www.ji-magazine.lviv.ua

Андрій Гарасим

Чиновники бояться мовного питання, тому ніхто нічого не робить. В українській школі дитина засвоює українську як пасивну другу мову. Від 1991 року ця ситуація в Києві не змінюється. Діти на перервах говорили російською мовою раніше, й говорять досі.

Андрій Ковальов, засновник ГО “Спільномова”, заробляє на аналізі даних та економічному моделюванні. Мовними питаннями займається у вільний від роботи час. “Спільномова” — це “об'єднання небайдужих киян, які взялися дослідити і змінити мовну ситуацію навколо нас”. Серед іншого організація здійснила дослідження серед дітей садочків, щоб зрозумніти, наскільки вони володіють українською мовою. Дослідження було кількісне.

Дитячий садочок. 20% дітей не розуміють української мови

— Я знаю, що цього року ви досліджували дитячі садочки щодо мови спілкування дітей. Які результати?

Так, ми вивчали ситуацію у шести київських садках, серед 5-6 річних дітей. Згідно з отриманими відповідями, 15% дошкільнят активно вживають українську, ще 65% — змішана група. До неї зокрема належать діти, які можуть вживати частину російських і українських слів або навіть ті, хто переважно послуговується російською й водночас запозичує якісь українські слова, термінологію.

15% ДОШКІЛЬНЯТ АКТИВНО ВЖИВАЮТЬ УКРАЇНСЬКУ

У віці п’яти років дитина ще не має рефлексій на цю тему. Вона не замислюється, якою мовою зараз говорить. Дитина просто розмовляє.

Але, на жаль, наше опитування також виявило, що 20% дошкільнят українську мову майже не розуміють.

— Тобто взагалі не розуміють українську мову?

Вони можуть розуміти, що їм кажуть, із контексту. Ви можете не знати 90% слів з іншої мови, але якщо вам показуватимуть на якийсь предмет пальцем чи очима, ви, звісно, здогадаєтеся, що йдеться саме про нього.

Навіть не володіючи лексикою, можна нормально взаємодіяти з іншим мовцем через жести й міміку, тим паче, якщо йдеться про дітей. А ось якщо виходити суто з лексики, то результат такий, що знання української у 20% київських дошкільнят близьке до нуля. Дитина не може назвати слово “хмаринка” чи “стеля”, “підлога”.

20% ДІТЕЙ НЕ МОЖЕ НАЗВАТИ СЛОВО “ХМАРИНКА” ЧИ “СТЕЛЯ”, “ПІДЛОГА”

Тут, звісно, свою роль відігріє й фактор переселенців. На жаль, у дітей переселенців дуже сильно домінує російська мова, частина з них української майже не розуміють. І це дуже погано, бо суспільство дедалі більше ставатиме українськомовним і їхнім дітям буде дедалі важче в нього інтегруватися.

— А є хоч якісь позитивні тенденції?

Так, вони є і їх дуже чітко видно. Нині 50-60% батьків дітей дошкільного віку в Києві намагаються більше говорити з ними українською мовою. І ця тенденція стала дуже помітною саме після 24 лютого 2022 року.

СЬОГОДНІ 50-60% БАТЬКІВ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ В КИЄВІ НАМАГАЮТЬСЯ БІЛЬШЕ ГОВОРИТИ З НИМИ УКРАЇНСЬКОЮ

— Тобто ми перебуваємо на початку дуже позитивного тренду?

Можливо. Але всі ці відсотки дуже залежать від політики конкретного дитячого садочка. Особливо, якщо садок регулярно й системно працює, нагадує батькам про важливість розмовляти з дитиною українською мовою, створювати для дитини українськомовне середовище.

Є такі садки, які про це постійно нагадують батькам. І ось у них відсоток дітей, які послуговуються українською, вищий. Але, на жаль, таких закладів меншість. Здебільшого в дитячих садочках просто немає жодної політики на цю тему. Зазвичай вони нічого не роблять.

Читайте також:Журналісти знайшли й внесли у базу даних 1579 українців, які стали колаборантами

Школа й досі русифікує

— Наскільки середня школа виправляє таку ситуацію?

У школі, звичайно, діти свої знання надолужують. Але ми маємо дуже чітко розуміти, що саме відбувається у школі. Дитина просто починає розуміти, що їй хочуть сказати українською. Але це абсолютно не означає, що для цієї дитини українська стане домінантною (термін, який означає мову, яку людина використвує не замислюючись, якою потрібно говорити). Найімовірніше, така дитина у своєму подальшому житті залишатиметься активно російськомовною.

