www.ji-magazine.lviv.ua

Едуард Рубін

Якщо для росії та Китаю 2025 рік став роком економічних бар'єрів, то для Європи він став моментом тверезого прозріння. Повернення Дональда Трампа в Білий дім призвело не до розвалу союзів, а до зміни їхньої логіки.

США почали розглядати систему військових альянсів не як священне моральне зобов'язання, а як контракт із чітко вимірюваними умовами. Йдеться про радикальний перегляд принципу: хто платить — той отримує відповідний рівень захисту.

Давайте розберемо, як за один рік змінилася архітектура західної безпеки.

НАТО: Від клубу цінностей до клубу зобов'язань

Адміністрація Трампа зберегла Альянс, але зробила те, чого уникали попередні президенти: перетворила фінансові нормативи на політичний абсолют.

Ключовий параметр тепер — виконання чинного стандарту НАТО у 2% ВВП, з офіційно узгодженою траєкторією збільшення витрат до 5% ВВП у довгостроковій перспективі.

Ця цифра, яка ще вчора здавалася фантастикою, стала новою реальністю і жорсткою умовою вхідного квитка. Логіка Вашингтона проста: безпека — це дорогий сервіс, і в умовах глобальної нестабільності страховий внесок неминуче зростає.

Німеччина: Пробудження гігіанта

Німеччина стала головним прикладом того, як працює ця нова логіка. Берлін перейшов від хронічного відставання до прискореної мілітаризації.

Факти 2025 року:

 Бюджет: Оборонні витрати Німеччини досягли приблизно 2,4% ВВП. Це стало можливим за рахунок комбінації регулярного бюджету та коштів спеціального оборонного фонду.

 Закупівлі: Берлін продовжив реалізацію масштабних програм переозброєння, включаючи винищувачі F-35 і системи ППО Patriot.

США діяли тонше прямих ультиматумів про виведення військ. Політичний тиск і риторика про європейську відповідальність виявилися достатньо сильними, щоб німці зрозуміли: час безкоштовних гарантій закінчився.

Польща: Опора східного флангу

Поки стара Європа розгойдувалася, Польща посіла місце головного військового інвестора континенту. Варшава розмовляє з Вашингтоном однією мовою — мовою сили.

Підтверджені дані:

 Витрати на оборону злетіли до рекордних 4,7% ВВП.

 Тривають масштабні закупівлі озброєнь як у США, так і в Південної Кореї.

 Розширюється власне виробництво боєприпасів.

Польща стала ключовим союзником Трампа в регіоні. Співпраця будується на базі ліцензійної кооперації та прямих закупівель (наприклад, по системах HIMARS), що робить польську армію найсильнішою в Європі.

Гренландія: Стратегія замість шоу

Інтерес Трампа до Гренландії у 2025 році перейшов у площину холодної стратегії. Данія і Гренландія зберегли повний суверенітет, але вектор співпраці змінився в бік жорсткого прагматизму.

Чому цей острів такий важливий?

 Географія: Контроль над базою Туле (Pituffik) критично важливий для відстеження активності в Арктиці та контролю так званого GIUK gap (лінії Гренландія-Ісландія-Британія), що замикає російський флот на півночі.

 Ресурси: Острів багатий на критичні мінерали. В умовах, коли світ залежить від китайських ланцюжків переробки рідкоземельних елементів, США забезпечують собі доступ до альтернативних джерел.

Сторони перейшли до активного посилення американської наукової та військової присутності на острові в рамках чинних домовленостей із Копенгагеном.

Торгівля як важіль безпеки

Адміністрація Трампа послідовно пов'язала доступ до багатого американського ринку з питаннями технологічної безпеки. Принцип простий: торгівля з Америкою несумісна з озброєнням Китаю технологіями.

Підтверджені тенденції:

 Посилився тиск на європейські компанії в питаннях хай-тек співпраці з Пекіном.

 Європейські автоконцерни (включаючи Volkswagen) скорочують присутність у політично чутливих регіонах Китаю, таких як Сіньцзян.

 Гігант літографії ASML обмежив обслуговування і поставки обладнання в Китай за ліцензіями, що істотно ускладнило життя китайському чіп-прому.

Європа: Внутрішня перебудова

Бюрократія Брюсселя у 2025 році відійшла на другий план. Трамп воліє мати справу з конкретними лідерами, а не з комісіями.

Це призвело до зміни центру тяжіння:

 Східноєвропейські країни стали більш впливовими в порядку денному безпеки.

 Велика Британія зміцнила роль ключового морського і розвідувального партнера США (вісь Вашингтон-Лондон).

Прийняття рішень дедалі частіше зміщується в ефективні двосторонні формати.

Україна: Хто платить за рахунками?

Підхід до підтримки Києва став максимально прагматичним. Трамп не кинув Україну, але перерозподілив навантаження.

Схема 2025 року:

 Європа: Взяла на себе основну частку фінансової допомоги, активно використовуючи доходи від заморожених російських активів.

 США: Зосереджені на військовій логістиці, технологіях і розвідці.

Тренд очевидний: європейські платники податків тепер платять за безпеку свого континенту самі, взявши на себе левову частку фінансової відповідальності.

Підсумок

Трамп не зруйнував трансатлантичну систему. Він зробив річ складнішу — перетворив безпеку з абстрактної моральної обіцянки на контракт.

Західний світ став менш романтичним, позбувся ілюзій, але став більш стійким і озброєним.

Безпека перестала бути безкоштовним додатком до членства в клубі. Тепер це товар, і Європа нарешті почала за нього платити повну ціну.

20 01 2026