www.ji-magazine.lviv.ua

Максим Михайленко

У ці дні невідомо, що з винесених в заголовок явищ важливіше. Але спільне між ними те, що вони між собою тісно пов'язані. Це підтверджується арештом Дмитра Фірташа у Відні - як і Ахметов, Дмитро Васильович довго морочив голову громадськості, весь цей час - працюючи на агресора з Кремля. Напад путінського режиму на Європу ліквідував відносну недоторканність Фірташа.

Ситуація з Ахметовим складніша - він є скоріше крайовим, ніж транснаціональним магнатом. Однак, давайте згадаємо, що починаючи з 2010-го року Ахметов захоплював металургійні підприємства Східної України на пару з російськими чи то «КГБ-», чи то «КаГеБе-підприємцями». Заворушення і вбивства демократів у Донецьку, незважаючи на те, що основну роль в них відіграють агенти ФСБ і рекрутовані в сусідніх областях РФ кримінальні елементи - були б неможливими без потурання групи депутатів фракції «Партії Регіонів», яка досі все ще є в парламенті. Фракції, частина якої ще в момент повалення Януковича - втекла за кордон. В основному, зрозуміло, до Москви. Звідси виникає і зв'язок цих двох процесів.

Тому попередньо я нагадаю класику жанру, в якому ми вже півроку вимушено працюємо, щоб голови шановного панства не виявилися засмічені зайвим пост-модернізмом і не були отруєні «повітрям Вудстока». Свою роль вони виконали. Райдужні плями на футболках не є зброєю проти контрреволюції і військової інтервенції.

«Марат посміхнувся, почувши сміх Дантона. - У кожного з вас свій коник, у вас, Дантон, - Прусія, у вас, Робесп'єр - Вандея. Дозвольте ж і мені висловитися. Ви обоє не бачите справжньої небезпеки, а вона тут, у цих кафе і в цих кублах. Кафе «Шуазель» - збіговисько якобінців, кафе «Патен» - збіговисько роялістів, в «Кафе Побачень» нападають на національну гвардію, а в кафе «Порт-Сен-Мартен» її захищають, кафе «Регентство» проти Бріссо, кафе «Корацца» - за нього; в кафе «Прокіп» клянуться Дідро, в «Кафе французького театру» клянуться Вольтером, в кафе «Ротонда» рвуть на клапті ассігнатів, в кафе «Сен- Марсо» обурюються з цього приводу, кафе «Манурі» роздуває питання про борошно, в кафе «Фуа» йдуть бійки і гульня, в кафе «Перон» злітаються трутні, чи то пак панове фінансисти. Ось це серйозна небезпека.»(Віктор Гюго. Дев'яносто третій рік).

Про суб'єкті боротьби

Майдану важко знайти якусь аналогію. У ньому є і елементи «Солідарності», але є й сегменти більш давніх архетипів - гуситства, ґезів, руху карбонаріїв і «червоносорочечників», навіть іспанської «літаючої петлі». Комусь до душі порівняння з мусульманською «уммою»...

Етап фронди ми практично подолали - практично, тому що на горизонті все ще продовжують бовваніти такі особистості як Сергій Тігіпко, Олександр Єфремов, Рінат Ахметов. Вони вимушено або імпульсивно, в страху перед народним гнівом - зрадили тирана. Але вони не перейшли на бік революції, вони хотіли б зберегти свої привілеї, а деякі таємно чекають повернення Януковича на багнетах інтервентів.

Більша ж частина парламентаріїв охоплена революційною стихією – але значна їх частина станово близька до першої групи - у неї домінує інстинкт домовлятися. Тому в рамках революційної і військової логіки з кожним днем вони все більше перетворюються на анахронізм. Тому що з ворогом - внутрішнім і зовнішнім - домовлятися немає про що, поки не зламаєш його хребет.

Згадаймо, адже саме так було з Януковичем - з «великим шизофреніком» ( ( c ) Коломойський). «Маленький шизофренік» - нічим у цьому сенсі від Януковича не відрізняється, хіба що володіє ядерною зброєю і декількома мільйонами слухняних зомбі. І ні про яку іншу стратегію, крім як про яструбину - з тим, хто напав першим і організовує вбивства українців, з кремлівським диктатором Путіним - мови бути не може.

