www.ji-magazine.lviv.ua

Валерій Пекар

Скільки разів з вами бувало таке: ви намагаєтеся щось пояснити людині, але у вас не виходить - він не розуміє нічого з того, що ви говорите, начебто він живе в якомусь іншому світі. «Та він що, з Місяця звалився», - питаєте ви себе. Ви відчуваєте, що у його світі інші закони і правила, і ті ж самі події трактуються зовсім по-іншому. Нерозуміння приводить до загострення відносин, створює масу негативних побічних ефектів.

Чи може бути таке, щоб люди в один і той же час, в одному і тому ж місці жили в різних світах? Може, якщо картина світу у них кардинально відрізняється. Відмінності в картині світу двох осіб можуть бути невеликими, а можуть бути принциповими, і тоді взаєморозуміння між ними просто немає, немає на чому його побудувати, і навіть якщо воно в якийсь момент досягнуто - воно крихке і тимчасове, як будинок без фундаменту.

Картина світу являє собою потужний фільтр, через який пропускається все, що людина бачить, чує і відчуває. Вся ця інформація певним чином інтерпретується. Те, чому немає місця в картині світу людини, може бути відфільтроване і не дійти до її свідомості. Фільтрація відбувається несвідомо: підсвідомість певним чином натренована первинно обробляти всяку інформацію. Якщо ж в якийсь момент виявиться, що картина світу повністю неадекватна (а такі відкриття трапляються далеко не з кожною людиною протягом його життя), свідомість може впасти в ступор, їй буде потрібен значний час на переосмислення відкритого нею.

Картини світу різних людей являють собою найширший спектр, і якщо кожну картину світу можна було б представити якимось кольором веселки, то ми побачили б, як кольори плавно перетікають з одного в інший. Але як у веселці ми виділяємо з безперервного спектру сім чистих кольорів, так і в спектрі картин світу можна виділити «чисті кольори». Реально таких «чистих кольорів» як таких не існує, але нам зручно ними користуватися, щоб описати світ - точно так само, як у природі немає чистого синього і чистого зеленого кольору, але ми твердо знаємо, що море синє, а листя зелене.

На спектрі картин світу можна виділити декілька «чистих кольорів», кожен з яких творить свій світ. Ми будемо називати такі одноколірні (монохромні) картини світу парадигмами мислення, оскільки кожна з них задає строгу і несуперечливу систему фільтрації й інтерпретації всього, що людина бачить, чує і відчуває, - «протоптані доріжки» його мислення, спосіб сприйняття і розуміння світу. (Для наукової статті такі визначення були б неприпустимі, але це ж не наукова, а практична стаття.) Парадигми мислення - це система координат у просторі картин світу. Люди, які мислять у рамках різних парадигм мислення, виглядають (особливо в очах один одного) як такі, що дійсно живуть у різних світах. Тому ми доволі відважно будемо користуватися метафорою «світи» (якщо комусь хочеться, щоб терміни були наукоподібними, можна замінити «світи» на «біопсихосоціальні системи»).

Ключ до розуміння парадигм мислення дає теорія «спіральної динаміки» (www.spiraldynamics.org), яку створив американський психолог Клер Грейвз і розвинули його учні Крістофер Кован і Дон Бек. Ця теорія з'явилася кілька десятиліть тому, але тільки зараз починає входити у сферу активного використання. «Спіральна динаміка» виділяє та описує парадигми мислення, а також пояснює, як мислення розвивається від одних парадигм до інших. Кожна задає свій унікальний спосіб сприйняття і розуміння світу, і кожна є основою для наступної. Парадигми мислення не бувають добрими чи злими, добрими чи поганими - вони відображають спосіб, як ми думаємо, а не те у що ми віримо або що цінуємо. На основі наших цінностей ми здійснюємо добрі чи погані вчинки, а парадигми є способами перетворення наших цінностей у наші вчинки. Виходячи з усього цього, можна сказати, що люди, об'єднані однією парадигмою мислення, живуть в одному «світі» - вони з однакових позицій сприймають та інтерпретують інформацію, вони розуміють вчинки один одного. Якщо ж парадигми мислення різні, то, як ми вже говорили, це нагадує людей, що живуть в різних «світах»: по-різному сприймають одні і ті ж події, вчинки, інформацію. Нарешті, певні парадигми мислення можуть бути характерні як для окремої людини, так і для колективу і навіть для великих соціальних систем, що дозволяє нам говорити про цілі «світи».

