www.ji-magazine.lviv.ua

Wall Street Journal

Кремль запропонував Білому дому мир через бізнес. На розчарування Європи, президент і його спецпосланець підтримали цю ідею.

Троє впливових бізнесменів — двоє американців і один росіянин — минулого місяця в Маямі-Біч схилилися над ноутбуком, нібито обговорюючи план завершення тривалої й кривавої російської війни проти України.

Але, за словами людей, знайомих із ходом перемовин, справжні масштаби їхнього проєкту були значно ширшими. Вони неформально прокладали шлях до повернення російської економіки вартістю 2 трлн доларів із ізоляції — причому американський бізнес мав стати першим у черзі, щоб обійти європейських конкурентів і отримати дивіденди.

У своєму маєтку на узбережжі мільярдер-девелопер, а тепер спецпосланець Стів Віткофф приймав керівника російського суверенного фонду Кирила Дмітрієва — обраного Владіміром Путіним переговорника, який значною мірою сформував документ, що вони доопрацьовували на екрані. Джаред Кушнер, зять президента, приїхав зі свого дому на сусідньому острові, відомому як «Бункер мільярдерів».

Дмітрієв просував план, згідно з яким американські компанії могли б залучити близько 300 млрд доларів активів російського центробанку, заморожених у Європі, для спільних американо-російських інвестпроєктів і очолюваного США відновлення України. Американські й російські компанії могли б разом розробляти величезні запаси корисних копалин в Арктиці. За відсутності обмежень давні суперники, наголошував Дмітрієв протягом місяців, могли б досягти всього, чого завгодно: їхні конкурентні космічні галузі, що змагалися в часи Холодної війни, могли б навіть реалізувати спільну місію на Марс разом із компанією SpaceX Ілона Маска.

Для Кремля переговори в Маямі стали кульмінацією стратегії, розробленої ще до інавгурації Трампа. Мета — обійти традиційний апарат нацбезпеки США й переконати адміністрацію дивитися на Росію не як на військову загрозу, а як на країну з безмежними можливостями, кажуть західні представники спецслужб. Пропонуючи багатомільярдні угоди в галузі рідкісноземельних металів та енергетики, Москва могла б переформатувати економічну карту Європи — одночасно вбиваючи клин між Америкою та її традиційними союзниками.

Дмітрієв, випускник Goldman Sachs, знайшов вдячних співрозмовників у Віткоффі — давньому гольф-партнері Трампа — та Кушнері, інвестфонд якого Affinity Partners залучив мільярдні інвестиції від арабських монархій, чий конфлікт з Ізраїлем він допомагав врегульовувати.

Двоє бізнесменів поділяли давній підхід президента Трампа до геополітики. У той час як покоління дипломатів сприймали пострадянські виклики у Східній Європі як «гордіїв вузол», який слід обережно й довго розв’язувати, президент бачив просте рішення: кордони менш важливі, ніж бізнес. У 1980-х він пропонував особисто домовитися про швидке завершення Холодної війни, паралельно побудувавши, як він казав радянським дипломатам, Trump Tower навпроти Кремля з комуністичним режимом у ролі бізнес-партнера.

«У Росії такі колосальні ресурси, величезні простори землі», — сказав Віткофф у коментарі The Wall Street Journal, детально описуючи свої сподівання, що Росія, Україна і Америка стануть бізнес-партнерами. — «Якщо ми все це зробимо, і всі процвітатимуть, і всі будуть частиною цього, і в кожного буде потенціал зростання, це природним чином стане запобіжником від майбутніх конфліктів. Бо всі будуть у виграші».

Коли версія цього 28-пунктного плану нещодавно просочилася у пресу, вона одразу викликала протести. Лідери в Європі та Україні заявили, що документ здебільшого відображає російські наративи й фактично ігнорує майже всі «червоні лінії» Києва. Вони не заспокоїлися навіть після запевнень представників адміністрації, що план не є остаточним, — країни були стурбовані тим, що Росію, яка силою перекроїла європейські кордони, фактично винагороджують комерційними можливостями.

