www.ji-magazine.lviv.ua

Тарас Шамайда

9 травня відтепер в Україні буде не Днем перемоги, а Днем Європи. Відповідно до вчорашнього указу президента вже сьогодні Україна вперше святкує День Європи разом з усіма країнами ЄС. Учора ж Володимир Зеленський вніс до Верховної Ради законопроєкт, який скасовує державне свято День перемоги й натомість установлює 8 травня як День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Законопроєкт ще має ухвалити парламент. Але немає сумніву, що депутати за це проголосують і остаточно покінчать із рештками традицій "побєдобєсія" в нашій країні.

«Етот Дєнь побєди»

Культ Дня перемоги 9 травня й пов’язане з ним "побєдобєсіє" є потужними складовими рашизму й однією з ключових ідеологічних підвалин російського режиму.

Початок йому було покладено ще в 1945 році, коли СРСР вирішив відзначати перемогу над нацистською Німеччиною у Другій світовій війні не 8 травня, коли Німеччина капітулювала, а наступного дня – 9 травня. Це навмисне відокремлення від західних союзників, яке з роками дедалі більше переростало у протиставлення, було частиною системної політики брехні про Другу світову війну.

І навіть саму назву цієї війни комуністичний режим витісняв штучним конструктом «Велика Вітчизняна війна радянського народу». Її відлік вели не від 1939 року, коли СРСР разом з нацистською Німеччиною виступив у ролі агресора, а від 1941-го, коли Гітлер напав на Радянський Союз.

Проте в час Сталіна й Хрущова відзначення Дня перемоги не мало того розмаху і значення, якого набуло в пізніші часи. Адже жахи страшної війни ще були свіжими в пам’яті радянських громадян. Люди знали правду про війну, яку неможливо було витіснити жодною пропагандою.

Ситуація почала змінюватися, коли до влади прийшов Леонід Брежнєв. Від 1965 року День перемоги 9 травня після 18-річної перерви знову став вихідним. Тексти писали про це:

"Причин, чому ЦК КПРС вирішила встановити це свято, може бути кілька. Зупинимося на одній. Зараз про це мало хто пам’ятає, але радянська влада забороняла «поминальні дні», які відзначають через тиждень після Великодня. Забороняла, але остаточно перемогти не могла. Тому запровадила офіційний поминальний день, день коли не забороняли збиратися біля могилок – 9 травня. І було два виміри Дня перемоги: помпезно-офіційний з парадами і Брєжнєвим на Мавзолеї і родинний – на кладовищі біля тих, хто відійшов у кращий світ на війні і після неї".

У час пізнього СРСР 9 травня стало одним із трьох ключових ідеологічних дат радянського календаря разом з 7 листопада й 1 травня, а після розпаду Радянського Союзу – взагалі головною датою, навколо якої Москва будувала реваншистські плани.

У путінській Росії "побєдобєсіє" сягнуло свого апогею. Країну охопила справжня істерія з георгіївськими стрічками, "бєссмєртними полками", ряженими "воєвашими дєдами" й гаслом "можєм повторіть".

Міфологія про "Велику вітчизняну війну" в сучасній Росії вже не має нічого спільного з правдою. Ба більше – за правду про Другу світову в Росії можна на роки потрапити за ґрати. "Побєдобєсіє" стало одичним з головних інструментів зомбування російського суспільства, культивування ненависті до України й усього вільного світу, мотивації для росіян іти на війну, яка в їхній уяві є чимось на кшталт продовження "Великої вітчизняної".

Навіть діти в російських школах і дитсадках марширують в образі червоноармійців часів Другої світової та вже змалечку готуються стати гарматним м’ясом для загарбницьких воєн.

Москві вдалося міцно насадити культ Дня перемоги й пов’язані з ним пропагандистські міфи не лише в Росії, а й в інших країнах колишнього СРСР. У незалежній Україні 9 травня впродовж десятиліть не лише залишалося державним святом, а й містило той самий ідеологічний зміст, який робив нашу країну частиною російського символьного простору.

