Юлій Хвещук
Освітянин? Значить, за Табачника!

Будь-який громовідвід є всього лиш громовідводом. Якщо він перестає виконувати свої функції, його змінюють. Дмитро Табачник, який звик отримувати ритуальні зауваження від президента та концентрувати на своїй бородатій персоні народне обурення, після своєрідного перемир’я в інформаційному протистоянні «Київ – Москва» знову міг відчути себе спокійніше. Якби не одна грандіозна авантюра, яку щонайдетальніше дослідили та висвітлили журналісти газети «Експрес». І яка здатна роздратувати Януковича. Мова йде про Андрія Слюсарчука, котрого донедавна українці вважали генієм та майбутнім української нейрохірургії. Натомість той виявився талановитим психологом та блискучим аферистом.

До чого тут Табачник? Справа в тому, що попередні справи проти Слюсарчука правоохоронні органи закривали через те, що він ніби то мав диплом лікаря і самовіддано трудився на ниві порятунку людей. А лист у міліцію, який підтверджував справжність усіх дипломів та регалій Слюсарчука, спрямувало міністерство освіти. За підписом Табачника. Він же ж висунув його на отримання премії президента у розмірі 150 000 грн. Опинитися причетним до скандалу з «професором-нейросвітилом» верховному «проффесору» надто неприємно. Довелося міністрові розгортати бурхливу діяльність. Адже погнати за «окремі недопрацювання» можуть негайно, з нейрохірургічною рішучістю.

Табачник миттєво успішно справився із, здавалося, неможливим завданням – отримати «одобрямс» на свій проект закону «Про вищу освіту», який не критикував хіба лінивий. При чому, висловили його дружно і студенти, і педагоги.

Молодь, як ведеться, пропустили вперед – за нею ж майбутнє, їй ще власну освіту здобувати згідно з цим законом. Низка студентських організацій організувала всеукраїнський референдум, в якому взяли участь 77 тисяч студентів зі 111 вищих навчальних закладів. Не важливо, скільки їх було насправді, хто як голосував. Звичайно, усі запитання отримали підтримку в межах від 76 до 93,5%. Лише про незнання про сам факт існування законопроекту «Про вищу освіту» зізналися аж 63% опитаних.

Далі, 28 жовтня Табачник зібрав Третій всеукраїнський з’їзд працівників освіти. Тут вже не просто потрібно було мати команду кваліфікованих «експертів з підрахівництва». Потрібен був контрольований, лояльний зал.

До Центру культури і мистецтв Національного авіаційного університету зібрали майже 1000 делегатів з усіх областей України – представників освітянської галузі, обраних на регіональних конференціях. Хто і як їх «обирав-делегував» залишилося загадкою. Оскільки, згідно проведеного Центром освітнього моніторингу опитування освітян, 91,7% респондентів відповіли, що не брали безпосередньої участі у висуванні та обранні делегатів з’їзду. А спроба групи студентів на початку дійства провести просвітницьку роботу з делегатами наштовхнулася на «нетолерантне» ставлення правоохоронців.

На з’їзд прибув особисто Азаров. Його виступ черговий раз можна віднести до розділу «розважальна частина». Освітяни змогли від душі потішитися, дізнавшись, що впродовж 2011 року Кабмін п`ять разів підвищував їм зарплати, та спостерігаючи за з’ясуванням поміж Азаровим та Табачником конкретних цифр, наскільки їхнє, освітянське життя стало «кращим вже сьогодні». Заплутавшись із показниками, прем’єр просто запевнив, що уряд має намір і в 2012 році підвищувати зарплати, проте це залежатиме від темпів зростання економіки. І поставив чітке стратегічне завдання – за два роки не повинно бути жодної школи з туалетом на вулиці.

Далі робота повернулася в «конструктивне» русло. Делегати з'їзду дружньо підтримали і проект закону «Про вищу освіту», і «Національну стратегію розвитку освіти в Україні на 2012–2021 роки» (практично перекопійований з попереднього аналогічного документу текст, прикрашений новими популістськими фразами). Домовилися протягом 2 тижнів внести туди поправки та передати президентові Януковичу Лише окремі «несвідомі» дозволили собі трішки побуркотіти. Але тихо.

Одноголосно прийняли резолюцію до парламенту з вимогами: забезпечити заробітну плату не менш, ніж середня по промисловості; встановити пенсію освітянам не менш, ніж 80% зарплати; пустити видатки з місцевих бюджетів на позашкільну освіту; спростити процедуру тендерів для навчальних закладів». Жодного справді критичного виступу не було. Але до головуючого Табачника вже текли рікою пропозиції завершити виступи. Зі 46 бажаючих можливість висловитися отримали тільки 28 осіб. З'їзд закрили раніше, ніж планувалося - про що ще говорити? А Табачник зміг трохи перевести подих перед наступним засіданням уряду. Він довів «верховному» – освітянське середовище контрольоване.