Коли цього тижня західні лідери зібралися, щоб обговорити план, прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск підсумував його коротко: «Ми розуміємо, що йдеться не про мир. Йдеться про бізнес».

Для багатьох у Білому домі Трампа таке змішування бізнесу й геополітики — не вада, а перевага. Ключові радники президента бачать шанс для американських інвесторів захопити прибуткові угоди в новій повоєнній Росії і стати комерційними гарантами миру. У розмовах із Віткоффом і Кушнером Росія чітко давала зрозуміти, що воліла б бачити саме американський бізнес, а не конкурентів із європейських країн, чиї лідери, як сказала одна з осіб, «наговорили чимало поганого» про мирні зусилля: «Це “Мистецтво угоди” Трампа: мовляв, я це все врегульовую, і для Америки від цього колосальні економічні вигоди, правда ж?»

Запитання для істориків полягатиме в тому, чи Путін справді розглядав цей підхід як шлях до завершення війни, чи як спосіб заспокоїти США, продовжуючи конфлікт, який він, як вважає, покликаний повільно, але невідворотно виграти заради свого «місця в історії».

Ознакою того, що він може ставитися до цього серйозно, є те, що низка його найбільш довірених друзів — підсанкційні мільярдери з його рідного Санкт-Петербурга Геннадій Тимченко, Юрій Ковальчук та брати Ротенберги, Борис і Аркадій — направили своїх представників на закриті зустрічі з американськими компаніями, щоб обговорити угоди в галузі видобутку рідкісноземельних металів та енергетики, кажуть поінформовані співрозмовники й європейські спецслужби. Серед іншого йдеться про відновлення роботи гігантського газопроводу Nord Stream, підірваного українськими тактичними дайверами й нині під санкціями ЄС.

Раніше цього року Exxon Mobil зустрічалася з найбільшою російською державною енергокомпанією «Роснефть», щоб обговорити можливе повернення до масштабного газового проєкту на Сахаліні, якщо Москва і Вашингтон дадуть зелене світло.

Тим часом низка бізнесменів, близьких до адміністрації Трампа, намагаються позиціонувати себе як нові економічні мости між США та Росією.

Ґентрі Біч, приятель Дональда Трампа-молодшого з коледжу та донор виборчої кампанії його батька, веде перемовини щодо придбання частки в російському арктичному газовому проєкті, якщо з нього знімуть санкції. Інший донор Трампа, Стівен П. Лінч, цього року заплатив 600 тис. доларів лобісту, близькому до Трампа-молодшого, який допомагає йому отримати ліцензію Мінфіну США на купівлю газопроводу «Північний потік-2» у російської держкомпанії.

Немає доказів, що Віткофф, Білий дім або Кушнер поінформовані про ці ініціативи або координують їх. Людина, знайома з позицією Віткоффа, стверджує, що спецпосланець переконаний: будь-яке врегулювання з Росією загалом буде вигідним для США, а не лише для обмеженого кола інвесторів.

Віткофф, який цього року не відвідував Україну, наступного тижня має поїхати до Росії вже вшосте й знову зустрітися з Путіним. Він наполягає, що не надає переваги жодній стороні. «Українці героїчно боролися за свою незалежність», — сказав Віткофф, який намагається надихнути українських посадовців ідеєю, що солдати можуть скласти зброю й заробляти зарплати рівня Кремнієвої долини, обслуговуючи побудовані американцями дата-центри штучного інтелекту. — «Сьогодні час закріпити їхні здобутки за столом переговорів», — додав він.

«Адміністрація Трампа зібрала пропозиції як від українців, так і від росіян, щоб сформулювати мирну угоду, яка може зупинити вбивства й покласти край цій війні», — заявила прессекретарка Білого дому Анна Келлі. — «Як сказав президент, його команда з нацбезпеки досягла значного прогресу за останній тиждень, а домовленість і надалі коригуватиметься з урахуванням подальших контактів з представниками обох сторін».

