Марко Сімкін

Під благодатними охранними крилами австрійського орла.

До 225-ти річчя спеціального декрету, виданого у 1778 році австрійським цісарем Йосипом Другим про створення на базі Львівської школи Ставропігійського Братства Українського Вищого учбового закладу Ставропігійського Інституту.

Для того, щоб гідно оцінити реформаторську діяльність, здійснену під час свого правління імператором Йосипом Другим в 1780-1790 роках необхідно звернутися до думок про нього провідних діячів українського просвітництва.

В 1880 році в усій Австрійській державі, зокрема у королівстві Галіції і Ладомерії, святкували 100-ліття входження на престол цісаря Йосипа Другого – реформатора, гуманіста, філантропа, найдієвшого правителя Європи свого часу.

Відомий український історик Юліан Целевич (1843-1892) у своїй статті «Про політику австрійського імператора Йосипа Другого у Галичині» відзначаючи величезне значення впливу, який відіграв австрійський імператор Йосип Другий на розвиток королівства Галіції і особливо столичного міста Львова, писав: «Коли Галичина після першого поділу Польщі у 1772 році перейшла під владу австрійської імперії, я проливаю світло на вплив реформ, який проводив Йосип Другий, а також показують міжетнічні відносини, що склалися на Галичині на той час. Йосип Другий, який був сином Марії-Терезії і Франца Першого, володар Австрії та інших спадкових володінь в основу своєї діяльності поклав політику релігійної віротерпимості, звільнив селян від кріпосної залежності, обмеживши права приватних землевласників, проводив політику протекціонізму економіки і створення єдиного внутрішнього ринку. Йосип Другий вважав, що без загальної освіченості громадян підвладної йому імперії не може бути досягнутий належний державі розвиток. Спеціальними Декретами він запровадив нову систему шкільної освіти.»

Діяльність Йосипа Другого була справді реформаторською, він залишив по собі добрий слід, як в історії, так і в людській пам’яті.

В тому ж 1880 ювілейному році українська газета «Батьківщина» розмістила статтю М.С. Грушевського, в якій він відзначив « Варто пошанувати пам’ять Йосипа Другого. Впродовж 500 років поляки виконували на Галичині серед туземного українського населення «свою історичну культурну місію». Стан, в якому отримала Галичину у 1772 році австрійська держава, підсумки польського правління, польської культурної роботи у цьому краї. Тому не дивно, що увага громадськості прикута до австрійського періоду,а саме, точніше до перебування у владі цісаря-реформатора Йосипа Другого, який своїми прогресивним перетвореннями спричинився до значного піднесення краю, а саме, головніше, обмежив залежність простого населення від землевласників».

Велике значення діяльності цісаря Йосипа Другого у розвиток української просвіти у Галичині відзначав відомий громадський діяч, один із членів-засновників «Просвіти» і «Рідної Школи» Володимир Барвінський (1850-1883). Характеризуючи роль і значення діяльності Йосипа Другого висловив таку думку: «Треба на попереду змірити цілу глибину 500-літнього перебування в складі Польського Королівства, щоби зрозуміти якими благодатними були для нас, українців, охранні крила австрійського орла та пора наступлення панування династії Габсбургів на нашій Україні і для чого нині так радісно і щиро і одушевленно торжествуємо 100-літню пам’ять ступлення на престол Йосипа Другого… Не досить того, що Йосип Другий пильно заходився і віддавав багато зусиль для створення народних шкіл, не досить на тім, що він заснував на той час численні на той час гімназії, він виступив проти насильного онімечення (германізації) шкільної освіти. Він сприяв у найлуччій вірі піднятої просвіти народу, заохочуючи всюди і всіх до науки і подавав помічну руку жаждуючим цього світла знань. Найбільша заслуга його у розвитку народних шкіл. Згідно розпорядження цісаря від 24 березня 1781 року про розвиток шкільної освіти тільки за 5 років у Галичині було створено 49 нових українських шкіл.