У Києві в дітей шкільного віку ми бачимо досить велику проблему, яку поки що ніяк не розв’язують: вони є домінантно російськомовними. Тобто діти постійно перебувають саме в російськомовному середовищі.

І той факт, що вони навчаються в українських школах, де викладають лише українською мовою, на мовну ситуацію майже не впливає. І так у нас триває вже 30 років. Тобто ця ситуація в Києві не змінюється від 1991-го. Діти на перервах як говорили російською мовою, так і говорять зараз. І це дає певні наслідки.

ТЕ, ЩО В ШКОЛАХ ВИКЛАДАЮТЬ УКРАЇНСЬКОЮ, НА МОВНУ СИТУАЦІЮ МАЙЖЕ НЕ ВПЛИВАЄ

Так, наприклад, лише 10% мемів, які використовують київські підлітки, —українською мовою, 90% — російською або англійською. Тут узагалі постає питання: чи можуть вони бути креативними з мовою, яка не є для них домінантною?

Організовувати різні стендапи, якісь постановки — і робити все це без вказівки згори. Підозрюю, що вони це радше робили б російською, бо саме ця мова в них основна.

Тобто в нас склалася дуже цікава ситуація. З одного боку, ми бачимо в мовному середовищі дошкільнят, з іншого — у шкільному середовищі жодних змін не помітно.

— Дехто навіть каже, що відсоток дітей, які у школі спілкуються українською, менший, порівнюючи з дитсадками…

Зможемо підтвердити чи спростувати це твердження, коли зробимо наші заміри у школі. Ми плануємо дослідити, наскільки школярі сприймають інформацію і загалом весь навчальний процес менш чи більш ефективно, залежно від своєї домінантної мови.

Іншими словами, наскільки російськомовна дитина гірше сприймає освітній матеріал українською мовою, ніж україномовна дитина.

Але особисто в мене теж складається враження, що з переходом із садочка до школи кількість україномовних дітей зменшується. Одним з пояснень цього може бути соціалізація. У школі, коли вам 10 чи 12 років, соціальні зв’язки в колективі стають дуже важливими, бо ви намагаєтеся “вписатись” у колектив.

УКРАЇНСЬКА ШКОЛА ДАЄ ЛИШЕ ТЕ, ЩО ДИТИНА ЗАСВОЮЄ УКРАЇНСЬКУ ЯК ПАСИВНУ ДРУГУ МОВУ

Якщо цей колектив російськомовний — ви, звісно, намагатиметеся підлаштовуватись. У садочку такого ще немає, там ще не так важливо бути як усі.

Ми дуже помиляємося, коли кажемо, що українська освіта розвиває україномовну людину. На жаль, ні. Вона дає лише те, що дитина засвоює українську як пасивну другу мову.

Політичнй страх

— Чому система освіти в нас така беззуба щодо мовного питання?

Бо в освітян немає жодних методичних вказівок і рекомендацій на цю тему. Оскільки мовне питання в Україні дуже сильно заполітизоване, то відповідно всі ці чиновники від освіти в тому самому Києві цього питання просто бояться. І, певно, думають, що якщо вони вдаватимуть, що такої проблеми взагалі немає, то вона якось сама по собі розв’яжеться.

Така позиція, звичайно, неправильна. Так, мовне питання дуже політизоване, але гляньмо не на його політичну сторону, а на розвиток мовлення дитини. На підтримку мовленнєвого розвитку дитини.

Ось тоді політика залишається осторонь і ми дійдемо висновку, що діти просто не засвоюють активно українську мову. І тоді нам треба думати над конкретними інструментами, як це можна виправити. Зокрема, про розмовні клуби, спеціальні ігрові кімнати й багато іншого.

ПОЛІТИКА ЗАЛИШИТЬСЯ ОСТОРОНЬ, І МИ БАЧИМО, ЩО ДІТИ НЕ ЗАСВОЮЮТЬ УКРАЇНСЬКУ МОВУ

Але це я розповідаю, як мало би бути. Бо нічого такого зараз і близько немає. Мовне питання ігнорують, бо всі вважають, що воно є дуже політичним, тому про нього краще взагалі нічого не говорити.

— На якому саме рівні української влади є ігнорування?

Коли міністром освіти був Шкарлет, мовне питання ігнорували на всіх рівнях. Зараз у нас новий міністр, він декларує словами важливість українськомовного середовища — і це добре. Щоправда, дій ми поки не бачимо, проте є надія, що це питання змінюватиметься.

