www.ji-magazine.lviv.ua

Юрій Луканов

Звичайні американці підтримують Україну, бо бачать у нас близьку по духу демократію.

Журналіст Юрій Луканов провів майже три тижні у Сполучених Штатах, проїхав Техас, Мічиган, Пенсільванію, Північну Кароліну, Нью-Йорк і Вашингтон. Він там презентував переклад англійською мовою книжки своєї воєнної прози “Репортер Волковський”. Виступав в університетах і коледжах. А також вивчав настрої американців щодо України: і простих громадян, і експертів. Свої спостереження виклав у цій статті.

Пікет під Білим домом

Біля брами Білого дому ви щодня можете побачити з десяток і більше людей, які тримають у руках або українські національні прапори або плакати в національних українських кольорах із закликами підтримувати Україну. Вони час від часу вигукують проукраїнські гасла, виголошують подяку американцям за підтримку, співають гімн України.

Природно, що більшість там становлять етнічні українці, члени організації US-Ukrainian activists (Американо-українські активісти). Але серед них є і американці, які до України не мають жодного відношення.

66-річний пенсіонер Девід Рут живе приблизно за 1 год їзди від Вашингтона в містечку Дамаск округу Монтгомері штату Меріленд. Він два або три рази на тиждень приїздить узяти участь у демонстрації біля Білого дому.

66-річний пенсіонер Девід Рут два або три рази на тиждень приїздить до Вашингтону, щоб узяти участь у демонстрації біля Білого дому

Девід 36 років працював у Департаменті сільського господарства США. Під час своєї роботи він бував в Україні, мав там добрих знайомих у Києві та Сумах.

— Коли торік 24 лютого відбулося вторгнення, я отримував шалені телефонні дзвінки від деяких людей, яких я зустрічав в Україні, — каже Девід Рут. — І мені пояснили, що на них нападають і що є цивільний геноцид, що знищують житлові будинки та інші цивільні об'єкти. Мене просили зв’язатися з членами Конгресу.

ДЕВІД ПОСЛАВ ЛИСТА КОНГРЕСМЕНАМ, ЧЛЕНАМ КОМІТЕТУ З МІЖНАРОДНИХ СПРАВ

Девід послав листа конгресменам, членам комітету з міжнародних справ. Першого ж дня після початку широкомасштабної агресії до Білого дому вийшли українці, й Девід Рут до них приєднався.

Плакати учасників акції відбивають вимоги до уряду США, які актуальні для конкретного періоду часу. Одразу після 24 лютого 2022 року це були вимоги поважати Будапештський меморандум, яким підписанти запевняли у своїй повазі до територіальної цілісності України в обмін на добровільну відмову від ядерної зброї. Далі вимагали закрити небо над Україною, надати Хаймарси, танки, літаки тощо.

Після того, як з’явилася інформація про сваволю російських вояків у Бучі й Гостомелі, у травні 2022 року US-Ukrainian activists приєдналися до організації “Жінки за Україну” і провели під російським посольством акцію проти зґвалтувань російськими окупантами українських жінок. Жінки-учасниці були одягнені в білий одяг, розфарбований червоною фарбою, яка символізувала кров.

— Це впливає, бо коли ми ходимо на ці мітинги, є ряд сенаторів або конгресменів, які там періодично проходять. Іноді там кілька сотень людей, і вони фотографують нас з такими гаслами, а потім надсилають це друзям через свої сайти соціальних мереж. Інформація таки поширюється.

Девід Рут вважає, що Україна виграє, але за допомогою США та союзників. На його думку, українці мають отримати більш передову зброю, включаючи модернізовані танки, F-16, тактичні ракетні системи великої дальності, безпілотні літальні апарати Great Eagle.

Він переконаний, що Сполучені Штати зволікали, щоб допомогти Україні виграти цю війну, і це була дуже погана стратегія.

Він опонує тим американцям, які проти продовження допомоги Україні.

— Деякі американські платники податків, здається, засмучені, вони не розуміють, що гроші, які підуть на допомогу Україні, використовуються не лише для допомоги Україні, адже Україна бореться не лише за себе, а й за майбутній мир і стабільність у світі.

Але я думаю, що ключове — Україна виграє, якщо Америка та наші союзники дадуть їй відповідну зброю, необхідну для рішучого знищення російської армії. Для неї потрібно постачати більш передову зброю, включаючи модернізовані танки, F-16, тактичні ракетні системи великої дальності, безпілотні літальні апарати Great Eagle.

