www.ji-magazine.lviv.ua

Віталій Портников

Фактично, після Другої світової війни ми отримали світ, який залишився світом зла, немовби і не було перемоги над Гітлером. Мало того, що ми віддали радянському союзу половину Європи, ми ще дозволили цій імперії існувати як ядерній державі. Так вважає публіцист Віталій Портніков.

Українці намагаються весь час довести і самим собі, і світу, що вони були активними учасниками Другої світової війни, що без України цієї перемоги не було б. І це є абсолютною правдою. Але потрібно зрозуміти кілька важливих моментів, які стосуються України, пояснює під час ефіру «Explaining Ukraine» на Tvoemisto.tv український публіцист, письменник і журналіст Віталій Портніков.

Перший момент, за словами Віталія Портнікова, радянський союз взагалі не збирався воювати з гітлерівською Німеччиною, і не збирався бути союзником Великої Британії та США, а був якраз на першому етапі союзником гітлерської Німеччини та разом брав участь у знищенні польської держави, чим пишався. В'ячеслав Молотов, голова раднаркому радянського союзу, назвав Польщу жахливим утворенням версальської угоди. Радянський союз був проти версальської угоди також, а Йосип Сталін писав Гітлеру телеграми про дружбу, скріплену кров'ю двох народів.

Якби Гітлер не напав на радянський союз 22 червня 1941 року, то СРСР ніколи не став би воювати проти нацистської Німеччини, наголошує публіцист.

«Людству просто повезло, адже якщо радянський союз і нацистська Німеччина воювали б разом – ми не знаємо, в якому б світі ми жили. Ви б дізналися, а я – як людина єврейського походження, просто б не народився. До речі, саме такий шанс не народитися в мене був і після Другої світової війни, коли готувалася депортація і знищення радянських євреїв Сталіном, що було продовженням політики Голокосту, адже радянський союз був спадкоємцем гітлерівської Німеччини», –  розповідає Віталій Портніков.

Другий важливий момент, який потрібно чітко усвідомлювати – Гітлер напав на радянський союз, так, як перед цим напав на Польщу, бо в нього була ідея – розширення життєвого простору у межах нацистської ідеології.

«Чим була боротьба радянського союзу з Гітлером? Це була боротьба за збереження цієї історичної росії, про яку говорить путін. Радянський союз був історичною росією в поглядах своїх керманичів на чолі з Сталіном. І це Сталін в 1945 році висловив абсолютно чітко. У 1941-42 рр. радянський союз повернувся до концепції історичної росії, розірвавши цю ідею, що історія країни починається з 1917 року», – говорить він.

Публіцист каже, що у радянському союзі спеціально з'явилися ордени Невського, Кутузова, Суворова і Богдана Хмельницького, як людини, яка керувала приєднанням українських земель до російської держави. За словами журналіста, для більшості росіян, які жили в росії чи були на еміграції, було абсолютно очевидно, за що вони борються. Вони боролися за збереження цієї історичної росії, адже розуміли, що якщо переможе Гітлер, то вже ніякого шансу для існування цієї росії не буде. 

«Мільйони українців служили у збройних силах радянського союзу, але треба чітко сказати, що вони рятували ось цю концепцію історичної росії. Українську державу було знищено 20-го року, українці не воювали за свою державу, вони були солдатами імперії. Солдатами антигітлерівської коаліції, але вони не були солдатами України. Питання в тому, якою буде історична доля України, було абсолютно не вирішене на травень 1945-го року. Тобто вирішене просто, Україна залишається колонією радянського союзу, ще більш безправною, несправною, ніж вона була до того», – додає Віталій Портніков.

Перше, що зробила радянська влада після перемоги, – почала боротьбу з різними націоналізмами. Всюди знищували тих, хто ще залишився носіями в якомусь національному духу чи культурі. Тому, треба розуміти, пам'ятати і наголошувати, що росіяни, які воювали разом з українцями в 1941 році, окупували українську землю, воювали за більшовицький режим і були свідками українського голодомору, знищення українського національного і культурного руху. 

