Міжнародна конференція

«Українсько-німецько-польсько-єврейський діалог»

12-13 травня 2004, Львів

Організатори конференції:
- Фонд Бертельсмана (Німеччина)
- Незалежний культурологічний часопис «Ї» (Україна)

За сприяння Львівської обласної державної адміністрації у рамках заходів, присвячених року Польщі в Україні

Головні теми
- Єврейське життя сьогодні: Україна і Німеччина.
- Українці, поляки, євреї і німці: історія і перспектива взаємних стосунків.
- Нові кордони і прикордонні регіони Европи – Україна між Европейським Союзом і Росією.

Список учасників конференції
Фоторепортаж

Програма конференції

Середа, 12 травня 2004

17.00 Відкриття конференції

Олександр Сендега
Голова Львівської обласної державної адміністрації

Вернер Вайденфельд
Член Президії Фонду Бертельсмана, Ґютерсло; Директор Центру прикладних політичних досліджень Людвіг-Максиміліан Університету, Мюнхен

Лорд Вайденфельд
Голова Видавничого дому , Weidenfeld amp; Nicolson, Лондон

17:30 Українці, євреї, поляки, німці

Мирослав Попович
Директор Інституту філософії НАН України, Київ

Ріта Зюсмунт
Член Кураторії Фонду Бертельсмана, Берлін

Констант Ґеберт
Видавець часопису «Мідраш, Варшава

Шломо Авінері
Політолог; Єврейський університет, колишній генеральний директор Ізраїльського міністерства закордонних справ, Єрусалим

20.00 Вечеря
Спікер:
Авіґдор Ліберман
Міністр транспорту Держави Ізраїль, Єрусалим

Четвер, 13 травня 2004

09.0 Єврейське життя сьогодні: Україна і Німеччина

Леонід Фінберг
Директор Інституту юдаїки, Київ

Цві Ґітельман
Факультет політології, Мічиганський університет, Анн Ардор

Рахель Саламандер
Керівник книжкової агенції, Мюнхен/Берлін/Відень, видавець журналу «Literarische Welt», Берлін

11.00 Перерва на каву

11:30 Нові кордони і прикордонні регіони Европи –Україна між Европейським Союзом і Росією

Борис Тарасюк
Народний депутат України, Голова Народного руху України, Директор Інституту Евроатлантичної інтеграції, Київ

Дітмар Штюдеман
Надзвичайний і Повноважний Посол Федеративної Республіки Німеччини в Україні, Київ

Боґуміла Бердиховска
Керівник відділу розвитку культури і міжнародного співробітництва Національного Центру культури, Варшава

13.30 Обід

15.00 Етнічна і релігійна ідентичності і постання української нації. Знайомство з історичним центром Львова

Василь Куйбіда
Заступник голови Народного Руху України, Київ

Тарас Возняк
Радник голови Львівської обласної державної адміністрації з питань міжнародного співробітництва, Головний редактор журналу «Ї», Львів

20.00 Вечеря
Спікер:
Aдам Міхнік
Головний редактор, „Gazeta Wyborcza“, Варшава

Список учасників

Українці, поляки, євреї і німці

Історичний аспект

Як незалежна некомуністична національна держава Україна вперше постала лише епізодично, на короткий час після 1917 року і тоді її територія не співпадала з територією сучасної держави Україна.  Впродовж довгої історії українці перебували в тіні народів держав-сусідів, спершу поляків, згодом росіян.

Єврейська спільнота України належить до найстарших і найбільш багатих у культурному сенсі громад світу. Впродовж тисячолітньої історії саме звідси виходили істотні імпульси для розвитку єврейської релігії і культури. Скажімо, історія хасидизму чи сіонізму немислима без вкладу українських євреїв. Водночас, нерідко євреї в Україні страждали від зіткнень між росіянами, українцями, поляками. У 19 столітті в Україні сформувалося територія компактних єврейських поселень Російської імперії.

У сучасному українському суспільстві збереглися традиційні полі етнічні і мультикультурні традиції. На відміну від інших колишніх совєтських республік, де розгорілися численні етнічні і релігійні конфлікти.

Взаємосприйняття між українцями, поляками, євреями і німцями сформувалося під впливом історичного досвіду, особливо досвіду 20 століття, Другої світової війни і Голокосту. Цей негативний досвід поширився у формі взаємних негативних стереотипів, однак новітнє історичне мислення привносить зацікавленість позитивними аспектами спільного минулого. 

