www.ji-magazine.lviv.ua

Том Купер (Tom Cooper)

Сьогодні, 6 березня, десь в середині дня за Києвом, австрійський воєнний аналітик Том Купер опублікував величезний звіт про ситуацію впродовж дня суботи (5.3). Велика преамбула про стратегію, напевне, мало що додасть нового, але мені видається там загалом багато адекватної інформації й сутнісних спостережень. А в окремих випадках аналітика взагалі стала звучати, як поезія:

"Добре, поїхали: ось аналіз подій останніх 24 годин, тобто за 5 березня, 10 день від початку російської агресії.

[Блок абревіатур забираю: буду зразу розшифровувати в тексті – перекл.]. 

СТРАТЕГІЯ

Враховуючи нову інформацію, станом на зараз [допис опубліковано 6.3 о 14 за Києвом – перекл.] абсолютно зрозуміло, що російське вторгнення в Україну повністю провалилося: воно направду розпадається на шматки. Без сумніву, росіяни ще тиснутимуть і війна ще триватиме. Проте первісний план Путіна зазнав невдачі. Можливо, в росіян є засоби захопити більшу частину країни, проте жодних, щоб її утримати.

Путін мав лише один план: захопити або вбити Зеленського, змусити його підписати капітуляцію, а тоді замінити його. Все це за 1-3 дні від початку вторгнення. Саме тому на початку війни так масовано було задіяно ВДВ. Все це не спрацювало. Український опір виявився значно запеклішим, ніж очікувалося, Зеленського дістати не змогли, десантників подерли на шмаття – перший удар не досягнув жодної зі своїх цілей. Гірше того, Захід відреагував у абсолютно неочікуваний для Путіна спосіб: санкціями, які застали Путіна абсолютно непідготованим, які будуть виснажливі для всієї Росії, автоматично дестабілізуючи путінську владу. Не маючи «плану Б», Путін тепер може лише звинувачувати й погрожувати.

Російські наземні війська були введені в бій без жодної чіткої ідеї, що вони мають робити. Тому не дивно, що їхні передові частини почали застрягати без пального та провізії, потрапляти в засідки і т. д. Звісно, Путін не збирається здаватися: упродовж кількох останніх днів його армія кинула до бою все, що він зосередив довкола України, й зараз намагається витиснути з ситуації максимум. Направду, вони задіяли вже навіть  повністю зужиті озброєння й обладнання з Далекого Сходу. Звісно, це не значить, що росіяни не можуть продовжувати робити те, що робили останні 7-8 днів: в них все ще досить війська, амуніції й вони кидають вперед все, що мають.

Українців застали зненацька: рішення Путіна вторгнутися було ірраціональним аж до такої міри, що ні його власне ФСБ, ні «навіть» Зеленський такого не очікували, попри всі попередження. Проте українська армія була готовою і основна мала повітряних сил уникнули першого російського удару. Такий «завчасний порятунок», а також путінське ірраціональне планування, дали українським силам час мобілізуватися й дати ворогу направду люту відсіч. Із допомогою західних розвідданих, українське командування зуміло запобігти знищенню своїх головних частин на початку й досі має їх в розпорядженні, водночас завдаючи масованих втрат загарбнику.

Оце стільки за 10 перших днів війни.

Упродовж останніх кількох днів конфлікт увійшов у нову брудну фазу. Не змігши оволодіти жодним із українських великих міст, крім Херсона, російські війська змінили спрямування своїх зусиль. Не будучи в змозі знищити українські збройні сили, вони ринулись оточувати міста на сході, окуповувати атомні електростанції і пробивати коридор до Придністров’я. Виглядає на спробу створити «план Б», метою якого є захоплення Лівобережжя та ізоляція України від моря та від основних джерел енергії. Це забезпечило б їм сприятливі умови на випадок серйозних переговорів, які, безсумнівно, вже готують (через посередників, звісно).  

