www.ji-magazine.lviv.ua

Тарас Шевченко – творець народної дипломатії, основи порозуміння і дружби між народами.

Обніміться ж, брати мої Молю вас, благаю!

Тарас Шевченко.

В героїчних подіях, пов’язаних із небаченим мирним спротивом озвірілій банді при владі багатонаціональним народом України – в Києві, на сході, заході, півночі і півдні нашої Батьківщини, із підтримкою нашої боротьби європйською спільнотою, вбачаю величезний вплив народної дипломатії.

Яскравим прикладом цього є неймовірна підтримка словом і ділом Української Революції Гідності, із боку польського уряду і народу Польщі. Пройшло менше двох років, від того часу коли кремлівські маріонетки розвернули нечувану кампанію проти власного народу, бажаючи вбити клин у дружні відносини між народами України і Польщі, використовуючи трагічні для обох народів події на Волині 1942 року. І тільки народна дипломатія, а саме, багаточисленні зустрічі представників українського і польського духовенства, діячів культури і мистецтва, артистів і спортсменів, десятків тисяч молодих людей – створили нові можливості. Громадяни двох країн - стали творцями нових справедливих і кращих відносин між народами, зламали минулі образи і непорозуміння .

На протязі багатьох років по народній ініціативі львів’ян на Різдво в “бандерівський” Львів приїздили тисячі мешканців Донецька. Наслідком такого спілкування було то, що багато представників Донбасу були разом із львів’янами на Київському майдані. А декілька днів тому, підтримуючи ініціативу львів’ян до порозуміння, Донецьк заговорив по-українські і більшість донеччан не підтримала сепаратистів.

На жаль, кримчани дуже рідко були запрошені в західну Україну і нав’язаний Кремлем стереотип галичанина – “фашиста - бандерівця” став одним із чинників підтримки кримчанами сепаратизму і закликів колишнього президента – злодія.

Безумовно, кризу недовіри буде подолано, якщо всі зрозуміють, що народна дипломатія, це не нав’язування іншим людям своїх ідеологічних штампів, це взаємоповага до погляду іншого, поступки у малому за ради досягнення великої мети, побудови оновленої України, про яку мріяв Тарас Шевченко, і віддавали своє життя борці за її волю, починаючи від героїв Крут до героїв “Небесної сотні”.

Щоби зрозуміти причини і наслідки непорозумінь між народами в минулому і велич морального подвигу Тараса Шевченка, необхідно згадати час і обставини перебування різних поневолених народів в межах Російської Імперії.

Німецькі правителі Росії із династії Гольдшейн – Готторп, яка панувала в Російській імперії від часу царювання Петра III, тобто із 1762 року і до завершення свого існування у 1917 році робили все, щоби сіяти ненависть між іншими народами, які на свою біду були приречені проживати в цій Імперії. Російські царі виказуючи себе публічно в якості правовірних християн, своїми діями повністю відкидали велику християнську тезу: “Перед Богом немає ні Елліна, ні Юдея… перед Богом всі рівні”.

Особливо жахливими для поневолених народів були часи правління колишньої німецької принцеси Російської імператриці Катерини II 1762 – 1796 роки. Саме в час її правління горді нащадки запорізьких козаків українці були перетворенні на рабів-кріпаків. Була знищена державність Кримського ханства, елліни-греки були вигнані з Криму, де вони проживали багато століть, в крові було потоплено польське повстання під керівництвом Костюшки і Польська держава перестала існувати, євреї були загнанні у своєрідні гетто, без жалю винищувалося народи Кавказу, Уралу і Сибіру. Російська імперія перетворилась у гігантський табір поневолених народів. А для того, щоби спокійно володарювати Російські царі стравлювали різні народи, сіючи між людьми злобу і невіру, безпричинну ненависть і лють.

Не кращим був час, в який народися і зростав Тарас Шевченко. Змалку бачив величезну несправедливість до свого народу. Пізніше ця несправедливість відобразилась в його поетичних рядках. Вважаю, що гнівні слова проти гнобителів – представників різних народів не слід розглядати в ні якому разі, як прояв крайнього націоналізму. Не менш гнівні звернення були в його поетичних рядках направлені проти українців – поневолювачів і зрадників свого народу.

Події, пов’язані з встановленням Шевченка художника і поета, а саме із навчанням і спілкуванням його у місті Вільно і в Санкт-Петербурзі із найкращими представниками різних народів допомогли сформувати його світогляд. Першим вчителем професійного живопису став для Тараса, професор Вілінської художньої школи при університеті Йонас Рустемас 1762-1835р. Литовський живописець вірменського походження, приділяв багато уваги юному Тарасу в оволодінні фахом живописця.