Проблеми

Численні зміни влади в регіоні, винищення еліти й опозиції комуністами і націонал-соціалістами були травматичними для українців, поляків, євреїв. Єврейський геноцид знищив одну із найбільших і найвагоміших єврейських громад у світі.

Українці, поляки, євреї були – з різних причини – жертвами комуністів і націонал-соціалістів. Після закінчення війни побутуючі негативні стереотипи щодо народів продовжували спотворювати історію.  На багато запитань, що стосувалися подій війни, скажімо про винищення євреїв, чи про виселення, довго давалися однобокі відповіді або вони залишалися взагалі без відповідей, і так утворилося те каламутне  «зачароване коло» взаємних кліше і напівправд про винуватців, жертв і співучасників.

Лише зміна політичних і суспільних обставин дала змогу історикам без ідеологічного навантаження опрацювати історію стосунків між українцями, поляками, євреями і німцями. Проблеми власної історії, реституцій, вигнань залишаються болючими моментами кристалізації у дискусіях. Водночас, вони дають змогу побачити наскільки багатогранними і взаємопов’язаними   були міжнаціональні стосунки, особливо на Західній Україні – Галичині і Буковині.

Вивчення стосунків між українцями, поляками, німцями і євреями дають унікальну нагоду заповнити спільними дослідженнями існуючі історичні прогалини.

Українсько-польсько-німецько-єврейське примирення завжди мусить бути означене  почуттям відповідальності за минуле,  і є важливою передумовою загального европейського інтеграційного процесу.

Питання до дискусії

Як історично розвивалися стосунки між українцями, поляками, євреями, німцями?

Чи можна звести до спільного знаменника існуючі різні історичні наративи?

Які спільні позитиви існують зараз поміж українцями, поляками, німцями, євреями?

Чи можна  досягнути зближення між українцями, поляками, німцями і євреями лише міждержавним примиренням ?

Яку роль у дебатах відіграє німецький, польський, чи український антисемітизм?

Мета  дискусії

Перше дискусійне коло повинно висвітлити розвиток взаєморозуміння у контексті історичних і сучасних впливів.

Єврейське життя сьогодні: Україна і Німеччина

Історичний аспект

Сьогодні, через понад десятиліття після розвалу совєтського режиму і масової еміграції євреїв з Росії і України до Ізраїлю,  США і Німеччини, на Україні проживає близько 500.000 євреїв.

Відродження єврейської релігії і культури у центральних і східноевропейських державах розпочалося повною мірою наприкінці 1980-их років. Тоді вперше євреї, без тиску держави і впливу асиміляції, розвинули в собі почуття власної гідності,  що колись заборонялося їхнім батькам.

Проблема

Масовий виїзд євреїв спричинив істотні демографічні зміни. Сьогодні понад половину євреїв в Україні – люди похилого віку. Більшість із них потребують соціальної, медичної і часто фінансової підтримки, оскільки їхніх пенсій не вистачає, щоб задовольнити елементарні потреби. Єврейські громади в Україні намагаються самостійно і за підтримки міжнародних єврейських організацій і місцевих підприємців поліпшити їхнє становище.

Розвиток єврейського культурного і соціального життя в Україні призвів до нової ситуації, коли у змішаних сім’ях частіше траплялися випадки не асиміляції, а радше ідентифікації членів таких родин з єврейством. Зрозуміло, що внаслідок репресій комуністичного режиму бракує знань про релігійні і культурні основи юдаїзму, а отже потрібно більших зусиль для сприяння єврейській молоді. 

Німецьким євреям також дуже важко повернути традиції вигнаного і змордованого німецького юдаїзму. Як і всі «нові євреї» Европи, вони відрізняються від тих знищених  довоєнних єврейських громад, бо мають різні етнічні, культурні та релігійні підґрунтя, лояльність та ідентичність, і формують певну гетерогенну групу. Наплив нерелігійних юдеїв із країн-членів СНД   спричинив потребу об’єднання існуючих у Німеччині громад.