Представник адміністрації повідомив, що Кушнер і Віткофф також зустрічалися в Маямі з радником з нацбезпеки України Рустемом Умєровим і говорили з президентом України Володимиром Зеленським. За словами посадовця, хоча Трамп «запропонував чимало нових, важливих речей, пов’язаних з економічними стимулами», він та його команда також зосереджені на «геополітичних та військових реаліях».

Поки Віткофф вів переговори з Дмітрієвим протягом дев’яти місяців, деякі відомства в адміністрації Трампа мали лише фрагментарне уявлення про його контакти з Москвою.

Напередодні серпневого саміту на Алясці між Трампом і Путіним Віткофф і Дмітрієв обговорювали обмін полоненими, який міг би стати найбільшим двостороннім обміном в історії двох країн. Центральне розвідувальне управління, яке традиційно відповідає за обміни з Росією, не було повною мірою поінформоване про цей можливий обмін. Так само не був у курсі й офіс Держдепартаменту, який займається несправедливо ув’язненими американцями. ЦРУ не відповіло на запит про коментар. Держдепартамент переадресував запитання до Білого дому.

Кар’єрні чиновники в підрозділі Мінфіну, який відповідає за санкції, часом дізнавалися деталі зустрічей Віткоффа з росіянами від своїх британських колег.

У дні після саміту на Алясці одна з європейських спецслужб поширила в закритому порядку друкований звіт у конверті з манільського паперу серед найвищих посадовців нацбезпеки на континенті, які були шоковані його змістом: всередині були деталі комерційних та економічних планів, які адміністрація Трампа опрацьовувала з Росією, включно з ідеєю спільного видобутку рідкісноземельних металів в Арктиці.

Віткофф тісно співпрацює з віцепрезидентом Джей-Ді Венсом і держсекретарем Марко Рубіо. Натомість спецпосланець Трампа з питань України, колишній генерал-лейтенант Кіт Келлог, фактично відсторонений від серйозних переговорів і минулого тижня заявив, що йде з уряду.

Щоб зрозуміти передісторію переговорів адміністрації з Росією, The Wall Street Journal поспілкувалася з десятками чиновників, дипломатів, нинішніх та колишніх розвідників із США, Росії та Європи, а також із американськими лобістами та інвесторами, наближеними до адміністрації.

Загальна картина — це виняткова історія про те, як бізнес-лідери діють за межами традиційної дипломатії, намагаючись закріпити мирну угоду через бізнес-угоди.

Віткофф пропрацював лише кілька тижнів на новій посаді переговорника президента Трампа з Росії та України, коли його офіс звернувся до Мінфіну США по допомогу, щоб дозволити підсанкційному російському бізнесмену відвідати Вашингтон.

Кирило Дмітрієв, інвестбанкір із дипломами Гарварду й Стенфорда, говорив мовою, яку Віткофф розумів найкраще: мовою бізнесу. У лютому він запросив Віткоффа до Москви й організував для нього тригодинну зустріч із Путіним, присвячену війні в Україні. Але Дмітрієв був небажаною персоною в США: Мінфін запровадив проти нього санкції у 2022 році за роль керівника російського суверенного фонду, який назвали «тіньовим гаманцем Владіміра Путіна».

Трамп сказав Віткоффу, що хоче завершити війну, і адміністрація готова піти на ризик, дозволивши емісару Путіна приїхати до Вашингтона. У міністра фінансів Скотта Бессента були запитання до такої нетипової ініціативи, але зрештою він поставив свій підпис.

Дмітрієв прибув до Білого дому 2 квітня й представив перелік багатомільярдних бізнес-проєктів, які дві країни могли б реалізувати спільно. В якийсь момент держсекретар Марко Рубіо заявив Дмітрієву, що Путін має продемонструвати серйозність своїх намірів щодо миру.

Але Дмітрієв вважав, що його прагматичний, «діловий» підхід дає результат. «Ми можемо перетворити інвестиційну довіру на політичну роль», — сказав він в неопублікованому інтерв’ю того місяця.

