незалежний
культурологічний часопис <Ї> |
 www.ji-magazine.lviv.ua Петро Кралюк, професор, заслужений діяч науки і техніки України«Китайська карта» в російсько-українській війніБуквально кілька днів
тому відомий фінансист і філантроп Джордж Сорос заявив, що
очільник Китаю Сі Цзіньпін дав карт-бланш президенту РФ Володимиру
Путіну на вторгнення в Україну. Він написав, що вторгненню російських
військ в Україну передувала
тривала зустріч між Путіним і Сі
Цзіньпіном, після якої вони оприлюднили ретельно підготовлений документ розміром у п'ять тисяч слів, у якому
оголошувалося про тісне
партнерство між двома країнами. Мається на увазі спільна заява,
підписана цими двома керівниками під час візиту Путіна в Китай, де він взяв
участь у відкритті зимових Олімпійських ігор у Пекіні. «Я був здивований, що Сі явно дає Путіну
карт-бланш на вторгнення та розв'язання
війни проти України…», – зазначив Сорос. Такі міркування видаються не безпідставними. Росія й Китай виступають ситуативними
союзниками і часто протистоять західному
світові. Показово, що при голосуванні в ООН, коли приймалася резолюція, яка осуджувала агресію росіян в Україні, Китай
«дипломатично утримався». Незадовго
перед зимовою олімпіадою в Пекіні у масмедіа з’явилася інформація, ніби Сі Цзіньпін
попросив Путіна зачекати з вторгненням в Україну, поки не закінчаться ці великі спортивні
змагання. Інформація ця не була офіційно
підтверджена. Але вона видається
вірогідною. Пригадаймо, що Путін відразу
ж після олімпіади, ще 21 лютого, збирався напасти на
Україну. Потім перенесли цю дату на кілька днів, 24 лютого. Хоча до вторгнення російські війська були вже
готові на початку лютого. Та
й у лютому було краще розпочати військові дії – танки й машини не так би
грузли в українському чорноземі.
Так що, певно, слід подякувати Сі Цзіньпіну за те, що допоміг перенести час вторгнення росіян в Україну на не дуже сприятливий для воєнних дій час. До речі, офіційні китайські масмедіа тоді ж виявляли не дуже дружню позицію
щодо України. Це теж показово.
Можна припустити, що китайське керівництво
сподівалося, ніби Путіну вдасться легко розправитися з Україною. Він влаштує бліцкриг,
буквально за кілька днів візьме Київ. А власне, хто в це
не вірив? Навіть західні аналітики говорили про таке. Адже російська
армія начебто є другою армією у світі. …Що їй роздушити
армію українську. Зрештою,
Китай мав і свій великий інтерес у цій війні.
Він давно вже хоче зайняти Тайвань. А це – ласий шматочок.
Тут зосереджено близько половини світового виробництва чіпів, без яких не може існувати
сучасна електроніка. Чомусь (?) буквально в перші дні широкомасштабного вторгнення росіян в Україну китайські літаки з’явилися біля Тайваню. Щоправда, з успіхами українських військ вони чомусь (?) зникли. А тайванці почали вивчати досвід українських військових щодо боротьби з агресорами. Можна припустити, що Китай очікував, які будуть
результати «боротьби за Україну». Якщо Захід дасть можливість
росіянам захопити нашу
державу, то чому Китаю не захопити
Тайвань. Захід тоді, можливо, обмежиться лише «глибоким занепокоєнням». Однак «пішло не за планом». Україна, використовуючи західну допомогу (хай хто що б там про неї казав – ніби вона недостатня), успішно протистоїть російським окупантам. Ба більше – «доблесне» російське військо зазнає великих втрат. Та й постало воно в «усій красі». Корупція
в армії, низьке технічне й харчове забезпечення, погана логістика, бездарне планування… Тому Сі Цзіньпін зрозумів,
що «ставка на Путіна» бита.
Недаремно він 8 березня зателефонував президентові Франції Еммануелю Макрону та канцлеру Німеччини
Олафу Шольцу та заявив, що підтримує їхні миротворчі зусилля. Але, схоже, якісь обіцянки китайського очільника Путіну були. Хай навіть непевні. Через те, як учора написала «Нью-Йорк Таймс» з посиланням
на американських чиновників,
російське керівництво звернулося до Китаю за додатковою
допомогою, щоб компенсувати «втрати, які її економіка
зазнала в результаті крупних санкцій». Також була просьба про допомогу військовою технікою. Буквально перед цією публікацією радник Президента США
Джейк Салліван попередив Китай, що він матиме проблеми,
якщо допоможе росіянами ухилитися від санкцій, введених
Заходом через війну з Україною.
Китайська ж сторона зараз намагається
стверджувати, що начебто звернень про допомогу з боку росіян не було, що про це
їм не відомо. Звісно, маємо тут поки що «інформаційну сутичку». Але ж за нею стоять певні
реалії. Росія справді сподівається на допомогу Китаю. Принаймні на те, що китайці будуть
купувати в неї нафту й газ. А це основні статті російського бюджету. Китайці ж сподіваються й нафту, й газ, й іншу сировину закуповувати
в росіян за безцінь. Кожен веде тут свою гру. Й має свій
інтерес. Але в цій грі грає
й український чинник. І не лише військовий. Зараз в Україні треба починати посівну. Військові ж дії створять з нею чималі проблеми. Й Україна не зможе виростити нормальний урожай. А вона певним
чином забезпечує Китай продовольством.
Для Піднебесної може постати питання продовольчої безпеки. Тому зараз
для китайців краще, щоб в Україні припинилися
військові дії й були проведені відповідні сільськогосподарські роботи. Хай що б казали, але «китайська
карта» у нинішній російсько-українській
війні має чимале значення. Як вона буде розіграна, певним чином залежить подальший хід нинішньої російсько-української
війни. 14
03 2022 |