www.ji-magazine.lviv.ua

Марія Тріль

Російсько-українська війна дуже вплинула на психічне здоров’я українців: тих, хто воює, хто пережив обстріли, хто виїхав з дому, хто потрапив в окупацію, пережив знущання й тортури, хто опинився сам у чужій країні, хто залишився вдома, але мусить адаптуватися до відключень електроенергії та загрози ракетних атак.

650 тис. українців звернулися за допомогою

За даними МОЗ України, станом на початок листопада 2022 року за допомогою до психологів і психіатрів звернулися 650 тис. українців. Для порівняння, у 2019-му за психіатричною допомогою звернулося близько 302 тис. громадян.

Психолог центру розвитку та здоров’я "Коло сім’ї" Софія Влох, яка працює з цивільними людьми, каже, що зросла кількість скарг на підвищену тривожність. Такий розлад, за спостереженнями спеціалістки, мають майже всі її пацієнти. Навіть ті, хто звертається з іншими запитами й має інші діагнози.

Вона зауважує у своїх пацієнтів такі види тривожних розладів: генералізований тривожний розлад (без видимих персональних причин), тривога за майбутнє, невизначеність, переживання через втрату дому, майна, мрій, цілей. Остаточні масштаби збільшення кількості звернень можна буде визначити вже після війни, каже пані Софія.

Катерина Алейнікова, психолог-волонтер консультаційного центру від кафедри психології та психотерапії УКУ "Порадня", працює з людьми з деокупованих територій у Мальтійській службі допомоги. Зокрема з людьми Донецької, Луганської, Запорізької, Херсонської та Харківської областей. Спеціалістка каже, що, з її досвіду, саме про травму від війни немає багато запитів. Адже про травму можна говорити тоді, коли сама травматична подія вже минула. А ми досі перебуваємо в періоді війни, тобто ще не вийшли з травми. Натомість, ділиться психолог, є запити про те, як справлятися з тривогою за рідних, за дім, як говорити з дітьми про війну, як давати раду з конфліктними ситуаціями в місцях проживання ВПО. Також до Катерини звертаються, щоб подолати переживання, пов’язані з тим, що рідні та друзі стали на проросійську позицію й через це обриваються родинні зв’язки.

В одній з транзитних зон, куди приїжджають ВПО з "гарячих точок", щоб їх спрямували далі, на тимчасове чи постійне місце проживання, була жінка з Харкова. Коли вона зайшла до приміщення, то почула, як хтось кинув важкий предмет. Це спровокувало істерику. Пізніше ця жінка зізналась психологу, що виїхала з Харкова, бо не витримала постійних звуків обстрілів і вибухів. Вона працює вчителькою старших класів, добре розуміє, що з нею відбувається, але лише саморозуміння мало, щоб упоратися з сильною стресовою реакцією, додає психолог.

Хто страждає найбільше

Катерина Алейнікова пояснює, що вплив воєнних подій на психіку людини залежить від того, чи здатна ця людина знаходити альтернативи й виходити з ситуації, в якій опинилася. Наприклад, хтось повністю втрачає дім, йому нікуди повертатись. Але коли приїжджає в інше місто, то створює бізнес, дає робочі місця, сплачує податки. Хтось інший у такій самій ситуації залишатиметься у прихистку та чекатиме на виплати. Обидва випадки в будь-якому разі ілюструють постраждалих від війни. Однак, вона вважає, найбільше страждають ті, хто психологічно не готовий прийняти виклики й адаптуватися до нових умов.

Згідно з даними МОЗ, у 20-30% осіб, які пережили травматичні події, може розвинутися посттравматичний стресовий розлад (ПТСР).

Найден Наталія Маратівна працює в стаціонарному відділенні психоневрологічного диспансеру у Львові. Вона згадує випадок з військовим пацієнтом, який був на Майдані й у зоні АТО довгий час. Коли почалася війна, він воював у Бахмуті. Але у військового вже був важкий ПТСР до 24 лютого 2022 року, тому перебування на війні погіршило його стан. До того ж на тлі ПТСР і соматичних патологій, не пов'язаних з психічним здоров’ям людини, почалися серйозні перепади артеріального тиску.

З власних спостережень і досвіду Наталія Маратівна каже, що найбільше потерпають ті, хто втратив свою домівку, хто залишився без нічого й не має куди повертатися, а також люди, які втратили бізнес. Також вона виділяє, що частіше приходять люди, які раніше, до війни, зверталися за допомогою до психіатрів і психологів. Вона додає, що часто трапляються випадки, коли пацієнтів виписують зі стаціонару, але вони не знають, куди їм іти і що робити. Через якийсь час вони знову потрапляють на стаціонарне лікування.

Як українці адаптуються до викликів війни

Софія Влох пояснює: якщо людина приходить із будь-яким запитом і знає причину свого стану, то їй легше допомогти. Особливо, якщо такий стан проявився вперше. Інше питання, каже спеціалістка, якщо цей епізод уже повторюється. Коли людина має тривожний темперамент, схильна до тривожних розладів і вже мала їх до війни, теперішні події все погіршують. Проте, додає психолог, якщо порівняти кількість звернень у 2021-му та 2022 роках, то не можна сказати, що вони зросли в рази. Адже раніше була пандемія Covid-19. І вона дуже добре "підготувала" населення, адже хвороба – це також про невизначеність, загрозу для життя, нестабільність.