На рівні Києва ситуація дуже погана. Директор київського департаменту освіти і науки Олена Фіданян чітко декларує принцип “какая разніца” (Свого часу Олена Фіданян стала широковідомою завдяки своєму посту у соцмережах, де ностальгічно писала про копійчану газировку часів СРСР. “Часи коли: не було ковіду; ми не боялися пити воду з вуличних автоматів <...> ми не купували воду для дому, а пили з крану <…> Часи, коли копійки мали грошову вагу <...>”, — патетично написала вона. Пізніше вона свій пост видалила — ТЕКСТИ). Звичайно, це дуже проблемна ситуація.

Ми також сподівалися, що директори садків здебільшого будуть дуже зацікавленими співпрацювати з нами, з нашим проєктом. Але насправді й досі діє суто совдепівська модель: якщо нам не сказало керівництво міського департаменту, то ми нічого не можемо робити.

— Як ви сказали, у родинах з дошкільнятами все більше поширюється спілкування українською. Що цих дітей чекатиме у майбутньому?

За п’ять років цим дітям, яким зараз п’ять, буде десять, і у нас можливо з’явиться шанс вперше за новітню історію Києва, що вони вже не будуть переходити на російську мову. Але поки що мова йде лише за шанс. Щоб доконано це відбулося треба підтримувати їх домінантну україномовність.

Тому що все одно контенту російського більше, і якщо вони будуть дивитися на своїх однолітків, і дрейфувати у їхньому напрямку, то з часом вони все більше будуть споживати російського.

Тому те, що батьки почали більше спідкуватися з дітьми українскоою - це супер, але системі освіти це необхідно всебічно підтримувати. Щоб українська мова залишалася для них мовою реального життя, а не лише мовою уроків, якою вона вже багато років є.

— А хто цим, власне, буде займатися?

У нас є ідея створення у Києві "Центру розвитку українськомовного середовища". Аби він займався розробкою методичних рекомендацій для освітян, проводив з ними тренінги, займався підбіркою контенту, їздити по школам та садкам, проводити вимірювання.

У НАС Є ІДЕЯ СТВОРЕННЯ У КИЄВІ ЦЕНТРУ ПІДТРИМКИ УКРАЇНОМОВНОГО СЕРЕДОВИЩА

Створення подібного центру ми, до речі, пропонуємо, по аналогії з Берліном, Віднем, Амстердамом, Копенгагеном. У всіх цих містах є такі центри мовленнєвого розвитку дітей. Ми це обговорюємо з депутатами Київради, але гроші, звісно ж, контролюються київською адміністрацією. Така поки що ситуація.

Зараз чиновникам простіше взагалі не говорити про мовну проблему. Бачачи всі ці вимірювання, вони кажуть - діти підуть в школу і всьому навчаться. Але ніхто їх там цьому цілеспрямовано не вчить.

Методологія дослідження розуміння української мови, яке поводила “Спільномова”

Опитувальник (гугл-форма):

·         20 питань;

·         Якою мовою говорять родичі, друзі, контент;

·         Мовне середовище (формальне, неформальне);

·         Зміна мовної поведінки батьків

Активний український словниковий запас:

·         Дитині показують набір зображень (20-50 карток) з поширеними українськими словами, що є неспільнокореневими з російськими словами (наприклад, "хмара", "підлога", "стрибати" але не "рука", "вода"). При обговоренні карток задають одне закрите та одне відкрите питання ("як ти думаєш, що це таке?", "що з цим можна робити, що воно робить, для чого воно потрібно?"). Слово, яке дитина говорить "від себе", без підказки, вважається активним словниковим запасом відповідною мовою (українською, російською, англійською, іншою).

Пасивний український словниковий запас:

·         Дитині показують набір зображень (20-50 карток) з поширеними українськими словами, що є неспільнокореневими з російськими словами (наприклад, "хмара", "підлога", "стрибати" але не "рука", "вода"). При обговоренні карток задають одне закрите та одне відкрите питання ("як ти думаєш, що це таке?", "що з цим можна робити, що воно робить, для чого воно потрібно?"). Якщо дитина називає картку неукраїнською мовою, модератор намагається підказати перші звуки українського слова. Якщо дитина після підказки пригадує українське слово і називає його, це слово вважається пасивним словниковим запасом. Якщо дитина не реагує на підказку, вважається що це українське слово дитина не знає.

Продуктивне немодероване мовлення:

·         Дитині показують 6 зображень, об'єднанах спільним сюжетом, та пропонують описати своїми словами історію, що відбувається на зображеннях. Модератор не модерує висловлювання дитини, лише заохочує до продовження історії. Якщо дитина запиняється на певному зображенні, запис аналізується на довжину та синтаксичну складність речень.

3 10 2023

https://texty.org.ua/articles/110794/rusyfikaciya-po-kyyivsky-i-shkolyari-rozmovlyayut-rosijskoyu/