Виходячи із закладених ним декрету від 13 жовтня 1781 року про впровадження в державі політики віротерпимості і рівних прав всіх найбільших конфесій, Йосип Другий підтримав прагнення українців у Галичині, подав руку жагаючим світла знань, дав дозвіл на створення у Львівському університеті ім. Яна-Казимира кафедри богословського і філософського факультетів з викладанням предметів українською мовою, тим самим створивши широку можливість для освіти українців».

Йосип Другий тричі перебував у Львові і в Галичині. Особисто відвідував релігійні та культурні установи. Давав вказівки по впровадженню української мови в освіті для українців Львова та Галичини. Результатом цих поїздок був не тільки його наказ про негайне вимощення у Львові каменем площі Ринок, а й усіх доріг до неї. Головним наслідком відвідування Галичини був Спеціальний Патент на право власності міста Львова на належні йому села, ліси, луки, водойми та можливість збору податків для подальшого розвитку Львова. За правління Йосипа Другого Львів став єдиним містом в Австрійській державі, що отримав право на місцеве самоврядування, що було винятком для монархічної держави у той час.

Продовжуючи свою діяльність, щодо задоволення релігійних та просвітницьких потреб різних народів австрійської держави Йосип Другий дав у 1788 році дозвіл спеціальним Декретом на перетворення існуючої із 1586 року у столиці князя Лева школи Ставропігійського Братства –Ставропігійського Інститута - православного і українського по суті. Із 1788 року починається новий і самий успішний період у становленні і розвитку Ставропігійського Інститута-центра досліджень української старовини і просвіти. В різні часи його очолювали і в ньому працювали найвідоміші науковці , духовні особи і культурні діючих діяльність мала величезне значення для створення у Галичині великого прошарку української інтелігенції .Відкривалися нові друкарні,в яких друкувалися не тільки духовна література, але й величезна кількість наукових і літературних видань. B будівлі на вулиці Зацерковній –теперішня назва І.Федорова був відкритий музей із розкішною колекцією стародруків та інших українських старожитностей.

Перша Світова війна, Російська окупація у 1914-1915 роках Галичини, розпад Австрійської Монархії, короткочасний період існування З У Н Р 1918-1919 були часами складних випробувань в діяльності Інститу Ставропігіон. Ще більше ускладнень і непорозумінь і великих матеріальних нестач виникли в перший період після входження Галичини у склад новоутвореної польської державі-але згуртована українська громада відстояла у польської влади право на існування інституту та його майна,музею та друкарень. В умовах,коли польська влада намагалася насильно ополячити українське населення, Львівський Старопігіон стає одним із центрів інтелектуального спротиву. Вистояли, здавалось ,що складні часи позаду-наступав 1939 рік. Сталін і Гітлер вирішили розділити між собою Польщу. Радянська влада прихід якої із радістю вітали галицькі москвофіли і комуністи-через короткий період загравань з українцями –перейшла до жорстоких репресій проти діячів культури та науки розпорядженням радянської влади інститут був закритий, все його майно,будівлі і друкарні, бібліотеки і музейні експонати були націоналізовані, а більшість викладачів та науковців були репресовані.

Ставропігійській інститут під назвою університет «Львівський Ставропігіон» відродився вже в незалежній Українській Державі. Відроджуючи славні традиції попередників і розвиваючись як сучасний вищий науковий заклад під керівництвом видатного організатора, наукового і громадського діяча професора Ярослава Михайловича Кміта, стає центром інновацій в освіті і громадському житті Львова і України.

Університет «Львівський Ставропігіон» - наймолодший із відроджених університетів в Україні (університет «Києво-Могилянська Академія» та університет «Острожська Академія») засновниками якого стали професори вищих навчальних закладів України та Європи. Як і 225 років тому університет «Львівський Ставропігіон» має всі шанси стати одним із провідних вузів не тільки України, а і Європи.

Марко Сімкін - кореспондент з питань мистецтва "Форум Інтернаціональний Прес Тв"