www.ji-magazine.lviv.ua

Орест Друль

Цього року минуло два століття неперервних метеорологічних спостережень у Львові.

Але виглядає, що Український гідрометеоцентр не хоче знати про цей галузевий ювілей, цілковито виводячи свою спадковість від метеослужб Російської імперії й іґноруючи соборність українських земель, на непідросійській частині яких регулярні метеорологічні дані почали фіксувати – і публікувати – значно раніше за інші території. З року в рік у різних текстах, де згадується історія метеорології в Україні (а найприкріше – в підручниках, навіть шкільних), описують розвиток метеорології тільки в кордонах Російської імперії, повторюючи, наприклад, що "на теренах України любительські метеорологічні станції почали з'являтися на початку ХІХ століття: у Києві (1804), Бердичеві (1814), Одесі (1821), Полтаві (1824)", а "регулярні спостереження розпочались в 1811 р. на метеорологічній станції в с. Кручик під Харковом, далі – в 1812 р. в Києві і в 1825 р. в Херсоні". І ні слова про те, що, наприклад, щоденний звіт про погоду у Львові за даними метеостанції (атмосферний тиск, температура повітря, стан атмосфери) почали публікувати з січня 1786 року¹, а вивчати метеорологію у Львівському єзуїтському колеґіумі – з 1613 року.²

Особливо засмучує ("багато знання породжує багато печалі") усвідомлення факту, що оця повторювана фраза походить із ленінградського видання 1970 року "Гидрометеорологическая служба Украины за 50 лет Советской власти" – з розділу, назва якого, зрештою, все пояснює: "Метеорологические наблюдения и исследования на юге России в дореволюционное время". А починається він із твердження, що метеорологічні спостереження і дослідження в нашій країні почалися лише внаслідок того, що (цитую) "украинский народ сбросил с себя иго панской Польши и воссоединился с Россией"³. Тож не дивує, коли автори цієї радянської монографії пишуть, що на Західній Україні метеорологічні дослідження почалися тільки з приходом радянської влади.

Метеорологічні спостереження у Львові, 3–6 вересня 1817 року: атмосферний тиск, температура повітря, вологість, кількість опадів, напрямок і сила вітру, хмарність при сході сонця, о 2-й та 10-й годині пополудні (додаток до газети "Lemberger Zeitung", 1817 рік, №123).

Метеорологічні спостереження в Києві, вересень-листопад 1817 року: температура повітря рано, ополудні, ввечері, хмарність та вітер за день (Центральна геофізична обсерваторія імені Бориса Срезневського, Галузевий державний архів матеріалів гідрометеорологічних спостережень ДСНС України).

Дивує інше: коли ми час від часу чуємо від Гідрометеоцентру інформацію про погодні екстремуми у Львові, то відлік цих рекордів йде саме з радянського періоду. Причім не можна сказати, що радянська наука не знала про давність неперервних тутешніх метеоспостережень: навіть присланий "піднімати львівську науку" Михаїл Андріанов⁴, на той час колишній завкафедри фізичної географії і майбутній декан географічного факультету Львівського університету, в статті 1962 року⁵ аналізував клімат міста власне за 124 роки метеорологічних спостережень у Львові, опублікувавши графіки неперервних середніх значень січневих, липневих і річних температур з 1824 по 1947 роки.

Зі статті: Андрианов М.С. Вековой ход температуры во Львове. (Географический сборник, 1961, вып. 6., с. 143).

А через п'ятдесят років на цьому ж факультеті замість того, щоб зібрати розкидані в різних виданнях і архівах львівські метеорологічні дані і ввести їх у науковий обіг, пишуть, що у Львові метеорологічні спостереження та записи "більш-менш безперервно почали вести в 1851 р."⁶.

Що ж, спробую допомогти рідним метеорологам розібратися в цій сфері.

Історія метеорологічних спостережень у Львові

Отож, перші метеорологічні записи у Львові – про які відомо, що вони збереглися до наших днів, – повідомляють, що о 9-й годині зрана 18 січня 1786 року в місті було похмуро та імлаво, з температурою повітря 4°R вище нуля (за шкалою Реомюра – тобто +5° за Цельсієм) й атмосферним тиском 27 цалів ⅔ паризьких ліній (732 мм ртутного стовпчика), а о 3-й годині пополудні – ясно і вітряно, з температурою +5°½R (=6,9°C) та тиском 27''1'''¼ (734 мм)⁷.

Перша публікація метеоспостережень у Львові ("Lwowskie tygodniowe wiadomości", Nru 1 W Sobotę 26go Stycznia R. 1786, s. 4).

