www.ji-magazine.lviv.ua

Віталій Портников

Коли ми обговорюємо російську політику останніх навіть не років, а десятиліть – путінських десятиліть, з пам’яті відразу ж виринає образ гітлерівської провокації у Ґляйвіці, сучасному польському місті Гливиці. Тоді, як відомо, нацисти під виглядом польських військових напали на німецьку радіостанцію, що стало одним із приводів для атаки на Польщу і в результаті призвело до Другої світової війни.

З якого тільки приводу ми вже не згадували цей Ґляйвіц! І коли вибухали будинки у Москві та інших містах Росії – що стало виправданням для зруйнування Грозного та інших міст Чечні. І коли росіяни з території Південної Осетії обстрілювали Грузію, щоб спровокувати Тбілісі на удар у відповідь. І коли «ввічливі зелені чоловічки» з’явилися у Криму, щоб забезпечити окупацію й анексію півострова. І коли диверсанти Гіркіна прийшли на Донбас. І коли Україну почали звинувачувати в обстрілах Донбасу («де ви були ці вісім років?»), щоб виправдати напад на нашу державу в лютому 2022 року… Повсюди один суцільний Ґляйвіц!

Але якщо справжній Ґляйвіц ще попереду – і ця провокація дійсно може бути пов’язана саме з тією країною, напад на яку (на відміну від нападу на сусідню Чехословаччину) спричинив Другу світову війну – з Польщею? Якщо Україна – це Чехословаччина ХХI сторіччя?

На ймовірність саме такого розвитку ситуації вказує путінська авантюра з «Ваґнером» та переміщенням бойовиків Прігожина до Білорусі, поближче до польських кордонів. Спробуємо реконструювати цю чергову «спецоперацію».

З банди найманців, що забезпечує насамперед інтереси Путіна та російських спецслужб у Африці, «Ваґнер» перетворюється на повноцінне воєнне угруповання української війни, проте як у Африці, так і в Україні залишається замаскованим підрозділом Головного розвідувального управління російського Генштабу. Сенсаційним виглядає, що номінальний засновник «Ваґнера», один із прислужників Путіна Євгеній Прігожин з позицій лідера цього воєнного угруповання починає систематичну критику міністра оборони Росії та начальника Генерального штабу. Міністерство оборони Росії реагує на цю критику, можна сказати, інституційно. Ухвалюється рішення про те, що всі військові мають підписати контракти з міністерством, стати частиною легальної силової вертикалі. Це рішення публічно підтримує сам Путін, проте Прігожин і «ваґнерівці» й після цього з ним не погоджуються. Починається так званий «марш справедливості».

Цей оперетковий путч має довести світу слабкість Путіна, ну й, очевидно, те, що російський президент не має жодного впливу на «Ваґнер». Для того, щоб «розрулити» ситуацію, чомусь задіюють білоруського диктатора Олександра Лукашенка, нібито давно і близько знайомого з Прігожиним (насправді ні). Лукашенко, який тільки нещодавно отримав згоду Путіна на розміщення на території Білорусі ядерної зброї, домовляється, що «ваґнерівці», нападу яких на російську ядерну базу так нібито побоювалися у Кремлі, передислокуються до Білорусі. «Марш справедливості» припиняється. Згодом Путін і сам зустрічається із Прігожиним та командирами «Ваґнера» й вже особисто пропонує їм підписати контракти з міністерством оборони Росії. Путін розповідає журналістам, що командири немов би були й не проти, але Прігожин сказав «ні». «Ваґнерівці» починають прибувати до Білорусі, між тим як у їхніх центрах на території самої Росії триває вербовка нових найманців без всяких контрактів з міноборони. Лукашенко, який прибуває до Москви на зустріч із Путіним, жаліється російському президенту на «ваґнерівців», які хочуть відправитися «на екскурсію» до Ряшева чи навіть Варшави – однак обіцяє й надалі утримувати озброєних бандитів «у центрі Білорусі». Путін вкотре попереджає, що напад на Білорусь буде розцінюватися ним як напад на Росію.

Що ми маємо у результаті? Невелике військо, яке формально не підкоряється президентам Росії і Білорусі – про відсутність впливу Путіна на «Ваґнер» не сказав за цей місяць тільки лінивий, навіть президент США порадив Євгенію Прігожину бути обережним з меню. Й ось це військо відправляється «на екскурсію» до Польщі, захоплює якесь селище, вбиває прикордонників, вивішує на будинку місцевої пошти російський прапор (або прапор «Ваґнера»). Як це може бути, ми можемо легко зрозуміти, коли згадаємо події у селищі Шебекино у Білгородській області Росії. Якщо в Україні розуміють, що для посилення наших позицій війну потрібно перенести – хай і гібридно – на суверенну територію Росії, так у самій Росії можуть вважати, що для посилення позицій війну потрібно перенести – хай і гібридно – на територію НАТО.

Тепер найголовніше питання – як реагуватимуть Польща і НАТО, або, якщо спростити ситуацію, Польща і США. Якщо вирішать і надалі дотримуватися міфу про «незалежність» «Ваґнера», прикордонна територія Польщі стане ще одним театром воєнних дій, провокації будуть повторюватися постійно, а сам «Ваґнер» посилюватиметься за рахунок «придбаних у воєнторзі» озброєнь та нових тисяч найманців або просто переодягнених російських силовиків. Путін буде намагатися обміняти стабільність у Польщі (а може, й у Литві) на відмову Заходу від підтримки України.

Інакше будуть розвиватися події, коли у Білому домі вирішать більше не дотримуватися версії Путіна про непідконтрольність «Ваґнера» й вдарять по базах угрупування на території Республіки Білорусь. Що буде далі, ми можемо собі уявити по статті, яку нещодавно опублікував засновник підкремлівської Ради з зовнішньої та оборонної політики Сергій Караганов. Караганов (який, наскільки я його знаю останні 35 років, жодного рядка у своєму житті не написав без відповідної вказівки) у цьому тексті пропонує завдати ядерний удар по Польщі, переконує, що Америка не посміє втрутитись і Росія стане після цього панувати в Європі. Ідеї Караганова (або, очевидно, не самого Караганова, а адміністрації президента Росії) настільки налякали російську еліту, що вперше за довгі роки група цілком лояльних до Кремля членів Ради з зовнішньої та оборонної політики насмілилися виступити з протестом проти цих тез. Однак навряд чи Володимир Путін дослухається до голосу здорового глузду.

Отже, «ваґнерівці» заходять на територію Польщі, НАТО бомбить їхні бази на території Білорусі. Путін (і Лукашенко) відповідають за допомогою ядерної зброї, дислокованої на білоруській території…

Розпочинається Третя світова війна.

30.07.2023

https://zbruc.eu/node/116019