У квітні Дмітрієв приймав Віткоффа в президентській бібліотеці в Санкт-Петербурзі на черговій тригодинній зустрічі з Путіним. Віткофф робив нотатки сам, користуючись послугами перекладача з Кремля, а потім доповідав Білому дому з посольства США. Того ж місяця радники з нацбезпеки європейських країн планували зустрітися з Віткоффом у Лондоні, щоб інтегрувати його в їхній мирний процес. Але Віткофф був зайнятий іншою ділянкою своєї роботи — перемовинами щодо припинення вогню в Газі — і не зміг приїхати. Після цього один із європейських посадовців запропонував йому спілкуватися з союзниками через захищену лінію, яку лідери країн Європи використовують для конфіденційних переговорів. Віткофф відмовився, пояснивши, що надто багато подорожує, щоб користуватися цією громіздкою системою.

Тим часом Дмітрієв і Віткофф регулярно телефонували один одному, обговорюючи дедалі амбітніші пропозиції. США й Росія розглядали великі угоди щодо розвідки нафти й газу та транспортних маршрутів в Арктиці, розповів Дмітрієв у коментарі для Journal. «Ми вважаємо, що США та Росія можуть співпрацювати фактично в усьому, що стосується Арктики», — сказав він. — «Якщо буде знайдено рішення щодо України, економічна співпраця із США може стати фундаментом наших відносин у майбутньому».

Американські та російські бізнес-лідери тихо готувалися до того, що Віткофф і Дмітрієв досягнуть результатів, позиціонуючи свої компанії для отримання прибутків від миру.

У закулісних переговорах старший віцепрезидент Exxon Mobil Ніл Чепмен зустрічався в Досі, столиці Катару, з очільником «Роснефти» Ігорем Сєчіним, колишнім особистим секретарем Путіна, щоб обговорити повернення Exxon до масштабного сахалінського проєкту, інвестиції в який «зависли» після вторгнення Росії в Україну у 2022 році.

Exxon, мільярдер Тодд Боулі та інші розглядали можливість купівлі активів компанії «Лукойл», другого за величиною нафтовидобувника в Росії. США запровадили санкції проти «Лукойлу» у жовтні, щоб посилити тиск на Москву, змусивши компанію виставити свої закордонні активи на продаж. Інвестфонд Elliott Investment Management придивлявся до частки в газопроводі, який транспортує російський газ до Європи.

Останнім часом пов’язані з Кремлем бізнесмени Тимченко, Ковальчук та Ротенберги пропонують американським партнерам газові концесії в Охотському морі, а також, можливо, ще в чотирьох локаціях, каже європейський представник спецслужб та інша поінформована особа. Росія також згадувала про можливості у сфері видобутку рідкісноземельних металів поблизу гігантських нікелевих родовищ Норильська та ще до шести інших, поки що неосвоєних сибірських локацій, додають вони.

Біч, колишній однокурсник Трампа-молодшого, вів переговори про придбання 9,9% акцій проєкту Arctic LNG разом із російською компанією «Новатек», другим за величиною виробником природного газу в Росії, який частково належить Тимченку, — за умови, що США та Велика Британія знімуть із нього санкції, згідно з проєктами контрактів, які бачив Journal.

У заяві Біч зазначив, що партнерство з «Новатеком» «суттєво посилило б будь-яку компанію, яка прагне зміцнити провідну роль Америки в енергетичній сфері», і що його компанія America First Global «активно шукає інвестиційні можливості, які зміцнюють американські інтереси у світі». Він сказав, що «ніколи не працював зі Стівом Віткоффом», але «надзвичайно вдячний» за зусилля Віткоффа та інших із завершення війни в Україні. Трамп-молодший, за його словами, не веде бізнесу з Бічем.

Тим часом Лінч, інвестор із Маямі, звертався до уряду США з проханням дозволити йому взяти участь у торгах за підірваний газопровід «Північний потік-2», якщо той буде виставлено на аукціон у межах швейцарої процедури банкрутства. Лінч, який у 2022 році отримав від Мінфіну ліцензію на придбання швейцарської «дочки» російського «Сбербанку», домагався ліцензії на участь у проєкті газопроводу ще за адміністрації Байдена, але в квітні посилив свої лобістські зусилля, найнявши Чеса Макдауелла, друга Трампа-молодшого. За шість місяців він мав заплатити фірмі Макдауелла 600 тис. доларів. Представники Лінча зверталися до Віткоффа з проханням про зустріч.

