www.ji-magazine.lviv.ua

Віктор Ягун

Північний фланг НАТО змінюється просто зараз. І для росії ця зміна дуже неприємна.

Фінляндія офіційно звернулася до Швеції по військову підтримку. Стокгольм погодився. Йдеться про посилення контролю та захисту фінської території із залученням винищувачів JAS 39 Gripen, бойового корабля, а надалі, ймовірно, і спеціалізованих засобів протидії БПЛА.

На перший погляд — черговий епізод військової співпраці двох сусідніх держав.

Насправді — ще один елемент набагато масштабнішого процесу.

Швеція вже є рамковою державою угруповання НАТО Forward Land Forces Finland. Шведська батальйонна бойова група готується діяти у Фінляндії під командуванням Альянсу. До розвитку цієї системи залучаються також Норвегія, Данія, Велика Британія, Франція, Італія та інші союзники.

Тепер до сухопутного компонента фактично додаються повітряний і морський.

І це принципово.

Північна Європа поступово перестає бути набором окремих національних оборонних систем. Вона перетворюється на єдиний оперативний простір.

Цей процес уже видно і в повітрі. У межах Nordic Air Power північні держави працюють над тим, щоб їхні військово-повітряні сили діяли не просто поруч, а як взаємопов'язана система. Спільне планування, управління, обмін інформацією, сенсори, авіація, ППО, логістика — усе це дедалі більше зводиться в один контур.

НАТО, своєю чергою, об'єднує північний регіон і Арктику в єдину систему оперативного планування.

Тому стара військова географія Півночі фактично руйнується.

Фінляндія дає Альянсу понад 1300 кілометрів безпосереднього кордону з росією, значні сухопутні сили, потужну артилерію та нові F-35.

Швеція додає Gripen, сучасні сенсорні системи, флот, оборонну промисловість, тилову інфраструктуру та стратегічно важливу територію, яка зв'язує Балтійський регіон із Норвегією.

Норвегія забезпечує вихід цього театру до Північної Атлантики та Арктики.

У результаті Затока Ботнічна, яка колись розділяла шведський і фінський оборонні простори, дедалі більше перетворюється на внутрішній логістичний коридор НАТО.

І ось це вже справді змінює карту.

Для москви проблема не в одному шведському винищувачі чи одному кораблі.

Проблема в тому, що весь північний напрямок поступово зшивається в єдину військову систему.

Мій прогноз простий: наступним етапом буде ще глибша інтеграція командування, ППО/ПРО, розвідки, логістики, морського контролю, протидії БПЛА та спільного планування застосування сил.

Формальної "скандинавської армії" не буде. Вона й не потрібна.

Національні армії залишаться національними, але воювати, у разі необхідності, вони готуються дедалі більше як єдине угруповання.

І саме це є головною зміною.

До вступу Фінляндії та Швеції в НАТО росія могла розраховувати на географічні розриви, різні системи планування, політичну нейтральність окремих держав і складнішу логістику Альянсу на Півночі.

Цієї реальності більше немає.

Натомість формується суцільний оборонний пояс — від Балтики через Фінляндію та Скандинавію до Північної Атлантики й Арктики.

Не одним гучним рішенням.

Не одним самітом.

Не одним батальйоном.

А системно. Крок за кроком.

Саме так і будується справжнє стримування.

Коли окремі армії поступово стають частинами однієї бойової системи.

І для росії це, мабуть, найгірша частина цієї історії.

1 09 2026