 Із багатогранного калейдоскопу різного походження та різних релігійних і культурних традицій можуть постати нові єврейські ідентичності України, Німеччини та інших европейських країн. Після століть дискримінації та переслідування євреї, в статусі громадян своїх колишніх держав, отримали змогу жити із єврейською самоідентичністю. Відродження єврейської культури постає тут як комплексний процес із невизначеним завершенням. У Німеччині нове єврейське життя наштовхується на зростаючий інтерес неєврейського населення до єврейської історії, культури та релігії.

У Німеччині про  «нормалізацію» єврейського життя наразі ще не йдеться. Як і колись, а можливо навіть і більшою мірою, єврейські громадяни наштовхуються на релігійну і культурну дискримінацію.

Питання до дискусії

Які соціальні, культурні і політичні проблеми мають єврейські громади в Україні і Німеччині?

Якої підтримки потребують єврейські громади для виконання своїх багатогранних завдань?

Як сприймається відродження єврейських громад неєврейським населенням Німеччини і України?

Яку роль відіграє близькосхідний конфлікт у стосунку не-євреїв до євреїв в Україні,  Німеччині і в Европі на загал?

Мета дискусії

Учасники повинні обмінятися думками про можливості і перспективи нового єврейського життя в Україні і Німеччині. З’ясувати, чи існує «новий» антисемітизм, і якщо так, то який він.

Нові кордони і прикордонні регіони Європи – Україна між європейським Союзом і Росією

Історичний аспект

Після закінчення Холодної війни Україна знову опинилася у невизначеній ситуації на тлі сучасних геополітичних реалій: між розширенням Европейського Союзу і НАТО з одного боку і нестабільними реінтеграційними процесами колишніх совєтських республік під керівництвом Росії – з іншого боку.

На відміну від своїх центральноєвропейських держав-сусідів, Україна не могла  розраховувати на швидкий вступ до ЕС і залишається залежною від свого російського сусіда.

Окрім того, Україна історично  повстала на основі середньовічної Київської Русі і відповідно до російської державної концепції, тоді як сучасна західна Україна – колишня Галичина, у середні віки і ще довший час потому належала до польсько-литовської держави, де згодом разом з приєднаною Габсбургами Буковиною пропагувалася ідея Серединної Европи, що опиралася на приклад  цісарсько-королівської монархії.

Власне тому українська політика до тепер часто  балансує між сходом і заходом, що пояснюється конфліктом між двома культурами: між европейською, втіленою у західній Україна і між панславістською або евразійською східною Україною

Водночас, всередині ЕС все гостріше постає питання власної ідентичності, ЕС все більше  ідентифікує себе з Европою і тому все частіше виникає питання її меж.

Проблеми

Стратегічною потребою України є пошук правильного шляху між двома довготерміновими цілями: зближення з ЕС з необхідною для цього трансформацією політики і економіки у напрямі демократизації і вільного ринку з одного боку, і потребою економічних і політичних стосунків з країнами СНГ, особливо Росією, з іншого боку.

Після вступу до ЕС безпосередніх країн-сусідів – Польщі, Словаччини, Угорщини у травні 2004 року, Україна і ЕС матимуть спільний кордон. Як наслідок, країни-члени ЕС запровадили візовий режим для українських громадян. Це матиме не лише економічні наслідки, зокрема для прикордонного руху товарів і людей, але й глибокі психологічні наслідки.

Багато західно зорієнтованих українців мають відчуття відновлення нової залізної завіси, що стане  санітарним кордоном.

ЕС повинен чітко поставити перед собою запитання, якими будуть довготривалі стосунки з країнами-східними сусідами – Україною, Бєларуссю, Молдовою. Нам відміну від східноевропейських країн- нових членів ЕС, у цих державах не має єдиної думки щодо европейської приналежності, що пов’язане з сильним впливом Росії .

Вступ цих країн до спільноти буде пов’язаний з розв’язанням важкого питання розмежування ЕС і Росії.

Питання до дискусії

Як вплине розширення ЕС на схід на стосунки з Україною?

Які наслідки матиме розширення для економічної і політичної трансформації України?

Яким може бути позитивний вклад ЕС у подальший політичний і економічний розвиток України, без порушення  балансу ресурсів, що надаються для підтримки нових членів ЕС?

Яку роль відіграє Росія у цьому процесі?

Які сценарії є можливими і прийнятними для подальшого розвитку України між ЕС і Росією?

Мета дискусії

Виявити шанси і ризики розвитку України між ЕС і Росією.