www.ji-magazine.lviv.ua

Віталій Гайдукевич

Цікаво спостерігати, як Руда Ницість Донні робить вигляд, ніби США мали успішні переговори із Піднебесною. Тут прекрасно все - ігнор китайським гостем реву американських бомбардувальників, тролінг із пандами, беземоційні натяки - "не намагайтеся нас шантажувати" і у відповідь, здається, повна відсутність аргументів з боку Дядечка Сема.

Пекін знає, що Вашингтон залежить від нього по багатьох пунктах. Вашингтон знає, що Пекін про це знає. Пекін знає, що Вашингтон знає, що Пекін знає, але не може подати виду і потужно блефує...

Залежність від Китаю стала якоюсь тотальною пасткою для цивілізаційного Заходу. При чому співавтори тої пастки були не лише уряди, а й пересічні споживачі. Між іншим - кожен із нас є інвестором впевненості Сі.

Не лише США лоханулися в своїй жадібності , ставлячи ситуативні надприбутки вище власної індустріалізації... Не лише Європа в жадобі дешевших збиральних майданчиків і ілюзії великих ринків збуту, власними коштами профінансувала китайську спроможність і свою - європейську - неспроможність та залежність... Кожен із нас, хто радісно купує китайські електрокари, будь-яку дешевшу шмотку на Тему, будь-який домашній крам китайського походження - інвестує в гібридне геополітичне айкідо Пекіну.

Хто з європейців замислювався, що кожне євро сплачене за Сяомі, Онори, Джилі, Біди, Зікри, будь-що із надписом "зроблено в Китаї" - це добровільна оплата смерті Нокій, Сіменсів, Фольксвагенів, Проше, БМВ, Мерседесів, Сеатів і так далі?

Хто із українців відкриваючи ТЕМУ і радіючи дешевій шмотці чи (далеко вже не дешевому) гаджету замислюється про сир і мишоловку? А хто з нас проводить паралель, що кожен доллар вкладений в китайський товар, по фіналу стає реактивним двигуном російського реактивного шахеда, Бандеролі або ж північно-корейською балістикою на наші голови?

Хтось скаже - світ глобалізувався, це закони бізнесу - він шукає , де вигідніше, "а як тепер інакше"? Ну, є речі від яких швидко не відмовитися (пізно схопилися) , особливо по певному переліку товарів подвійного призначення, що їх Китай із задоволеною гримасою панди продає як Росії, так і Україні...

Але ніщо не заважає шукати одяг відшитий у В'єтнамі, Мексиці, Банглаеш, Індії, зрештою купувати українське, правда? Ніщо не заважає замість китайських гаджетів купувати корейські чи тайванські і так далі... Ніщо не заважає пошукати альтернативу новій китайській "електричці". Зрештою, міф про суперекологічність і вигідність електротранспорту для планети, усі ці "зелені переходи" це таки міф і рано чи пізно це доведеться визнати. Можливо за тим міфом ще й випливуть шкурнякові інтереси... із тим самим китайським акцентом.

Але головне - ніщо не заважає пам'ятати, що колись наївних аборигенів за скляні брязкальця розводили на золото і дорогоцінне каміння. От зараз аборигени, це цивілізаційний Захід. Брязкальця - "зроблено в Китаї". А сучасне золото, срібло і дорогоцінне каміння - це геополітичний вплив. Який ми - західна цивілізація - добровільно віддаємо за дешеву шмотку чи черговий нафіг не потрібний китайський телефон із черговим набором опцій, котрими ми практично ніколи не користуємося.

Лише уявити, якби що США, що Європа нехай не офіційно, але в меседжах, неформально почали реалізовувати коммпанію "купуй своє"? Особливо Європа. Хіба це не приємно, підкреслено користуватися німецьким, французським, італійськм, британським, шведським, фінським, норвезьким, іспанським чи португальским? Ці економіки мають практично все, що потрібно... якщо долучити економіки сходу Європи - напевне що все. В електроніці, в зброї, в побутовому сегменті, в машинах, в меблях... Було б бажання бачити в кожній покупці не лише особисту потребу, а й інвестицію в спроможність великої спільноти - Європа. А може й усього цивілізаційного Заходу. Велике будується з малого... чи ні?

30 09 2026