«З росією все ясно, навіть не те, що вони святкують сьогодні, а те, що вони відзначали вчора – порятунок росії, так як у Лондоні відзначали порятунок Великої Британії. Але для багатьох колоній імперії – це не було таке свято. І коли ми таке не проговорюємо, то ми потрапляємо в абсолютно оманливу історичну ситуацію, коли ми весь час хочемо довести росіянам «ви знаєте, ми були такі як ви, ми були разом з вами, але не з своєї волі». Тому що ці самі росіяни, які воювали разом з українцями в 1941 році, окупували українську землю. Вони були тим населенням, яке акцептувало і воювало за більшовицький режим. Вони, як суспільство, були свідками українського голодомору, знищення українського національного і культурного руху», – пояснює він.

«Який головний урок Другої світової війни. Чи була це битва добра зі злом? Так, була. Чи була частина зла на боці добра? Була. Радянський союз був таким самим злом, як гітлерівська Німеччина, нічим не кращим. І це знову ж таки, якщо перейти до улюблених цих всіх паралелей казкових, які так люблять українці, які з незрозумілих причин називають росіян орками, замість того, щоб просто називати їх росіянами», – наголошує Віталій Портніков.

Фактично після Другої світової війни ми отримали світ, який залишився світом зла, немовби і не було перемоги над Гітлером. Адже мало того, що ми віддали радянському союзу половину Європи, ми ще дозволили цій імперії існувати як ядерній державі. Абсолютно такій самій імперії, як імперії Гітлера.

«Ми цій імперії залишили ядерну зброю у 1991 році. Більше того, ми боролися, щоб був єдиний центр ядерної зброї, і щоб він був у Москві. І що тепер? Тепер, у 2022-му році, ми постаємо перед питанням, чи задіють вони ядерну зброю, чи ні. Ми фактично опинилися в 1944-му році, коли думали, чи встигне Гітлер зробити ядерний удар, чи буде в нього ядерна бомба, а героїчний «штірлєц» з фільму «17 миттєвостей весни», якого, можливо, дивився путін, робив все можливе, щоб фізик Рунге сидів в концтаборі, і не створив цієї бомби... І ось ми прийшли в цей момент, в цю саму точку. І тепер знаходимося на тому самому стані винищення, що й у 1944-му році. Тепер ми маємо глобальний Голокост. І його причиною є те, що ніхто не зробив ніяких висновків з Другої світової війни. Головний висновок Другої світової, про що сказав Вінстон Черчилль у своїй фултонській промові, – це співіснування зі злом. Але це співіснування продовжилося ще на 80 років і продовжується зараз. І поки ми будемо з ним співіснувати, ми завжди будемо на кордоні винищення, от і все», – підкреслив публіцист.

Він вважає, що перемогою України стане повернення України у межі кордонів до 2014-го року, і її вступ до НАТО. 

«Я завжди казав, що українці складають два іспити: перший – на те, чи український народ є спроможним і здатним до державного будівництва. І другий іспит – чи може українська держава відбутися в кордонах української СР в 1991 року. Обидва ці іспити поки що не здані. Українська держава не контролює свою територію на 1991 рік, і ми не знаємо, чи вдасться, бо це питання до ЗСУ. 

І друге – ми не знаємо, які висновки зробить український народ з війни, яка зараз відбувається. Ми весь час вважаємо, що ми громадяни, які живуть на українській території, роблять ж ті висновки, що ми самі, а потім виявляється, що вони роблять протилежні висновки. Так було після Майдану 2004 року, і після 2013-14 рр, так може бути і зараз. Щоб ми не прокинулися після перших виборів після війни у стані емоційного шоку і не казали: "Що, вони знову нічого не зрозуміли?" Адже жоден із історичних державотворчих уроків досі не був зданий. І ми маємо боротися, щоб цей іспит рано чи пізно був складений українським народом», – підсумував Віталій Портніков.

Антоніна Костик

20 05 2022

https://tvoemisto.tv/exclusive/my_faktychno_opynylysya_v_1944mu_rotsi_abo...