Ці записи (відразу за шість днів, 18–23 січня) були опубліковані в першому числі (за 26 січня 1786 року) півтижневика "Lwowskie tygodniowe wiadomości" – польської версії німецькомовної газети "Lemberger wöchentliche Anzeigen", що з першого січня того ж року почала виходити у Львові. Кількатижневу затримку польської версії видавці пояснили тим, що до анонсованої дати⁸ на неї зголосилося замало передплатників⁹ (а ціна річної переплати дорівнювала вартості центнера пшениці – відповідно, одне число коштувало як 1 кг пшениці). Тобто перші львівські метеорологічні спостереження почалися (в німецькомовній версії) з 1 січня, але перший річник "Lemberger wöchentliche Anzeigen", на жаль, не зберігся – за 1786 рік є тільки польськомовні "Lwowskie tygodniowe wiadomości", що вціліли у збірці Оссолінеум (і вроцлавська Національна інституція ім. Оссолінських нещодавно виставила оцифровану версію в загальний доступ¹⁰).

"Львівські тижневі вісті" були другим виданням власниці друкарні Йозефіни Піллєр після доволі хаотичного за змістом і формою інтелліґенцблатту (газети офіційних повідомлень і приватних оголошень) "Pismo uwiadamiajance Lwowskie"¹¹. Нова газета мала бути значно структурованішою та якіснішою – за взірець для неї Піллєрівна взяла віденську періодику. Власне однією з новинок останньої були публікації метеорологічних спостережень: з 10 січня 1784 року "Wiener Zeitung" почала розміщувати на своїх шпальтах обсервації погоди (Wetterbeobachtung)¹². Отож Піллєрівна в рекламному анонсі нової газети заповідала публікацію моніторингу повітря¹³.

Метеоспостереження у Wiener Zeitung, Sa, 10. Januar 1784 (№3).

У Львові рубрика "Метеорологічні уваги" проіснувала рік – у другому (й останньому) річнику "Lwowskie tygodniowe wiadomości" її вже немає. Наразі невідомо, чи публікували її довше в "Lemberger wöchentliche Anzeigen": жодні числа німецької версії за шість перших років не збереглися (у наявних примірниках 1792–1798 років цієї рубрики не публікували).

Перебіг ранкової та пополудневої температури у Львові 1786 року (°C).

Наступна нині відома публікація львівських метеоспостережень сягає 1811-го – з'явилася вона у виданні "Gazeta Lwowska", що з 2 квітня того року почала виходити у Львові два рази на тиждень. Зазначимо, що її обсяг порівняно з "Lwowskie tygodniowe wiadomości" був значно більшим: по 4 сторінки основної частини (власне газети) і першого додатку (науково-популярного змісту) та пересічно 16 сторінок додатку другого (інтелліґенцблатту), відповідно і збільшилась вдвічі її передплатна ціна: одне число (75 тисяч друкованих знаків) коштувало в еквіваленті двох кілограмів пшениці.

У бізнес-плані її видавця Франца Краттера¹⁴, як і в рекламному проспекті про передплату на нове видання¹⁵, згадок про публікацію метеорологічних спостережень не було. Але 1 жовтня в газеті з'явилося таке повідомлення:

"З причини браку всяких метеорологічних вістей в Галичині, що на економіку, топографію, а також на стан здоров'я багато впливу мають, користає редакція цієї газети з офіруваних їй замітів кількох шановних дослідників цієї адаптованої галузі науки природничої, що хочуть їх так само, як по всіх інших значних містах, збирати і до публічної відомості подавати.

З таким наміром, починаючи від дня 1 жовтня поточного року, щоденні спостереження за станом барометра, тепломіра та керунку вітру, в унормованих годинах у Львові здійснені, оголошувані будуть"¹⁶.

Перша публікація метеоспостережень у Gazeсie Lwowskiey (Dodatek 1szy do Nru 54, dnia 4 Października 1811 Roku).

І справді, в додатку до наступного числа газети було опубліковано "Метеорологічне спостереження у Львові від дня 1 до 3 жовтня": повідомлялося – станом на 8-му годину ранку, 3-тю пополудня та 10-ту вечора кожного дня – про стан барометра, тепломіра Реомюра, керунок і силу вітра та стан атмосфери (опади та хмарність)¹⁷. Прилади розміщували на висоті 4,3 метра в тіні з північно-західного боку будинку наприкінці вулиці Галицької, навпроти заплави правого берега Полтви¹⁸.

Місце, де була метеорологічна станція Ван Роя у Львові в 1802–1848 рр.

У листопаді з'явився огляд погоди за попередній місяць¹⁹, надалі такі публікації стали регулярними.

Наступного року години метеофіксацій змінилися: так само тричі на добу, але при сході сонця (за даними тодішньої метеорології вважалося, що це час мінімальної температури), о 2-й годині пополудні (максимум температури) та о 10-й вечора. Цей графік залишався незмінним до кінця 1848 року (години спостережень важливо знати для розрахунку середньодобової температури; при цьому варто також пам'ятати, що в ці роки львівський час випереджав середньоєвропейський на 35 хвилин – поясний час тут почали вводити з 1 жовтня 1891 року; але в метеоспостереженнях місцевий час застосовували ще пару десятків років²⁰).