Детройт допомагає Києву

В Україні 58-річна американка Діана Канкро пережила смерть кількох знайомих. У неї лишився посттравматичний синдром. Сталося це не сьогодні, а багато років тому. У неї дуже болючі спогади про Україну. Проте вона дуже інтенсивно допомагає українцям після широкомасштабного вторгнення.

Мене з нею звів колишній активіст молодіжних рухів початку 1990-х Діма Кублицький, який років 20 живе у США. Він сказав, що вона робить колосальну роботу.

Діана живе з двома собаками у власному будинку в місті Бермінгем штату Мічиган. У неї є 20-річна дочка, але вона вже мешкає окремо. При будинку є ділянка з кількома фруктовими деревами. Вона була прихильницею республіканців, але тепер вважає себе незалежною через домінування в партії Дональда Трампа, якого називає лицеміром.

Діана Канкро готує виставку українських художників

Діана розповідає, сидячи на ґанку свого будинку. П’є каву й намагається відігнати муху, але та зненацька падає в каву й борсається там. Діана каже, що, коли українські читачі про це дізнаються, то це змусить їх сміятися, що вже добре. Вона міняє чашку з кавою.

Діана понад 20 років торгувала нерухомістю. Два роки тому в її машину врізався значно більший автомобіль, її машину потрощило, а саму її травмувало. Це сталося під час пандемії ковіду й вона не отримала належної допомоги від лікарів. Вирішила, що треба навчитися обслуговувати себе саму. Пішла до навчального закладу вчитися на масажистку.

Раніше у свої 28 років вона записалась у Корпус миру і поїхала працювати до Одеси. Це були якраз бурхливі 1990-ті. Вона працювала в банку. Її шеф — уродженець Бостона на ім’я Джордж — загинув в автомобільній аварії. Але вона схильна вважати, що його вбили.

Оскільки до нього навідувалися місцеві мафіозі й влаштовували якісь розборки, пов’язані з фінансами. Він говорив їй, що за його голову було встановлено ціну. Також в Одесі вбили боса її подруги. Коли Діана поїхала з України, то вирішила, що ніколи більше туди не повернеться.

Після початку широкомасштабної війни Діана зв’язался з Валері, американкою, яка колись разом з нею приїхала працювати в Україну й там залишилася. Діана вмовляла її повернутися і пропонувала жити в себе.

— Я залишусь і працюватиму в Україні далі, — відповіла Валері.

І тоді Діана запитала, чим вона може допомогти.

— У мене серце розривалося, — каже Діана Канкро, — бо я згадувала людей, яких колись бачила під час відрядження до Львова, вони співали там просто на вулиці. Для них це було дивом, що вони отримали свободу, можливість спілкуватися своєю мовою, сповідувати свою релігію, виїжджати за кордон, спілкуватися там, з ким вони хочуть. Вони були вдячними долі за цей подарунок. І зараз була велика ймовірність, що росіяни можуть відібрати їхню свободу.

У МЕНЕ СЕРЦЕ РОЗРИВАЛОСЯ, Я ЗГАДУВАЛА ЛЮДЕЙ, ЯКИХ Я КОЛИСЬ БАЧИЛА, У ЯКИХ МОЖУТЬ ВІДІБРАТИ СВОБОДУ

Валері знайшла в Україні фабрику, яка виготовляла медичні джгути для зупинки крові в разі поранення. Але бракувало сировини. Родина Діани свого часу мала підприємство, на якому працювали 80 осіб. Тому вона знала, як знайти постачальника. І зробила це — переконала компанію, що виробляє сировину, пожертвувати для українців 500 ярдів. 1 ярд дорівнює 0,91 м.

Потім Діана закуповувала сировину власним коштом. Каже, що витратила 2000 доларів. Її 86-річна мама Мері Канкро, яка живе в будинку для літніх людей, зібрала серед своїх сусідів 2000 доларів і передала дочці.

86-річна Мері Канкро зібрала 2000 доларів для України серед співмешканців у будинку для людей похилого віку

— Там були люди, яким по 90 років, — каже Діана Канкро. — Вони пережили Другу світову і розуміли, що значить для світу нова війна.

За словами Діани, з її матеріалів було виготовлено 3000 джгутів для захисників України. Вона каже, що коли уряд налагодив постачання джгутів, у неї з’явилися інші проєкти. Вона збирала гроші у друзів і знайомих, відправляла до України предмети першої необхідності.