Довгий час більшість українців вважала цей день одним з найважливіших свят. Голоси окремих політиків і громадських активістів, які ще від 1990х пропонували відзначати перемогу над нацизмом 8 травня разом з рештою світу, а замість феєрверків і танців на кістках зосередитися на вшануванні пам’яті про загиблих, були надто слабкими, щоб їх почули.

Крига скресла в 2014 після перемоги Революції гідності й початку збройної агресії Росії проти України.

Варто згадати, що в останні роки правління Януковича відзначання 9 травня в Україні досягло гігантських масштабів і навіть київські школи, нічого не підозрюючи, використовували на своїх заходах георгієвську стрічку.

2014-й: маки пам’яті й "Перша хвилина миру"

Докорінні зміни в державній політиці щодо Другої Світової війни ініціював історик і політик Володимир В’ятрович, який у березні 2014 року став головою Українського інституту національної пам’яті (УІНП). Він одразу зібрав групу колег-істориків, завданням яких було переосмислити наративи й символи, пов’язані з тією війною.

"Той мозковий штурм закінчився розумінням, що треба більше говорити про низку важливих речей", – згадує Олександр Зінченко, один із ключових учасників тієї групи:

1.    Для українців Друга світова розпочалася 1 вересня 1939 року, а не 22 червня 1941-го.

2.    Важливими є зусилля кожного, хто боровся проти агресора, навіть якщо його історія не вкладалася в рамки ВВВ.

3.    Потрібна деконструкція радянських міфів про цю війну й дерадянизація ставлення до минулого. Замість пропаганди війни потрібен культ життя: а для нас важливе життя кожного в цій війні".

Уже від травня 2014 року традиції відзначати День перемоги зазнали в Україні докорінних змін. На противагу агресивному російському "можем повторіть" гаслом відзначення перемоги над нацизмом стало загальноєвропейське "ніколи знову". А новим символом, замість червоних прапорів і георгіївських стрічок, – червоний мак, так само поширений у Європі символ перемоги і пам’яті. Дизайн його української версії, яку розробив харків’янин Сергій Мішакін, швидко поширився по всій країні.

Влада активно сприяла утвердженню нових цивілізованих традицій відзначення пам’яті про війну й перемогу над нацизмом – починаючи від соціальної реклами та рекомендацій для шкіл чи закладів культури й закінчуючи символічними акціями, такими як прикрашання вінком із червоних маків монументу батьківщини-матері в Києві.

У 2014 році УІНП і Міністерство культури ініціювали важливу акцію "Перша хвилина миру", яка щороку відбувалася 8 травня, в день, коли в 1945 році нацистська Німеччина капітулювала. Так творці нової української політики пам’яті почали готувати суспільство до перенесення дати відзначення Дня перемоги з радянського 9 травня на історично достовірне загальноєвропейське 8 травня.

Законодавчі зміни 2015 року

Зміни в суспільній свідомості потребували часу. Ні українські політики, ні більшість громадян, на думку яких політики зважали, не були готовими одразу змінити дату відзначення перемоги над нацизмом від 9 на 8 травня.

Тому було вирішено спершу запровадити два офіційні свята. У березні 2015 на додачу до Дня перемоги 9 травня президент Порошенко встановив своїм указом нове державне свято – День пам’яті і примирення, яке щорічно відзначали 8 травня.

Ці ж два державні свята було закріплено й новим законом "Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років", ухваленим у квітні 2015 року, який був частиною розробленого УІНПом пакету з чотирьох декомунізаційних законів.

Цим законом замість радянського пропагандистського терміну "Велика вітчизняна війна" нарешті було запроваджено термін "Друга світова війна" і встановлено на законодавчому рівні її справжні часові рамки: 1939-1945 роки. Інші три закони декомунізаційного пакету забороняли пропаганду нацизму і комунізму та їх символіки, відкривали для громадян архіви радянських каральних органів і вшановували борців за незалежність України у ХХ столітті.