З самих початків спостережень фіксувалась і вологість повітря, в газеті ж час від часу публікували лише екстремальні її показники²¹ – але з 1 квітня 1812 року покази гігрометра почали подавати і в щоденних метеозвітах: "Оскільки присутня в повітрі вода має суттєвий вплив на всі істоти, то редакція вважає, що милу своїм читачам учинить послугу, вдосконаливши оголошувані в цій газеті метеорологічні спостереження шляхом постійного подання стану вологоміра (гіґрометра). Публіковані тут спостереження проводяться регулярно у фіксовані години за допомогою спеціального для цього зробленого вологоміра, винайденого паном Буассаром"²².

Перша таблиця метеоспостережень із даними вологості повітря (Gazeta Lwowska Nro 28, dnia 7. Kwietnia 1812).

Аналогічна ситуація була і з рівнем опадів: спочатку повідомляли лиш про максимально значні зливи²³, але 19 жовтня 1813 року в газеті з'явилася поряд із метеозвітом за 11–16 жовтня така замітка:

"Ц.к. губерніальний і президіальний секретар вш. Ван Рой, якому ми зобов'язані з жовтня 1811 року за регулярне і безперервне надання «Метеорологічних спостережень», ним розпочатих і постійно здійснюваних з великою ретельністю, намагається примножити і вдосконалити свій предосконалий метеорологічний apparatum і свої спостереження, що з певністю можуть стати поряд із найточнішими і найнадійнішими такого роду спостереженнями, хоч би де у Європі їх проводили. Нещодавно apparatum цей був доукомплектований дощоміром (омброметром), який механік ц. к. ліцею П. Юргенс (муж, що заслуговує найвищої похвали за свою майстерність у виготовленні всякого роду фізичних приладів, а також за прислугу, надану з найліпшою готовністю прикластися до тутешнього метеорологічного апарата) виготовив за поданим йому спостерігачем планом. Вчинені протягом значного часу цим дощоміром досвідчення підтвердили його точність. Аж до ½ пункта (¹/₂₄ частини лінії) може через поєднання з цим приладом рівень дощових опадів точно бути означений. Ніщо не є так невизначеним, як просте повідомлення, що падав дощ, якщо разом з цим не може бути вказаний рівень води, яка випала під час дощу. Те, що подання цієї інформації має величезне значення для економіки, медицини і природничої історії, що вона для вдосконалення кліматології країн конечно є потрібною, доводять численні дощомірні досвідчення, здійснювані в найцивілізованіших країнах Європи. Редакція нашої газети, прагнучи кожен артикул в міру своїх можливостей вдосконалити, не могла більше втриматися від подання рівня дощу, що випадає у Львові, і присвятила цій цікавій інформації окрему колонку в метеорологічних зведеннях"²⁴.

Перша таблиця метеоспостережень із даними рівня атмосферних опадів (Gazeta Lwowska Nro 84, dnia 19. Października 1813).

Таким чином, з 11 жовтня 1813 року в метеоповідомленнях вказували атмосферний тиск, температуру і вологість повітря, силу і напрямок вітру, рівень опадів (дощу чи снігу) та стан атмосфери, зокрема хмарність. Варто зазначити, що регулярно вимірювати рівень опадів у Відні почали з травня 1841 року.²⁵

Німецькомовна версія газети ("Lemberger Zeitung"), як і передбачалося згадуваним бізнес-планом, почала виходити на сім місяців пізніше (щоби, врахувавши негативний досвід із "Lwowskie tygodniowe wiadomości", призвичаїти читачів до польської мови видання). Щомісячні метеозвіти там публікують із вересня 1812 року²⁶, щоденні – з 1 лютого 1814 року²⁷.

Перша публікація метеоспостережень у Lemberger Zeitung (Nro 14, 2. Februar 1814).

Окремої уваги заслуговує постать згаданого Йозефа Ван Роя (Joseph Van Roy, 1774–1849), палкого ентузіаста, можна навіть сказати фанатика, метеорологічних досліджень. Він був у контакті зі спостерігачами знаменитого Мангеймського метеорологічного товариства (Societas Meteorologica Palatina) – всеєвропейської мережі метеостанцій, яка діяла в 1780–1795 роках, виписував усю метеорологічну літературу, що з'являлася в Європі, замовляв найновіші прилади, постійно вдосконалював свої методики. Метеоспостереження у Львові провадив з 1802 року²⁸ до самої смерті і, як він 1840 року розповідав своєму учню, знаменитому пізніше польському поету та географу Вінсенту Полю, за весь час "ніколи не проспав сходу сонця, ніколи не був на званому обіді, лише раз у житті виїжджав на село на два дні, та й то за приписом своїх зверхників"²⁹, – з дня в день нотуючи тричі на добу метеорологічні показники. При цьому був австрійським урядовцем високого рангу (губерніальний секретар, потім – губерніальний радник) і десять років обіймав посаду директора львівської Академії (в якій післягімназійну освіту здобували вихідці з шляхетського стану: відвідували лекції в університеті, вивчали латину, французьку та італійську мови, вчилися малюванню, танцям, фехтуванню та верховій їзді). Водночас Ван Рой брав активну участь у товариському житті міста, охоче ділився своїми даними та знаннями.

