www.ji-magazine.lviv.ua

Костянтин Боровой, Олександр Кушнарьов

Трапився давно прогнозований мною результат багатоденних провокацій на південному сході України: Путін руками своїх керованих сепаратистів створив привід до війни, яким стала законна спецоперація Києва проти бойовиків, що окупували Слов'янськ.

Про це свідчать негайно ініційовані навчальні маневри російської армії поблизу Українських кордонів. Глава Міноборони відверто заявив, що так звані навчання проводяться у зв'язку з придушенням збройних активістів, яких російські відомства називають «мирними громадянами».

Очевидно, що протягом останніх днів діяльність диверсійних груп в Україні носила абсолютно провокаційний характер: викрадення американського журналіста, вбивство депутата Горлівки із застосуванням тортур, захоплення заручників, залякування місцевих жителів - все це змусило Київ вжити заходів до захисту своєї території і населення після того, як відповідно до Женевських угод була витримана пауза.

Протягом декількох годин або діб Кремль почне повномасштабну і давно очікувану війну проти сусідньої держави, кордон якої з боку Росії в найближчі дні перетнуть 40 тисяч військовослужбовців з бронетехнікою і важкою артилерією, після чого проти України будуть задіяні частини з чисельністю до 200 тисяч - половина всієї більш-менш боєздатної армії Росії.

У високій ймовірності такого розвитку подій не варто сумніватися, враховуючи, що навіть м'який у висловлюваннях Лавров чесно зізнався, що концентрація російських військ на кордонах з Україною служила одній меті - для так званого «захисту громадян Росії». Кількість закинутих туди диверсійних груп дійсно достатня для того, щоб назвати ініційовані Путіним «навчання» захистом росіян - саме вони під виглядом «сил самооборони» орудують зараз в Донецькій області.

Говорячи про наслідки майбутньої війни, можна з упевненістю визначити такі:

- Українські війська будуть захищатися до останньої краплі крові;

- Будуть великі жертви з обох сторін;

- Регіональний конфлікт торкнеться і інших держав. Путін націлений на окупацію всієї України, адже війна з Грузією переконала його у безглуздості анексії маргінальних територій на кшталт Абхазії, Південної Осетії чи Криму.

Росія в майбутній війні з Україною переслідує дві стратегічні цілі: вихід на Придністров'я через Одеську область і захоплення Києва. На першому етапі бойових дій Росію, ймовірно, чекає успіх, проте згодом їй доведеться мати справу з військовим блоком НАТО, який не зможе залишитися байдужим до розгортання війни в центрі Європи. Не сумніваюся, що відповідні втрати російських військ в розмірі до декількох десятків тисяч військовослужбовців, які можуть загинути протягом тижня, вже прораховані в Міноборони РФ.

Звичайно, Обама неодноразово повторював, що США не втручатимуться у військовий конфлікт в Україні, проте в перекладі з дипломатичної мови його слова означають лише одне: Сполучені Штати не стануть ініціаторами конфлікту і не будуть замість українців силою зброї вирішувати питання їх безпеки, суверенітету держави і територіальної цілісності.

Однак після того, як військові дії в Україні стануть реальністю, ця проблема перестане стосуватися тільки України і неминуче торкнеться сусідів, що входять до Північноатлантичного Альянсу, адже у випадку територіальних захоплень з боку Москви наступним об'єктом інтервенції може стати одна з європейських держав у Східній Європі чи Балтії.

В ейфорії агресії Путін може почати вирішувати питання з Польщею, Литвою, Латвією та Естонією. На жаль, вже з'явилися перші ознаки того, що російська агентурна мережа різко активізувалася не тільки в Прибалтиці, а й по всій Європі. Не забудемо і історію відносин Росії з Польщею, яка пережила розділи і захвати за участю Кремля, що робить Варшаву першим в черзі об'єктом військової агресії Москви. Недарма блок НАТО недавно пішов на зустріч заклику всієї Східної Європи і почав зміцнювати військову присутність в повітрі, на морі і суші.

