незалежний
культурологічний часопис <Ї> |
незалежний
культурологічний часопис <Ї> |
 www.ji-magazine.lviv.ua Слова про ВолиньЩо ближче сумні 70-ті роковини Волинської трагедії 1943 року,
то важче стає віднайти потрібні
слова. Пам'ятаючи про свій біль, наше суспільство не може забувати і про біль чужий, не ухиляючись від морального
обов'язку називати злочини злочинами. Ми певні, що настав час стишити свої голоси й
замість того, аби випоминати
історичні образи – просити про вибачення. Пригадуються слова священика Єжи Попелюшка, вбитого
комуністичними спецслужбами у 1984 році: "Нехай для нас стане засторогою усвідомлення того, що
народ гине, коли бракує йому
мучеництва, коли дурить себе, кажучи, що все добре, коли все погано, коли задовольняється напівправдами. Нехай щодня не покидає
нас усвідомлення того, що,
вимагаючи правди від інших, самі маємо жити правдою. Вимагаючи справедливості, самі маємо бути справедливими у стосунку до
інших. Вимагаючи відваги і мучеництва, самі маємо бути щодня мужніми та
відважними". Не заради політики та добросусідства, не заради доброго імені
мого народу, пробач мені, Брате. Сором пропікає моє серце, дух спинає в грудях,
коли думаю про Твій біль, про вбитих Твоїх братів і сестер на Волині та
Галичині. Пробач мені за наш гріх. Пробач за глухоту мого серця, за скаменілу душу мою, за
висохлі очі Твоїх близьких. Підтримай, Брате, у болю моєї покути. Пробач за тих, хто не
хоче зі мною прийняти тягаря відповідальності за волинський злочин, пробач за
тривале мовчання моїх братів. Пробач за тих, хто не бачить гріха у тому. Пробач за тих, хто
не може визнати цього злочину злочином. Прошу поблажливості й смирення до
сердець, засліплених власним горем й історичними образами. Будь зі мною, Брате,
у моїй щирій покуті. Сестро, пробач мені за нечуйність, за погорду, за невтерті
сльози матері Твоєї. За Твій страх і мій гонор. За непохованих братів і батька.
За вбитих дітей. За ґвалт і злодійство. За невситиму лють. За попіл, звіяний
вітром. За нічний жах. За морок в очах. За чорні дороги і кам'яні серця. Пробач
мені, Сестро. Почуйте нас, Брати! Не лише заради миру між нашими домами. Заради
правди. Заради любові. Заради Світла у серцях наших дітей. Прошу, простягніть
нам руку свого щирого вибачення. Будьте чуйними до нашої покути. Господи, прости нам і пригорни до Себе. Не лишай нас
наодинці, Отче, і будь з нами, грішними.
Bracie, za krzywdę
Tobie wyrządzoną,
za Twój ból i ból twoich krewnych, przebacz mi. Za przelaną krew
niewinną na Wołyniu i w Galicji, za niewiarę, przebacz mi, Bracie. Nie z powodu polityki
i dobrego sąsiedztwa, nie dla dobrego
imienia narodu mojego, przebacz mi, Bracie. Wstyd
pali moje serce, wstrzymuje oddech w piersiach, kiedy myślę o Twoim bólu, o zabitych Twoich braciach i siostrach na Wołyniu i w Galicji. Przebacz mi za nasz
grzech. Przebacz za głuchotę
mojego serca, za skamieniałą duszę moją, za wyschnięte oczy Twoich bliskich. Wesprzyj mnie, Bracie,
w bólu mojej pokuty. Przebacz za tych, którzy
nie chcą wraz ze mną
wziąć ciężaru
odpowiedzialności za zbrodnię wołyńską,
przebacz za długie milczenie moich braci. Przebacz
za tych, którzy nie widzą w tym grzechu. Przebacz za tych, którzy
nie mogą uznać tej zbrodni za zbrodnię.
Proszę o pobłażliwość
i pokorę dla serc, zaślepionych własnym nieszczęściem
i obrazą historyczną.
Bądź ze mną, Bracie, w mojej szczerej pokucie. Siostro, przebacz mi
za brak czujności,
za pogardę, za nieotarte łzy
matki Twojej. Za Twój strach i moją pychę. Za niepochowanych braci i ojca. Za zabite
dzieci. Za gwałty i kradzieże. Za nienasyconą wściekłość. Za
popioły rozsiane wiatrem. Za nocne
przerażenie. Za ciemność w oczach. Za czarne drogi
i serca z kamienia. Przebacz mi, Siostro. Wysłuchajcie nas, Bracia! Nie tylko
ze względu na pokój między naszymi domami. Dla zachowania
prawdy. Dla miłości. Dla Światła w sercach naszych dzieci. Proszę, podajcie nam rękę swojego szczerego wybaczenia. Bądźcie wrażliwi na naszą pokutę. Panie, przebacz nam
i obejmij nas. Nie zostawiaj nas
samotnie, Ojcze, i bądź z nami, grzesznikami."
|