Чим визначається, в якому «світі» живе людина, яка його парадигма мислення? З одного боку, є об'єктивні умови життя, і вони накладають свої обмеження. З іншого боку, є особисте прагнення людини до розвитку. Ми ще зупинимося на цьому детальніше після того, як познайомимося з «світами».

Ми почнемо опис світів з найнижчого. (Прийняте у «спіральній динаміці» кольорове маркування вживається без лапок, тому будь-які «кольорові» епітети в цій статті слід сприймати не буквально, а як терміни «спіральної динаміки».)

Бежевий світ - світ інстинктів

Бежевий світ недалеко відійшов від природи, від світу тварин. У цьому світі панують інстинкти, і не дивно: це бідний світ, і в ньому дуже непросто задовольнити найнагальніші потреби. На все інше просто не вистачає сил. Тут панують голод і спрага, холод і страх, тут світ являє собою одну суцільну загрозу. «Хапай і біжи» - ось що написано на воротах бежевого світу. У цьому світі живуть бомжі, наркомани і розумово неповноцінні, цей світ широко розкинувся на просторах найбідніших країн Африки і Азії. Історично бежевий світ виник найпершим, задовго до появи родового ладу - коли окремі сім'ї змушені були виживати як мисливці-одинаки (цей світ - ще не соціум, тут немає соціальних відносин). З тих пір на Землі не залишилося місць, де бежевий світ панував би безроздільно - але час від часу в результаті воєн і невмілого (а часом злочинного) правління люди самі заганяють туди один одного. Сьогодні так живе не більше 0,1% дорослого населення Землі. Не дай Бог нам потрапити у цей світ! Проте кожен з нас у своєму житті проходив через нього, хоч ми цього й не пам'ятаємо: у дитинстві, народившись, ми одразу попали у бежевий світ, який незабаром завдяки турботі батьків благополучно покинули.

Фіолетовий світ - світ магії

Фіолетовий світ - це світ безпеки, він змінює моторошний бежевий світ страху і голоду, мешканці якого так прагнуть сюди саме в фіолетовий. Фіолетовий світ зрозумілий: ним керують явні і приховані сили, нам потрібно всього лиш завоювати й підтримувати їх добре відношення до нас, і все буде в порядку. Це світ магії і забобонів, світ добрих і злих духів, «безіменних древніх богів». Дж. Фрезер показав, як магічні уявлення архаїчних народів (древніх і сучасних), що живуть на різних кінцях Землі і ніколи не контактували один з одним, дивним чином збігаються. Фіолетовий світ структурно простий, в ньому дія еквівалентна результату: людина («маг») зробив дію, і природа зобов'язана дати нам те, що ми хотіли. Якщо ж не вийшло - значить, ритуал був порушений, або неподалік причаївся і нашкодив більш сильний маг (чужинець?), Або перешкодили злі духи (пращурів, тварин, рослин), яких недостатньо задобрили або не нейтралізували. Однак поки сім'я або плем’я має сильного мага (батька, вождя, короля), безпека і благополуччя їм гарантовані. (Якщо ж сила його убуває, його необхідно терміново міняти, інакше світ загине.)

