так, розпитай, який там морально-політичний стан у військовій частині».

– І потім він дав якусь інформацію на цю тему?

– Дав. Із відкритих джерел, а не з документів з грифом «секретно» або «для службового користування». Я теж таку інформацію можу добувати, сидячи в себе вдома на дивані та не виїжджаючи за межі України.

– А виманити в Росію намагаються?

Постійно. І супроводжується це фразочками типу: «Ой, та ніхто тобі нічого не зробить. У мене проблеми з ФСБшниками, мене затримали, і – нічого, відпустили». І пише це мені в ВКонтакте людина, знаючи, що цю переписку читають ФСБ.

Дуже цікаві легенди придумують.

Пропонують приїхати в Росію, як додатковий аргумент спокушають легкими наркотиками

Пише мені акаунт із Іркутська. Мовляв, «я за Україну. Приїжджай до нас на Байкал! Друзів з собою бери! Скажи, скільки вас буде людей – все організую, за квитки заплачу!» І він так образився, коли я відмовився. А потім ще на риболовлю на Волгу запрошував: «Давай сядемо, вип'ємо. Що нам – простим людям – ділити?»

– Чи змінилися технології в армії ботів за останні роки?

– Є старі теми («Украины больше нет!»), які вже так набридли, що я прямим текстом пишу: «Зміни методичку. Зараз уже 2021-й рік, а не 2014-й». Але побільшало і витонченої пропаганди. Я думаю, що в Кремлі зробили ставку на інформаційне, політичне поглинення нас. Тому пропаганда вдосконалюється.

Зараз «срачі» плавно переходять у телеграм. Там же відкрили можливість коментувати дописи. І в цих коментарях зав'язуються конфлікти.

Я теж переключився на телеграм і там у різних російських групах розводжу паніку в дусі «всьо пропало» (в їхньому стилі проти Росії), закосивши під прихильника Навального чи якогось ліберала. Тобто роблю те саме, що і вони, коли в українських групах прикидаються українцями.

І дуже цікава річ: у телеграмі ніде не світиться мій мобільний номер, ніде не вказано, що я з України. Але в коментарях, коли я спілкуюся, акаунти миттєво вираховують це і зразу пишуть мені в коментарі або в особисті повідомлення: «Ну мы же знаем, что ты хохол!» Звідки у них ця інформація? Інформаційний простір там дуже відстежується російськими спецслужбами. Є відділ «Е», який працює із напрямком екстремізму, моніторить активність росіян у соцмережах.

– Тобто, ви заходите в російські телеграм-канали і там вносите «смуту»?

– Так. Але детально я цей метод не хочу озвучувати.

– Хто вас цьому навчив?

– Я багато читаю, дивлюся проукраїнські канали, які пишуть про дезінформацію: «Петро і Мазепа», «Детектор медіа», ТЕКСТИ. Дещо сам придумав. А як інакше? Росія працює, щоб розколоти українське суспільство, обираючи різні болючі теми і роздмухуючи їх.

Наша ж сила в тому, що в нас є абсолютна розрізненість, некоординованість. У нас є тисячі груп. Кого ти будеш атакувати?

– А на вас виходив хтось із СБУ, щоб ви поділилися якоюсь інформацією?

– Ні. Може, в мене є хтось звідти в оточенні, але відкрито про це ніхто не говорить.

– А з інших урядових структур? Наприклад, з Міністерства інформаційної політики?

– Ні, абсолютно. Звертаються просто небайдужі люди, які писали про те, які вони акції планують, і просили це висвітлити.

– Скільки потрібно таких людей, як ви, щоб протистояти армії ботів із Росії?

– Багато. Людям ще не прищеплена культура інформаційної гігієни. Вони не відрізняють якісні ЗМІ від помийок.