Забезпечувала переселенців з небезпечних районів їжею. Зібрали з друзями 9000 доларів, купили в Британії медичну машину і відправили її на передову під Бахмут.

— Якось я побачила в новинах, що росіяни розбомбили музей, — каже Діана. — Коли я навчалася в коледжі, мистецтво в нас викладав 90-річний чоловік, який колись утік з Австрії від нацизму. Він казав, що найкращий спосіб збагнути культуру — це зрозуміти живопис, який походить від цієї культури. Я шукала українських художників. Купила 100 творів від 32 митців. І їх за два тижні покажуть у музеї Детройта.

Проєкти Діани Канкро об’єднані під загальною назвою “Детройт допомагає Києву”. Вони розділені на три напрями: програма постачання, харчова програма й мистецька програма.

— У мене посттравма після України, я могла б знайти тисячу причин не допомагати, — зізнається Діана. — Але хтось приходить і вбиває невинних людей. Чоловіків, жінок, дітей, старих. Як людина я зобов’язана зробити все, що можу, щоб допомогти цим людям. Як громадянка світу я зобов’язана робити все, щоб допомогти. Хіба ми не бачили такого під час Голокосту?

Ми хочемо, щоб це повторилося? Це питання не лише України, Якщо ми дозволимо цьому статися (Росії реалізувати свої плани щодо України — Ю.Л.), тоді Китай скаже: "О, я можу взяти Тайвань". А Іран скаже: “Ну, я сильніший за цю іншу країну, тому я можу захопити цю країну". Це змінить баланс сил і безпеку всього світу.

Увага спадає

Після того, як почалася широкомасштабна війна проти України, був сплеск підтримки України з боку американців.

— У перший же місяць від початку війни наш фонд отримав десь 10 млн доларів, — розповідає мешканець Вашингтона Юрій Янковський, колишній член правління фонду “United Help Ukraine” (Об’єднання для допомоги Україні). — Були чеки на 300 тис. і були листи від дітей з купюрами по 3-5 доларів. Дуже багато американців перейнялися бідою України. До кінця осені 2022 року ми зібрали десь 40 млн доларів.

Офіс фонду, розташований у Вашингтоні, постійно завалений ящиками з гуманітаркою, яку їм присилають громадяни США з усіх кінців країни. Якщо зайти на сторінку голови фонду Марини Байдюк, то там кожні кілька днів є звіт про відправлення допомоги до України. У липні з’явилася інформація, що очолювана нею фундація тримали нагороду за категорію «Благодійність в захисті України» на Національному конкурсі «Благодійність для України- 2022».

Однак цього року пожертви скоротилися десь удвічі.

Проректор Школи міжнародного сервісу Американського університету, автор впливового журналу “Foreign Affairs” Джордан Тама розповідає, що після широкомасштабного вторгнення в його кварталі у Вашингтоні були люди, зокрема й він з дружиною, які вивісили українські прапори.

— Багато американців вважали, що сталася шокуюча подія й ми повинні продемонструвати свою підтримку Україні, — твердить він. — І деякі українці, деякі американці зробили це, пожертвувавши кошти на гуманітарні цілі. Виділяли гроші організаціям, які працюють над розв’язанням гуманітарної катастрофи в Україні або допомагають біженцям, які покинули Україну.

Джордан Тама вважає, що тепер з об’єктивних причин увага до України скоротилася.

— У лютому та березні 2022 року, — каже він, — новинні канали в США першими сюжетами розповідали про війну в Україні. Тому всі звертали на це увагу. Зараз бувають дні, коли війна в Україні займає перше місце в новинах, але зазвичай це не так. Здебільшого щось інше вже є головною новиною. Тому більшість американців не зосереджуються на цьому. Але вони все одно підтримують Україну.

Одначе соціологічні опитування показують суперечливі результати.

Наприкінці червня Інститут Ґеллапа, який досліджує громадську думку, опублікував опитування, яке показало, що американці й далі підтримують Україну, але їхня підтримка дещо зменшилася. 62% американців за підтримку, 36% — проти. Торік у серпні за було 66%, 31% — проти. На 4% знизилася підтримка й на 5% зросла кількість тих, хто не підтримує.

