www.ji-magazine.lviv.ua

Душан Фабік, психолог

Від перекладача: "З психологічної точки зору зрозуміло, що більшість громадян Словаччини відчувають інтуїтивну прихильність до Росії. Саме Росія втілює цінності, які ми найбільше цінуємо серед досліджуваних країн",  – пише Душан Фабік (Dušan Fábik) у своєму тексті "Prečo Slovensko podlieha ruskej propagande?" ("Чому словаки піддаються російській пропаганді?"). Автор – психолог, який працює на факультеті психології Пан'європейського університету і веде сайт politickapsychologia.sk. Рекомендую цей дуже важливий текст для розуміння механізмів російської пропаганди не лише у словацькому суспільстві.

 Зростання залежності від російської пропаганди є тривожним знаком для майбутнього Словаччини. Які її причини і як із нею можна боротися?

Згідно з багатьма опитуваннями, погляди багатьох словацьких громадян перебувають під її сильним впливом. Тривожні результати дослідження Globsec вказують на те, що Словаччина перебуває на передовій у поширенні пропагандистських наративів. Цілих 51% громадян Словаччини вважають Захід і саму Україну головними винуватцями російсько-української війни, що є найвищим показником серед порівнюваних країн (тобто Польщі, Литви, Латвії, Чехії, Румунії, Угорщини та Болгарії). Ми [словаки] також лідируємо в небажанні допомагати Україні, про що заявили понад дві третини респондентів.

Віра в пропаганду здебільшого пояснюється недостатнім рівнем освіти або браком критичного мислення словацьких громадян. Однак результати опитування не повністю підтверджують цю думку. У міжнародному порівнянні країн ОЕСР у тестах PISA, які мають на меті проаналізувати рівень читання, математики та природничих наук, учні кількох країн ЄС демонструють гірші результати, ніж учні Словаччини (наприклад, Греції, Хорватії, Іспанії, Мальти та Кіпру). Серед країн із низькими показниками в тестах PISA ми також знаходимо держави з меншою кількістю пропагандистських переконань (наприклад, Болгарія або Румунія) – це вказує на те, що рівень освіти не є достатнім поясненням успіху [російської] пропаганди в Словаччині.

Навіть за середнім показником IQ громадяни Словаччини належать радше до націй із високим рівнем інтелектуальної компетентності. Надзвичайно всебічне дослідження поставило Словаччину на 34-те місце у світі за рівнем IQ, що є тринадцятим показником у ЄС. Це, своєю чергою, дозволяє зараховувати Словаччину до верхньої частини переліку серед країн ЄС. Безсумнівно, можна навести додаткові докази когнітивної компетентності словацького суспільства, але порівняння всіх країн ОЕСР у тестах PISA або глобальне порівняння рівня інтелекту можна вважати надійним доказом.

Тож чим відрізняється Словаччина в цьому ракурсі?

Якщо ми хочемо пояснити певне явище в певній культурі (у нашому випадку – високу поширеність пропагандистських переконань), нам потрібно досконало знати цю культуру. Найвідомішою та найвпливовішою теорією для розуміння культури окремих народів є вчення нідерландського соціолога Ґерта Гофстеде (1928–2020). Цей всесвітньо відомий учений за допомогою статистичних методів продемонстрував, що будь-яку культуру можна визначити за шістьма вимірами: дистанція влади, колективізм чи індивідуалізм, фемінність чи маскулінність, уникнення невизначеності, довгострокова чи короткострокова орієнтація та гедонізм чи поміркованість. У своїй книзі "Культури та організації", вперше опублікованій 2005 року, він перераховує результати, досягнуті в кожному вимірі практично в кожній країні світу. Це може нас здивувати, але Словаччина демонструє дві важливі особливості в цьому новаторському і науково орієнтованому порівнянні країн.