Північноатлантичному альянсу буде потрібно дві-три доби для розгортання своїх військ - часу, якого явно не вистачить для захоплення Києва і насадження там маріонеткового уряду. Зараз все залежатиме від українців: якщо вони протримаються 72 години, розгром російської армії - в тому числі і силами Альянсу - стане неминучим.

Сьогодні в України дуже слабка армія: її екіпірування є відсталим навіть порівняно з російською. Тим не менш, не слід скидати з рахунків два важливі чинники: по-перше, серйозна істинно патріотична мотивація захисників України, мобілізованих в чималій кількості в останні дні; по-друге, масштабність конфлікту, який, як уже було сказано, неминуче приверне на допомогу Україні союзників в особі США і Євросоюзу, адже мова піде про безпеку всього європейського континенту.

Наскільки відомо із заяв представників країн НАТО, вони готові до такого розвитку подій. У цьому контексті заяви Обами про незастосування сили в нинішній - поки ще порівняно стабільній - ситуації є лише спробою не дати кризі деградувати до військового конфлікту, проте в момент звершення гіршого сценарію Америка разом із союзниками по військовому блоку буде змушена в нього втрутитися.

Більше того, юридичні зобов'язання з боку США і Великобританії, що виникають перед київською владою з Будапештських угод, дозволяють їм розпочати війну проти російського агресора навіть у тому випадку, якщо конфлікт не вийде за межі України. Теоретично вони отримають право на прийняття таких заходів відразу після того, як перший російський танк перетне кордон суверенної держави. З цієї точки зору не має значення той факт, що Україна не є членом НАТО.

Зрозуміло, утримувати захоплені території Путіну не вдасться: сценарій Криму, Абхазії і Південної Осетії тут не пройде. Операція закінчується грандіозним, хоча і не блискавичним, фіаско у вигляді видворення російських військ з України.

У разі інтенсивного зіткнення з силами НАТО у російських військ, звичайно ж, немає ніяких шансів, бо співвідношення сил між Росією і Альянсом оцінюється як один до ста. Москва воює на основі моделей і технічних засобів позаминулого покоління, які засновані на концепції «гарматного м'яса», яким стають війська. Недарма Путін робить основну ставку на наземні сухопутні частини і піхоту. Наступальна авіація, використовувана Росією - це в основному апарати 20 - 30 - річної давності.

НАТО в свою чергу давно переорієнтувалося на військову модель нового покоління, в рамках якої авангардом наступу є високоточні авіаудари і керовані ракетні атаки з моря і повітря при мінімальній участі особового складу. Згідно з недавніми оцінками експертів, для США війна з Росією - це, швидше, питання перенастроювання електронних засобів на рівні супутників та іншої апаратури, ніж передислокації військ, що характерно саме для відсталої російської армії, позбавленої до того ж мотивації до загарбницької війні. Що стосується останнього «ядерного аргументу» Кремля, то я не бачу сенсу звертати увагу на блеф Рогозіна: ядерну зброю просто неможливо застосувати в локальному конфлікті, та й самогубців в російській армії немає.

Щоб уявити, з якою швидкістю буде здійснено розгром російської армії в разі гострої необхідності, слід згадати останню війну в Іраку, хвалені сили якого впали після трьох тижнів бомбардувань. До нещастя, це питання великої кількості цинкових трун для безмовних солдатів Путіна, однак іншого виходу у Північноатлантичного Альянсу не буде.

Схожий сценарій був в Югославії: неймовірний патріотичний бум упереміш з оскаженілою держпропагандою завершився передачею Мілошевича під Гаазький трибунал. Складно передбачити детальний розвиток соціально -політичної ситуації в Росії після завершення військово-патріотичної істерії, а вона, безсумнівно, вже скріпила маси під егідою безумства, яке називається «Крим наш».

Константин Боровой, председатель партии "Западный выбор"

Александр Кушнарь, СИ "Амурбург"

http://amurburg.ru/