Однак безпека не дається даром - за неї доводиться платити повним підпорядкуванням, з одного боку, колективним інтересам (аж до кругової поруки), з іншого боку, - системі ритуалів і правил. Людина фіолетового світу пов'язана безліччю табу, правил і обмежень, вона позбавлена власного «Я». Зате, поки вона все робить правильно, можна бути певним у результаті. «Покладися на своїх і будь спокійний» - написано на воротах фіолетового світу. Це перший соціальний світ, де люди вже не одинаки, але взаємодіють один з одним. Сімейні, родинні, кланові зв'язки мають у фіолетовому світі містичне забарвлення - віра в те, що свої виручать, захистять, нагодують тут є абсолютною.

Фіолетовий світ виникає з появою колективних форм буття. Племінні мисливці, рибалки та збирачі досягають у фіолетовому світі свого «золотого віку»: їжі вдосталь (результат колективної праці, недосяжний, якщо ти одинак), чужих можна не боятися (грабувати нічого, а час рабства ще не прийшов - на полюванні раб не принесе користі, сільське господарство ще не виникло). До цього дня у фіолетовому світі живуть народи, що застрягли у архаїчній (природній, мисливсько-збиральній) фазі розвитку. Такі народи є в малодоступних районах Африки, Австралії та Азії. Однак це не означає, що фіолетовий світ обмежується «відсталими племенами»: досить від'їхати подалі від міста «у глибинку», і ви зустрінете фіолетовий світ забобонів, що мало змінився за тисячі років. Звичайно, ніхто відкрито не визнає, що ці стародавні забобони в його душі сильніші від релігійних установок, яким вони в корені суперечать; однак подивіться, на базі яких уявлень люди приймають рішення, що керує їх ситуативними діями, і ви побачите, що для багатьох «релігійних» ікони на стіні - лише данина моді чи традиції. Навіть у містах є фіолетові спільноти - прихильники архаїчних культів і «нових» сект, деякі молодіжні або етнічні банди. Сумарно до 10% людства живе сьогодні у фіолетовому світі. Коли ви стукаєте по столу або заступаєте за поріг, щоб передати щось іншій людині - самі того не помічаючи, ви вступаєте у фіолетовий світ.

Кожен з нас проходив через фіолетовий світ в дитинстві, коли світ відкритий і цікавий, а батьки сильні і дбайливі. Це щасливий час, і тому туди так тягне тих, хто втратив опору в інших світах (в результаті розпаду Совєтського Союзу таких стало багато). Однак люди, що повернулися назад у фіолетовий світ, закривають для себе дорогу в наступні світи.

Червоний світ - світ-джунглів

Рамки фіолетового світу тісні для особистості - усвідомивши себе, особистість виривається звідти на простір червоного світу, а якщо вона сильна - то і розтрощує фіолетовий світ, ламаючи його крихку оболонку. Червоний світ - це світ Его. Зіткнення Его, не обмежене жодними правилами, воно перетворює світ у джунглі - це найточніша метафора червоного світу. «Сильний і хитрий завжди правий» - написано на воротах червоного світу. Але це не означає, що червоний світ сповнений переможців: чисельно в ньому переважають жертви, приречені прислужувати і видивлялися за своєю маленькою перемогою - пошуком ще більш слабкого або ж дурнішого, когось, у кого можна що-небудь вкрасти, якщо він сильний, і тим самим нівелювати його перемогу і свою поразку.

