www.ji-magazine.lviv.ua

Тетяна Івженко

Україна вийшла на перше місце в Європі за рівнем недовіри громадян до інститутів державної влади. Люди з тривогою говорять про власне майбутнє, побоюючись зниження рівня життя. І при цьому негативно ставляться до багатіїв, що пов'язані з політиками і впливають на політику. Проведені нещодавно опитування громадської думки показують: страх і прихована злість стають головними рисами суспільних настроїв.

На цьому тижні у Києві оприлюднені результати декількох соцопитувань, що характеризують стан суспільства. Про ставлення громадян до влади розповів заступник директора Інституту соціології НАН України Євген Головаха. За його словами, рівень довіри українців до державних органів, політиків, партій - найнижчий в Європі, він не перевищує 1-3%.

Тільки за окремими пунктами в деяких країнах, що переживають гостру кризу, ситуація гірша - наприклад, у Греції. Головаха зазначив, що недовіра до влади стає традиційною для України, і вона не пов'язана з конкретними рішеннями чи ситуаціями. Громадяни звикли довіряти більше астрологам, ніж політикам.

Цю ситуацію частково прояснили відповіді громадян на інший блок запитань - про ставлення до багатих. З'ясувалося, що 87% українців не вірять у чесне примноження капіталів тими, кого звикли називати олігархами. 14% упевнені, що багатії, незалежно від їх імен, «повинні сидіти у в'язниці». Правда, більшість - 70% - вважають достатнім, щоб держава змусила багатих сплачувати відповідні податки, інвестувати у економіку і створювати нові робочі місця. І лише 2% підтримують ідею допуску олігархів до влади.

Особливо дратують громадян новини про те, як рік від року збільшуються капітали найбагатших українців. У 2012-му в країні збільшилася кількість мільйонерів і мільярдерів, а «старі олігархи» вперше очолили список найбагатших громадян СНД. При цьому пенсії і зарплата бюджетників збільшилися на кілька доларів. Вже кілька років економісти і політологи застерігають владу, що зростання розриву між доходами найбагатших і найбідніших громадян стає серйозною політичною проблемою. Минулим літом президент Віктор Янукович згадав про це, сказавши в ході зустрічі з представниками вертикалі виконавчої влади: «Нам треба скоротити той величезний розрив, який існує між багатими і бідними. Піти назустріч бідним. Створити умови, щоб у здорових людей була можливість працювати, а тим, хто вже не здатний це робити, надати надійний соціальний захист».

Експерт Центру Разумкова Віктор Замятін зазначив, що слова президента пролунали в період парламентської передвиборчої кампанії, але з тих пір ситуація погіршилася. «Ми бачимо, що відбувається в економіці, - спад виробництва, дефіцит держбюджету, період пікових виплат за зовнішніми боргами і невирішена ситуація з новими стабілізаційними запозиченнями. Другий місяць року, а окремим категоріям бюджетників вже затримують зарплату. У цій ситуації зрозуміла тривога громадян про своє майбутнє. Якщо влада спробує ще тугіше затягнути пояси найбідніших, то людей просто заженуть в кут», - сказав він.

За даними Інституту соціології НАНУ, в кінці минулого року половина громадян країни висловлювали різке невдоволення ситуацією, в якій вони знаходяться. Про відсутність впевненості у завтрашньому дні заявили 72%, про наростаючу тривогу - 29%, про свої почуття розгубленості і страху - 33%. У той же час опитування, проведене Центром Разумкова, підтвердив найвищий рівень недовіри до влади і визначив, кому ж довіряють українці. Найвищий рейтинг довіри до церкви (незалежно від конфесії) - 67%, майже стільки ж - до ЗМІ, до громадських організацій - 40%.

Що відбувається в суспільстві, намагається з'ясувати та Інститут Горшеніна, який проводить власний експертний форум. Його учасники, аналізуючи ситуацію, прийшли до висновку, що протестні настрої в Україні потроху трансформуються в стан прихованої злості: люди не довіряють ані владі, ані опозиції, не бачать нових політичних лідерів, не вірять в чесність суду, бояться корумпованої системи силових відомств. Тобто хочуть змін і відчувають власне безсилля.

«Я б назвав цей стан агресивної апатією суспільства. Думаю, агресія буде наростати, а рівень апатії знижуватися », - уточнив керівник Агентства моделювання ситуацій Віталій Бала. Він пояснив, що зовні спокійна ситуація збережеться до тих пір, поки, як зараз, влада не буде провокувати суспільство, хоча й не буде намагатися вступити в діалог з ним. «Але коли, де і чому ситуація вибухне - ніхто не скаже. Тієї самої іскрою може стати начебто рядова ситуація: скажімо, несправедливість не щодо політика чи громадського діяча, а щодо нікому доти не відомої людини, пересічного громадянина», - зазначив він. Подібним чином, як відомо, почалася арабська весна.

Експерти кажуть, що локальні акції протесту проти свавілля чиновників або несправедливості судових рішень в Україні проходять регулярно, їх кількість збільшується, хоча ці акції і не привертають уваги ЗМІ, збираючи по декілька сотень чоловік. «Маленькі струмочки протестів можуть рано чи пізно злитися воєдино», - прогнозує відомий громадський діяч Володимир Чемерис.

Політологи вважають, що політики частково вловили цю тенденцію. Триваюче другий тиждень протистояння у Верховній Раді вже породжує заклики провести дострокові парламентські і президентські вибори. Політолог Віталій Бала вважає, що це поки тільки політична бравада: «Як тільки лідери партій уважно придивляться до результатів соцопитувань, так відразу ж відмовляться від ідеї перевиборів. Адже менш ніж за півроку після голосування настрої виборців дуже сильно змінилися: голоси зараз втратили б і Партія регіонів, і «Батьківщина» Юлії Тимошенко. Стабільний електорат тільки в комуністів, УДАРу Віталія Кличка і «Свободи» Олега Тягнибока. А це означає, що суспільні настрої дуже швидко радикалізуються, українці стають все більш рішучими, нетерплячими». Ситуація, мабуть, ставатиме ще напруженішою чим ближче до президентської кампанії 2015 року.

http://www.ng.ru/cis/2013-02-14/1_yanukovich.html