Шкода, що не всі адміністратори груп розуміють, де тонка межа між свободою висловлювань та ворожою пропагандою. І коли я пишу їм про те, що якийсь акаунт треба забанити, він відповідає: «Ну, у нас же демократія...»

– Це «хобі» якось вплинуло на вас за ці роки?

– Так. Я вже не так гостро реагую на цинічну брехню і маніпуляції про Україну, спокійніше дію і методично знищую противника фактами. Іноді є випадки, що краще не відповідати або не вести серйозної дискусії, а просто тролити.

Але маю визнати: після багатьох «срачів» у коментах при навалі кремлеботів і взагалі вати настає сильна втома. Виснажує цей темп, задавлені емоції і тонни глузування та ненависті. Деякий час треба відпочити. Просто відключитися від новин, послухати музику, почитати щось цікаве, ну і, звісно, краще прогулянки, навіть проїхатись на авто допомагає. Відступати я не збираюся.

– Розкажіть про види ботів, які проявляють активність в українських групах.

– Перший типаж – це звичайні хами, які розмовляють мовою образ: матюкаються, принижують, використовують смішні меми. Причому меми зазвичай беруть антиросійські, але в фотошопі над ними мудрують і переробляють на антиукраїнські.

Меми і пости про те, що українців потрібно знищувати, – це цілий піднапрямок у дискурсі, який розганяє російська пропаганда в соцмережах

Звичайний хейт – наймасовіша реакція на проукраїнську активність онлайн-користувачів

Друга категорія користувачів – ті, хто намагається переконати аргументовано. Вони надсилають різні посилання на свої ж матеріали, різні помийки а-ля «Страна», відео Шарія, телеграм-канал Klimenko Time, закордонні сайти, афілійовані з Кремлем, або статті прикормлених українських політиків чи журналістів.

А тут пишуть уже, що проти конкретного опонента в дискусії нічого не мають, це все винна Америка і політики. Але Путін у категорію «винних політиків» ніколи не потрапляє

Треті – це «простые люди». До того ж серед них є звичайні росіяни, яким просто цікаво. Вони запевняють у своїй палкій любові до України, кажуть, що не дивляться телевізор і взагалі «это все политики нас поссорили». Але варто копнути глибше – і такі люди починають переказувати ту ж кремлівську пропаганду про «один народ». Шовінізм і імперство так і пре, і вони навіть самі не помічають, чому білоруси, литовці, українці на них ображаються. Тому починають скиглити в дусі: «Почему вы нас ненавидите?»

До речі, після того, як російські соцмережі заблокували в Україні, активність українських користувачів ВКонтакте дуже помітно впала. В українських групах залишилися переважно ось ці «сочувствующие Украине» росіяни, які впарюють наратив про те, що Україна та Росія – братні народи, яких посварили політики.

Четверті – це мутні проукраїнські росіяни. Тут складно. Тут уже намагання втертися в довіру, акуратно розпитують, хто і що я, і просять прокоментувати різні українські події, неодноразово висловлюють наміри приїхати в Україну (чи жити, чи вступити на службу до ЗСУ або ще й в ССО), і вишукують канали, хто і як може це зробити.

ОДИН ІЗ ТИПІВ БОТІВ – «УКРАЇНЦІ», АЛЕ ТАКІ РАДИКАЛЬНІ, ЩО НЕ ДАЙ БОЖЕ

Наприклад, один із таких, вищезгаданий депутат облради від КПРФ Владислав Живиця зі Смоленська, за його словам етнічний українець, нібито прагне розкласти їх зсередини, пише різні «інсайди» (де і коли будуть проводитись військові навчання в регіоні, переміщення військової техніки тощо).

І п’яті – це «українці», але такі радикальні, що не дай боже, теж маскуються під цей тип.

Найбільшу активність боти проявляють, коли відбувається якась резонансна суспільно-політична подія. Як адмін я бачу, що в коментарях багато з'являється акаунтів із Росії або начебто українські акаунти «с альтернативным мнением». Наприклад, вони ганять досягнення Майдану, Україну як державу, процес декомунізації, кажучи, що все це не важливо і «какая разница, как улица называется».