Якось на прийомі у львівського маршалка, згадував Поль, Ван Рой побивався про долю своїх метеорологічних щоденників після смерті: "Бо все може мати край на світі, але якщо не буде метеорологічних даних з часів, коли спостереження не проводились, то це речі, які нічим не заміниш, і наукова Європа буде дивитися на наш час і край з аристократичною погордою", – і заповів свій архів бібліотеці Оссолінських³⁰.

Хтозна, можливо, колись в архівній збірці Осолінеуму будуть віднайдені записи Ван Роя, що продовжать неперервний метеорологічний ряд для Львова ще на 16 років, заповнивши лакуну в публікаціях, яка з’явилась 1819-го: з 28 травня щоденні метеозвіти зникли зі шпальт "Gazety Lwowskiej". Надія на відновлення даних за час паузи в газетних статтях про погоду ґрунтується на тому, що припинення публікацій не означало припинення самих метеоспостережень: вони далі тривали, про що свідчать опубліковані Францом Ксаверієм Ґіжицьким (1786–1850) у виданій 1845 року книжці максимальні та мінімальні значення температур за 1821 рік і далі до 1844-го³¹.

У 1822 році "Lemberger Zeitung" повернула на свої шпальти метеорологічні дані, подавши побіжний огляд місячних температур та тиску за 1821 рік³². З наступного, 1823-го, року пішли публікації щомісячних оглядів³³, але вони раптово завершилися квітнем, хоча на початку 1824-го газета подала середні значення метеорологічних показників за кожен місяць 1823 року та середньорічні на кожен усталений час вимірювання, а також річні екстремуми цих показників³⁴.

Річний підсумок за 1824-й уже був значно повнішим (з детальною інформацією про кожен місяць). Відтоді Ван Рой почав регулярно публікувати річні підсумки в додатку до "Gazety Lwowskiej" "Rozmaitości" (а згодом у додатку до цього додатку)³⁵. До щоденних метеозвітів "Gazeta Lwowska" повернулася 1 липня 1826 року³⁶. З 1854-го львівські метеорологічні звіти почали публікувати також і в щорічних виданнях новоствореного віденського цісарсько-королівського Центрального інституту метеорології та геомагнетизму (в них подано щоденні дані з 1848 року)³⁷.

Отже, на даний час для Львова відомими є дані за такі часові інтервали:

• екстремальні місячні показники: I–XII.1786, X.1811–V.1819, I–V,VIII.1823, I.1824– донині;

• середні місячні показники: I–XII.1786, X.1811–V.1819, I.1823– донині;

• щоденні показники: 1786, X.1811–V.1819, I–V.1823, VII.1826– донині;

• екстремальні річні показники: I–XII.1786, 1812–1818, 1821– донині;

Між 1824 а 1848 роками, крім Ван Роя, метеорологічними вимірюваннями у Львові займався також³⁸ і Авґуст Кунцек (1795–1865), професор фізики та математики (1824–1848) Львівського університету (а в 1832–1833 рр. – його ректор). 5 червня 1851 року вже як професор Віденського університету та член-кореспондент Академії наук у Відні він представив цісарській академії роботу під назвою: "Огляди середніх річних і місячних даних метеорологічних спостережень, проведених у Львові протягом 20 років"³⁹ (хоч помісячні дані наведені там тільки за 18 років). Оскільки автора цих спостережень він не вказав, за замовчуванням їх сприймали (і продовжують сприймати⁴⁰) як його власні.

Через двадцять років, 11 травня 1871 р., професор Алоїз Гандль, що вирізнявся скрупульозним правдолюбством, викрив⁴¹ цей плагіат, показавши, що Кунцек навіть не перевірив арифметичних розрахунків середніх значень Ван Роя, скопіпастивши разом із його даними кілька друкарських помилок, зроблених при їх друці, та не зазначивши різні методики розрахунку середньодобових температур, що зробив Ван Рой в окремій публікації⁴². Професор С. Кучинський, ад'юнкт А. Кунцека, підтвердив, що той ніколи не проводив настільки тривалих регулярних метеорологічних спостережень (ще раніше, в книжці 1866 року, Моріц Рорер мимохідь згадав, що записи львівських спостережень Кунцека згоріли під час пожежі університету 1848 року⁴³). Гандль опублікував виправлені таблиці Ван Роя, довівши їхню тривалість до листопада 1848 року.

4 вересня 1849 року Йозеф Ван Рой, "пенсіонований ц.к. радник Ґуберніум львівського, у віці 75 років, від старості", як зазначено в повідомленні "Gazety Lwowskiej"⁴⁴, помер.