Тим часом, путінські збройні сили вдаються до найбільш цинічного зі всіх можливих рішень: намагаються видворити якомога більше населення геть із країни. Саме для цього вони зачищають східноукраїнські міста: нема населення = нема партизанів у їхньому тилу. Це те саме, що ми бачили в Сирії у 2105-2017 рр. (не кажучи вже про Афганістан, Ефіопію та Мозамбік 80-х або Чечню 90-х): «Путін або ми спалимо країну», а ще «хочете демократії? То їдьте на Захід і там вам буде».

Іронія в тому, що зараз усім сторонам, начебто, вигідно затягнути конфлікт: українці розраховують все ж залучити на підтримку Захід [думаю, автор дуже помиляється щодо наших бажань щось продовжувати – перекл.]; Захід сподівається, що українці перемолотять всю російську армію (і схоже, вони до цього вкрай близько), а Путін хоче завдати якомога більшої шкоди Україні та ЄС. Бажано так, щоб його актуальний ворог (ЄС) почав займатися «ще чимось, крім Путіна»: популістами, ксенофобами, неонацистами (знаємо, що він пов'язаний з ними вже десятиліттями), мільйонами українських біженців, зростанням цін на енергоносії і т д.

ПОВІТРЯ

«Вишестоящіє Органи» [десь так автор постійно називає російський генштаб – перекл.] у Москві заявили, що вчора [вочевидь, все ж 5.3 – перекл.] вони виграли значну повітряну битву під Житомиром, збивши чотири українські перехоплювачі Су-27. Хоча підтверджень цьому жодних, проте якісь повітряні сутички таки мали трапитися, оскільки пару годин пізніше кілька російських підрозділів Су-34 повністю розбомбили танковий завод у Житомирі.

Натомість, російські ВКС зазнали низки підтверджених втрат, про які писатиму відповідно до напрямків.

ПІВНІЧ

Учора 36-а армія повернулася на поле бою й із заходу атакувала містечко Ірпінь. Українці відбили перший наступ, проте більша частина Ірпеня та навколишніх населених пунктів суттєво пошкоджені артилерійським вогнем.

Через причини, пояснені мною раніше [дезорієнтація, погана логістика – перекл.], російські сили не можуть розвивати жоден великий наступ на заході. Та, вочевидь, Путін цього й не прагне: якраз навпаки, думаю, він «розраховує» залишати Західну Україну «відкритою» для потоку біженців ще далі в західному напрямку, навіть якщо це означає, що той коридор буде відкритий для зусиль НАТО (і, найперше, США) передавати українським силам ресурси.

ПІВНІЧНИЙ СХІД

На східному березі Дніпра частини російської 36-ї армії зуміли обійти з флангу моторизовану бригаду українських сил, проте їхня передова 200-а батальйонно-тактична група була виявлена (п’ятниця) і знищена (субота) при спробі сягнути східних меж Києва.

Чернігів учора зазнав кількох авіаударів, проте місцевий гарнізон тримається і утримує російську 41-у армію на її позиціях. Українська Sa-8 (зенітна установка «Оса») збила над містом російський Су-34: обидва пілоти катапультувалися, проте одного було вбито, а іншого поранено при спробі приземлитися на дахи багатоповерхівок [про це був окремий пост нижче – перекл.].

Українська 1-а танкова бригада тримає відкритим коридор на південь від Чернігова до Ніжина, проте тут все дуже ризиковано. Цілком можливо, Чернігів повністю оточать.

2-а російська танкова армія прорвала українську оборону на лінії Ніжин – Прилуки й наблизилася до східних передмість Києва. 1-а танкова рухається паралельно ще трохи південніше, не виказуючи жодних намірів наступу на Черкаси чи Полтаву.

Український гарнізон міста Суми тримає оборону; місто постійно обстрілює артилерія.

На північному сході від Харкова українська 92-а моторизована бригада розгромила батальйонно-тактичну групу 144 мотострілецької дивізії і вийшла на кордон з Росією [див. пост нижче – перекл.]. Утім, в цьому напрямку повна тиша щодо повідомлень і я не певен, чи українські сили знають, що робити з цим успіхом. Принаймні вони дуже заощадили на часі: тепер 6-й російській армії треба витратити 2-3 дні, щоб реорганізуватися, дочекатися підкріплень і знову спробувати атакувати Харків. Звісно, місто продовжують масовано обстрілювати й бомбардувати.

