www.ji-magazine.lviv.ua

Андрій Гарасим

ТЕКСТИ поговорили з бійцем, який ось зараз перебуває в промерзлому окопі на українському сході. Військовий попросив не називати його імені

Не спітніти й не замерзнути

Треба дуже ретельно добирати речі, бо вони впливають на те, у якому стані ти перебуваєш. Якщо постійно рухаєшся — це одна історія, якщо тебе кудись привезли й ти сидиш — то, вважай, що тобі, з одного боку, пощастило, а з іншого — гіпотермія починається саме через обмеження в русі. Але є ще гірші ситуації: коли ти спочатку активно рухаєшся, а потім змушений довго сидіти без руху.

Конкретна проблема нашого підрозділу полягає в тому, що нам доводиться щоразу довго добиратися до наших позицій, а потім кілька днів перебувати там майже без руху. Через географію розташування та близькість ворога в нас немає можливості нормально облаштувати місце свого перебування — й насамперед обігрів. Та й дістатися туди — ще той квест.

Спочатку треба їхати у відкритому транспорті. І коли ти їдеш у відкритому кузові пікапа при мінусовій температурі, то про жоден комфорт, звісно, не йдеться. Навіть на швидкості 50—60 км/год при температурі мінус 5—9 градусів точно щось замерзне, якщо ти не у скафандрі. Першими страждають руки й обличчя.

СПОЧАТКУ ТРЕБА ЇХАТИ У ВІДКРИТОМУ ТРАНСПОРТІ

Отже, приїжджаємо, вивантажуємося, беремо речі — і далі кілька кілометрів до позицій ідемо пішки. Саме тут починається зовсім інша історія. Весь шлях обстрілюється, тому хочеш чи ні, але починаєш рухатися швидше. Звісно, треба намагатися якомога менше спітніти під час переходу. Але зазвичай це не вдається. Навіть коли вже не можеш швидко рухатися, якщо десь поруч прилітає, то хоч-не-хоч підеш швидше. Попри те, що рельєф там складний, доводиться підійматися й на гору.

І ось коли ти вже доходиш до потрібного місця — ти весь абсолютно мокрий. Сідаєш такий відпочити, а температура падає — і через кілька годин починають страшенно мерзнути ноги. Бо вони були мокрими, ти швидко йшов. А тепер рухатися вже не можна — ти на позиції. Після переходу дуже важливо одразу переодягнутися, насамперед змінити шкарпетки. Якщо зробив це вчасно, то ще 5—6 год можеш почуватися нормально.

Тому щоб дійти, я не одягаю одразу теплі зимові штани, а йду у звичайних ЗСУшних. Бо якщо вдягти теплі — ноги при ходьбі дуже перегріються й при підйомі вгору вони просто горітимуть. Тому теплі штани я несу з собою. Ось ці штани й додаткова фліска — майже весь вміст мого рюкзака. Плюс спальник і різні дрібниці.

КОЛИ ТИ ВЖЕ ДОХОДИШ ДО ПОТРІБНОГО МІСЦЯ — ТО ВЕСЬ АБСОЛЮТНО МОКРИЙ

Загалом треба дуже уважно ставитися до того, у що ти одягаєшся. Бо переодягатися в дорозі означає наражати на небезпеку й себе, і своїх товаришів. Але що тобі знадобиться, а що ні, можна дізнатися лише експериментальним шляхом.

Фото ілюстративне, з фб-сторінки Міністерства оборони України

До того ж треба не забувати про вік. І переносимість холоду, і витривалість до навантажень — усе це дуже чітко корелює з тим, скільки тобі років. Якщо людині за 40 — це зовсім інша історія. Бо хлопці, яким близько 30, — вони поводяться інакше: насамперед швидше рухаються — вочевидь, організм краще бореться з низькою температурою.

Якось на позиції ми зустріли молодого хлопця з обома простреленими ногами, який не лише не замерз, а навіть своїми пораненими ногами якось шкандибав. Каже нам: може, ви мене понесете трохи, бо мені незручно йти, у мене дірки в обох ногах, чекаю на евакуацію, але щось поки що немає. Ми як побачили його ноги, то отетеріли. Але молодість є молодість, організм значно краще бореться з травмами й пораненням, ніж у старших людей.

І ТРЕБА НЕ ЗАБУВАТИ ПРО ВІК

Звичайно, від гіпотермії рятує багатошаровість одягу. Я одягаю дві термухи. Одна з кашеміром, дуже приємна, але й дорога, — купував її сам. Потім ЗСУшну фліску й теплу зимову куртку, яку теж купив сам. Поверх неї одягаю видану ЗСУшну вітрівку.

