Група «Народний суверенітет»

Від Київської Русі до Київської України

Вся теперішня Україна, від Заходу до Сходу, від Півночі до Півдня, усі народи, які тут живуть, конфесії, релігії та культури – все це спадщина Київської Русі. Нема Львівської, Донецької та Одеської України, Україна одна – Київська. Київська Русь, Русь – це Україна, тепер Київська Україна. Всі ми діти Володимира Великого та Ярослава Мудрого, ми всі звідти.

Росія, як пише в своїх статтях відомий російський інтелектуал Андрей Кончаловский, в 1917р. відмовилася від європейського напрямку Петра Першого та Катерини Другої, що зумовило її повернення до азійської деспотії допетровського періоду. На сьогодні там нічого не змінилося, їхні цивілізаційні витоки – Чингісхан та Батий.

Боротьба за Україну сьогодні - це відстоювання спадщини Володимира Великого та Ярослава Мудрого, ті, хто за Росію – відстоюють спадщину Батия та Чінгісхана.

Територія сучасної України історично перебувала тільки в двох цивілізаційних просторах – українсько-європейському до половини XVII ст. та азійському, починаючи з другої половини XVII ст. Відповідно ідентичність мешканців цієї території була сформована вже на початок XVII ст., тобто є українсько-європейською, а державні механізми в азійський період були замінені на азійські. Невідповідність українсько-європейської ідентичності населення азійським державним механізмам є в основі як Майдану-2004, так і Майдану-2013-2014 років.

Ентоні Дейвід Сміт — британський дослідник феноменів нації та націоналізму, професор в галузі націоналізму й етнічності Лондонської школи економіки сформулював такі найголовніші риси національної ідентичності:

1) історична територія, або рідний край;

2) спільні міфи та історична пам’ять;

3) спільна масова, громадська культура;

4) єдині юридичні права та обов’язки для всіх членів;

5) спільна економіка з можливістю пересуватись у межах національної території.

Отже, націю можна визначити як сукупність людей, що має власну назву, свою історичну територію, спільні міфи та історичну пам’ять, спільну масову, громадську культуру, спільну економіку і єдині юридичні права та обов’язки для всіх членів.

Спільні ментальні риси українців, незалежно від регіону теперішнього проживання, що вирізняють український народ серед інших народів, пояснюються спільним проживанням в одному культурному та географічному просторі Русі від кінця X ст. до половини XVII ст. Цей період характеризувався рядом цивілізаційних ознак, зокрема:

а) усвідомлена повага щодо свого походження - “Ми є народом таким поштивим, що жодному народу у світі не поступимося, і впевнені, що кожному народу рівні шляхетністю”, (князь Констянтин Вишневецький, 1569 рік).

б) основу суспільних цінностей складають старожитні права і свободи, право вільної людини бути собою, бути такою, якою вона є, з притаманним їй поняттям рівності, справедливості, окремішності, індивідуальності ;

в) реальна можливість захистити свої права і свободи, усвідомлення та реалізація цієї можливості;

г) основу духовного стану суспільства складає поліконфесійність, яка формувалася православ”ям з часів Володимира Великого (988р.), католицькими впливами від часів Данила Галицького, (з половини XIII ст.), протестанськими впливами з часів Вітовта, (з початку XV ст.). Як результат - рівноправність православ”я, католицизму та протестантизму, легітимність міжконфесійних шлюбів;

д) наявна особиста, політична та економічна свободи громадян;

е) розвинуте місцеве самоврядування - представницькі органи - сейми і сеймики – прототип наших теперішніх рад;

є) міста по всій території від м. Володимира, (1324р. теперішня Волинська обл.) до міста Лубни, (1591р., Полтавська обл.) отримують Магдебурзьке право, як тип місцевого самоврядування. Розвиток міської української культури

ж) кодекси законів від Руської правди XI-XII ст. до Литовських Статутів 1529, 1566, 1588рр набули практичного застосування в рамках діючої судової системи;

з) в суспільстві побутує толерантне відношення до національних меншин - поляків, євреїв, німців, чехів, росіян, вірмен, сербів та інших;

и) українські землі відомі як місце притулку політичних біженців і з Росії (напр. кн. Курбський, Іван Федоров ), і з тодішньої Європи (Фауст Социн з Італії);

і) розвивається шкільництво, учбові заклади вищого рівня , як Острозька чи Києво-Могилянська академії, практикується навчання в кращих європейських університетах;

к) велика роль жінок в житті суспільства, закріплена кодексами законів та звичаєвим правом;

л) розвивається зовнішня та внутрішня торгівля;

м) динамічний розвиток економіки зумовлює формування інституту приватної власності.

Наведені характеристики українського суспільства цього періоду, які ми сьогодні називаємо європейськими цінностями, є інтелектуальним продуктом вітчизняного походження, вони не були нав’язані зовні, а розвинуті на українських землях протягом довгого історичного періоду (988-1654 р.р.).

Починаючи з 1650-х років українська територія потрапляє під контроль інших держав, що стало причиною нав’язування та встановлення азійських державних механізмів та політичної культури.

Дослідження Нобелівських лауреатів Норта, Гаєка, Фрідмана, доводять, що побудова успішного суспільства і держави неможлива без врахування ментальних особливостей того чи іншого народу. Якраз тут криються причини всіх наших невдач за останні двадцять років, оскільки сучасна Україна, залишаючись європейською ментально, має азійський тип держави і через це на невдачі приречена наперед. Всі часткові «поліпшення» в державному будівництві за роки незалежності саме з цієї причини не дали жодного позитивного результату.

Тому побудова успішної української держави можлива лише при кардинальній відмові від азійської моделі та рішучому переході до формування європейської держави у ключових сферах державотворення, тобто, перекидання містка між Руссю (до Переяслава) та сучасною Україною.

Група “Народний суверенітет”

Львів 24.03.14р.