Після його смерті щоденні метеозвіти та місячні метеорологічні огляди у фізичному кабінеті університету на вул. Миколая (нині вул. Грушевського) продовжив вести Александр Завадзький (1798–1868), на той час (1849–1853) професор фізики та математики Львівського університету (а в 1851 році – декан філософського факультету), хоча знаний він був із досліджень галицької флори та фауни і пізніше прославився, зокрема, тим, що, досліджуючи еволюцію рослин, надихнув Ґреґора Менделя до вивчення генетики, а може і подав йому ідею знаменитого експерименту з фасолею. Родом з Тешинської Сілезії, Завадзький університетську освіту здобув у Львові, 1829 року зробив тут докторат; брав активну участь у науковому та культурному житті міста, був редактором двотижневиків "Lemberger Miscellen zur Belehrung und Unterhaltung" i "Mnemosyne", співпрацював із "Lemberger Zeitung". Ван Рой заразив його метеорологією – і отримавши 1839 року викладацьку кафедру в Перемишлі, Завадзький вів там регулярні метеоспостереження⁴⁵. Повернувшись до Львова 1849 року, він продовжив фіксацію метеорологічних умов тут (з 1850 року – вже під егідою цісарсько-королівського Центрального інституту метеорології та геомагнетизму), аж поки в 1853-му за занедбання викладання фізики його дисциплінарно не перевели до Моравії (там у Брно він, зрештою, продовжував займатися метеорологією).

Кафедру професора фізики у Львівському університеті після Завадзького обійняв доктор медицини та філософії Віктор П’єр. Серед його лекційних курсів був предмет "метеорологія", але метеорологічних спостережень свого попередника він не продовжив. У Львові з серпня 1853 року метеорологічні обсервації та публікації в "Gazecie Lwowskiej" перейняв д-р Альбін Стеблецький, учитель-суплент фізики і математики в другій вищій ц.-к. гімназії.

У грудні 1854 року його змінив, додавши до вимірюваних параметрів рівень озону та атмосферної електрики, доктор (і в науковому, і в медичному сенсі) Маврицій Рорер (1804–1867). Рорер був сином краківського купця, вивчав медицину у Віденському університеті, 1829 року отримав ступінь доктора медицини і почав працювати як асистент у львівському шпиталі. Саме тоді, 1830-го, у місті спалахнула епідемія холери, боротьбу з якою він описав у своїй книжках, що вийшли у двох наступних роках. Водночас 1829 року він зацікавився метеорологічними дослідженнями і проводив регулярні спостереження у всіх містах, де мешкав: у Сучаві (1832–1834), Вадовицях (1834–1838), Станіславові (1838–1854) та у Львові (з 1854 року і до кінця життя), займаючи посаду окружного лікаря. Багаторічний масив власних і не тільки власних метеоданих з галицьких міст дозволив (оскільки, як він пояснив, з "галицьких спостерігачів навряд чи хтось інший мав можливість так довго і за таких сприятливих обставин знайомитися з кліматичними умовами краю") зробити певні узагальнення про клімат Галичини, які він виклав 1866 року в книзі "Причинки до метеорології та кліматології Галичини"⁴⁶, де крім метеопоказників (температура, тиск, вологість, опади, хмарність, туман) виклав дані про терміни вегетації різних рослин, а крім Галичини описав і клімат Буковини.

Цього ж року він став членом новоутвореної при ц.-к. Краківському науковому товаристві фізіографічної комісії і подав до перших двох щорічників фітофенологічні спостереження зі Львова. Ця комісія у своїх річних звітах почала публікувати поденні метеорологічні дані (починаючи з грудня 1865 року)⁴⁷, зокрема і зі Львова (але кількісно менші за обсягом порівняно з віденськими щорічниками).

Після смерті Рорера від жовтня 1867 року спостереження у Львові, за дорученням віденського Інституту метеорології, продовжив згадуваний вже професор фізики (у 1859–1872 роках) Львівського університету доктор Алоїз Гандль (1837–1915) – член-кореспондент ц.-к. Центрального інституту метеорології та геомагнетизму, член Австрійського товариства метеорології та фізіографічної комісії Краківського наукового товариства. Він вів спостереження до серпня 1872 року, коли його призначили викладати фізику у військовій академії у Вінер-Нойштадті (через чотири роки він перейшов в новоутворений чернівецький університет, де заснував і очолив кафедру експериментальної фізики; двічі його обирали ректором цього університету). Перед відходом зі Львова Гандль опублікував підсумкову роботу "Огляд температурних показників у Львові в часовому інтервалі 1824–1870 років"⁴⁸, де, використавши публікації регулярних річних звітів Ван Роя у львівському тижневику "Rozmaitości" та щорічників віденського Інституту метеорології, подав щомісячні середні (ранішні, обідні, вечірні та за добу) й екстремальні температури за 42 роки, пропустивши наявні в публікаціях "Gazety Lwowskiej", але не узагальнені щоденні дані, внаслідок чого могло створитися – і створилося⁴⁹ – враження про 4-річну паузу в метеоспостереженнях у Львові.

Після Гандля його місце професора фізики обійняв (у 1872–1891 роках) Томаш Станецький (1826–1891), також він очолив й університетську станцію метеорологічних спостережень і магнетизму; метеорологія стала його захопленням, він читав доповіді про розвиток цієї науки та перспективи прогнозів погоди, написав підручник з метеорології, публікував популярні статті з метеорології. Крім тісної співпраці з віденським Центральним інститутом метеорології та фізіографічною комісії Краківського наукового товариства, він нав’язав контакти з американським "Bulletin of International Meteorology", що почав публікувати щоденні метеозвіти зі Львова. На доручення крайової комісії 1881 року організував на Галичині низку метеостанцій і здійснював науковий нагляд за ними.