Суб'єктом боротьби з контрреволюцією і військовою інтервенцією є Майдан. Або - Нація. Тільки тепер це не центр Києва, а кілька мільйонів людей - в армійських підрозділах, висунутих до кордонів, загонах самооборони, татарському ополченні, в новому уряді (адже в його структурах чимало «нових людей»), в Мережі і по всьому світу, в тому числі - і на території країни-агресора (привіт, клубу «Ночные волки»). «Підрозділи» руху розкидані по величезній території, вони наглядають за офіційною владою в Києві, в областях, у Криму, в державних і корпоративних структурах, і на території супротивника. Велика ідея свободи зшиває в одне ціле безліч груп, які раніше ворогували між собою - і поєднала їх якраз путіністська інтервенція.

Уникнути цієї інтервенції було неможливо - ми знаходимося на передовій розв'язаної Кремлем Третьої світової війни між вільним світом і блоком «гангстеритів», який, немов цвіль, розрісся на змилках СССР і запустилв свої щупальця всередину легковажних західних суспільств епохи споживання, а західний істеблішмент призабув про моральний імператив.

Хабарі гангстеритів дозволяли на багато що, на них було куплено не одну діамантову сережку в пупок малолітнім коханкам західних політиків. Так сталося тому, що в Росії гадина бюрократичного соціалізму не була добита. Їй вдалося змінити шкуру на більш респектабельну, і заявити претензії на окремий тераріум на географічній карті світу.

У нас, звичайно, мали місце схожі процеси, але, на щастя, у нас є Західна Україна, у нас є амбіції киян, вільні ЗМІ, у нас є європейська мрія, у нас є досвід УПА і армії Нестора Махна, багатьох десятиліть підпілля, у нас є «Кобзар » і незламні вчителі української мови. Загалом, у нас - безліч важливих відмінностей від населення гангстерської «імперії» на північному сході.

Тому настільки важлива політична робота руху в збройних силах і створюваній практично з нуля поліції, реформованій розвідці.

На ключових позиціях завжди і скрізь повинні перебувати люди, які беззавітно віддані ідеям революції, добрі патріоти. Як показала революція - вони є, і їх багато. Як продемонстрували недавні вигнання громадськістю нових призначених перехідною владою чиновників у ряді областей - це можливо. І ця робота - і інформаційна, і кадрова - ведеться.

Хто ж оголосив нам війну?

Образ ворога

Внутрішня контреволюціі в Україні - це криміналітет, правда, не завжди в класичному сенсі слова. Справа в тому, що Underworld існував, існує і буде існувати завжди - така властивість людської природи чи недоліків виховання. Однак, коли «джентльмени удачі» туляться на маргінесі суспільства, вони не являють собою реальної соціальної небезпеки.

Різниця відчувається навіть сьогодні - згадаймо про заяву ув'язнених, які попросили відправити їх на фронт. Але який-небудь розжирілий «пінгвін» з відомих депутатів-регіоналів – особисто воювати не збирається. Спочатку він озброює «гопників», а потім - викритий і переможений - зраджує Батьківщину. І у в'язниці він ніколи не сидів, зрозуміло - за нього сиділи інші, «шістки». А він забирав власність - у держави, а значить, народу - і у тих, хто виявився менш «відмороженим».

«Приблатнені» депутати і чиновники, їх найближча обслуга (у тому числі з деяких так званих «журналістів») і «бізнесмени», чий єдиний «талант» полягає в організації афер з пограбування бюджету - ось внутрішня контрреволюція.

Саме ця кримінальна орда переварила і зайняла місце совєтських комуністів, вона є їх потворним виплодом - і вся вона несе криваве клеймо співучасті у злочинах режиму Януковича і його покровителів із Москви.

Все це середовище пронизане зв'язками з розвідкою гангстерської «імперії» і слухняно виконувало команди її агентів.  І продовжує виконувати навіть зараз - як біглий злочинець Якеменко з московського зомбоящика, так і представники донецького клану, які «закликають до миру», як у парламенті, так і за його межами. Тому внутрішня і зовнішня контрреволюція спаяні міцно.

Путін ніколи не змириться з настільки грандіозним поразкою, геополітичною катастрофою набагато більш масштабною, ніж у 1991 році - навіть якщо зараз, з огляду на масу різних факторів, йому доведеться відступити. І це не тільки провал переоснащення і тотальна корупція в російських силових структурах, але і вельми ймовірний рімейк долі Януковича.

