www.ji-magazine.lviv.ua

Наталя Гузенко, засновниця проєкту Amuse A Muse

Авжеж, ви здогадуєтеся, що Франтішек Купка навряд чи навчатиме нас правилам макіяжу. А втім його картини повідають про те, чому на початку ХХ століття зображувати жінок, що фарбують вуста, означало бути сучасним художником, який тримає руку на пульсі.

«Помади» увійшли в серію робіт, яку Купка, влаштувавшись у Парижі, присвятив жіголеттам – дівчатам, що прогулюються вечірніми паризькими вулицями в пошуках щедрих кавалерів.

Жіголетти, Франтішек Купка, 1909-1910, Národní galerie Praha, Прага

Жіголетта та вантажник, Франтішек Купка, 1909-1910

Порядні пані першого десятиліття ХХ століття майже не користувалися декоративною косметикою, а червона помада й поготів уважалася атрибутом повій, утриманок та актрис. Одна з них, Сара Бернар, відіграла вирішальну роль у подальшій долі помад. Актриса не тільки з’являлася з нафарбованими губами на публіці, але навіть наносила помаду, не ховаючись від сторонніх очей.

Прикутих до Бернар поглядів вистачало. Адже доглядом за собою жінки займалися у своїх дортуарах, тому дотики помади до губ виглядали зухвало й збурювали в чоловічих серцях неабиякі пристрасті.

Жіголетта в червоному, Франтішек Купка, 1909, Centre Pompidou, знаходиться в Musée des Beaux-Arts de Rouen, Руан

Помада №2. Неділя, Франтішек Купка, 1908, Centre Pompidou, Париж

Велике майбутнє маленької помади в 1870 році розгледіли далекоглядні власники косметичної марки Guerlain. Майстри бренду надали помаді циліндричної форми й помістили в тюбик з механізмом, що дозволяє її піднімати та опускати. Таким чином нанесення помади значно спростилося, і тепер її можна було носити із собою всюди.

Помада Ne m'oubliez pas («Не забудьте мене»), Guerlain, після 1870

Помада Ne m'oubliez pas («Не забудьте мене»), Guerlain, після 1870

Акторки німого кіно, чий макіяж був легшим і природнішим, ніж в актрис театру, також допомогли помаді вийти з півсвіту. Вплинуло на використання косметики й електричне освітлення, що з’явилося у великих містах: при яскравому світлі ліхтарів нафарбовані обличчя виглядали виразніше.

Саме освітленими центральними вулицями Парижа (не дарма ж його нарекли «Містом світла»!) і прогулювалися жіголетти з підведеними очима та червоними вустами. З кінця ХIX століття червона помада стає символом вільної жінки, а на початку 1910-х її беруть на озброєння навіть суфражистки.

Для Купки та його колег жіголетти, так само як танцівниці й актриси, були важливими персонажами на сцені міста, що змінювалося. Адже місце сучасних художників – там, де життя вирує!

Своїми героїнями Купка не захоплювався, але й не засуджував їх, а лише прагнув передати мить, що вислизає.

Помада №2, Франтішек Купка, 1908, Centre Pompidou, знаходиться в Musée d'Art moderne et contemporain de Strasbourg, Страсбург

Співачка кабаре, Франтішек Купка, 1909-1910, Národní galerie Praha, Прага

Купка писав жіголетт у свій фовістсько-експресіоністській період, коли основне місце в його все іще фігуративних роботах посідав колір. Червона помада на його картинах – не тільки головна героїня (адже саме її ми бачим першою), а до того ж інструмент, що наносить фарбу на губи, як пензель художника накладає мазки на полотно.

Модель немов зникає, а на перший план виходять фактура, мазки пензлем і полотно, які визначають наперед абстрактні роботи Купки», – пишуть про картину «Помада №2. Неділя» хранителі Художнього музею в Страсбурзі.

Автопортрет, Франтішек Купка, 1910, Národní galerie Praha, Прага

Клавіші піаніно. Озеро, Франтішек Купка, 1909, Národní galerie Praha, Прага

Справді, мине лише рік, і Купка напише картину «Клавіші піаніно. Озеро», в якій поєднає фігуративні й абстрактні елементи. Ця робота вважається поворотною для художника, який у подальшому став абстракціоністом. Але ж тепер ми знаємо, що розгледіти його творчі пошуки можна було ще в «Помадах». Отож фарбувати губи треба так, щоб увійти в історію. Романтичну, еротичну або … історію мистецтва.

5 03 2021

https://www.amuse-a-muse.com/uk/2021/03/помади-франтішека-купки/