www.ji-magazine.lviv.ua

Йосиф Зісельс, громадський діяч і дисидент, учасник Ініціативної групи «Першого грудня»

Далеко не всі війни закінчуються ясною й однозначною перемогою чи поразкою, навпаки, після Другої світової війни багато воєн закінчувалися дуже невизначеними результатами, які дозволяли висловлювати десятки інтерпретацій на тему, хто переміг, а хто – програв.

 Поширені приклади – це заморожені чи напівзаморожені воєнні конфлікти без договорів про мир чи навіть перемир’я, коли лінія фронту перетворюється у квазістабільну лінію, яка може існувати у такому стані десятиріччями.

Основна причина – війни перестали бути закритими локальними подіями, де є очевидна перевага однієї сили над іншою, відтак результат детермінований співвідношенням сил і закритістю конфлікту. Відкриті війни майже приречені на замороження, бо у світі є багато сил, які підживлюють противників, аби не дати їм програти.

Війна росії проти України менш ніж за рік непомітно для багатьох трансформувалася з чисто імперіалістичної реваншистської війни на майже світовий конфлікт (Третю світову війну), бо сьогодні, передусім опосередковано, у ній беруть участь десятки країн світу, і кількість таких країн швидко зростає.

Навколо України об’єдналися близько 50 демократичних країн, які надають нам різноманітну допомогу; росія залучила у свою банду ізгоїв світу (Північну Корею, Китай, Іран, Сирію, терористичні угруповання Хамас, Талібан, Хезболла та інші), які допомагають їй обходити санкції.

Можемо констатувати, що вперше в світовій історії внаслідок війни світ розділився за цивілізаційним розломом: демократична цивілізація протистоїть агресивному воєнному натиску авторитарно-тоталітарної цивілізації.

Чого ми хочемо від перемоги?

– Ідеальний мир для України – це такий результат війни, який дає Україні реальні довготривалі гарантії ненападу на неї у найближчі десятиріччя;

– росія в сьогоднішніх кордонах, з її історією, за визначенням не може трансформуватися у демократичну країну, яка живе в мирі зі своїми сусідами. При будь-якій владі вона рано чи пізно знову застабілізується в оновленому імперіалістичному форматі, бо це не путін створив таку росію – це така росія обрала на трон такого злочинця, як путін. І буде обирати й далі, аж до повного нищівного розгрому;

– росія повинна вивести всі свої війська з території України за кордони 1991 року;

– Керівництво росії та всі виконавці злочинних наказів повинні постати перед міжнародним трибуналом («новим Нюрнбергом») та понести заслужене покарання;

– росія повинна повністю виплатити Україні всі репарації та компенсації за економічні наслідки війни;

– В Україні на найближчі 30 років мусить бути гарантований мир, а це буде можливим лише тоді, коли росію буде повністю розтрощено, демілітаризовано та дерашизовано.

Якщо наведені вище аксіоми не викликають спротиву, то розуміння української перемоги однозначно має бути пов’язано з нищівною поразкою росії в цій війні та її бажано контрольованим розпадом на купу уламків, деякі з яких через десятиріччя мають невеликі шанси стати демократичними країнами.

Я маю освіту фізика-теоретика і тому часто рефлексую в аспектах теорії ймовірності. Усе викладене у цьому есеї є суб’єктивними думками, заснованими на моїх відчуттях світу, що оточує нас.

Одразу зазначу, що дуже хочу помилитися у своїх оцінках ситуації навколо нашої країни та всередині її.

Спробую позначити чотири основні варіанти результатів цієї війни, як я їх бачу, починаючи з варіанта найменш ймовірного і закінчуючи найімовірнішим:

1-й варіант – ідеальний.

Україна за допомогою союзників перемагає у цій війні, росія капітулює, міжнародні окупаційні сили контролюють російську територію, під цим контролем росія розділяється мирно на природні частини, які поступово стають окремими країнами та в яких, за рахунок коаліції союзників, починає системно запроваджуватися нова економічна система, демократичний лад, політичні партії, демократичні вибори, незалежна судова система й інші складові демократичної цивілізації. Приклад – Друга світова війна.

Ціна – дуже великі жертви як людські, так і економічні.

2-й варіант – компромісний.

ЗСУ витісняють російські війська за кордони 1991 року, і на цьому війна на якийсь час припиняється. Росія залишається у своїх кордонах – з авторитарним режимом, під певними санкціями, бо не погоджується на умови переможців, тягне з мирним договором, бо в ньому не зацікавлена, мріє про реванш, збирається з силами, провокує сутички та обстріли через кордон, накопичує зброю та ресурси за допомоги своїх союзників-ізгоїв і через декілька років розпочинає нову війну проти України. Приклад – війна на Близькому Сході.

Ціна – великі людські й економічні жертви.

3-й варіант – незадовільний.

Україні вдається звільнити тільки частину території, умовно до лінії 23 лютого 2022 року, офіційного перемир’я немає, мирного договору – також, бо обидві сторони цього не хочуть, а бажають продовжувати війну, але великих сил немає ні в кого, тому війні немає кінця.

Ціна – помірні жертви.

4-й варіант – безпросвітний.

Після декількох потужних наступів і контрнаступів з обох сторін восени цього року лінія фронту стає квазі-стабільною, сил на нові наступи немає ні в кого, війна стає напівзамерзлою, взаємні обстріли тривають з невеликою активністю, трапляються вилазки ДРГ і провокації, ситуація ні миру-ні війни стає перманентною, без надії на кардинальне вирішення. Приклад – війна на Донбасі між 2017 та 2022 роками.

Ціна – мінімальні жертви.

Примітки: Зрозуміло, що наведений вище розподіл ймовірностей різних варіантів перемоги України не є статичним, оскільки залежить від багатьох потужних чинників (нашої мотивації та нашого терпіння, допомоги союзників, а головне – від нашої здатності до масової соціальної інтеграції – і, як результат, від терміну досягнення національного консенсусу). Тому ми можемо побачити з часом зміни чи навіть рокіровки сусідніх позицій.

Єдине, чого нема і ніколи не буде в цьому розподілі ймовірностей, – це нашої поразки.

Текст було написано для антології «Воєнний стан» від Meridian Czernowitz за підтримки USAID.

23.02.2023

https://zbruc.eu/node/114676