«Росія буде гадити» всіма доступними способами, тому що Путін і Янукович (до речі, на відміну від касово близьких між собою Лукашенко і Назарбаєва - вони обидва вихідці з села і мають іншу культуру) є станово близькими елементами. А саме - вихідцями з нижчих міських верств. Різниця лише у масштабі - Басков провулок у Пітері, майже Фонтанка, і селище Жуківка (потім район Півнівка), частина Єнакієво. Різниця у вихованні - гармонійне сімейство і відсутність такого. Але обидва - в різній якості, звичайно, офіцера розвідки і завербованого дрібного кримінальника - виявилися в КДБ епохи застою.

По суті, Янукович - це гротеск на Путіна, це те, яким був би Путін, якби той ходив у школу в районі Півнівка, не мав би сім'ї, і з'ясовував відносини не на чистеньких пітерських вулицях, а на ландшафті провінційного Донбасу. Однак, подібності важливіші, і ключові - прагнення до абсолютної влади, внутрішня ущербність, і як наслідок - закритість до великих ідей, безсила імітаційність при виконанні будь-якого конструктивного завдання, параноя і оточування себе моральними нікчемами, зрештою - спрямована на весь зовнішній світ агресія.

І віщають вони (з Москви і Ростова) не тільки від себе, а від усього описаного вище неофеодального соціального прошарку. Для нього імперативом є не священність права власності, яка затверджена законом, і правилами співіснування, а її «проголошення», фактично «лен», а відповідно - і її непрозорість. Адже зауважте, що офіційно про капітали Путіна нічого невідомо, а Межигір'я, яке приголомшило весь світ своїми дорогими несмаком,  Янукович називає орендованим у іноземної фірми.

Всіх інших людей - у нас, правда, до кінця не змогло, а в Росії майже змогло - цей злочинний прошарок заганяє в так звані «ніші виживання» (термін українського економіста - філософа Валентина Ткача - «Квазілюдіна», «Імітація»), з прошитої через них вертикаллю збору ренти, перетворюючи економіку в систему самопоглинання.

Українську революцію, в рамках її «ядра» - здійснив клас, який є смертельним ворогом гоп-феодалів, вигнані з України вони осідають в цьому «новому Кобленці», в Москві. Не будемо, зрозуміло, це прошарок ідеалізувати і сакралізувати.

Адже той тип економіки, який вибудовувався спочатку олігархією Другої Республіки, а потім дегенеративними гоп-феодалами Януковича - теж загнав «креативний клас» в Тінь.

Прорте різниця у тому, що якщо гоп-феодали використовували Тінь для приховування награбованого, того, що було вкрадено у нації, то підприємницький клас - для того, щоб виживати і розвиватися. Феномен цього класу, або соціальної групи ще треба досліджувати і досліджувати.

Якщо ми погодилися з тим, що в нашому житті присутнє і «Нове Середньовіччя», і глобальна, технологізована, тоталітарно-бюрократична «постдемократія», то тепер слід погодитися і з народженням нової буржуазії.

Як і «нові кочівники» Атталі, вона не знає політичних кордонів, вона жадає морального імперативу (а у інституціональної теорії і «протестантської трудової етики» Макса Вебера, як на мене - чимало спільного), яка авантюрна і - в Україні - абсолютно подолала страх. І її пасіонарність сьогодні - просто зашкалює.

Тому вона настільки налякала Путіна, що цей імперіалістичний імітатор - не варто думати, що у нього був якийсь складний хитрий план, адже його відсутність демонструє як ситуативна брехня МЗС РФ, так і періодичні виведення Януковича на арену ростовського цирку - послав своїх бойових холопів (бо хто вони після того, як їх в Москві відмовилися визнати службовцями ЗС РФ?!) і брязкає зброєю, у тому числі і ядерною, коло наших кордонів.

Адже справа в тому, що цей клас, нехай і сильно залежний від «освоєння» бюджету РФ і доходів нафтогазових компаній - існує і в Росії.

Київ генерував імовірнісну проекцію картини падіння Володимира Путіна.

У країнах Заходу завалилася вся інфраструктура лобізму і шпигунства, яку любовно вибудовував режим гангстеритів з початку 2000-х, зрадили навіть найбільш традиційні союзники, здавалося б, повністю залежні від Москви, а економіка, процвітанням якої Путін виправдовував все більше розширення своєї влади - з бісівським гиканням летить в тартарари.

