на головну сторінку незалежний культурологічний часопис <Ї>

   www.ji-magazine.lviv.ua
 

Олесь Пограничний

Ренесанси Львова

Якщо ви будете колись подорожувати з Ліона до Сингапуру, раджу вам обов'язково на кілька днів зупинитися у Львові. Інакше ви не зможете похвалитися своїм друзям, що бачили Місто Лева у трьох його дивних іпостасях. Бо Львів - це друге по величині і точно не друге по красоті "місто Лева" на євразійському континенті. Є щось таке невловимо чарівне, що наскрізь пронизує цю «трійку міст лева»: Львів-Ліон-Сингапур....

 

Львів щедро із своїх джерел віддає воду двом морям: Чорному і Балтійському. Настільки щедро, що самому часто залишається обмаль. Міцно стоячи на Головному Європейському вододілі, Львів не тільки ВІДДАЄ у два цивілізаційні океани, але й постійно ПОЧЕРПУЄ із них свій дух, свій стиль та фасон. Це місто пробує поєднати в собі демократичну культуру і споглядальну заглибленість Середземномор'я, тягу до ієрархічності католицької Європи, толерантність європейського лібералізму і настороженість карпатських горян...

Це місто королівське, спочатку, у 13-14 ст., тут був престол королів руської династії Романовичів, волинської гілки Рюриковичів. Тут хотіли вкоренитись монарші династії Арпадів, Анжу, Пястів, Гедиміновичів. Потім, у 19-20 ст., Львів став стольним градом габсбурзького краю Королівства Галичини і Володимирії. Львів – не єдине місто в Україні, де правили королі/монархи, але воно, нажаль, єдине, яке плекає пам’ять про це і з пошаною про це говорить.

Це місто спокійно приймало до своєї громади німців, поляків, євреїв, татар, вірмен, греків, італійців, волохів, росіян а також осіб з невизначеною ідентифікацією. Тут дивним чином вистарчало місця для усіх... Колись, на пізнішому Краківському передмісті була мечеть. У Львові було щонайменше три вірменські храми, один із них, у якому сьогодні молиться вірменська громада, збудований в середині  14 століття. Тут було десятки синагог, костелів, кірх ...

Львів за свою майже 1000-літню історію пережив кілька ренесансів і занепадів. Перший розквіт Львова – це 13-14 століття, коли він був стольним градом Королів Руських. Від того часу збереглось кілька храмів і мурів, фундаменти і парцеляція, ідея та вірність традиції, легенди та домисли і горда назва.

Дивовижно Львів розквітнув у добу ренесансу та бароко 15-17 століття: храми, монастирі, палаци, кам’яниці, каплички, фортифікації… Це саме те, що нині причаровує і манить сюди мандрівників і кочівників, художників та поетів, лицарів та пройдисвітів… Одним із символів Львова є Собор святого Юра. За легендами він заснований нащадками короля Данила, а королівські бояри-князі-графи Шептицькі надали храму його нинішнього граціозного вигляду. На фасаді собору скульптури Києво-галицьких митрополитів Лева і Атанасія Шептицьких та святого Юрія, створені різцем Йоана Георга Пінзеля, неперевершеного майстра барокової скульптури.

 

Наступний львівський ренесанс припав на 19-початок 20 століття, за «бабці Австрії». Після «поділів» Речі Посполитої Львів став столицею коронного краю великої імперії Габсбургів – «Королівства Галичини та Володимирії з Великим князівством Краківським і князівствами Освенціма і Затору». Львів став столицею краю, почав швидко розбудовуватись, знесено ренесансні мури, місто розповзлося по навколишніх пагорбах. Нова львівська знать почала будувати у Львові і навколо будинки, вілли, плаци… А про львівську сецесію треба писати окремо.

Про Львів першої половини 20 століття неможливо говорити без згадки до Митрополита графа Андрея Шептицького.  Великий громадянин Львова Митрополит Шептицький своїм коштом посилав до високих мистецьких шкіл Відня та Парижу талановиту молодь, і до Львова повертались сформовані першорядні митці Михайло Бойчук, Модест Сосенко, Юліан Буцманюк... Митрополит-граф мудро і щедро підтримував науку, освіту, мистецтво, дітей, спорт, український бізнес... І навіть сьогодні, 70 років після його смерті, Львів розвивається за сформованою ним парадигмою, бо, як на мене, найбільшим концептуальним урбаністичним проектом Львова після 1939 року є Український Католицький Університет – втілена мрія Митрополита… Він, і його послідовник, патріарх Йосип Сліпий, постійно научали громадян: не нарікай, не зволікай, візьми і зроби. І таки навчили, бо сьогодні багато львів’ян може поділитись набутою мудрістю: набагато краще впродовж 25 років день у день жертвувати на спільну справу - res publica - по 10 грн., по 20 хвилин свого часу і по "1 краплі поту", аніж потім в одночассі витрачати "відра крові", тисячі і мільйони гривень, та місяці на майданах чи в АТО. І якщо добре навчитись робити перше, то, можливо, не доведеться переживати другого…

А ще, можливо, саме зараз Львів на порозі нового ренесансу.





 

Яндекс.Метрика