Перший і надзвичайно цікавий результат полягає в тому, що Словаччина досягла найвищого балу за шкалою дистанції влади серед усіх країн світу (!). Високий бал за цією шкалою означає, що в країні сильно виражена ієрархія влади. Члени організації (наприклад, у компанії) або інституції (наприклад, у сім'ї, школі), які мають вплив на інших, більш схильні діяти авторитарно; з іншого боку, менш впливові відчувають страх і відносно легко підкоряються першим. Дуже важливою особливістю країни з сильною владною ієрархією є те, що навіть менш впливові члени суспільства вважають авторитарні способи дій природними і навіть віддають їм перевагу перед іншими (більш демократичними) способами. Шкала дистанції влади, таким чином, свідчить про те, що влада й автократія займають привілейоване становище в країні і значною мірою задають тон у спілкуванні між громадянами.

Другою особливістю Словаччини є найвищий бал у світі (!) за шкалою маскулінності та фемінінності. Високий бал за цим виміром свідчить про суспільство, в якому гендерні ролі чітко диференційовані. Від чоловіків очікується, що вони будуть войовничими, жорсткими і зосередженими на матеріальному успіху; від жінок натомість – бути ніжними, м'якими і зосередженими на якості життя. Таким чином, у словацькому суспільстві чоловічий ідеал передбачає домінантну, сильну і матеріально забезпечену фігуру; жіночий ідеал передбачає примирливу, орієнтовану на стосунки і сім'ю фігуру. Якщо хтось сумнівається в ґрунтовному дослідженні Гофстеде, можна, наприклад, згадати Індекс гендерної рівності 2022 року, в якому Словаччина, разом із Грецією, Румунією й Угорщиною, опинилася у самому кінці серед країн ЄС. Звідси можна зробити висновок, що існують й інші подібні показники, які підтверджують висновки дослідження Гофстеде. Задля цікавості додамо, що як глобальні порівняння Гофстеде, так і дослідження ЄС показали найвищий рівень гендерної рівності у Швеції.

Підсумовуючи наведені вище дані, можна зробити кілька висновків. Шкала дистанції влади показала, що поведінка і спосіб життя словацьких громадян значною мірою формується під впливом ієрархії влади серед членів суспільства. Сильніші авторитарно приймають рішення, слабші відчувають страх. Водночас для обох груп авторитарне лідерство є бажаним способом дій. Відповідно до шкали маскулінності та фемінінності, ми знаємо, що гендерні ролі в Словаччині значно диференційовані. Ідеал чоловіка – це виразно маскулінна фігура, ідеал жінки – виразно фемінна фігура. Якщо трохи спростити дані, то можна сказати, що громадяни Словаччини надають великого значення таким цінностям, як влада, автократія та диференціація гендерних ролей.

Цінності у Словаччині та сприйняття Росії

Ми можемо запитати, як вищезгадані культурні характеристики пов'язані з високою підтримкою Росії в Словаччині. Загалом можна сказати, що такі цінності, як сила, автократія і різноманітність гендерних ролей, яким віддають перевагу в Словаччині, уособлюються саме Росією. Це не просто теоретична конструкція: багато досліджень уже показали, що Росія сприймається людьми саме через ці цінності.

Одним із прикладів є дослідження 2019 року, яке вивчало асоціації з Росією. У дослідженні брали участь іноземні студенти, частина з яких навчається в Росії, а частина – поза російськими навчальними закладами. Найпоширенішою асоціацією опитаних респондентів був Владімір Путін, другою – СРСР, третьою – влада. Дослідження показало, що люди сприймають Росію насамперед через особу Путіна, який, згідно з точним психологічним профілем, є яскраво вираженою маскулінною фігурою. Йому притаманні типові чоловічі риси (наприклад, домінування, амбіції), тоді як жіночі риси (наприклад, емпатія, готовність до компромісу) в ньому відсутні. З точки зору громадян Словаччини, які вважають ідеалом чоловіка виразно маскулінну фігуру, цей ідеальний чоловічий образ втілює Владімір Путін.

У випадку другої і третьої за частотою асоціації з Росією (СРСР і влада) можна сказати, що відповіді мають споріднений асоціативний контекст. СРСР як колишня наддержава, а також концепт влади вказують на те, що Росія асоціюється у свідомості опитаних респондентів з владою або чимось потужним. Нагадаємо, що саме влада й ієрархія влади є найвищою цінністю серед громадян Словаччини порівняно з іншими країнами світу.