Він із задоволенням віддав би наказ ескадрильї ядерних бомбардувальників у Бєлгороді перетворити всю Україну в радіоактивну пустелю, або наказав би ордам орків, які збилися біля наших кордонів кинутися в Україну... Але в першому випадку стає неминучою не тільки загибель мільйонів росіян від променевої хвороби і швидких форм раку, але і ядерний удар американських флотів (і, дуже ймовірно - фронтальне китайське вторгнення, для якого Пекіном оперативно створена правова база).

У другому випадку, Україна, якій в різних формах допомагає НАТО, не надто афішуючи масштаб і географію цієї допомоги, вже готова захищатися.

Чому так вийшло у імперського імітатора з Москви - Сунь- Цзи вам на допомогу, а саме те, що цей воєначальник князя Хо Люйу з царства У писав про ефекти зволікання.

А це означає, що в разі наступу орди всі військові аеропорти європейської Росії (втім, цивільні в Москві та Пітері - теж, до Європи, включаючи Туреччину, літати вже нема чого) будуть повністю забиті вантажем «200».

Навіть без мобілізації, добровольців і без Національної Гвардії - ВСУ це 80 тис. одиниць, з ядром, яке пройшло найгарячіші точки планети.

З точки ж зору кількості і якості військової техніки - картина наступна. Навчання, які проводяться сьогодні в ряді регіонів, і спільні навчання, розпочаті на морі і в повітрі з країнами - членами НАТО, країнами-гарантами (з числа яких добровільно виключила себе країна-агресор ) доводять - Україна is no piece of cake at all.

Вже сьогодні українцями виловлено кілька головорізів з хваленого батальйону «Схід», які, вмиваючись шмарками, строчать показання на своїх начальників - російських військових злочинців і терористів.

Відповідно, ми здатні робити заходи і по боротьбі з внутрішньою і зовнішньою контрреволюцією ( інтервенцією ).

Які це заходи?

По-перше, чинний парламент має позбавити повноважень тих депутатів, які не беруть участі у роботі сесії. 226 голосів у урядової більшості сьогодні є. Ці депутати не беруть участі у роботі сесії тому, що втекли з країни, обґрунтовано побоюючись кримінального переслідування за свою співучасть у злочинах режиму. Або тому, що, перебуваючи на території України - пішли на співпрацю з окупантом. У кинутих ними округах мають бути призначені вибори - наприклад, на осінь поточного року. Тиранія Довгого парламенту, Конвенту - скажете Ви? Тиранія більшості? Прайдова чистка? Безумовно. Втім, до Конвенту Раді поки дуже далеко. А тим, хто допустив, щоб «Стюарт втік до Оксфорду» - краще самим проголосувати за подібні заходи, щоб - до пори, до часу - Майдан не нагадав їм про це питання.

Позбавлені недоторканності, ці вороги позбавляються недоторкуваності, якщо вони не знаходяться на території агресора. Їх активи, майно, як і активи інших злочинців і колаборантів - повинні бути, якнайскоріше націоналізовані, за процедурою «нікчемності» права власності на це майно і активи, в силу незаконного отримання такого права (цілком переконливо на це вказує О. Пасхавер).

По-друге, Майдан повинен якомога оперативніше дезавуйовувати сміттєві теми, які вкидаються нам агентами внутрішньої і зовнішньої контрреволюції. Такі, наприклад, як збереження «позаблокового» статусу (вибачте, заради України США вносять зміни до статуту МВФ, а Конгрес США більше не вважає, що у Молдови та Грузії, частина територій яких відрубала Москва, існують перешкоди для вступу в НАТО!). Саме позаблоковий статус дозволяє окупантам поки ходити по Криму, не будучи спаленими з повітря. Бути позаблоковою сьогодні - коли сусідньою державою керує безумець - можна тільки при наявності стратегічної ядерної зброї і системи ПРО. А ми цього осилити не в змозі, ні економічно, ні юридично, ні політично - хіба що зможемо купити «втемну» кілька тактичних зарядів, посилаючись на знехтування Будапештського меморандуму. Але де ми будемо їх підривати?

Тому тепер - НАТО і тільки НАТО, і, до демократичних змін у Росії - розміщення об'єктів ПРО на території України. До того ж, це вигідно економічно. Таких «сміттєвих» тем – що нібито у нас економічний колапс, нібито необхідно накинути «федералізм зверху» (це щоб недобиті «регіонали» змогли протягнути в своїх областях закони «Джима Кроу» замість реального самоврядування!) вкидається чимало.

