Віталій Портников

Буряти імперських війн

Бурятська публіцистка Раджана Дугар-Де Понте опублікувала на сайті одного з проєктів Радіо Свобода великий текст, присвячений долі свого народу та його відповідальності за війну проти України. Відповідальності цієї вона з бурятів не знімає і пропонує ділити її з етнічними росіянами порівну. Але нагадує просту статистику: бурятів у Російській Федерації 462 тисячі. Етнічних росіян, між іншим, – 111 мільйонів. Порівну, як бачимо, не виходить. Чому ж саме буряти стали обличчям війни?

Так зручно насамперед для самої Росії. Необхідно наголошувати на багатонаціональному характері і самої війни, і російської армії. До того ж, ця армія не перемагає, але здійснює численні військові злочини. Важливо, щоб із цими злочинами асоціювався воїн із монголоїдною зовнішністю. Воїн з усмішкою Юрія Гагаріна, як відомо, може лише перемагати, рятувати та пригощати дітей цукерками. Зґвалтування, пограбування та вбивства – це все буряти. А пам'ятник солдату-визволителю має мати яскраво виражені слов'янські риси. Ви коли-небудь бачили «солдата-визволителя» з бурятськими, єврейськими чи бодай українськими рисами обличчя? От і я не бачив. А тепер давайте згадаємо, скільки українців загинуло на фронтах Другої світової війни, стало героями та орденоносцями. Але ж ні: солдат-визволитель – він завжди етнічний росіянин. Альоша. «В Болгарії русскій солдат». Русскій. Нє бурят.

При цьому необхідно зрозуміти, що бурятів на цій війні – незалежно від того, чи беруть вони участь у скоєнні військових злочинів, чи ні – непропорційно багато у порівнянні з їхньою загальною чисельністю. Але це має свої пояснення. Потрібно спочатку зрозуміти, що Росія зробила із цим нечисленним народом – і в імперські, і в радянські, і в путінські часи. У бурятів є своя національна республіка, але зовсім не обов'язково, що буряти, які воюють в Україні – звідти. Російське керівництво зробило все можливе, щоб велика територія розселення бурятів опинилася у різних регіонах Росії. Частина бурятів справді живе у Бурятії. Частина – у двох! – національних округах, один з яких об'єднаний із Читинською областю, а інший – з Іркутською областю. Сталося це об'єднання, зрозуміло ж, за Путіна, при цьому округи позбавили автономії і статусу суб’єктів федерації. Ну і є ще бурятські райони Іркутської області, які ніколи ніякого автономного статусу не мали. Якщо подивитеся на етнографічну карту реґіону, ви зрозумієте, що все це могло би бути Бурятією. Та не стало. Тому що так, по шматках, бурятів простіше русифікувати та сприяти їх деградації як нації. Тобто так над ними легше знущатися.

Не думаю, що треба пояснювати: весь цей сибірський реґіон – глибока депресивна провінція, молодим людям нема куди податися взагалі. І сільських бурятських округів це стосується ще більшою мірою, ніж Республіки Бурятії – ви ж не станете з'ясовувати, звідки родом солдат, з самої Бурятії або з Агінського Бурятського округу з його характерним синьо-жовтим прапором (цікаво, ще не заборонили?). Тому для молодої людини контрактна служба – один із небагатьох шансів заробити гроші та завести сім'ю. І так: буряти менше п'ють, ніж етнічні росіяни у сільській глибинці. І так: у бурятських селах краще збереглися національні традиції, а отже і національний спорт. Так: сільські буряти – молоді та міцні хлопці без життєвих перспектив. Те саме «гарматне м'ясо», яке дуже потрібне Путіну. З тією різницею, що жодна війна – хіба що ядерна – не знищить 111 мільйонів етнічних росіян. А загибель бурятів на війні – це питання виживання невеликого народу. Але що Путіну до бурятів? Багатьом із нас – і це теж треба сказати відверто – також хочеться, щоб убивця та ґвалтівник був монголоїдної зовнішності. Етнічні росіяни – особливо вихідці з прикордонних реґіонів Росії, які взагалі можуть бути етнічними українцями – надто схожі на тих, кого вони вбивають та ґвалтують. Нехай краще ґвалтівниками та вбивцями будуть не ті, хто так на нас подібний, а казкові «орки» або цілком реальні буряти – тим більше, що їх більше, ніж могло б бути. «Ви бурят, как я рад!» – зустріч солдата-бурята і Кобзона у лікарні під час окупації Донбасу. І дуже добре, жодний етнічний росіянин у цьому фільмі не бере участі.

Бере участь. Саме Російська імперія, Радянський Союз і путінська Росія зробили все можливе, щоб невеликий сибірський народ перетворився на «гарматне м'ясо» для етнічних росіян, які дивитимуться війну по телевізору та аплодуватимуть Путіну. Що взагалі ми знаємо про історію бурятського народу? Про те, як він був розділений між двома імперіями – Російською та Китайською? Про те, як створив свою державу – Бурят-Монголію, яка проіснувала майже стільки ж часу, скільки Українська Народна Республіка та ЗУНР? Про бурятські повстання в Китаї? Про те, як бурятську мову переводили зі старомонгольської писемності на латиницю, потім на кирилицю та позбавляли людей традицій та спадщини? Про бурятські літописи – у жодного іншого народу Сибіру нічого схожого немає. Про переклад буддійської енциклопедії Данджур ще у позаминулому столітті: між іншим, 200 томів вишуканою бурятською мовою – мовою, якою зараз перестають розмовляти, яка залишається тільки у бурятських селах. Легко сказати, що ці люди – просто дикуни з Півночі. Ні, це народ, який боровся за свою свободу й ідентичність і програв багатомільйонним націям. І тепер російська влада просто знищує його у черговій своїй дурній війні. У роки Другої світової буряти тисячами гинули у битві під Москвою – полководці Сталіна просто закидали німців їхніми трупами, а після війни про це ніхто й не згадував – кому потрібен російський герой із таким розрізом очей? 2014 року буряти горіли в танках під Донецьком, 2022 року – під Києвом та Харковом. Ну і, звичайно, виявилися вбивцями та ґвалтівниками. А справжні росіяни – вони добрі. «Хотят лі русскіе войни»? Очевидно, що ні. Це все буряти.

Те, що ми зараз бачимо на нашій землі – це не лише геноцид щодо українців. Це ще й геноцид по відношенню до народів Росії, які мають гинути за чужі імперські амбіції – і яким ніколи-ніколи за це навіть не подякують. І якщо ми думаємо про майбутнє України як демократичної країни, ми маємо замислитися над цією трагедією навіть зараз, коли бачимо серед російських солдатів бурята, якута чи аварця. Буряту, якуту чи аварцю не потрібна українська земля. Ми з вами точно знаємо, кому вона потрібна.

Тим більше, що до 1991 року ми всі були бурятами. Бурятами імперських воєн.

15.05.2022

https://zbruc.eu/node/111880