Червоний світ - це світ олімпійських (німецьких, слов'янських, єгипетських) богів та героїв, де найвищою (взагалі кажучи, і єдиною) цінністю є влада. Історично червоний світ виникає тоді, коли владу можна перетворити у блага (задоволення потреб). У попередньому фіолетовому світі влада - це ярмо обов'язку і відповідальності за благополуччя інших, яке приносить повагу, але не багатство. У червоному ж світі влада - це єдине джерело багатства: вона дає право взяти все, чого можна побажати («все візьму, сказав булат»). Влада приходить з силою і вмінням нею користуватися. Але, для того, щоб силу можна було перетворити у владу і конвертувати у блага, цих благ повинно бути вдосталь. Тому червоний світ виникає приблизно тоді ж, коли виникає сільське господарство, яке дозволяє підняти продуктивність і накопичити надлишки. Не відразу і не скрізь, але в більшості випадків червоний світ приводить до виникнення рабства: раба легко контролювати силою, а в сільськогосподарському виробництві він дає реальний результат (і тим більший, чим більше рабів). Там, де рабство не виникає, його сурогатом є «зовнішнє рабство», витончено назване «розбійницькими формами господарювання» (згадайте фільм «Сім самураїв» і його дзеркало «Семеро сміливих»). Азіатські диктатури і варвари-кочівники, бандитські королівства і піратські «республіки», конкістадори і «солдати удачі» - історичні приклади червоних світів різноманітні. Але і сьогодні так живе 20% (!) Земної кулі - і не тільки у відсталих країнах (яких чимало), але і в найбільш розвинутих країнах. Рабства вже майже немає, але можливість конвертувати силу у блага залишається - в злочинному світі і в деяких молодіжних тусовках, в тюремних спільнотах і традиційній армії, та ще чимало де.

Для знайомства з червоним світом не потрібно вирушати до джунглів Африки - в рідних кам'яних джунглях сучасних міст ми зустрінемо і острови, і цілі континенти червоного світу. Підлітки, що хуліганять і цілком респектабельні начальники «лідерського типу» (а по суті - маленькі або великі диктатори), серйозні бандити й серйозні спортсмени (у багатьох видах спорту), активні продавці й багато підприємці (часто по необхідності), багато міліціонерів і політиків - всі вони мислять категоріями боротьби та перемоги, слави і влади. «Новые русские» - класична назва червоних у пострадянському світі. Гасло «живи на повну і наплюй на інших» залишається актуальним не тільки в умовах браку життєво важливих благ, але і в суспільстві відносного благополуччя.

Зворотний бік влади - слава. Це слово народилося у червоному світі і позначає мірило влади. Володар слави - герой - виділяється з маси людей, йому приписують божественне походження. Боротьба, перемога - також типові слова червоного лексикону.

Кожен з нас у ранньому дитинстві проходив через червоний світ, коли усвідомивши власне «я» намацував межі своєї влади - спочатку над батьками та близькими. Хтось так і застряг в червоному світі, решту ж батьки і школа спробували якнайшвидше перевести у світ наступний – у світ синій. Тим не менше, час від часу практично кожному з нас доводиться повертатися в червоний світ - наприклад, у відповідь на червоні дії інших щодо нас (а на червону агресію найкраще давати червоний відповідь) або при попаданні в червону ситуацію, з якої є тільки червоний вихід.

Синій світ - світ Порядку

Червоний світ-джунглів, де йде вічна війна всіх проти всіх, неприйнятний для безлічі людей, які шукають і знаходять в житті його Сенсу. Ці люди живуть у синьому світі. Це чудовий світ Порядку і Вірного Шляху. Тут панують не герої - тут панують Правила, що визначені десь вище (Небесами, вищою владою, суспільством). Таким чином визначається Мета, а рух до неї породжує Шлях і дає Сенс життя. Дотримання кодексу поведінки дає заслужену нагороду, а порушення - почуття провини і покарання. Навіть не стільки заради нагороди, скільки заради Цілі і Сенсу можна не тільки потерпіти - можна багато чим пожертвувати, навіть власним життям.

Синій світ виникає в «осьовий час», коли в різних місцях земної кулі одна за одною виникають релігії абсолютно нового типу – релігії етичні. Важливо не те, чи ти здійснив той чи інший ритуал і тим самим добився особистої прихильності небожителів, а те, як ти поступаєш у житті. Чи вмієш ти розрізняти добро і зло і чинити добро, а не зло, підпорядковуючи все своє життя кодексу поведінки. Історично синій світ виникає в епоху розвинутого сільського господарства, коли рабство вже не дає достатньої продуктивності праці.