– Як змінилась активність членів груп у соцмережі ВК з 2015-го року?

– Активність знизилася дуже сильно. Наприклад, якщо раніше в групі було 30 тисяч активних користувачів, то зараз залишилося 100–200 людей. І там уже така лампова атмосфера: група перетворилася в клуб за інтересами. У коментарях люди одне з одним щось обговорюють. Інколи, дуже рідко, залітає якийсь бот і починає нести своє «альтернативное мнение». І для пожвавлення обговорення я його не відправляю в бан кілька годин, поки його гарненько не поштрикають інші учасники групи. Інколи мені в особисті повідомлення прилітає: «Адмін, будь ласка, не бань ось цей акаунт. Ми хочемо з ним погратися».

ФСБШНІ АКАУНТИ ВИСЛОВЛЮЮТЬ НАМІРИ ПРИЇХАТИ В УКРАЇНУ, ВСТУПИТИ НА СЛУЖБУ В ССО

– Спілкування в фейсбук-групах якось відрізняється від груп ВКонтакте?

– Так. У фейсбуці більш жорстка цензура. Поки Дуров не втратив контроль над ВКонтакте, сила цієї мережі була в повній свободі висловлювань у коментарях. Плюс там можна було дивитися піратські фільми і музику. Отримати бан від адміністрації ВК – це треба вже дуже постаратися. Хоча мене банили – і не раз. А в фейсбуці вже треба краще слова підбирати в постах – особливо тих, які ображають Росію. Бо потім пожуть забанити «за порушення правил спільноти».

– З чого почалося ваше інформаційне протиборство?

– Починалося все з коментування. В 2014–2015 роках я був активним коментатором у різних групах (наприклад, єдиною проукраїнською групою серед океану російської пропаганди в моєму рідному Харкові в 2014-му році була група «Хуевый Харьков»), і адміністратор однієї із груп мене помітив і запропонував стати ще одним адміністратором. Я погодився.

Коли я вперше став адміном, то пропонував пости, старався спілкуватися із тим коментаторами, які були в мене в друзях. Сленг довелося вивчати, скорочення, фрази, методи ведення діалогів. Було дуже складно.

У коментаторів ФСБшних є різні стратегії спілкування, і потрібно постійно продумувати правильні контраргументи. Проукраїнська позиція просто тоне в цій масі. А от із боку України я не помічав такої дзеркальної активності. Лише політики одне одному тролів і ботів приписують. А державної стратегічної інформаційної кампанії в соцмережах я не бачив увесь цей час.

Мені було неприємно, що на кожен проукраїнський пост накидається швора собак, яка приплітає туди політику. Наприклад, пишеш пост про якийсь мітинг, і в коменти приходить: «Так это же типичные майдауны». А потім просто їдеш у трамваї і чуєш якусь сварку через мову, й лунають такі ж точнісінько фрази. Питання: де ці фрази люди почули? Це методом тисячі укусів ботів укорінюється в свідомості.

– Ви відчуваєте якийсь тиск на себе через те, що адмініструєте ці групи?

– За цей час я багато разів переконався, що на погрози та атаки на людей, які в публічному просторі захищають проукраїнські ідеї, витрачається величезний ресурс.

Наприклад, якось мені писали, що нібито кровно ображений моїми постами дядько приїхав до Харкова та збирається вчинити вбивство чи побиття моєї матері. Після публікації скрінів переписок злився з теми, мовляв, це був жарт.

Погрози мамі Михайла

19 04 2021

https://texty.org.ua/articles/103415/fsbshnyky-z-riznymy-lehendamy-proponuyut-navit-seks-admin-proukrayinskyh-hrup-v-socmerezhah-pro-vorozhi-sposoby-verbuvannya/