Юлій Хвещук
Вибори наближаються – режими хвилюються
4 грудня в Росії відбудуться вибори до Державної Думи. Створення виборчих блоків заборонено, вибори проводяться тільки за партійними списками. Зі семи офіційно зареєстрованих на даний момент в Росії партій ЦВК допустила до виборів п’ять: «Єдина Росія», «Справедлива Росія», КПРФ, ЛДПР, «Права справа». «Яблуко» і «Патріоти Росії» цього права позбавлені. Влада готується зміцнити власну вертикаль. «Допущені» активно борються за свої жмені мандатів. Відкинута, так звана «ліберальна опозиція» заявила про підготовку фальсифікації результатів виборів та відповіла кампанією «Фіктивні вибори - поза законом!»
.
24 жовтня в Москві біля будівлі ЦВК Росії відбулася чергова акція протесту. Влада відмовила в погодженні пікету, тому акцію планувалося провести у форматі одиночного пікетування. До місця проведення несанкціонованого мітингу одночасно підійшли представники «Лівого Фронту», партії РОТ ФРОНТ, РКП-КПРС, Партії народної свободи, «Солідарності», партії «Батьківщина: здоровий глузд», «Трудової Росії», руху «За відповідальну владу!», Московської Ради та інших організацій. Хоча разом їх назбиралося лишень близько 50 осіб, але це вже достатньо багато, як на російську опозицію. І поліція почала затримувати їх, жорстко і без пояснення причин. Серед близько 20 затриманих виявився кореспондент «Нової Газети» Євген Фельдман.
Цього разу своєрідним опозиційним героєм став координатор «Лівого фронту» Сергій Удальцов. Він був затриманий поліцією 12 жовтня і засуджений до 10 діб ув'язнення, після чого оголосив сухе голодування. 16 жовтня через запаморочення і загальну слабкість його відвезли в лікарню, звідки виписали 20 жовтня. Поліція не прийшла за ним і Удальцов безперешкодно потрапив додому. Затриманий 24 жовтня вдруге, він дізнався про «самовільне залишення місця відбування арешту», за що йому загрожує покарання - 15 діб арешту.
Головна ідея протестуючих полягає в тому, що парламентські вибори будуть незаконними, і вони закликають громадян не брати участі в голосуванні, або ж голосувати проти всіх партій і йти на вибори в якості спостерігачів задля того, щоб запобігти порушенням в ході голосування. Більшість росіян навряд чи прислухаються до цього заклику. Не тому, що вони дуже задоволені черговим етапом «зміцнення вертикалі», а через те, що ця опозиція не здатна похитнути позиції «Єдиної Росії».
Російська ситуація аж до непристойності нагадує українську. Банківська копіює Кремль. «Театральну опозицію» пускають вправлятися в ораторському мистецтві на телеканали, зі впевненістю, що вони самі себе дискредитують власними балачками, «вперту» - вибірково поволі розміщають по камерах. Народ плюється, але не має вибору. За кого не голосуй, з такою «незламною моральністю» українського політикуму все одно виникне «широка коаліція», куди підуть фракціями чи індивідуально. Або голосуватимуть «як потрібно», називаючи це «принциповими переконаннями». Чи просто пересиджуватимуть принципові голосуванні в туалетах, мотивуючи це діареєю. Фантазія політиків багатюща.
Але це ще не все. «Вертикально-путінська» Росія все більше переймається необхідністю введення контролю над інтернетом та соціальними мережами. Особливо з початком «арабської весни». На міжнародному рівні «Організація Договору про колективну безпеку» (військовий блок «Росія + сателіти» - Білорусія, Вірменія, Казахстан, Киргизія, Узбекистан, Таджикистан) у вересні оголосила, що почне стежити за соціальними мережами. Білорусія додала, що розглядає варіант введення обмежень. Росія, Китай і Таджикистан окремо запропонували нову конвенцію ООН стосовно «інформаційної безпеки», та закликали країни ООН боротися «з розповсюдженням інформації, яка надихає тероризм, сепаратизм, екстремізм чи применшує політичну, економічну чи соціальну стабільність країн, або культурну і духовну сфери життя».
На «внутрішній арені» міністр внутрішніх справ Росії Рашид Нургалієв закликав вести спостереження за інтернетом, щоб упевнитися в тому, що російська молодь не попрямує в «екстремістське» русло. Генеральний прокурор Юрій Чайка заявив, що уряд має взяти на себе контроль за інтернетом, щоб захистити свободу росіян.
І якось так випадково (?) склалося, що саме на початку грудня «Роскомнадзор» (Федеральна служба з нагляду у сфері зв’язку, інформаційних технологій та масових комунікацій) починає цілодобовий моніторинг мережевих ЗМІ за допомогою спеціального програмно-апаратного комплексу. На відповідність російським законам будуть перевірятися не тільки тексти (включно з коментарями), але також фото, аудіо та відео (як редакційні, так і викладені користувачами) на предмет наявності слів, висловів та інших позначок із поданого чиновниками списку (а це до 5 млн. записів). Справді, після дня «чергового вибору Єдиної Путіни» в інтернеті можна буде віднайти чимало цікавого для схиблених на екстремізмі кремлівських чекістів.
У Росії давно діє СОРЗ - Система оперативно-розшукових заходів. З 1990-х років усі оператори телефонного зв'язку повинні встановити у себе обладнання СОРЗ-1 для безперешкодного знімання та аналізу інформації з телефонних мереж, включаючи мобільні. Від початку 2000-х кожен інтернет-провайдер зобов'язаний встановити у себе обладнання СОРЗ-2 - для безперешкодного доступу спецслужб до переданої інформації. Проект СОРЗ-3 вже існує і дозволяє відстежувати, на який сайт людина заходила, що скачала, кому дзвонила чи надсилала SMS. Втім, конкретні терміни впровадження СОРЗ-3 назвати ніхто поки не може. Як і відповісти на питання, чи на початку грудня запрацює саме вона.
Натомість можна бути абсолютним переконаним – закручування «інтернет-гайок» Кремлем знайде цілковиту підтримку та армію послідовників в наших місцевих «регіоналів». Адже й в Україні «народне волевиявлення згідно погодженого владою плану» наближається. І справа навіть не в сліпому копіюванні Москви. Для чого відволікатися на пошук чергових методів самозбереження, якщо можна просто повторювати кремлівські інновації, натомість зосередившись виключно на процесі змагання за звання «грабіжник України №1»?
|