на головну сторінку незалежний культурологічний часопис <Ї>

   www.ji-magazine.lviv.ua
 

Сергій Чаплигін, філософ, історик релігії, перекладач та громадський діяч

Повернення Політичного

Нарешті закінчив роботу над серією «Повернення Політичного». Незабаром вона вийде в електронному та паперовому форматах.

Про що мова.

Сьогодні про політику говорять майже безперервно і розуміють її дедалі гірше.

Для одних вона зводиться до боротьби партій, рейтингів і виборчих технологій.

Для інших до управління державою, розподілу посад чи гри еліт.

Багато хто взагалі сприймає політику як щось брудне, цинічне або небезпечне, від чого порядній людині краще триматися подалі.

Є й ті, хто щиро вважає, що політику вже майже замінили економіка, право, експертиза...

Але що, якщо всі ці уявлення - лише симптоми глибокої втрати сенсу?

Що, якщо політика не просто одна зі сфер суспільного життя, не професія і не техніка влади, а фундаментальний вимір людського існування?

Що, якщо саме через політику люди перестають бути лише приватними особами і стають громадянами?

Що, якщо лише в політичному просторі спільнота може стати історичним суб’єктом, а не залишатися сумою індивідів, споживачів чи носіїв прав?

Саме ці питання я підняв в серії «Повернення Політичного».

Як спробу повернути політику до її первинного, класичного значення: як простору колективної свободи і спільної відповідальності, де суспільство саме визначає, яким хоче бути.

Де класична політична філософія зустрічається з діагнозом сучасної кризи - деполітизації, кризи представництва, зникнення публічного простору і можливості відродження справжньої громадянської участі.

Серія побудована навколо кількох ключових питань:

1. Чому політика не є випадковістю

Чому вона виростає з самої структури людського буття (суперечливих прагнень людини і невизначеності історії) та чому її неможливо замінити ані економікою, ані правом, ані технічним управлінням.

2. Що таке політика насправді

Політика як мистецтво прийняття рішень щодо спільного блага і водночас як публічний простір громадянської взаємності. Не сума приватних інтересів і не процедура, а місце, де спільнота зустрічається сама з собою.

3. Політика і держава: велике непорозуміння модерності

Чому політика історично і онтологічно передує державі. Чому їх ототожнення стало однією з найсерйозніших помилок сучасної політичної думки і як ця помилка досі визначає наше мислення.

4. Народження політики в античному грецькому полісі

Як саме в Греції політика вперше з’явилася як демократія участі - як практика та простір, де громадяни спільно вирішують свою долю, а свобода здійснюється не втечею від спільного, а через участь у ньому.

5. Як модерність почала втрачати політику

Перетворення політики на управління, зведення свободи до приватної незалежності, поступове зникнення публічного простору і перетворення громадянина на виборця та споживача.

6. Чотири вороги політики

Економізація, юридизація, моралізація та технократія — чотири сучасні способи, у які політика втрачає свою автономію і перестає бути політикою.

7. Повернення Політичного

Чи можлива сьогодні нова форма народовладдя - більш учасницька, більш локальна, більш громадянська? Чи здатне суспільство знову стати політичним суб’єктом, а не лише об’єктом управління?

Це спроба відповісти на одне з найгостріших питань нашого часу:

чи зможе наше суспільство повернути собі політичний вимір у класичному розумінні — як спільну справу, а не як видовище, послугу чи професію?

Чи була політика в Україні спільною справою за останні 35 років?

Наша новітня історія нагадує постійне чергування тривалого відчуження з потужними спалахами справжньої Res Publica в моменти екзистенційних загроз - у 1990-му, 2004-му, 2013–2014-му і з неймовірною силою у 2022-му, коли проявлялося наше власне розуміння Політичного (на площах, у волонтерських штабах, добровольчих підрозділах де люди брали на себе відповідальність за спільну долю).

@читачі - головна українська проблема в тому, що політика як спільна справа існувала в нас переважно в режимі «надзвичайного стану». Щойно гостра фаза кризи минала, суспільство втомлювалося і в черговий раз делеговувало владу черговим пройдисвітам.

Ми блискуче опанували політику мобілізації та спротиву. Тепер наше головне завдання навчитися перетворювати енергію великих спалахів солідарності на щоденну республіканську співучасть...

16 11 2026