Та університетська метеостанція не була єдиною у Львові: відомо, що 1875 року на вулиці Коперника метеорологічну станцію провадив інж. Юліуc Мюлерн⁵⁰ (його конструкцію флюгера рекомендував директор віденського Інституту метеорології Карл Єлінек⁵¹), а 1882 року в недавно збудованому головному корпусі почала роботу метеорологічна обсерваторія Львівської політехніки, де спостереження провадив завідувач кафедри геодезії та сферичної астрономії професор Домінік Зброжек (1832–1889), член Краківської академії, знаний астроном, геодезист, метеоролог.

Поденні звіти метеорологічної обсерваторії Політехніки публікувалися в щорічних "Матеріалах до кліматології Галичини" фізіографічної комісії Краківської академії (1882–1902), в "Gazecie Lwowskiej" (з 04.01.1885 до 10.03.1897), у двотижневику Політехніки "Czasopismo Techniczne" (1892–1895, два останні роки – погодинні), потім у місячнику "Lwów w cyfrach" (1906–1917, 1924–1934, 01.04.1936–1939), а з 1910-го і до 1939 р. – у щомісячних бюлетенях "Spostrzeżenia meteorologiczne w Obserwatorium Politechniki we Lwowie".

З 8 січня 1885 року метеорологічна обсерваторія Політехніки почала публікувати в "Gazecie Lwowskiej" прогноз погоди⁵² (в Росії, до речі, прогноз погоди вперше надрукувала газета "Санкт-Петербургские ведомости" 8 серпня 1898 року – на тринадцять з половиною років пізніше⁵³).

А поденні звіти (о 7-й, о 14-й та о 21-й годинах місцевого часу) метеорологічної обсерваторії університету до 1915 року продовжували публікуватися в річниках віденського ц.-к. Центрального інституту метеорології та в "Матеріалах до кліматології Галичини" (1882–1891); шкалу Цельсія і метричні міри у віденських річниках почали стосувати з 1868 року, у краківських – з 1875-го.

З жовтня 1921 року щомісячні дані з трьох метеостанцій у Львові (з Політехніки, з летовища на Скнилові та з вул. Зеленої) почали публікувати (не завше повні) в щомісячних бюлетенях "Wiadomości meteorologiczne" варшавського Державного інституту метеорології; два роки (1927–1928) там друкували також і щоденні дані з Львівської політехніки.

З даними за період з вересня 1939 року, як вже згадував, проблем в українських метеорологів немає.

Історичні екстремуми

Отож за всі 210 повних років метеорологічних спостережень у Львові:

– найвищу температуру було зафіксовано 12 серпня 1921 року: +37,0°;

Максимальні фіксовані за рік температури.

– найнижчу температуру було зафіксовано 12 січня 1950 року: -33,7°;

Мінімальні фіксовані за рік температури.

– із календарних років (січень-грудень) найтеплішим був 1843 рік: середня температура +10,4°;

– з календарних років (січень-грудень) найхолоднішим був 1829 рік: середня температура +4,6°;

– з метеорологічних років (грудень-листопад) найтеплішим був 2024 рік: середня температура +10,9°;

– з метеорологічних років (грудень-листопад) найхолоднішим був 1830 рік: середня температура +5,0°;

– пересічна середньорічна температура за весь час спостережень: +7,8°.

– з декад найтеплішими були 2010-ті роки: середня температура +9,2° (зазначимо, що за пів декади 2020-х років температура вища: +9,8°);

– з декад найхолоднішими були 1830-ті роки: середня температура +6,4°;

Середньорічні температури.

– найспекотніше літо було 1862 року: середня температура +20,7°;

– найхолодніше літо було 1844 року: середня температура +14,5°;

– пересічна середня температура літа: +17,9°.

Динаміка пересічних середньодобових літніх температур.

– найхолодніша зима була 1830 року: середня температура -10,5°;

– найтепліша зима була 2020 року: середня температура +2,1°;

– пересічна середня температура зими: -2,8°.

Динаміка пересічних середньодобових зимових температур.

– найспекотнішим місяцем був липень 1936 року: середня температура +23,1°;

– найхолоднішим місяцем був січень 1942 року: середня температура -14,2°.

Середня за весь час спостережень помісячна середньодобова температура.

Зазначу також, що до 1921 року найвища температура була в 1848 році (+36,9°); після – в 1929 році (+36,8°). Загалом за всю історію інструментальних спостережень було сім років, коли температура піднімалась вище +36° (три з них – у 1930-х роках).

Натомість 1955 року стовпчик термометра не піднімався вище 26,2°, а 1977 – вище 26,8°; загалом було 15 років, коли температура не досягала 28° (з них дев'ять – в 1970-х–1980-х роках).