Перебування Шевченка в Петербурзі відкрило для нього нові можливості творчого і культурного розвитку. Талановитий росіянин, сам колишній смоленський кріпак, Василь Ширяєв став для нього не лише вчителем живопису, а й другом і наставником. Великі симпатії до обдарованого українського митця проявили представники російської інтелігенції. Вони приклали неймовірні зусилля, для викупу Тараса з кріпацької неволі ї по визволенню Шевченка, а саме, академік живопису Карл Брюлов (син француза і німкені) і поет Василь Жуковський(син росіянина і турчанки) їх дії , можуть слугувати прикладом в умовах тодішньої Росії прояви дієвої народною дипломатії і кращих чеснот різних народів. Ставши вільним, Тарас, з допомогою своїх російських друзів, пізнавав історію і культуру російського і інших народів, багато читав і за короткий час став відомий не тільки своїми творчими здобутками, а й своїм високим інтелектуальним рівнем.

Вболіваючи за долю свого народу, він один з перших в Російській імперії, піднявся на захист поневолених народів Кавказу. В поемі “Кавказ” Шевченко, звертаючись до Кавказьких народів, написав рядки, значення яких не стерлося і через сотні років:

І вас слава, сині гори,

Кригою окуті.

І вам, лицарі великі,

Богом не забуті.

Борітеся – поборете,

Вам бог помагає!

За вас правда, за вас слава

І воля святая!

Ці рядки, натхненно повторені першим героєм “Небесної сотні” Сергієм Нігояном, облетіли цілий світ.

…Трагічні події, пов’язані з його арештом 5 квітня 1847 року і його засланням рядовим в Оренбурський окремий корпус, не підірвали незламний дух Шевченка, не породили в його серці ненависть і жорстокість. Навпаки, перебуваючи в Орській фортеці, спостерігаючи за життям знедолених казахів, він перейнявся їх тяжкою долею. Тарас вивчав їх пісні і легенди й малював сценки з їхнього побуту. Саме під впливом цих легенд, поет створив свій проникливий вірш “У Бога за дверима лежала сокира”. А серед численних малюнків, сепій і акварелей, створених пензлем геніального митця під час його заслання, необхідно особливо виділити портрет юної казахської дівчини. В цьому портреті він зумів, створюючи романтичний образ дівчини з сходу, донести до нас її внутрішній світ.

Казашка Катя (папір, сепія, 1856).

В Оренбурзі Шевченко зблизився з засланцями поляками-учасниками героїчного постання 1831 року проти національного гноблення в окупованій російським царатом Польщі. Тарас заприятелював з Броніславом Залеським та Єдвардом Желіговським. Наслідком цієї дружби став вірш-звернення “Полякам”, написаний Шевченком у 1847, в якому він висловив свої щирі почуття і заклик до дружби в словах: “О, так то, ляше, друже, брате!”

Після визволення в 1857 році Шевченко через Астрахань їде до Нижнього Новгороду, де він затримався на півроку. В його серці немає ненависті до росіян, навпаки, він зав’язує дружні відносини з представниками російської інтелігенції, починає вести свій щоденник російською мовою. Коли він побачив у Нижньому Новгороді портрети страчених декабристів, Шевченко у своєму щоденнику записав такі слова: “..портреты первых наших апостолов-мучеников, меня так тяжело так грустно поразили, что я до сих пор не могу отдохнуть от этого мрачного впечатления. Как бы хорошо было, если выбить медаль в память этого гнусного события. С одной стороны-портреты этих великомучеников с надписью “Первые русские благовестители свободы”, а на другой стороне медали - портрет неудобозабываемого Тормоза с надписью “Не первый русский коронованный палач”.

Український народ, який, в ці дні напередодні 200–річчя з дня народження геніального сина України Тараса Шевченка, проходить тяжкий іспит на свою спроможність відстояти свою Незалежність перед загрозою військових дій з боку Росії, так само, як і Шевченко, відрізняють російський народ від того, хто є “не первый русский коронованный палач”.

Я вірю, що перемога Українського Народу над силами зла і розбудова справедливої України буде найкращим подарунком до ювілею великого Пророка.

Кореспондент з питань мистецтва Форум Інтернаціональний Прес Тв Марко Сімкін