Законодавчі зміни стали основою нової політики пам’яті. Упродовж наступних років УІНП здійснив велику просвітницьку роботу, яка крок за кроком розвіювала туман російсько-радянської пропаганди й повертала українцям правдиву пам’ять про Другу світову.

Законопроєкт В’ятровича

Проте остаточний злам у суспільній свідомості відбувся після 24 лютого 2022 року. Навіть ті, хто доти перебував під впливом російської міфології, на власні очі побачив жахливі наслідки "побєдобєсія". Уже торік навесні більшість українців не хотіли мати нічого спільного ні з росіянами, ні з їхнім головним святом – 9 травня. Залишалося закріпити це усвідомлення на законодавчому рівні.

У квітні 2022 року понад 20 депутатів на чолі з Володимиром В’ятровичем зареєстрували законопроєкт №7297 "Про внесення змін до деяких законів України щодо увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні"

Він передбачав три ключові кроки, які мали остаточно покінчити з радянськими традиціями святкування Дня перемоги.

По-перше, скасувати День перемоги 9 травня.

По-друге, перенести вихідний день з 9 на 8 травня та встановити нове державне свято – День пам’яті й перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.

По-третє, рекомендувати президенту встановити 9 травня День Європи. Адже сама суть дня Європи полягає в тому, щоб усі європейці відзначали його в один день. Але оскільки 9 травня, коли країни ЄС відзначають День Європи, в Україні був зайнятий радянським Днем перемоги, День Європи у нас відзначали коли доведеться: у третю суботу травня.

Профільний гуманітарний комітет парламенту одностайно рекомендував ухвалити проєкт В’ятровича загалом. Але його очікуване схвалення Верховною Радою в кінці квітня – на початку травня 2022 року було зірвано через блокування Банковою.

Причини такої позиції Президента і його офісу досі невідомі – чи то не сподобалося прізвище або партійність ініціатора законопроєкту, чи то на Банковій не вірили, що суспільні настрої докорінно змінилися й українці більше не бажають відзначати день перемоги 9 травня разом із Росією.

Так ініціативу загальмували більш ніж на рік. Однак українське суспільство так далеко випередило українську владу й так рішуче підтримує скасування Дня перемоги 9 травня, що подальше блокування цих змін мало б дуже й дуже дивний вигляд.

Ініціативи Зеленського

8 травня 2023 року президент Володимир Зеленський вніс до Верховної Ради законопроєкт №9278 "Про День пам'яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років" і визначив його невідкладним.

Він, по суті, пропонує те саме, що й торішній проєкт В’ятровича: скасувати відзначення Дня перемоги 9 травня і перенести вихідний на 8 травня, який відтепер відзначатимуть як День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років.

Одночасно президент видав Указ, яким постановив "Установити в Україні День Європи, який відзначати щороку 9 травня спільно з державами Європейського Союзу".

"Ми повертаємо нашій державі чесну історію без ідеологічних домішок. Саме 8 травня більшість народів світу згадує велич перемоги над нацизмом. Саме 8 травня світ вшановує пам’ять усіх, чиї життя забрала та війна", – відзначив президент у спеціальному зверненні з цього приводу.

Володимир В’ятрович подав заяву про відкликання свого законопроєкту і закликав колег-депутатів підтримати проєкт президента, нагадавши слова Степана Бандери: "нашою перемогою є перемога наших ідей".

Є всі підстави сподіватися, що законопроєкт 9278 буде ухвалено вже у травні й він ознаменує собою остаточне подолання в Україні російсько-радянських традицій відзначення Дня перемоги.

Тим паче, що українці сьогодні єдині в усвідомленні: наш справжній День перемоги ще попереду.

9 05 2023

https://texty.org.ua/articles/109603/vid-dnya-pobyedy-do-dnya-yevropy-yak-ukrayina-zvilnyalasya-vid-pobyedobyesiya-hronolohiya-z-2014-roku/