Найбільше річних максимумів припадає на липень (43%) та серпень (38%), менше – на червень (16%), і зовсім мало на травень (2%) та вересень (1%). За минулі п'ятдесят років найбільше максимумів припадає на серпень (45%), далі липень (38%) і червень (13%).

Пересічний річний максимум за весь час: +30,9°.

До 1950 року найнижча температура була в лютому 1929 року (-33,6°); після цього – в січні 1963 року (-31,5°). За всю історію інструментальних спостережень було дев'ять років, коли температура опускалася нижче -30° (найближче до нині – в січні 2010 року: -30,1°). А взимку 1863 року температура не опускалася нижче -7°, загалом було три зими, коли температура не падала нижче -10°: крім 1863-го, ще 1990-й і 2020-й роки.

Найбільше річних мінімумів припадає на січень (41%), а також на лютий (30%) і грудень (21%), менше – на березень (6%) та листопад (2%). Ця частотність приблизно однакова протягом усього часу спостережень, але за минулі сто років не було мінімумів у листопаді, натомість більше у лютому (34%) та березні (8%).

Пересічний річний мінімум за весь час: -20,1°.

За місяцями:

середні температури:

екстремальні температури:

Найбільший діапазон екстремальних значень – у лютому (49,9°: від -33,6° до +16,3°), найменший – у серпні (33,8°: від +3,5° до +37°), діапазон середніх значень – відповідно у грудні (21°: від -12,9° до +8,1°) та липні (7,8°: від +14° до +23,1°).

А загальний діапазон коливання екстремальних температур за весь час спостережень сягає 70,7 градуса, часовий інтервал між ними 38½ року (серпень 1923-го – січень 1950-го). Але майже такий діапазон – 70,3° – спостерігався 1929 року з інтервалом лиш п'ять місяців: від -33,6° у лютому до +36,8° у липні.

Динаміка львівської температури з екстраполяцією в майбутнє

Середньодекадні температури

Аналізуючи багаторічну динаміку середньорічних температур, можна виділити – як, зрештою, і для всієї Центральної Європи – кілька довгострокових тенденцій:

– холодна перша чверть XIX століття (пересічна середньорічна температура менша за 210-річну норму на 1,8°): остання фаза малого льодовикового періоду 1400–1850 років;

– підвищення температури з кінця 1830-х до кінця 1860-х років (середня температура 1860-х була на 0,6° більшою згаданої норми);

– тривале (аж до середини 1950-х) і поступове (з нетипово стосовно тренду холоднішими 1870-ми і теплішими 1890-ми) зниження температури з перервою на потепління в 1930-х роках⁵⁴ (звідси оці зими середини XX століття, про які згадує старше покоління);

– підвищення температури до двохсотрічної норми наприкінці 1950-х років і стабілізація на цьому рівні до кінця 1980-х;

– різке підвищення середньорічної температури (на 0,07° річно) з початку 1990-х років і дотепер (пересічна середньорічна температура останніх п'яти років на 2° вища норми).

Зауважмо, що ані 7-бальне виверження вулкану Тамбора в квітні 1815 року (наслідки якого через викид в атмосферу 140 Тг попелу наступного року були відомі в Європі як "рік без літа"), ані 6-бальне виверження вулкану Кракатау в серпні 1883-го (викид 20 Тг попелу) не мали відчутних температурних наслідків у Львові.

Аномальне підвищення температури в радянській кліматології пояснювали⁵⁵ епохою східної циркуляції за класифікацією Вангенгейма⁵⁶ (період 1929–1939 рр.), яка змінила епоху західної циркуляції (період з 1900-го по 1928 рр.); відносну стабілізацію – зниженням глобальної вулканічної активності; зростання ж річних температур з 1990-х років усталено пояснюють парниковим ефектом, спричиненим антропогенним впливом.

Однак у динаміці середньорічних температур давно зауважили певну циклічність. Стосовно Львова цю циклічність досліджував польський кліматолог Єжи Боричка (1937–2022) у своїх (разом із Марією Стопа-Боричкою (1933–2020) та Богданом Мухою (1943–2019), доцентом ЛНУ) роботах 2006⁵⁷ та 2008⁵⁸ років, показавши її кореляцію з індексом Північноатлантичної осциляції⁵⁸. Методом синусоїдальної регресії⁶⁰ він виділив у флуктуаціях середньорічних температур Львова чотири синусоїдальні цикли:

T =  f(t) =t₀+ Σⱼbⱼsin(2πt/Θⱼ+cⱼ),

де Θⱼ – період  (Θ₁=7,9; Θ₂=11,2; Θ₃=125; Θ₄=195,3 року),

      t₀ – багаторічна норма,

      bⱼ – амплітуда,

      cⱼ – фаза.

Розширення часового діапазону фіксованих спостережень і гомогенізація даних (уточнення середньодобових значень при різних годинах спостережень) дозволяють уточнити параметри цих циклів⁶¹ і виділити кілька додаткових періодів (у порядку спадання апроксимаційної відповідності: 127, 74, 40, 33, 600, 7, 44, 28 та 11 років).