Прихильники різних партій ставляться до війни по-різному. У демократів усе без змін: і в червні цього року, й у серпні торік 19% вважають, що війну треба закінчити негайно, навіть якщо Україна втратить свої території, а 79% — за те, щоб війну продовжувати, аж поки Україна поверне свої території.

Зменшення підтримки України відбувається за рахунок прихильників республіканців і незалежних. За те, щоб покласти край конфлікту, навіть якщо Україна втратить території, серед республіканців нині 49%, а в серпні торік їх було 46%, продовжувати підтримку, доки Україна поверне території нині — 47%, а в серпні торік 50%. Відповідно незалежних 43% за припинення і 55% за продовження — а торік у серпні їх було 38% і 59%.

Згадуване опитування було здійснене якраз перед спробою бунту Євгенія Пригожина.

Інформаційне агентство Reuters провело своє опитування одразу після демаршу Пригожина. Воно показало, що підтримка України стрімко зросла до 65%, порівняно з 46% у травні. 81% демократів, 56% республіканців і 57% незалежних висловилися за постачання зброї Україні.

Одначе телекомпанія CNN оприлюднила результати опитування, результати якого суперечать двом згаданим. Воно відбулося від 1 до 31 липня. 55% відсотків вважають, що Конгрес США не повинен дозволяти додаткове фінансування для підтримки України проти 45%, які вважають, що Конгрес повинен дозволити таке фінансування. І 51% каже, що США вже зробили достатньо, щоб допомогти Україні, а 48% стверджують, що вони мають зробити більше.

Опитування, здійснене в перші дні російського вторгнення наприкінці лютого 2022 року, показало, що 62% вважали, що США повинні були зробити більше.

— Результати опитувань іноді дуже залежать від того, як сформульовані запитання, — вважає Джордан Тама. — У цьому випадку, однак, можливо, американська підтримка надання допомоги Україні може трохи зменшитися, оскільки контрнаступ України не просувається так добре, як багато людей сподівалися, і в результаті деякі люди можуть поставити під сумнів, чи буде надання додаткової допомоги плідним. Я, як і ви, сподіваюся, що контрнаступ досягне більшого прогресу найближчими тижнями.

— Американці й британці й далі підтримують Україну, — каже британський політолог українського походження, автор кількох книжок про російсько-українську війну Тарас Кузьо. — І в елітах зберігається консенсус, попри наявність дуже консервативного крила (про його особливості читайте нижче) в Республіканській партії. Два гіпотетичні кандидати в президенти від республіканців Майк Пенс і Кріс Крісті приїздили недавно до Києва з візитом. Це показує і підтримку України, й важливість її в американській політиці.

Але Україна мала б більше впливати на західну громадську думку. Зокрема більше поширювати інформацію про злочини росіян. Американські популісти декларують, що не треба доводити Росію до поразки, бо Китай важливіший. Українці мали б доносити ідею, що Китай і Росія — це те саме. Плюс Іран. І перемога України над Росією ослабить Китай. Але я не спостерігаю належної пропаганди від України на Заході. Без такого Україна може втрачати підтримку.

АМЕРИКАНСЬКІ ПОПУЛІСТИ ДЕКЛАРУЮТЬ, ЩО НЕ ТРЕБА ДОВОДИТИ РОСІЮ ДО ПОРАЗКИ, БО КИТАЙ ВАЖЛИВІШИЙ

Професорка міжнародних відносин Школи урядування і державної служби імені Джорджа Буша університету А&М в Техасі Александра Чінчілла написала низку робіт, присвячених російсько-українській війні. Публікували їх у “Foreign Affairs”. Нині вона збирає матеріал на книжку цієї тематики й відвідувала Київ.

Вона не зустрічала в США нікого, хто був би проти допомоги Україні. А її колега з 2022 року витрачає майже весь позаробочий час для збирання грошей і купівлю медичного обладнання для України. Вона вважає, що американці, підтримуючи Україну, водночас не хочуть бути втягнутими в конфлікт.

— Є дві основні відмінності в опитуваннях, — твердить вона. — Перший — період часу — червень (для опитування Gallup) був на самому початку наступу, а CNN опитував людей у ​​липні, після того, як деякі новини показали, що наступ не відповідає нереально високим очікуванням на Заході.

