www.ji-magazine.lviv.ua

Олександр Мотиль, професор політології в Ратґерському університеті, штат Нью-Джерсі, США

Як може виглядати українська перемога і чи є вона досяжною?

Багато аналітиків — деморалізованих, як виглядає, повільним прогресом українського наступу — прогнозують неможливість української перемоги.

Росія, мовляв, може тримати оборону нескінченно довго, оскільки її ресурси більші, ніж в України.

Отже, тривала війна на виснаження є невиграшною для України — так само, як, можливо, і для Росії.

Оскільки патова ситуація неминуча, переговори мають розпочатися якнайшвидше. Жодна зі сторін не отримає бажаного, але принаймні загине менше людей.

Українці категорично відкидають цей сценарій, тоді як росіяни загалом підтримують його, хоч і не відверто. Це важливо, бо свідчить про впевненість українців у тому, що вони можуть перемогти, і про невпевненість росіян у своїх поточних можливостях.

Звісно, обидві сторони можуть помилятися, тому варто уважніше придивитися до міркувань, викладених вище.

Український наступ під загрозою? Не зовсім

Чи зупинився наступ України? Так, але тільки якщо вимірювати прогрес у територіальних здобутках, які хоч і не малі, але скромні. Якщо ж розширити поняття прогресу, включивши сюди весь військовий потенціал Росії (а це склади боєприпасів та пального, інфраструктура, комунікації тощо), то відповідь буде рішучим "ні".

Як слушно зауважує Ян Каллберг із Військової академії Сполучених Штатів:

"Аналітики розвідки можуть дивитися на карту півдня України і бачити відстані; військові стратеги застосують військову математику і побачать щось зовсім інше. Вони знають, що для того, щоб розгромити російську армію і задушити війська у фронтових укріпленнях, не треба просуватися на сто кілометрів. Достатньо двадцяти.

Чому? Бо хоча було б чудово, якби українські війська прорвалися до берегів Азовського моря, вони не зобов'язані цього робити. Натомість вони можуть досягти значного оперативного результату, взявши під свій приціл російські наземні лінії комунікації."

Дійсно, каже Каллберг, після звільнення села Роботине, що за 90 км від Азовського моря, "українцям потрібно просунутися ще на 11–18 кілометрів, щоб націлити свої гармати на транспортні маршрути Росії зі сходу на захід, які мають вирішальне значення для боєздатності її армії та спроможності її збройних сил вести бойові дії".

Варто підкреслити висновок Калберга: "Якщо Україна зуміє перекрити ці автомобільні та залізничні шляхи, дуже важко уявити, як російська армія зможе продовжувати воювати".

Є всі підстави вважати, що український Генштаб поділяє аналіз Каллберга, особливо з огляду на те, що там знають — широкомасштабний наступ про всьому фронту, який хотіли би бачити нетерплячі західні аналітики і коментатори, був би суїцидальним без повітряної підтримки, яку Захід відмовився надавати.

Ресурси Росії: більше, ніж в України?

Чи є ресурси Росії — якщо вимірювати їх кількістю солдатів, озброєнь etc. — більшими за ресурси України? Звісно, і так було завжди. І все ж як показав провал торішнього вторгнення, якість і моральний дух бойових сил, командування й оснащення, мабуть, важливіші за чисельну перевагу. Україна минулого року чотири рази демонструвала істинність: коли зупинила Росію на порозі Києва, коли змусила росіян вийти з Київської, Сумської та Чернігівської областей, а також коли визволила частини Харківської та Херсонської областей.

Крім того, важливі не тільки ресурси України. Величезне значення мала західна допомога, що значною мірою пояснює здатність України звільнити близько половини території, захопленої Росією в перші місяці після нападу. Ресурси Заходу не безмежні, і його готовність їх надавати також може бути обмеженою, — але Захід все ж міг би за бажання забезпечити перемогу України.

Чи може Росія воювати вічно?

Нарешті, чи може Росія воювати до нескінченності?

Так, якщо просто глянути на цифри. З населенням близько 140 мільйонів втрати Росії здаються незначними. Але цифри, знову ж таки, — це не все, що має значення. Чи будуть російські чоловіки продовжувати сліпо йти на смерть? Чи буде нескінченно довго терпіти таке самознищення російське населення? А російські еліти?

Адже еліти знають, що це війна Владіміра Путіна. Його позиція, як продемонстрували і заколот Пріґожина, і його видима загибель, у кращому разі хитка. Чи продовжить Росія воювати, якщо Путін помре або його вб'ють? Вже сама поява цих питань свідчить про те, що відповіді на них далеко не очевидні.

Як виглядає перемога для України?

Як же тоді виглядатиме перемога України? Мінімум — це виведення російських військ із територій, окупованих у 2022 році. Максимум — повне звільнення територій Криму і Донбасу, які Росія захопила у 2014-му. Обидва сценарії передбачають виплату Москвою репарацій, які можуть сягати 3 трильйонів доларів, продовження озброєння України Заходом, певну форму гарантій безпеки та серйозне просування до членства в Європейському Союзі та НАТО.

Чи погодиться Росія на такі умови? Так, якщо вона програє війну: у неї не буде вибору. Якщо Путіна скинуть і на зміну йому прийде більш-менш прозахідна коаліція, то теж так: Росія захоче тривалого миру.

Повторюю: Україна може перемогти, але тільки якщо Захід дозволить їй перемогти. Перемога очевидно дасть змогу Україні відновитися — але вона також дасть Росії історичну можливість відмовитися від фашизму й імперіалізму і зробити серйозний крок до демократії.

Англійський варіант опубліковано в «1945»

08.09.2023

https://zbruc.eu/node/116369