Інтерференція цих синусоїд, на моє здивування (оскільки я не маю застережень стосовно постулатів глобального потепління, а локальний львівський клімат є частковим проявом цього процесу), цілком визначає, як вказував Єжи Боричка, динаміку середньорічних температур, усуваючи за принципом бритви Оккама загально знаний лінійно зростаючий антропогенний вплив.

Це, звісно, не означає, що немає тенденції потепління – але означає, що ця тенденція визначається періодичністю температурних флуктуацій, точніше тим, що з 1990-х років спостерігається збіг фаз зростання кількох довгострокових циклів.

Це так само не нівелює антропогенного впливу на клімат – зрештою, він також може бути не лінійним, а циклічним. Як приклад можна згадати, що одним із факторів малого льодовикового періоду називають зменшення парникового ефекту через припинення масового випалювання лісів американськими індіанцями, які масово вимирали внаслідок інфекцій, занесених європейцями після відкриття Америки Колумбом; іншим прикладом може стати вже свідоме зменшення парникового ефекту.

Цікаво, що екстраполяція знайдених синусоїдних апроксимацій вказує на те, що середньорічна температура фактично досягла піку, і в наступні 15 років ми мали би спостерігати її зниження (на це теж вказував Єжи Боричка⁶²) до рівня, характерного для 1960-х років.

Але це ще не все: якщо проаналізувати аналогічну апроксимацію динаміки середніх температур зимових місяців, то виразно побачимо наростаючі ще з минулого століття їхні відхилення від цих синусоїдних апроксимацій: якщо середні відхилення середньорічних та літніх температур від апроксимаційної кривої за минулі двадцять років близькі до нуля (відповідно -0,006° та -0,04°), то середні відхилення зимових температур становлять аж +0,65°, при цьому за останні п'ять років вони збільшилися вдвічі: +1,3°. Ці відхилення, власне, можна проінтерпретувати як тенденцію антропогенного впливу. З урахуванням цього, екстраполяція зимових апроксимацій показує в 2028–2033 роках проміжний мінімум на рівні 2010-х років і дещо глибший, на рівні 1980-х років, – наприкінці 2030-х років.

А це означає (якщо емпіричні синусоїдні апроксимації відображають ще невідомі нам періодичні фізичні процеси), що на наступні десятиліття львів'янам можна сподіватися на доволі м'яку зиму з неспекотним, якщо не прохолодним, літом.

Але – і це останнє застереження – тільки наступні кілька років емпірично покажуть нам, чи цьогорічний температурний максимум був одиничною флуктуацією і середньорічна температура почне спадати, чи він, може, означив нову тенденцію неперіодичного зростання цієї температури.

Джерела:

"Lwowskie tygodniowe wiadomości" (1786).

"Gazeta Lwowska" (1811–1819; 1826–1847; 1850–1897; 1912–1914; 1916–1920).

"Lemberger Zeitung" (1812–1817; 1847).

"Rozmaitości: oddział literacki Gazety Lwowskiej" (1824–1847).

Franciszek Ksawery Giżycki. Badania w przedmiocie rzeczy przyrodzonych, w Galicyi, w Królestwie Polskiem, na Wołyniu i na Podolu. Lwów : K. Jabłoński, 1845, s. 229. (1812–1818, 1821–1844).

August Kunzek. Uebersichten der Jahres- und Monats- Mittel aus den während eines Zeitraumes von 20 Jahren in Lemberg fortgeführten meteorologischen Beobachtungen. [in] Sitzungsberichte der Akademie der Wissenschaften mathematisch-naturwissenschaftliche Klasse, 1852, 7. Band, (Jahrgang 1851), s. 3–7 (1824–1843).

Amtsblatt zur Lemberger Zeitung = Dziennik Urzędowy do Gazety Lwowskiej (1848).

Jahrbucher der K. K. Central-anstalt fur Meteorologie und Erdmagnetismus (1848–1916).

Dr. A. Handl, Notiz über die alteren meteorologischen Beobachtungen in Lemberg. Sitzungsberichte der Kaiserlichen Akademie der Wissenschaften, mathematisch-naturwissenschaftlichen Classe. 1871. – B. 64, Abtheilung 2, s. 57–61 (1824–1848).

Alois Handl, Uebersicht über die Temperaturs-Verhältnisse in Lemberg, im Zeitraume 1824–1870. Lemberg: Verlag des Technischen Vereins, [1871]. 12 S. (1824–1848; 1850–1870).

"Materyały do fizyografii Galicyi", Kraków (1865–1913).

"Kosmos", Lwów (1881–1887).

"Czasopismo Techniczne", Lwów (1890–1895).

"Meteorologische Beobachtungen angestellt an dem Observatorium der Technischen Hochschule in Lemberg" (1910–1937).

"Lwów w cyfrach" (1906–1939).

"Wiadomosci Meteorologiczne" (з 1928 року "Wiadomosci Meteorologiczne i Hydrograficzne") (1921–1938).

"Weather and Climate" (1824–1841; 1850–1857; 1882–2024)

"Open-Meteo" (1940–2024)

ДОДАТОК

Середньомісячні температури у Львові (1786-2024)