Але я думаю, що головна відмінність насправді полягає у формулюванні запитань: опитування Gallup ставило питання про припинення конфлікту і чи люди проти або за підтримку України, а CNN запитував, чи готові виборці витрачати більше грошей на підтримку України. Американці не підтримують тиск на Україну з метою припинення конфлікту, але вони також дещо неохоче витрачають долари платників податків на те, що вони хочуть.

Опитування показують однакові результати щодо внутрішньополітичних питань; виборці кажуть, що хочуть, наприклад, більше охорони здоров’я, але потім не хочуть, щоб їх оподатковували більше, щоб заплатити за це. Відповіді про те, що Сполучені Штати вже зробили достатньо, щоб допомогти Україні, показують загальне нерозуміння того, що йдеться про виграш довгої війни. Інші дослідження громадської думки показують, що американці прагнуть швидких перемог.

АМЕРИКАНЦІ ГЛИБОКО МОРАЛЬНО ПІДТРИМУЮТЬ УКРАЇНУ, КРАЇНУ, ЯКУ ВОНИ ВИЗНАЮТЬ СПІЛЬНОЮ ДЕМОКРАТІЄЮ

— Американці глибоко морально підтримують Україну, — продовжує Александра Чінчілла, — країну, яку вони визнають спільною демократією. На будівлях, у кав'ярнях, у громадських місцях висять українські прапори. Американська підтримка України справжня й важлива. Але американці також часто побоюються розширених, безстрокових зобов’язань перед іноземними партнерами. Це особливо актуально після глобальної війни з терором і відправкою військових США воювати в місцях, про які більшість американців ніколи не чули, що потім закінчилося переважно поразкою.

Александра Чінчілла додала, що мала на увазі американські війни в Іраку й Афганістані.

Війна в Афганістані, де американці боролися з рухом Талібан, який влаштував терористичні акти у США 11 вересня 2011 року, тривала 20 років. Американці втратили там 2,5 тис. вояків і витратили 780 млрд доларів. Після виходу звідти американських військ Талібан швидко захопив країну й поставив її під свій контроль. Під час війни в Іраку 2003-2011 років, за даними Пентагону, загинуло 4487 американських вояків і 2097 цивільних службовців.

Джо Байден перед початком вторгнення росіян в Україну наголошував, що американські солдати не братиму участі у бойових діях на території України. Водночас він обіцяв, що Україна матиме всіляку підтримку, зокрема фінансову й у вигляді зброї. Він зібрав велику міжнародну коаліцію на підтримку України. Це відповідає підходу, про який говорить Александра Чінчілла.

Трампісти

Письменник Брейн Лі Пардо наголошує, що він не хоче перемоги Росії, але переконаний, що Україна не здатна виграти війну. Він лауреат літературних нагород, автор кількох десятків книжок, зокрема бестселерів, серед іншого пише на теми військової історії. Він мешкає в окрузі Спотсильванія в штаті Вірджинія. У Вікіпедії можна прочитати, що він визнаний консерватор. Він не вірить американським новинам. На його думку, ЗМІ у США надто прихильні до української точки зору.

Письменник покладає вину за війну на Росію і НАТО.

— Причиною війни, — каже він, — є просто спроба Росії відновити свою колишню славу. Росія також почувалася затиснутою НАТО, що лише пришвидшило її вторгнення (в Україну — Ю.Л.). Росія роками заявляла, що розширення НАТО є загрозою, на її думку. Частину цього спровокувало НАТО прийняттям нових країн-членів. Я знаю, що це не популярна думка, але ми аж ніяк не невинні в усій цій кривавій справі.

— Але як щодо порушення світового порядку, встановленого після Другої світової війни? Вам не здається, що поразка України призведе до того, що диктаторські режими в усьому світі надихнуться цим фактом і активізуються? — запитав я його.

— Я не думаю, що зараз це надихне інших, крім Китаю. Амбіції Китаю щодо Тайваню були підживлені цією війною та нашою поганою реакцією на конфлікт. Україна не може перемогти. Їй було б краще зберегти те, що вона має прямо зараз, аніж продовжувати боротьбу і втратити все.

На моє прохання пояснити, чому він не вірить, що Україна здатна перемогти, він написав текст з п’яти пунктів мені у месенджер на ФБ.

1.    Трудові ресурси. Росія має двомільйонну армію, яка не була мобілізована у цій війні. В Україні закінчуються кадри. Росія, перебуваючи в оборонній позиції, має завдати удару в три-чотири рази більшою кількістю особового складу та техніки, яку потрібно витіснити. Україна довела, що не може зібрати війська в достатній кількості, щоб прорватися або використати будь-які прогалини. Єдиний спосіб для України збільшити свою живу силу: залучити армії інших країн, щоб воювати за неї.