Ще далі на південь частини 6-ї армії спільно з підрозділами 2-го армійського корпусу [війська, що сформовані в ДЛНР] наближаються від Луганська. Водночас, українська 53-я механізована бригада зуміла уникнути оточення на північний схід від Ізюму. 

СХІД

Видається, що українським силам вдалося зафіксувати лінію фронту на захід від Донецька. На півдні 56-а мотострілецька та 54-а механізована бригади упродовж чотирьох днів відбивали атаки російських військ, тримаючи відкритим коридор на Маріуполь. Це дозволило вийти з оточеного порту більшості бійців батальйону «Азов» [далі йде пряма помилка, бо автор пише «і Спарта», проте «Спарта» є збройним формуванням ДЛНР, а тому виходити з Маріуполя не може. Водночас, 5 березня під Волновахою був убитий командир батальйону «Спарта» з позивним «Воха» – перекл.]. Вихід «Азова» суттєво ослабить місцеву оборону. Битва була жорстокою з обох боків. Російські ВКС втратили, як мінімум, 3 Су-25, а також вертоліт Мі-8, а 54-а механізована – кілька танків та артилерійських комплексів (включно з двома «Ураганами»).

Маріуполь постійно обстрілюють, а «гуманітарне перемир’я», обіцяне російськими «Вишестоящімі Органамі», виявилося обманом. Мер міста зі своїм заступником організували 30 автобусів, щоб евакуювати 5.000 цивільних та поранених, проте росіяни почали обстріл і пошкодили 21 автобус [евакуацію не встигли розпочати – перекл.]. Переговори про нову спробу евакуації мають пройти в сьогодні [тобто 6.3.], проте, вибачте, я вважаю їх безперспективними. Все дуже схоже на Алеппо 2016-2017 рр.: щойно ми припиняємо стріляти, вони починають.

ПІВДЕНЬ

Видається, командувач 58-ї армії генерал Зусько не має наміру наступати на Запоріжжя: найбільш вірогідно, значно більшою мірою його зараз турбує західний фланг, де бракує і військ, і припасів. Більше того, я б не рекомендував жодним російським військам наближатися тепер до Запоріжжя: наскільки я знаю, місцева оборона дуже добре устаткована й там сидять люті бійці, дуже охочі битися з росіянами.

На заході 58-а армія Зуська упродовж двох днів безперервних піхотних атак та артилерійських обстрілів так і не змогла прорвати оборону Миколаєва. Не менш важливо, що її авангардні підрозділи не спромоглися закріпитися у Вознесенську. Зусько атакував місто гелікоптерами. Їх постріляли, як горобців, що можна було, фактично, «вживу» бачити в інтернеті. Гелікоптери потрощили на друзки, перш ніж вони наблизились до цілі: Мі-24, два Мі-34, Su-30SM і два Мі-8 підтверджено збиті за допомогою польських ручних зенітних ракет «Пьорун». Хто з десанту вижив у цій м’ясорубці, того потім розпанахали на землі. Вознесенськ міцно в українських руках, чітко доводячи, що українська оборона «навіть таких» відносно віддалених від передової точок сьогодні більш ніж напоготові. 247-й гвардійський «казачєскій» полк ВДВ у цій атаці було знищено, загинув навіть його командир полковник Зізевський. Схоже, 58-й армії хіба шукати якийсь інший шлях на Одесу чи в Придністров’я.  

До речі, про Придністров’я: стривожений наближенням 58-ї армії, уряд Молдови оголосив загальну мобілізацію. Громадянам ЄС порадили виїхати з країни. Російська мафія, що контролює Придністров’я, також мобілізувала свої «збройні сили» (щось наче, як дві невеликі бригади)".

[тобто загальна чисельність десь у межах 8.000 осіб – перекл.].

Оригінал тут: https://www.facebook.com/keksifarm.hayday

6 03 2022