Радослав Сікорський

Ми живемо в часи турбулентності

Після короткої перерви в історії, якою дехто з нас насолоджувався, вона знову наздогнала всіх нас. У такі часи, коли світ, здається, зійшов з глузду, коли старе вмирає, а нове ще не може народитися, ми потребуємо повернення до основ. До питань про те, що правильно, а що ні, що є правдою. Що насправді відбулося, а що є лише вигадкою пропаганди. Майже рівно три роки тому, 2 березня 2022 року, нації світу, які зібралися тут на спеціальну сесію, постали перед прямим питанням: засудити, привітати чи проігнорувати російське вторгнення в Україну. Відповідь була однозначною. Резолюція, що засуджує дії Владіміра Путіна, була прийнята 141-им голосом «за» при 35-ти «утрималися» і однозначно підтвердила нашу відданість суверенітету, незалежності, єдності та територіальній цілісності України. Лише п'ять країн проголосували проти, серед них Росія, Білорусь, Північна Корея та представники нині вже поваленого сирійського режиму. Така собі компанія!

Згідно з кремлівською пропагандою, те, що почалося три роки тому, було виправданою реакцією на західний імперіалізм, який нібито загрожував безпеці Росії. Насправді ми стали свідками сучасної колоніальної війни проти українського народу, який прагне кращого життя і розуміє, що ніколи не зможе досягти цієї мети, повернувшись до підпорядкування Росії. Саме за це його і карають, за намагання звільнитися з-під контролю колишньої метрополії. Багато представлених тут країн знають цей досвід. Агресія Кремля - це прояв відчайдушної боротьби імперії, що зазнає краху, за відновлення своєї сфери впливу. Ми всі чітко знали це тоді. Пройшло три роки, і дехто вже сумнівається. Що ж сталося?

Базові факти не змінилися. Росія вторглася на територію суверенної держави, порушивши її право на існування і самовизначення. За час війни російські війська вбили тисячі людей. Вони без розбору бомбардували як військову, так і цивільну інфраструктуру. Квартири, лікарні, школи, дитячі садки - ви все це бачили.

Були скоєні воєнні злочини. Тисячі українських дітей викрали і відправили в Росію, щоб позбавити їх національної ідентичності. Владімір Путін хоче не лише знищити присутність України, він хоче вкрасти її майбутнє. Ми всі знали це тоді і знаємо досі. Думки тут почали змінюватися не тому, що змінилися факти. Вони змінюються через корисливі інтереси. Деякі з наших країн-членів зараз, здається, вважають, що припинення війни за будь-яку ціну і відновлення business as usual із Росією буде вигідним. Як представник країни, що є сусідом і Росії, і України, я можу сказати вам, що це не так. Нормалізувавши відносини з Москвою, ви довірите свою безпеку та економічну стабільність автократу і військовому злочинцю в умовах набагато більш нестабільного міжнародного середовища, ніж десять років тому. Перемога Росії, навіть якщо вона колись настане, не створить більш справедливого світового порядку, не принесе користі країнам, незадоволеним нинішнім станом речей. Вона навіть не призведе до більш справедливої і процвітаючої Росії. Досить сказати, що зараз в Росії більше політичних в'язнів, ніж було у 1980-х роках, коли Радянський Союз вторгся до Афганістану. Наслідки умиротворення також не обмежаться безпосередніми сусідами Росії. Кремлівські «зелені чоловічки», добре відомі з Донбасу, вже присутні в країнах Африки, Латинської Америки та Азії, діючи під різними назвами. Дозвольте Путіну перемогти в Україні, і їхня діяльність тільки посилиться.

Підривні дії Москви в Африці перегукуються з її діями в Європі, підриваючи стабільність, підтримуючи неліберальні режими, дискредитуючи Захід. Тисячі найманців з так званої «Групи Вагнера», яку в чарівний спосіб перейменували на «Африканський корпус», пішли в найманці до місцевих польових командирів і винагороджуються доступом до дорогоцінних металів і мінеральних копалень, вкотре позбавляючи Африку її багатств.

Якщо ми покинемо Україну сьогодні, хто буде наступним? Інша країна у Східній Європі? Можливо, але, може й країна на Близькому Сході. Чи африканська держава, яка стане російською військовою базою замість Сирії, де нещодавно впав режим, підтримуваний Кремлем.

Владімір Путін каже, ніби Україна - це проект. Україна - це не проект. Україна - країна з довшою історією, ніж Росія. Україна є членом цієї організації набагато довше, ніж Російська Федерація. Україна має власну історію, мову, ідентичність та прагнення, а її кордони неодноразово підтверджувалися Російською Федерацією в договорах. Місія цього органу з моменту його заснування полягала в деколонізації, а не в реколонізації.

Міжнародне співтовариство не може "умиротворювати" агресію, адже насильство розмножується через байдужість. Базові факти, які викликали нашу рішучу, об'єднану реакцію три роки тому, залишилися незмінними. А коли факти не змінюються, ми повинні триматися за свою зброю.

Польща, звичайно, підтримує мир, але мир, який є стабільним і справедливим для жертв агресії.

Березень 2025