Віталій Портников

Примус Росії до миру

На останній зустрічі з журналістами Володимир Зеленський заговорив про необхідність «примусу Росії до закінчення війни дипломатичним шляхом». Сама ця формула воскрешає в пам'яті терміни, які ще недавно застосовували Володимир Путін і Дмитро Медведєв. 2008 року прем'єр-міністр і президент Росії говорили про «примус до миру» сусідньої Грузії і саме цим виправдовували вторгнення Росії до цієї країни. Парадоксально, але стосовно України цей термін ніколи не застосовувався – ні за часів окупації та анексії Криму, ні в роки неоголошеної війни на Донбасі, ні після початку повномасштабної війни між Росією та Україною. І зрозуміло, чому. Росія хоче не змусити Україну до миру. Вона хоче змусити Україну до капітуляції та зникнення.

Однак Україні від Росії, певен, необхідне інше – мир. Україна, на відміну від Росії, не прагне ліквідації сусідньої держави та приєднання до себе її територій. Для України важливе закінчення війни та відновлення суверенітету і територіальної цілісності. І примус Росії до миру – насамперед, відмова російського керівництва від подальших військових дій на українській території та планомірного знищення української інфраструктури.

Військовослужбовець ЗСУ патрулює територію в контрольованому українською армією місті Суджа, Курська область, Росія, 16 серпня 2024 року

Важелі примусу до миру у Росії та України відрізняються

Інше питання, що важелі примусу до миру у Росії та України відрізняються. Росія, як бачимо, може діяти за допомогою грубої сили і не думати про те, який резонанс її дії можуть мати у цивілізованому світі. Україна має зважати на союзників і домовлятися з ними про застосування їхніх озброєнь на російській суверенній території. Проте останнім часом намітилися тенденції, які справді можуть змусити російське керівництво задуматися якщо не про мир, то про перемир'я.

Президент України Володимир Зеленський під час запису привітання з Днем Незалежності України. Сумська область, Могриця, річка Псел, недалеко від місця, звідки 6 серпня 2024 року ЗСУ почали наступ на Курську область Росії

Одна з цих тенденцій – перенесення військових дій на територію Російської Федерації

І одна з цих тенденцій – перенесення військових дій на територію Російської Федерації та можливість використання західної зброї на цій території. Західні лідери починають усвідомлювати, що якщо не пересувати «червоні лінії» самим, цим займатиметься виключно Володимир Путін. Вони бачать, що російський президент зовсім не намагається діяти з позицій здорового глузду, що він не готовий зрозуміти: його планам щодо окупації та анексії України не судилося збутися.

Президент Росії Володимир Путін слухає звіт виконувача обов'язків губернатора Курської області Олексія Смирнова під час відеоконференції, 8 серпня 2024 року

Що Путін, як і раніше, упевнений, що час і війна на виснаження України – головні союзники Росії в цьому протиборстві, і Заходу рано чи пізно доведеться змиритися з «новими реаліями». І для того щоб закликати Путіна до здорового глузду, залишається лише пересувати «червоні лінії» все далі й далі, отже те, що вчора ще здавалося небезпечною ескалацією, сьогодні вже стає реальними подіями на фронті та у світовій політиці.

Впевнений, саме за цією траєкторією і розвиватимуться події у наступні місяці та роки. Це і є політика примусу до миру.

30 08 2024

https://ua.krymr.com/a/vitaliy-portnykov-ukraina-rosia-myr-prymus/33096990.html