Те ж опитування 2019 року показало, що більше половини респондентів (56,2%) вважають режим у Росії гібридом, що поєднує в собі автократичні та демократичні риси. В іншому опитуванні 2017 року, в якому були проаналізовані думки респондентів з 37 країн, більшість також заявила, що російський уряд недостатньо поважає особисту свободу своїх громадян. Ця думка значно погіршилася в контексті подій війни, і російський режим, згідно з Індексом демократії, тепер вважається авторитарним. Таким чином, ще раз можна сказати, що Росія асоціюється з цінностями – тобто авторитарними способами ведення справ – які досить високо оцінює населення Словаччини.

Підсумовуючи дані нашого дослідження, можна сказати, що люди асоціюють Росію з сильним чоловічим характером, владою та автократією. Це все ті аспекти, які наша культура цінує найбільше в порівнянні з іншими країнами світу. Тому з психологічної точки зору зрозуміло, що більшість громадян Словаччини відчувають інтуїтивну прихильність до Росії.

Саме Росія втілює цінності, які ми цінуємо найбільше серед країн світу, що брали участь в опитуванні.

Ставлення до Росії та війни в Україні

Для тих, хто симпатизує Росії, ситуація після початку воєнних подій була непростою. З одного боку, вони відчували симпатію до Росії на основі своїх ціннісних орієнтирів, а з іншого – були свідками невиправданих убивств з боку російських солдатів. З психологічної точки зору, виник стан когнітивного дисонансу, вперше описаний американським психологом Леоном Фестінґером (1919–1989), який є конфліктом між початковою установкою (симпатією до Росії) і новою інформацією (Росія поводиться агресивно). Таким чином, людина опиняється в протиріччі, яке створює неприємне внутрішнє напруження. При цьому вона не хоче відмовлятися від своїх симпатій до Росії, але й не хоче втрачати цінність в очах навколишніх, прославляючи агресивну державу.

Унікальність пропаганди в тому, що вона може зняти всі внутрішні конфлікти. Вона використовує науковий факт, що кожна людина хоче зберегти своє початкове ставлення (у нашому випадку – симпатію до Росії). Тому пропаганда пропонує вигадки, які релятивізують агресивність самої Росії (наприклад, заяви про те, що війна в Україні – це "вина Заходу", що тіла загиблих на дорозі – "актори", що Росія "відчувала загрозу" з боку України тощо), в які люди з когнітивним дисонансом охоче повірять. І не тому, що це витончені або інтелектуально складні аргументи, а тому, що вони змушують їх не думати про Росію як про агресивну державу. Вони можуть підтримувати позитивний імідж Росії, не втрачаючи при цьому лице в очах інших людей, коли прославляють агресора (зрештою, війна «не є виною Росії» і т. д.).

Помилково вважати, що пропаганда переконує людей своєю витонченістю. Люди вірять пропаганді насамперед тому, що хочуть у неї вірити. Вона допомагає усунути будь-які неприємні умови чи конфлікти. Якби ми вважали, що піддатливість пропаганді залежить від когнітивних здібностей чи рівня освіти, то такі країни, як Болгарія чи Румунія, мали б демонструвати вищий рівень пропагандистських переконань, ніж Словаччина, оскільки вони мали гірші результати у тестах PISA чи інших специфічних вимірах успішності. Однак пропаганда процвітає на нашій території через низку культурних особливостей, які створюють глибинну симпатію до Росії, що проявляється незалежно від раціонального стану справ. Для окремої людини відкинути Росію як агресивну державу означало б сильне втручання в її цінності та погляди, яким вона надає перевагу. Тому для більшості прийнятніше "вірити" в те, що "у війні винен Захід", що "загиблі цивільні на дорозі – це просто актори", що "Україна хотіла вторгнутися в Росію" тощо.

Як боротися з пропагандою?

Передусім, основними інструментами боротьби з пропагандою називають достатнє інформування громадськості, розвиток критичного мислення або публікацію свідчень свідків. У контексті впливу на окремих осіб згадується розвинений діалог як спосіб емпатійного протистояння російській пропаганді. Однак правда в тому, що якби ці інструменти були справді ефективними, не було б жодних переконаних жертв пропаганди. Насправді будь-хто може перевірити достовірність пропагандистських наративів або легко з'ясувати справжні причини війни. Проблема в тому, що навіть якщо людина неодноразово стикається з актуальною і правдивою інформацією про війну, це знову викликає лише когнітивний дисонанс, який людина знову вирішує у той самий спосіб. Вона приймає інший пропагандистський наратив (наприклад, "представлені докази неправдиві", "об'єктивні ЗМІ підкуплені", "жахливі вбивства інсценовані") і таки зберігає свій світогляд.