Наприкінці липня Дмитро Баканов, керівник російського космічного агентства «Роскосмос», відвідав Космічний центр імені Ліндона Джонсона NASA в Г’юстоні — вперше з 2018 року — а також виробничі майданчики космічної техніки корпорацій Boeing і SpaceX.

Фігури на шахівниці ставали на свої місця. Але все це в значній мірі залежало від того, чи зможе Віткофф розблокувати конфлікт, який його бос обіцяв урегулювати «за один день».

6 серпня Віткофф вилетів до Москви на запрошення Путіна — зустріч була підготовлена лише за кілька днів. Дмітрієв провів його через парк «Зарядье» над Москвою-рікою, а потім супроводив до Кремля на чергову тригодинну зустріч з російським лідером. Путін згадав, що хоче особисто зустрітися з Трампом. Він передав Віткоффу орден Леніна, щоб той віддав його заступнику директора ЦРУ, чий психічно хворий син загинув, воюючи на боці Росії в Україні.

Наступного дня Віткофф долучився до відеоконференції з участю посадовців і лідерів провідних європейських союзників і виклав загальні обриси того, що він розуміє під пропозицією Путіна. Якщо Україна погодиться відмовитися від приблизно 20% Донецької області, які Росія досі не змогла захопити, Москва відмовиться від претензій на Запорізьку та Херсонську області. Європейські посадовці були збентежені. Чи означало це, як припускав Віткофф, що Путін виведе війська з Запорізької та Херсонської областей? Чи, що виглядало ймовірніше, він просто обіцяв не захоплювати ті тисячі квадратних кілометрів у цих двох регіонах, які після років кривавих боїв залишаються під контролем України? У будь-якому разі Київ скептично ставився до цінності будь-яких обіцянок Путіна.

9 серпня Віткофф вирушив на відпочинок на іспанський острів Ібіца. Тим часом європейські лідери й далі вимагали роз’яснень від нього самого, Білого дому й Держдепартаменту щодо того, що саме запропонував Путін.

Віткофф прагнув «ударити, поки залізо гаряче», й організувати саміт без зволікань. Дмітрієв був упевнений, що Віткофф враховує чутливі для Росії моменти: «Ми вважаємо, що Стів Віткофф і команда Трампа чудово працюють, намагаючись зрозуміти російську позицію щодо завершення конфлікту», — сказав він Journal за кілька днів до цього.

Саміт 15 серпня розвалився практично одразу після початку. Віткофф, Рубіо та Трамп прилетіли на борту Air Force One, де їх зустрічали Путін, його давній радник Юрій Ушаков і міністр закордонних справ Сергій Лавров. Путін розпочав із довгої, «на тисячу років», лекції про єдність російського та українського народів. Сторони скасували обід і денну сесію, під час якої мали обговорити інші питання, зокрема обмін полоненими. Віткофф залишив зустріч, не маючи чіткого уявлення про її результати, але з надією, що переговори незабаром прискоряться. «Усі працювали напружено, але атмосфера була позитивною», — сказав він.

У жовтні президент Зеленський прилетів до Вашингтона, сподіваючись отримати далекобійні крилаті ракети Tomahawk виробництва США. Його військове командування хотіло вдарити по російських нафтопереробних заводах, змусивши Москву сісти за стіл переговорів на кращих для України умовах.

До моменту приїзду Зеленського Трамп уже поговорив із Путіним напередодні й вирішив не надавати ракет Tomahawk. Натомість Віткофф підштовхував українських посадовців спробувати інший підхід: яку реальну користь принесе невелика кількість ракет? Натомість він запропонував Україні просити у Трампа 10-річне звільнення від мит. Це, за його словами, дало б потужний поштовх українській економіці.

«Я в бізнесі врегулювання угод. Саме тому я тут», — сказав він Journal. — «Ми й далі стукаємо в двері й пропонуємо нові ідеї».

1 12 2025