www.ji-magazine.lviv.ua

Володимир Молодій

Що знають і думають про російську агресію в Україні на батьківщині одного з найавторитетніших європейських політиків Анґели Меркель

Українці пильно стежать за заявами європейських лідерів щодо війни на сході України. Але не менш важливими є ставлення і розуміння того, що відбувається на Донбасі, звичайних європейців.

Як вони сприймають цей конфлікт? Як ставляться до Росії? Що можуть дізнатися про Україну від своїх ЗМІ?

Усе це важливо, бо позиція політиків часто залежить від позиції їхніх виборців.

Що ж знають і думають про російську агресію в Україні на батьківщині одного з найавторитетніших європейських політиків Анґели Меркель?

Кореспондент німецької газети Die Welt Ґерхард Ґнаук, говорячи про європейське розуміння небезпеки з Росії, наводить польський приклад.

Наприкінці серпня інститут IBRiS провів опитування серед поляків: "Що є найбільшою загрозою для Польщі і ЄС?" 84% опитаних відповіли, що такою загрозою для Польщі є "російська політика експансії". Що ця політика є найсерйознішою небезпекою для європейців загалом, вважають 73% поляків. Натомість ісламський тероризм загрозою назвали відповідно 7 і 17% опитаних. Ґерхард каже, що не знає такого опитування серед німців, але впевнений, що картина була б іншою. Відповіді німців, на його думку, розділилися б приблизно порівну між російською політикою експансії та ісламським радикалізмом. Пояснює Ґерхард це тим, що Ближній Схід іще кривавіший і немов би ближчий Німеччині, адже в країні є багато ісламістів.

Журналіст щотижневого журналу Der Spiegel Моріц Ґатман говорить про впевненість німців у тому, що Росія причетна до подій на сході України. Але водночас німецьке суспільство не розуміє масштабу цієї причетності, наприклад, задіяна там російська армія чи ні.

Пересічний німець, за словами журналіста, приблизно від часу анексії Криму взагалі перестав розуміти, що відбувається.

- Під час Майдану все було просто: Майдан хороший, за Європу, за демократію і за свободу. На боці Майдану добрий Кличко. А Янукович разом із Путіном - погані, - каже Ґатман.

Анексія ж Криму збила німців із пантелику. Дії Путіна їх обурили, але водночас слова про те, що Крим завжди був російським і багато кримчан висловлювалися за приєднання до Росії, зустрічали розуміння серед простих німців.

Війну на сході України, на думку Моріца Ґатмана, вже ніхто особливо не розуміє. Катастрофа MH17 на деякий час знову зробила все простим (просійські сепаратисти, - погані). Але те, що до цього часу залишається незрозумілим хто і чим стріляв, знову всіх заплутало.

Ґерхард Ґнаук зауважує, що постійних корпунктів німецьких ЗМІ в Україні до сьогодні майже немає. Компенсувати це намагалися тим, що задіювали в Україну німецьких журналістів із Москви, Варшави чи й самої Німеччини. Деякі з них, каже Ґнаук, провели в Україні цьогоріч дуже багато часу.

За словами Моріца Ґатмана, у повідомленнях німецьких медіа з Донбасу йдеться про те, що відбуваються перестрілки, у житлових кварталах падають снаряди, і українські військові та сепаратисти звинувачують одні одних у порушеннях мирних домовленостей. І це лише додає плутанини в головах німців.

- Головними питаннями для них залишаються: чи є російська армія/солдати на Донбасі і чи командують "польовими командирами" терористів із Москви? - говорить Ґатман.

Журналіст каже, що останні великі репортажі в німецьких ЗМІ з Донбасу були про бої в Іловайську та вибори в так званих "ДНР" і "ЛНР". Тема конфлікту на сході України не особливо висвітлюється, і це може змінитися лише якщо знову почнуться великомасштабні бої.

На думку кореспондента ТСН у Берліні Наталії Фібріг, розмовляючи про висвітлювання німецькими медіа українських подій, варто розрізняти новинні сюжети й аналітичні програми. Вона пояснює, що чи не найбільший вплив на громадську думку в Німеччині мають телевізійні аналітичні ток-шоу. В студію запрошують 4-5 експертів, які обговорюють якусь тему.

Із початком Євромайдану і надалі, відзначає Наталія, на цих ток-шоу був дефіцит спікерів, які розуміли би, що реально відбувається в Україні. Ситуацію в Києві коментували журналісти, які 10-15 років тому були кореспондентами в Москві. Вони погано орієнтувалися в сучасних російських реаліях, не говорячи вже про Україну, а отже, німецьке суспільство не завжди отримує об'єктивну картину подій на Донбасі.

За спостереженнями Наталії, німцям складно розібратися в українсько-російському питанні ще й тому, що їм дуже важко прийняти факт російської агресії в Україні.

- Їм не хочеться цього приймати, бо це викликає внутрішній конфлікт і потребує від них якихось дій. Німці не можуть до кінця усвідомити, що в Україні ось так справді люди виходили на протест, незважаючи на ризик для життя, що в цих людей стріляли. Тому дуже багатьом зручно прийняти поширену російською пропагандою думку про те, що Майдан був куплений, - говорить Фібріг.

Крім того, зараз багато німців перестають довіряти своїм медіа. Часто вони гадають, що оскільки ЗМІ не мають можливості об'єктивно висвітлювати події на Донбасі, то займаються "відбілюванням" України. Німці не можуть уявити масштабів російської пропаганди, коли розповідається абсолютна брехня, каже Наталія. Відтак правда для них часто може бути десь посередині.