Також є люди, які живуть з психічними розладами – їм зараз ще складніше. За даними МОЗ, у 2020 році таких було близько 8 млн осіб. За словами Міністра охорони здоров'я Віктора Ляшка, після 2022 року професійна допомога знадобиться близько 15 млн громадян.

Відповідаючи на запитання, чи легко українці адаптуються до критичних ситуацій, Катерина Алейнікова каже, що здебільшого це залежить від попереднього досвіду людини. Війна триває ще з 2014 року, і люди, які приїхали з Донецької та Луганської областей, значно спокійніше реагували на звуки сирен і вибухи від ракет. Були такі, хто ще й інших заспокоював. Окрім попереднього досвіду, важлива також здатність психіки людини до саморегуляції: управління своїм внутрішнім станом, диханням, усвідомленням і ухваленням рішень навіть у складних стресових ситуаціях.

Психолог центру "Коло сім’ї" Софія Влох додає, що гумор – хороший спосіб саморефлексії та саморегуляції, бо проговорення ситуації та позитивні емоції допомагають адаптуватися.

Повітряна тривога за кордоном "страшніша"

Відповідно до статистики Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, станом на 19 липня 2022 року з України виїхало понад 9 млн осіб. Також близько 3 млн людей регулярно виїжджають і повертаються в країну.

Софія Влох розповідає, що психологічний стан українців за межами країни залежить від контексту й причин виїзду. Зокрема:

– Якщо це категорія жінок з дітьми, які виїхали в перші місяці, то, ймовірно, їм дуже непросто. Адже потрібно адаптуватися без допомоги чоловіка чи рідних, які залишилися в Україні.

– Якщо за кордон виїхала вся сім’я, яка налагоджує там нове життя, – це вже інша ситуація. Коли є рідні й підтримка – це, безперечно, легше в усіх сенсах.

– Наявність плану допомагає емоційному стану. Якщо людина вирішила та знає, що впродовж наступного року, двох чи трьох буде в іншій країні, то починає облаштовуватися, адаптується до нових умов й тому є стійкішою психологічно. Складніше тим, хто не визначився, як довго перебуватиме за кордоном.

Психолог також наводить приклад: «Коли людина за кордоном бачить, що в Україні повітряна тривога, – їй це важче проживати, ніж людині, яка переживає повітряну тривогу. Бо коли людина перебуває в моменті повітряної тривоги, то робить експозицію собі (зіткнення зі страхом) і виконує певні дії, щоб уникнути небезпеки. Так вона долає страх, й відповідно психологічний стан є кращим», – розповідає експертка.

Допомагають переселенцям і військовим

В одному з матеріалів The Economist стверджували, що попит людей на психологічну допомогу значно перевищує пропозицію спеціалістів. Автор наводить такий приклад: Наталія Зарецька, яка за державною програмою мала працювати в місті Буча на Київщині впродовж шести місяців, продовжила цей термін і створила і місті новий центр психологічної допомоги, адже попит був дуже великим.

У психоневрологічному диспансері, де працює Наталія Маратівна, стаціонарне відділення розраховане на 67 ліжок. Спеціалісти диспансеру надають допомогу кожному, хто до них звертається. Наразі вони не приймають первинних пацієнтів – чоловіків від 18-60 років, бо не мають військово-медичної психіатричної комісії. Проте диспансер приймає військових, які раніше були в зоні АТО й уже отримували допомогу в лікарні. А через повернення на війну в 2022 році мали рецидив симптомів.

Також у диспансері є окремий кабінет №21, куди люди можуть приватно звернутися за консультацією або якщо хочуть конфіденційності. Там надають послуги за плату. Також цей психоневрологічний диспансер підписав проєкт з НСЗУ, зокрема разом зі спілкою інвалідів і ветеранів. Його передбачено для надання психологічної, психотерапевтичної та психіатричної допомоги військовим.

Наталія Маратівна каже, що є військові, які, перебуваючи на фронті, приймають антидепресанти. Вона їх безплатно консультує онлайн. Спеціалістка зазначає, що це переважно молоді хлопці, які раніше не служили. Наприклад, один хлопець приїхав з Чехії із заробітків і пішов воювати. Мав панічні атаки, почав приймати препарат. Його відпустили на кілька днів, але знову викликали. Там приймає ліки далі.

Психолог Мальтійської служби Катерина вважає, що питання не в кількості лікарів, а в недіагностованих психіатричних випадках.

– Був випадок, коли людина протягом п’яти років мала шизофренію, – розповідає Катерина, – але дізналася про це тільки після вимушеного виїзду з дому. Волонтери помітили, що з людиною "щось не те", й попросили мене підійти та поспілкуватися. У процесі розмови в мене виникла підозра на тяжкий психіатричний розлад.

Вона пояснює, що діагноз може поставити лише психіатр, але силоміць пацієнта ніхто до лікаря не поведе. У таких випадках важлива психоосвіта – донесення до близького оточення таких людей інформації, як працює мозок при можливих психіатричних розладах, чим це може бути небезпечно для інших і для самої людини, що можна з цим робити, як поводитись поруч з нею тощо.

19 02 2023

https://texty.org.ua/articles/108997/jak-vijna-vidobrazhayetsja-na-mentalnomu-zdorovyi-ukrayintsiv/