Синій світ намагається приборкати червону стихію, заодно «цивілізовуючи» фіолетову окраїну. Але тільки через тисячі років рабство поступово відступає, його замінює кріпацтво, абсолютна монархія – змінюється на конституційну, поганські вірування - етичними вченнями. Синій світ - це світ християнського, ісламського і будь-якого іншого релігійного фундаменталізму, конфуціанського Китаю і вікторіанської Англії, середньовічного лицарського кодексу честі (як європейського, так і бусідо), це і «моральний кодекс будівника комунізму» в СССР. Від кінця I тисячоліття до н.е. і до сьогоднішнього дня синій світ - основа стабільності людства. У цьому стійкому й привабливому для багатьох світі живе сьогодні 40% населення Землі.

Улюблена структура синього світу - це ієрархія. Так влаштовані церква і корпорація, держава (отримана у спадок від конституційних монархій сучасними республіками, які часто такими монархіями і є, навіть за умови періодичної виборності «монарха») і армія (де червоній масі намагаються нав'язати сині статути, щоб привести її якщо не в боєздатний, то хоча б в безпечний стан). Типова фігура синього світу - бюрократ, він формально дотримуєтться всіх правил і майстерно виживає в ієрархічній системі. Синій світ, навіть в умовах «нормального середньовічного звірства», заворожує строгістю своїх форм, немов «кристал, який вийшов з рук небесного ювеліра» (говорить про феодальну державу доктор Будах в «Важко бути богом» А.Б. та Н.Б.Стругацьких ).

Улюблені слова синього світу вже звучали вище, де вони всі були написані з великої літери (Шлях, Сенс, Порядок і т.д.), щоб підкреслити унікальність цих понять. Шлях завжди один і правильний, так само як і Мета, до якої він веде, і тому прихильники однієї мети можуть вічно воювати в священній війні з прихильниками іншої мети і іншого шляху. Але за відсутності зовнішніх загроз синій світ - це світ стабільності і порядку.

Дуже важливе слово синього світу - честь. Честь означає слідування Кодексу поведінки навіть на шкоду своїм власним інтересам, а часом і життю. Але навіть там, де честь не є головним поняттям життя, все одно панує самообмеження  - аж до чернечого. Лицар і монах - ось два типи героїв синього світу.

Помаранчевий світ - світ-механізм

Непорушність догм синього світу сприяє збереженню порядку і відносної справедливості, але гальмує розвиток. Ідеал синього світу - суспільство, що застигло у нерухомості. Проте врешті-решт мешканцям синього світу хочеться розвитку, і нерідко їх короблять помилки безгрішних синіх Авторитетів і явна невідповідність догм картині світу, яка поступово накопичує нові й нові деталі.

І тоді у синьому світі починають з'являтися мешканці світу жовтогарячого - їх спочатку не приймають і переслідують, але їх стає все більше, і ось вони вже підривають традиційний синій світ, який поступається місцем новому.

Помаранчевий світ - це світ-механізм, він раціональний і пізнаваний, а значить, і керований. Якщо ми пізнaємо закони цього світу, думає помаранчева людина, ми поставимо його собі на службу. Для помаранчевої людини життя - як партія в шахи: потрібно знати правила, вибрати вдалу стратегію, обійти конкурента, і виграш забезпечений! Успіх - ось ключове слово жовтогарячого світу, і тому символи успіху тут цінуються більше від червоної влади та синіх правил. Метою помаранчевих є виграш, і тому їх кумиром є - технологія, а способом життя і верховним принципом є - конкуренція. Однак помаранчевий світ зовсім не схожий на червоний, де не прощають помилок і не вірять сльозам. У помаранчевому світі можна виграти, програти і знову виграти, впасти і знову піднятися. Помаранчеві не зупиняються на досягнутому, вони постійно доводять собі і іншим тезу «я здатний це зробити».

У житті помаранчева людина - це підприємець, хоча вона може і не займатися бізнесом, а присвятити себе науці або культурі, технології, спорту або громадському життю. Але і в цих сферах вона прагне до успіху, виграшу, розглядаючи природу або соціум як суперника у грі («ми не можемо чекати милості від природи, взяти її блага - наше завдання»). Типові герої жовтогарячого світу - підприємці, інженери, вчені, артисти і інші діячі культури.