2.    Війни не виграють зброєю. Контрнаступ, про який багато розрекламували, зупинився ледь розпочавшись. Танки "Леопард" і "Бредлі" було виведено з ладу через 12 днів наступу зі значними втратами особового складу.

3.    Повітряні сили. Основну частину російської авіації ще не залучено. Вони мають перевагу п'ять до одного в літаках. Я знаю, що ви скажете, що США збираються надіслати F-16. Щоб навчити американського пілота бути ефективним у бою, потрібно цілий рік. Будь-які українські пілоти, які керуватимуть цими літаками, матимуть значно менший досвід.

4.    Вправність на межі. Позиція Заходу та України полягає в тому, що вони не приймуть жодного миру без того, щоб Росія віддала все, що завоювала. Це ставить Росію в ситуацію, коли вона не має стимулів не продовжувати вести війну на виснаження, якої Україна не може собі дозволити.

5.    Група Вагнера досі є. Найкращу бойову силу Росії було знято з фронту на основі цієї фальшивої спроби державного перевороту. Це дає їм час відпочити та зібратися для нового наступу. Цей фальшивий міф про переворот спонукає Вагнера готуватися до чергової наступальної операції.

— Ви вірите, що Дональд Трамп у разі обрання припинить цю війну за 24 години, як він обіцяє під час зустрічей з виборцями?

— Не за 24 години. Імовірно, він може добитися припинення вогню і принаймні змусити обидві сторони сісти за стіл для розмови. Ніхто не наполягає на цьому, крім Трампа. Усі інші хочуть підживити військові зусилля, які просто вбивають більше людей з обох сторін.

Письменник Брейн Лі Пардо переконаний, що Україна не зможе виграти війну

Проректор Школи міжнародного сервісу Американського університету Джордан Тама погоджується з тим, що раніше республіканці мали значно войовничіше ставлення до Росії (Радянського Союзу — Ю.Л.), ніж демократи. Тепер вони помінялися місцями. На його думку, на позицію республіканців вплинув ефект Трампа.

Нагадаю, що іще під час передвиборної кампанії 2016 року Дональд Трамп в інтерв’ю телеканалу ABC заявив, що кримчани самі хочуть залишатися під контролем Росії і він подивився б, чи визнати контроль Росії над цією територією. Під час свого перебування при владі він відзначався прихильною риторикою щодо Росії і Владіміра Путіна. Одначе, на відміну від свого попередника демократа Обами, передав Україні в рамках військової допомоги джавеліни.

Також заблокував будівництво невигідного Україні газогону Північний Потік-2, який був проєктом Німеччини і Росії. Напередодні широкомасштабного вторгнення Росії в Україну назвав рішення Путіна про приєднання до Росії самопроголошених “народних республік” геніальним. Після вторгнення озвучив ідею про необхідність негайно припинити війну.

І все ще є багато республіканців, які рішуче налаштовані проти Росії, і особливо деякі із старших республіканських лідерів. Так, наприклад, Мітч Макконнелл, лідер республіканців у Сенаті. Він досі категорично антиросійський.

Але Дональд Трамп під час своєї президентської кампанії у 2016 році зайняв позицію, яка була дуже незвичною для республіканця, — він сказав, що хоче працювати з Владіміром Путіним. З 2022 року він займав позицію, що Сполучені Штати не повинні так сильно підтримувати Україну. Його позиція: те, що відбувається в Україні, не наша справа. І деякі інші республіканці наслідували його приклад.

Мер

Найбільш разюче моє знайомство сталося в містечку Гілсборо в окрузі Лудаун штату Вірджінія. Там живе до 200 мешканців. Дорогою до Західної Вірджинії ми з моїм колегою раптом побачили розфарбоване в українські національні кольори слово “hope”, тобто “надія”. Далі вздовж дороги висіли українські прапори. На зворотньому шляху ми вирішили з’ясувати, що це означає. Місцеві мешканці відправили нас до мерії. На порозі там стояв високий сивий чоловік. З’ясувалося, що це сам мер.

— Чому у вас стільки українських прапорів? Тут мешкають етнічні українці?

— Ні. Ми так виявляємо солідарність з українцями.

