www.ji-magazine.lviv.ua

Ситуація в країні вимагає кардинальної зміни (а навіть заміни) чинної влади, яка все більше набирає ознак тоталітарного режиму. В Україні більшість населення приречена на бідність, натомість збагачується лише невелика групка людей, дотична до «Сім’ї»; державний бюджет розкрадений, економіці країни, її фінансовій системі загрожує повний крах. Чиновники та працівники силових структур призначаються на посади не завдяки персональним професійним якостям, а за принципом відданості та вірності владі; в країні процвітає нехтування законом і мораллю, корупція, кумівство. Засоби масової інформації в абсолютній більшості перейшли під контроль фінансово-олігархічних груп, свобода слова знаходиться під постійною загрозою. Влада розправляється з інакомислячими: їх звільняють з роботи, почастішали випадки судового переслідування за політичні та громадянські переконання а також спроби фізичного впливу за вільнодумство на громадських активістів та журналістів.

Першим і найважливішим кроком, який зможе повернути Україну на шлях законності та демократії є президентські вибори 2015 р. Відсторонення Януковича від влади повинно стати головним і ключовим завданням для усіх опозиційних політиків, для усього національно-демократичного суспільства в Україні.

Усвідомлюємо, що режим буде використовувати будь-які засоби щоби не віддати владу у 2015 році. Тому опозиційним силам потрібно демонструвати єдність, мудрість, виваженість, мужність і відповідальність. Висунення кількох кандидатів від опозиції на президентських виборах може стати для демократичних сил ключовою помилкою. Але на неуспіх буде приречена не лише вона (опозиція), а весь український народ і держава Україна. Тому необхідно врахувати позитивний досвід перемоги узгоджених кандидатів від опозиції на виборах 2012 року.

Окрім того уявімо собі, яке взаємопоборювання розгорнеться між опозиційними кандидатами у першому турі виборів – навряд чи після цього вдасться консолідувати зусилля і власні, і окремішнього електорату. Не останнім фактором на користь єдиного кандидата є і фінансовий ресурс: у влади та олігархів він фактично безмежний, і навіть спільний бюджет опозиційних сил буде поступатися їм в рази, що вже говорити, якщо кожен кандидат буде оперувати власною касою.

Політтехнологи небезпідставно попереджають: якщо в першому турі президентських перегонів Янукович випередить найближчого кандидата більше ніж на 10%, цей психологічний відрив ліквідувати буде майже неможливо. Підтвердження цьому є і сумнозвісний результат президентської кампанії 2010 року.

Тому єдиним розумним і перспективним шляхом для опозиційних сил є визначення єдиного спільного узгодженого кандидата на президентські вибори 2015 року не пізніше осені цього року.  Така демонстрація політичної відповідальності і демократичної єдності стала би добрим сигналом і для політиків, і для суспільства, і для друзів України в світі. Та, зрештою, це може суттєво вплинути і на саму владу.

Судячи із заяв лідерів опозиційних сил, вони сьогодні зовсім не готові домовлятися. І тому виключно позиція відповідальних громадських діячів може переконати і політиків, і виборців в необхідності висування єдиного кандидата.

Якщо політики від цього процесу самоусунулись, саме громадськість повинна напрацювати критерії, правила і спосіб визначення єдиного кандидата.

Але навіть визначення єдиного кандидата від опозиції є необхідною, але не достатньою умовою успіху. Без напрацювання зрозумілої, реалістичної виборчої програми та прозорого формування майбутньої владної команди навряд чи можна сподіватися на активізацію усього опозиційного електорату. І тут саме громадськість повинна сказати своє головне слово.

Єдиного спільного узгодженого з громадськістю кандидата в Президенти України очікує український народ та європейська спільнота.

Львівська обласна група „Третьої української республіки”

„Зарваницька громадська ініціатива”

Незалежний культурологічний часопис «Ї»

Львівське обласне відділення „Всеукраїнського об’єднання ветеранів”

Конфедерація вільних профспілок Львівщини.