Історично жовтогарячий світ з'являється в епоху Просвітництва і промислової революції, поступово розгортаючись під прапором ліберального капіталізму й захоплюючи все нові простори. В цілому, це той світ, де живе сьогодні людство - хоча чисельно це 30% населення (менше синього), але майже вся влада і багатство зосереджені сьогодні саме тут. Тут живе середній клас розвинених країн, це також світ науки і масової культури. Цей світ нам добре знайомий.

Типова структура жовтогарячого світу - корпорація, що має складну структуру й керована людьми, які висунули завдяки своїм заслугам. Навіть держава жовтогарячого світу являє собою корпорацію - такі собі USA Inc. або Deutschland AG. Помаранчевий світ перетворює на свою подобу все, до чого торкається.

Зелений світ - світ гармонії

Помаранчева гонка за наживою й успіхом не має кінця. Стомлені цією гонкою, породженими нею конкуренцією, бездуховністю й нерівністю (або з самого початку не бажаючі включатися у цю гру) опускаються в синій світ, де є сенс і відповіді на всі питання. Але такий результат не всім підходить. Є можливість зробити крок не вниз, а вгору - в новий зелений світ.

Зелений світ - це світ гармонії і спільного розвитку, побудований на ідеалах любові і взаєморозуміння. Це світ гуманізму, турботи і духовності. Даровані зверху правила тут не потрібні - якщо люди хочуть гармонії, вони домовляться. Тут не місце наживі й егоїзму. Основні цінності тут - не влада, не гроші, а гармонія й взаємини. Це світ консенсусу й екології.

Вхідний бар'єр у зелений світ для людини - високий рівень особистого розвитку («правила всередині, а не зовні»), для соціуму ж необхідний певний рівень добробуту - адже продуктивність зеленого світу істотно нижча. Зелений світ приходить тільки в багаті місця, де перші потреби задовольнити нескладно, а від інших потреб можна й відмовитися.

Перші паростки зеленого світу пробиваються сотні років тому, але синій світ давить їх своєю системою. Історично початок зеленого світу - це епоха хіпі, «Бітлз», Паризька студентська революція 1968 року. Поступово зелений світ захоплює університетські кампуси, де вчорашні студенти стали професорами, та так і залишилися зеленими за своїм духом. Антиглобалісти і «Грінпіс», феміністичні рухи і борці за права тварин - всі вони народилися в зеленому світі, хоча і не всі зберегли вірність йому (когось купив помаранчевий світ, а когось поневолив червоний).

Зелений світ - це світ справедливості, що розуміється не як відплата за заслуги, а як незаперечна рівність можливостей. Екуменічні церкви і «скандинавський соціалізм» пропонують різні моделі такої рівності. Деякі експерти вважають, що в зеленому світі на сьогодні живе вже 10% населення Землі, але ця цифра явно перебільшена.

Жовтий світ - світ-калейдоскоп

Не дарма зелений колір схожий на колір болота: тут все відбувається повільно й далеко не найефективнішим способом, щоб не порушити гармонію й не зачепити інтереси. Ті, яких це не влаштовує, вириваються з лещат колективу у жовтий світ і, подібно серфінгісту, ковзають по поверхні - мешканець жовтого світу не дає піймати себе ні грошима, ні владою, ні статусом.