По-третє, багато хто з нас незадоволений низкою призначень, особливо в силових структурах. Однак, реальність така, що ці структури на величезний відсоток давно втратили свою компетентність, вони навмисно руйнувалися російськими шпигунами і використовувалися для ламання норм закону, а не його утвердження. Нові кадри набираються повільно, ми не можемо відразу найняти десятки тисяч німців, ізраїльтян чи американців. Подібна ситуація була у 1917-18 рр.., коли легендарна ЧК починалася з двох друкарок і одного автомобіля. Врахуймо, що цей уряд - перехідне.

І при цьому - відбувається крах партійної системи (як в Італії, яка зламала хребет мафії у 1992 році), і нинішні «мегапартії» незабаром підуть слідом за ПР і комуністами, оскільки їх спонсорів затримують або позбавляють активів за кордоном, і в Україні. Тому навіть запізнілі арешти Губарєва, Клінчаєва, інших змовників і російських диверсантів, які влаштували різанину в Донецьку - це успіхи. Їх не було б, якби влада не почала обростати м'ясом.

Мені абсолютно все одно, хто переможе на президентських виборах з урахуванням двічі (як Конституцією у редакції 2004 р., так і новим законодавством) урізаних президентських повноважень. А ось на дострокових парламентських виборах - а от їх необхідно вимагати після завершення війни - партійний спектр зазнає досить істотні зміни.

По-четверте, нарікати на «недостатність» допомоги Заходу можна лише не уявляючи собі, що вона собою представляє інституційно. Реальним військовим потенціалом серед країн Заходу володіють лише США (з величезним відривом), та Франція і Великобританія. Всі вони - члени організації колективної безпеки, НАТО. Яка задіює військову силу або тоді, коли напали на країну-члена (Стаття 4 Північноатлантичного договору), або коли Рада Безпеки ООН не справляється з своїми завданнями, як в Югославії (а країна-агресор, як член Ради Безпеки - передбачувано ветуватиме будь-які рішення, спрямовані проти її інтервенції в Україну). Тому Захід пішов на всі можливі, безпрецедентні дії щодо допомоги Києву. Це і цілий ряд навчань на наших кордонах, це і спільні навчання з нами, і будь-яка технічна допомога, це наповнення нашої пограбованої кланом Януковича державної скарбниці, це і максимально прискорене підписання Угоди про Асоціацію (особливо політичної частини).

Саме в цю частину входить і стаття 90, яка вказує на координацію зовнішньої і оборонної політики Києва з Брюсселем. А це означає, що на Україну поширюється, так чи інакше, дія угоди «Берлін Плюс» 2002 року, укладеної між ЄС і НАТО. Частини 2 і 6 цієї Угоди дозволяють використовувати інфраструктуру НАТО та військові можливості НАТО в антикризових операціях, керованих ЄС. Україна вже є в зоні реалізації такої операції.

ЄС і США щільно взаємодіють у розгромі економіки гангстерської імперії - а завдання зібрати 1 трильйон євро до бюджету Союзу з «непрозорих» активів була поставлена ​​Баррозу задовго до української революції, і повністю збігається з нашими інтересами. На крайній випадок авіація НАТО вже літає в нашому повітряному просторі, морські сили країн НАТО накопичуються в Чорному морі і поруч з ним. І на крайній випадок є варіант всесвітнього ядерного Раґнарека, який поховає всіх буркотунів.

ООН, НАТО, сили країн-гарантів (крім агресора Росії), інших країн - отримали законодавчий дозвіл діяти на нашій території спільно з нашими Збройними Силами - і при черговому загостренні конфлікту саме так і буде, тому що Москва створила загрозу всьому цивілізованому світу і їй тепер нічого не мають наміру прощати.

Нарешті, по-п'яте - Майдан потроху переходить до операцій на території ворога. Свого часу Франція теж зрозуміла, що поки не буде вироблено певне позитивне терраформування ряду агресивних сусідів, вони продовжать постійно докучати. Але в нюанси цього процесу я тут вдаватися, з зрозумілих причин, не буду.

Зауважу лише одне - симбіоз між Заходом, все більш повноправною частиною якого ми сьогодні стаємо, відстоявши свою свободу - і Китаєм, який довів своє право на власний темп соціального розвитку, абсолютно виключає гангстерські держави. Тому вони тепер, як люблять говорити в службі безпеки саєнтологів - fair game.

Але для того, щоб повноцінно взяти участь у грі за спадщину Путіна ми сьогодні повинні пересилити внутрішню і зовнішню контрреволюцію.

Ресурс "Хвиля "