Класні "талани" й турецький ширпотреб

Щодо екіпірування. Дуже добре показали себе наші ЗСУшні зимові черевики "талан". Маю з чим порівнювати — перш ніж нам їх видали, купив іноземні зимові черевики, то наші виявилися значно кращими. Їх зроблено так, що під черевики свого розміру ти можеш надягнути дві пари шкарпеток, покласти додаткову устілку — і все одно буде зручно. У них можна довго йти, ноги не втомлюються. Нам також видали утеплені бахіли — дуже корисна річ. Якщо на "талани" одягти ці бахіли — ноги стають майже як у термосі. Але, звичайно, якщо ти десь довго сидиш і не рухаєшся, а температура знижується до мінус 9—10, то навіть така конструкція вже не забезпечує необхідного тепла, ноги починають відмерзати.

Дуже корисна річ у ситуації, коли треба довго сидіти в холоді на одному місці без можливості опалення — це хімічні грілки. Найкращі — німецького виробництва, трапляються непогані китайські. Пробували ізраїльські — не рекомендую, а от саме німецькі — супер. Є чудові грілки для взуття, є для тіла.

ДУЖЕ КОРИСНА РІЧ — ХІМІЧНІ ГРІЛКИ, НАЙКРАЩІ НІМЕЦЬКІ

Завжди треба з собою брати кілька пар шкарпеток. ЗСУшні шкарпетки насправді не дуже — ноги в них постійно мокрі. Вони ніби товсті, але під час ходьби не відводять вологу. А ось до ЗСУшних флісок жодних питань — працюють нормально.

Щодо ЗСУшної зимової форми — куртки та штанів, які нам нарешті видали, — то це повний відстій. Її шили турки під замовлення, й вона абсолютно не годиться до наших умов узимку. Зимова куртка зовсім не зимова — з якоюсь фліскою всередині, точно не для нашої зими. Кишені маленькі, капюшон нормально на голову не налазить. Штани теж максимально незручні і з малими кишенями — у них нічого не покладеш. Можливо, десь у частині в них бути й можна, але вони однозначно не для польових умов. Звичайно, до турків тут питань немає, бо вони зробили як їм сказали, але цікаво, скільки це коштувало і хто це все так організував. Тому я ходжу в зимових ЗСУшних штанах, які нам видали ще минулого березня зі старих запасів. Там усе якісно та продумано зроблено.

ЗИМОВА ФОРМА — КУРТКИ ТА ШТАНИ, ЯКІ НАМ ВИДАЛИ, — ПОВНИЙ ВІДСТІЙ

А ось ЗСУшні спальники, які нам видали, — це бомба. Я не знаю, хто їх для нас робив, але вони чудові.

Облаштувати "нору"

У нас є видовбана у грунті "нора", в яку ми іноді залазимо. Простору там мало, а коли ще тіло задубіло, руки й пальці заклякли, то навіть роззутися в ній стає окремим квестом, справжньою йогою. Головне тут — зберігати спокій, бо якщо почнеш психувати, то все піде до одного місця. Здер рукавиці з рук, кров у руки пішла, пальці порепали від морозу, але зняв взуття, приліпив грілку, одягнув, видихнув, закурив — ну й добре.

НАВІТЬ РОЗЗУТИСЯ — ОКРЕМИЙ КВЕСТ, СПРАВЖНЯ ЙОГА

А загалом після перебування понад добу на позиціях у зимових умовах починають накопичуватися проблеми. Бій може тривати багато годин, і в цей час ні поїсти, ні відлучитися до вітру нормально не можеш. До речі, важлива річ, про яку мало говорять, — це, перепрошую, справляння власних потреб. На тих позиціях, де ми стоїмо, будь-який зайвий рух — це додаткове наражання себе на небезпеку. Тому ти намагаєшся якомога менше їсти, щоб зайвий раз не бігти “в кущі”. Але менше їси — втрачаєш енергію. Стаєш слабшим і починаєш замерзати. До того ж це все накопичується.

Загалом на місце, де ти перебуваєш стаціонарно, з часом усе одно наносиш якогось мотлоху. А потім пірнаєш у цей мотлох — і почуваєшся більш-менш нормально. Та й згодитися може що завгодно. Шмат клейонки, якась ганчірка. Я недавно добув хутро якоїсь тварини. Кинув собі під ноги — й чудово, гріє. Хоч якось ізолювати себе від холоду — вже добре. Морози попереду ще точно будуть — і їх треба пережити.

13 12 2022

https://texty.org.ua/articles/108465/v-obijmah-holodu-yak-bijci-zsu-vudut-okopnu-vijnu-vzymku/https://texty.org.ua/articles/108465/v-obijmah-holodu-yak-bijci-zsu-vudut-okopnu-vijnu-vzymku/