Жовтий світ - це світ сьогоднішнього мережевого співтовариства, що вирвалося з тісних рамок світу зелених ідеалістів. Він виник зовсім недавно, з широким поширенням Інтернету, що представляє собою відкрите середовище для самореалізації та самовираження, де правила жовтогарячого капіталізму ігноруються хоча б в силу випереджуючого темпу розвитку. Жовтий світ - це калейдоскоп систем і форм, в ньому знання і компетентність важливіші від рангу і статусу. Зміни є нормою життя, для людини природно швидко і безболісно адаптуватися до них. Людина у жовтому світі живе безліччю життів одночасно і може вільно ковзати по світах: він постає то синім правовірним, то оранжевим честолюбцем, то зеленим джерелом загальної любові, але все це для нього - лише ролі, що не торкаються внутрішньої сутності. Часто називають жовтий світ першим світом другого порядку - тому що його представники здатні розуміти і приймати людей інших світів, в той час як у всіх попередніх світах їхні мешканці нормально сприймають тільки своїх людей і свої ідеї, відфільтровуючи все інше. Незалежність, свобода, гідність, компетентність - ось єдині цінності жовтого світу. Гроші даються тут без особливих зусиль і не занадто цінуються - вони важливі тільки як інструмент досягнення свободи, а до зовнішніх ознак вільні люди жовтого світу зовсім байдужі. Це всього лиш 1% населення, але вже 5% влади. У жовтому світі можна домагатися своїх цілей, нікому не шкодячи, в той час як в червоному переможцеві належить тільки те, що він забрав у інших, а в помаранчевому - те, що він виграв. Мешканець жовтого світу - майстер стратегії win-win («виграш-виграш»). Для червоних цей підхід незрозумілий, сині допускають домовленість на основі правил, помаранчеві - тимчасовий компроміс, зелені - компроміс заради гармонії. І тільки для жовтих win-win - це не компроміс як взаємна поступка, а реальний пошук взаємного виграшу.

Бірюзовий світ - світ-організм

Можна нескінченно ковзати по поверхні жовтого світу, спостерігаючи зміну картинок у калейдоскопі й розглядаючи світ як шоу для тебе одного (для тебе однієї). Однак це може рано чи пізно набриднути, і тоді неминучий пошук сенсу на новому рівні - там, де відповіді синього і зеленого світів уже позбавлені сенсу. Цей новий бірюзовий світ тільки-тільки засвітив на горизонті у вигляді окремих ідей, мислителів і книг, і тому ми мало що можемо про нього сказати. Мешканці бірюзового світу бачать світ єдиним організмом, в якому душі всіх людей мають одну основу. Якщо жовтий світ - це «хай-тек», то бірюзовий - «хай-х'юм» (high-hume), тобто світ високих психологічних і соціальних технологій, духовних навчань і практик.

Чи є бірюзовий світ останнім у ланцюжку світів? Наступний світ має кораловий колір, але заглянути в нього ми поки що не можемо. Питання про кількість світів залишається відкритим. Будемо пам'ятати, що у свій час мешканці кожного світу дуже довго вважали його останнім і досконалим - поки не з'являвся наступний.

***

Ще творець теорії «спіральної динаміки» Клер Грейвз виявив, що парадигми «рухаються зигзагом» між темами самовираження й самопожертви. Зверніть увагу: теплі кольори маркують парадигми самовираження (індивідуалістичні, матеріалістичні), а холодні - парадигми самопожертви (колективістські, ідеалістичні). Власне, саме тому він назвав свою теорію «спіральною» - кожного разу ми маємо справу з поверненням до попереднього, але на більш високому рівні. Ще більш важливим в назві теорії є слово «динаміка» - адже для людства характерний розвиток. Рух вгору завжди йде в бік ускладнення життя. Розширюється психологічний простір, широта погляду на світ, росте число «ступенів свободи» і граней особистості, різноманітність альтернативних способів зробити щось, ускладнюються потреби людини. Парадигми виникають спочатку в окремих найбільш «просунутих» людей, але у міру змін умов життя вони поширюються подібно хвиль.

Світи плавно перетікають один в іншого, «чистих» кольорів у природі не існує - це абстракція, модель, зручна для практичного застосування. Працюючи з ними, потрібно пам'ятати, що життя завжди багатше від будь-яких моделей. Звичайно ж, серед оточуючих нас людей рідко можна зустріти «чисті» кольори спектру: парадигми можуть співіснувати в рамках свідомості однієї людини, не перетинаючись, оскільки відносяться до різних сфер її життя. Людина може бути помаранчевим підприємцем на роботі і строгим синім батьком сімейства, а приходячи на стадіон, абсолютно по-червоному вболівати за свою команду.