- Товщину шару людей у німецькому суспільстві, які підозрюють "системні ЗМІ" у тому, що вони не розповідають усього, складно виміряти, - каже Моріц Ґатман. -Але це все одно не більшість, як це змальовують у Росії.

Журналіст пояснює, що деякі німці починають шукати "альтернативні" джерела інформації і знаходять їх у "лівих" чи "правих" ЗМІ. Там переважає саме російська точка зору. А минулого тижня запрацював Russia Today німецькою, тож тепер, на думку Моріца, німці будуть знаходити "альтернативу" ще й там.

Німеччина, хоч і меншою мірою, ніж Італія чи Франція, вважається прихильною державою щодо Росії у Європі. Достатньо згадати дружні стосунки і загравання з Путіним політичних лідерів цих країн минулими роками. Але справа не завжди в лояльності політиків і економічних інтересах. Захоплення Росією серед італійців, наприклад, тягнеться ще з Радянського Союзу. Симпатії до комуністів нібито їм дозволяли притупити комплекс провини за фашизм. Причину недовіри до власних ЗМІ щодо повідомлень про Україну в частини німецького суспільства також можна пояснити історичними моментами.

Ґерхард Ґнаук відзначає, що загалом німці сприймають Росію як колишній СРСР. І відчуття своєї провини за страждання народів Союзу через нацистських загарбників під час Другої світової війни вони проектують лише на нинішню Росію.

- У Німеччині великий вузол міфів і комплексів (включно зі страхом) щодо Росії. Також багато німців думають, що повинні бути вдячними за те, що після 1989 року радянсько-російська армія вийшла з території Німеччини, - каже журналіст.

Наталка Фібріг погоджується з тим, що в частини німців досі присутній комплекс провини.

- Вони говорять "die russen" про Радянський Союз, де, за їхніми уявленнями, нібито всі були росіянами.

До сьогодні залишаються німці, які думають, що Україна відкололася від Росії у 1991 році і тепер є причиною багатьох проблем. Загалом прихильність до росіян у німців, на думку Наталії, складається з: відчуття провини за Другу світову війну, історичні зв'язки з росіянами (Катерина II) і переконання, що Росія подарувала Німеччині об'єднання наприкінці 1980-х.

Тому економічні санкції проти Росії німці дуже часто сприймають без ентузіазму. Моріц Ґатман говорить, що у ставленні до обмежень співпраці з росіянами німці поділені приблизно порівну. Проте зауважує, що останні опитування про це проводили ще після падіння малайзійського "Боїнга" і відтоді думка в суспільстві могла змінитися. Власні ж враження журналіста: серед німців підтримка санкцій падає, бо суспільство не бачить, що вони приводять до якихось результатів.

- Німці дуже люблять говорити про загадкову російську душу і про готовність росіян страждати й терпіти заради своєї держави, - каже Наталія Фібріг.

Відповідно до такої логіки, будь-які санкції проти росіян тільки підсилюватимуть їхній дух, вважають у Німеччині. Водночас, говорить журналіст, німці розуміють, що на російську агресію потрібно якось відповідати. Економічні санкції і є такою відповіддю. Та, знову ж таки, частина суспільства сприймає цей економічний важіль тиску як слабо обґрунтовану цілеспрямовану атаку Заходу на Росію.

Над остаточним замороченням голів німців активно працюють російські пропагандисти. Наталія Фібріг пригадує, що відразу після подій на Майдані в книгарнях Німеччини почали з'являтися книжки про те, що німецькі ЗМІ брешуть про події в Україні. Цих книжок багато і їх розкуповують. Дуже активними є інтернет-тролі, які буквально бомбардують коментарями кожного, хто висловлює проукраїнську позицію в мережі.

- Ледь не всі німецькі журналісти, які зараз пишуть на українську тему, стикаються з тим, що на них шлють різноманітні скарги, їм дошкуляють особистими листами й активно тролять у коментарях під їхніми текстами, - зазначає Наталія.

- Головна мета російської пропаганди в Німеччині, як і в Європі загалом, - це заплутати людей, - вважає українська журналістка.

Пропагандистам важливо показати, що українці також винні, бо спровокували конфлікт. Росія через своє посольство та медіа в цьому плані дуже грамотно працює з людьми, які мають авторитет і довіру в суспільстві. Доцільним є приклад Михайла Горбачова, який під час нещодавнього візиту в Німеччину висловлював звинувачення в бік Заходу в розв'язанні нової "холодної війни" і переконував, що дружба німців ыз росіянами буде вигідною усім.

У Німеччині є дуже багато журналістів із російських федеральних каналів, у них величезні бюджети, каже Фібріг. Розростається Russia Tuday. Відеоагентство Ruptly, яке нещодавно запустили RT, має центральний офіс у Берліні. Порівнювати можливості українців просто недоцільно.

Якось протистояти російській пропаганді в Німеччині намагається українська діаспора.

- Це абсолютно різні групи, які в мирний час і чути одна про одну не хотіли, а зараз об'єдналися і намагаються щось робити. Українські активісти в Берліні, наприклад, збираються заснувати юридичну особу  euromaidanberlin, - каже Наталія Фібріг.

На її переконання, в Німеччині потрібна платформа, з якої українці могли б доносити свої посили. Особливо велика користь була б від "Стоп-фейку" німецькою мовою.

Прості німці, на думку Ґерхарда Ґнаука, хоч і повільно, та все ж усвідомлюють те, що в Україні відбувається конфлікт прибічників авторитаризму, імперіалізму та Путіна проти молодої української демократії, яка захищається. І зараз симпатії німців до Путіна впали до дуже низького рівня, тепер, як ніколи, їх треба повернути в бік українців.

18 ЛИСТОПАДА 2014

http://www.theinsider.ua/politics/546b02d6a2e1a/