Меру Роджеру Венсу 67 років. У 1989 році він побував у Києві. Тоді він був журналістом і писав для туристичних журналів. Свою подорож до Радянського Союзу, який тоді доживав останні роки, почав з Москви, потім переїхав до Києва. Пароплавом “Олександр Глушков” спустився до Одеси. Про Київ він, звісно, написав репортаж. Сказав, що треба десь шукати його в старих журналах.

Мер Роджер Венс у себе в кабінеті

— Коли сталося 24 лютого, — каже мер, — Київ мав упасти. Я, як і інші люди, відчував себе безпорадним. У нас було природне бажання зібратися разом і висловити підтримку. У мене на самому початку виникла ідея оприлюднити український прапор. Я проєктором спрямував його на стіну Старої кам’яної школи (Old Stone School — старовинна будівля в містечку, де відбуваються різноманітні урочистості та інші публічні заходи — Ю.Л.). Через нас щодня близько 20 тис. людей проїжджає. Вони зупинялися, дякували нам і якось хотіли допомогти.

Наступного тижня мешканці Гілсборо провели віче зі свічками.

— Саме тоді у мене й моєї тодішньої заступниці Емі Мороско народилася ідея, що ми повинні зробити подію. Ми повинні дати концерт. Тож буквально за лічені дні ми створили ідею “Допомога Україні” (Ukraine aid)”.

Місцеві ЗМІ допомагали рекламувати цю ідею. В організації заходу взяли участь чимало волонтерів. Запросили місцеві музичні гурти і 2 квітня 2022 року відбувся концерт, куди з’їхалися мешканці навколишніх містечок і сіл. В результаті зібрали 20 тис. доларів на підтримку України. Їх розподілили між двома благодійними організаціями, які гуманітарно допомагають Україні: “The World Central Kitchen” (Світова центральна кухня) і “Save the Children” (Врятуй дітей).

На річницю широкомасштабного вторгнення 24 лютого 2023 року у Гілсборо відбулася акція “Мистецтво війни” (Art of war). Місцевий сайт “City Lifestyle” написав:

— Робота молодого шведського художника Людвіга Одмана стала основою шоу. Він одружений з українською художницею Анастасією Полуботко. Спочатку Людвіг був пригнічений російським вторгненням і почав писати замальовки, щоб підняти собі настрій. Його роботи швидко переросли в ефективне підкреслення ролі Росії в конфлікті, і — оживши — він вирішив малювати одну карикатуру ручкою на день. Оскільки війна тривала, колекція Людвіга, на жаль, зросла. До річниці вторгнення вийшла книга його “Українські малюнки” під назвою “Спецоперації”...

...Людвіг продав сотні своїх принтів, щоб купити фургони для використання в Україні як імпровізовані машини швидкої допомоги або транспортні засоби для швидкого реагування. Коли була придбана перша машина швидкої допомоги, Людвіг сам привіз її з Норчепінга, Швеція.

Лютнева акція допомогла зібрати 10 тис. благодійної допомоги для України.

Я ДУМАЮ, ЩО ЦЕ СХОЖЕ НА АМЕРИКАНСЬКУ РЕВОЛЮЦІЮ. МИ НЕ ВИГРАЛИ Б ТУ РЕВОЛЮЦІЮ БЕЗ ПІДТРИМКИ ФРАНЦІЇ

— Я думаю, що це схоже на Американську революцію. Ми не виграли б ту революцію без підтримки Франції (йдеться про те, що республіканська Франція підтримувала антимонархічну революцію проти Британської корони у США — ред.). Є момент, коли ми повинні дійсно відстоювати наші цінності та наші переконання. А також визнати небезпеку: якщо росіянам це вдасться, то світ зміниться. І ми станемо ближче до глобального конфлікту. Українці воюють за всіх нас.

Ми повинні шанувати українців за те, що ведуть цю війну з такою очевидною єдністю та рішучістю та жертвують собою. Українці жертвують за всіх нас. У нас нема іншого виходу, крім підтримки України.

Я був розчулений зустріччю з Роджером Венсом до сліз. В машині було кілька примірників моєї книжки, яку я презентував у США. Я подарував примірник, підписавши її меру і всім мешканцям Гілсборо.

9 08 2023

https://texty.org.ua/articles/110367/nastoroyi-v-ssha-hto-i-yak-pidtrymuye-ukrayinu-i-chomu-trampisty-proty/