Тому в боротьбі з пропагандою недостатньо апелювати до раціональності, а потрібно звертатися до загальнолюдських цінностей. Допоки в нашій культурі домінуватиме перевага таких цінностей, як сила, автократія чи гендерна диференціація, ми й надалі віддаватимемо перевагу державам із силовими чи автократичними тенденціями. У боротьбі з пропагандою неможливо перемогти за допомогою статистики, графіків чи опублікованих звітів. Всі ці аспекти працюють лише на людську раціональність. Якщо ми хочемо, щоби громадяни Словаччини відчували прихильність до демократичних країн і принципів, ми повинні просувати і розвивати демократичні цінності. Необхідно, щоб діти з раннього віку зазнавали впливу зрілої ієрархії цінностей, у якій переважають рівність влади, емпатія або гендерна рівність. "Озброєна" в такий спосіб людина буде не тільки стійкою до пропаганди, а й не буде прихильно ставитися до країн, де проявляється автократія, агресія чи нерівність між людьми.

Рекомендації щодо боротьби з пропагандою

Існує низка рекомендацій, які можна зробити на основі представленого аналізу. Описати їх усі тут неможливо, тому вони зведені до двох основних рекомендацій. Перша ґрунтується на висновку Гофстеде про те, що громадяни Словаччини мають надзвичайно високі показники за шкалою дистанції влади. Цей результат свідчить про те, що в словацькому суспільстві ми приймаємо нерівність влади і визнаємо автократичні тенденції сильніших. Це, безсумнівно, призводить до того, що ми асоціюємо себе з країнами, які уособлюють владу або автократію. Тому рішення полягає в тому, щоби сприяти рівномірному розподілу влади в організаціях (компаніях) та установах (сім'ях). Коли дитина, підліток чи дорослий відчуває рівність щодо інших, він або вона засвоює позицію "ми всі рівні". Як наслідок, така людина значно чутливіша до дисбалансу влади або автократичних тенденцій.

Друга рекомендація походить від шкали маскулінності-фемінінності Гофстеде. Високий бал за цією шкалою вказує на те, що в країні існують чітко диференційовані гендерні ролі. Ідеал складається з маскулінних характеристик, які потім можуть перетворитися на перевагу країн, де чоловіки-альфа-самці є головними. Одним із рішень є розвиток основних емоційних рис особистості, які можуть включати емоційний інтелект, емпатію або чутливість. Важливо, щоб молоді люди (особливо хлопці) зростали в середовищі, яке також розвиває їхній емоційний досвід, а не просто вимагає високої продуктивності чи матеріального успіху. Як тільки молоді люди (особливо хлопці) визнають, що ідеал дорослого життя не складається лише з чоловічих якостей, вони навіть не відчуватимуть такої сильної прив'язаності до рольової моделі альфа-самця.

З вищесказаного видно, що битву з пропагандою неможливо виграти за тиждень чи місяць. Це багаторічна робота, яка має починатися з розвитку та прищеплення змалку таких цінностей, як рівність, прийняття та емпатія. Поки в нашому суспільстві панують такі цінності, як автократія і сила, можна нескінченно обговорювати, виховувати і показувати статистику, але ефект однаково буде мінімальним. Не випадково такі країни, як Норвегія, Швеція та Данія, які мають низькі показники за шкалою дистанції влади або маскулінності та фемінінності, є одними з найдемократичніших у світі.

Насамкінець, здається, що до високого рівня пропагандистських переконань причетні кілька факторів. Однак я переконаний, що саме цінності, яким віддається перевага в нашій культурі, є найважливішою змінною, що стоїть за значною підтримкою пропаганди в Словаччині.

Dušan Fábik

Prečo Slovensko podlieha ruskej propagande?

Dennik N, 22.08.23

переклад – Нікодем Щиґловський (Nikodem Szczygłowski)

https://zbruc.eu/node/116267