Проте що ж рухає людьми при переході зі світу у світ? Вище, описуючи світи, ми вже на цьому побіжно зупинялися. Є дві складові - зовнішня і внутрішня. З одного боку, багато в чому визначальну роль відіграють умови життя. З іншого боку, є ресурси свідомості людини і, що важливо, її власне прагнення до розвитку (або відсутність таких прагнень). Без цього внутрішнього спонукання людина легко застряє у першому ж світі, що забезпечує їй мінімальний зовнішній комфорт, і може залишитися там назавжди (ось чому «кольорові» світи - це в якомусь сенсі простір для роботи нашої душі). Точно так само одні й ті ж умови життя породжують різні картини світу, різні системи поведінкових стереотипів - в залежності від особистого рівня розвитку людини. Ось чому різні світи часто перетинаються в часі і просторі, призводячи до нерозуміння і конфліктів.

Світи (в особі різних людей) співіснують в рамках однієї компанії, однієї держави, сусідів на сходовому майданчику і сусідніх народів, створюючи безліч проблем з їх взаєморозумінням (чи взаємонерозумінням). Коли люди мають різні картини світу - вони нічого не можуть один одному пояснити. Червоний «новый русский» ніколи не зрозуміє, що йому товкмачить синій бюрократ - які правила можуть бути, якщо право тільки одне: «я так хочу»? Синій бюрократ з ворожістю ставиться до червоного і помаранчевого порушникам правил (хоча йому невтямки, що порушують вони їх з різних міркувань). Помаранчевий з презирством ставиться до червоного, вважаючи його примітивним: навіщо силою брати те, що саме прийде в руки? Для помаранчевого природно повернути тому, хто програв, виграш, щоб мати можливість зіграти ще раз. Зелений може тихо ненавидіти синього - адже той за інструкціями не бачить живих людей! А синій вважає зеленого тюхтієм, у якого ні правил, ні порядку!

Парадигми мислення не можна оцінювати з етичної точки зору («добро-зло», «краще-гірше»), тому що вони відображають спосіб мислення, а не цінності чи норми поведінки (не «що таке добре і що таке погано», а «як дізнатися, що добре і що погано »). Одна і та ж парадигма мислення може диктувати її носіям широкий спектр вчинків. І навпаки, одні і ті ж вчинки можуть бути викликані різними мотивами, тому важливо не що людина зробила, а як вона прийшла до рішення зробити саме так. В одному і тому ж світі живуть люди, з яких когось ми оцінюємо як праведників, а когось - як безнадійних лиходіїв. Але, не розуміючи їх світу, ми навряд чи знайшли б спільну мову з будь-яким з них.

Тому усвідомлення множинності світів - перший крок до усвідомлення свого світу і властивих йому обмежень, а значить - стимул до подальшого розвитку, до відкриття для себе нових, більш високих світів і відкриття себе для них. Дана стаття була написана, щоб допомогти людям зробити цей необхідний крок. Якщо ви хочете більше дізнатися про те, як парадигми мислення виявляються в житті фірм і організацій, прочитайте статтю «Різнокольорові організації». Практичні застосування «спіральної динаміки» різноманітні, навіть якщо ми візьмемо тільки світ бізнесу, тобто рівень компанії: корпоративна культура та управління змінами, підбір, навчання та мотивація персоналу, успішні переговори і так далі. На інших рівнях соціальної організації - від окремої людини і сім'ї до нації і цивілізації - ми бачимо ті ж насущні проблеми, для вирішення яких нам деколи так не вистачає інструментарію. «Спіральна динаміка» пропонує такий інструментарій в асортименті, тому дану статтю можна вважати лише коротким введенням в основну ідею.