Антін Борковський

Тимошенко далі на нарах. Президент ґонорово накидає по 5 доларів до пенсій. Опозиція досі марить об’єднанням, ситуативно вправляючись в екзотичних союзах. Безсрібник Гриценко партійно злився з мільйонером Насаликом, Турчинов – із малолюдною «Самообороною». А чому не зі «Свободою» і Яценюком!? Лише по виборах єднатиметься Кличко.

Усі сурмлять: от прийдемо до влади – і тоді як покажемо… Якось уже «Наша Україна» перемогла на парламентських. Згодом ми зробили президентом Ющенка. І що? А ніц – система не змінилася. Закони та поправки приймають, а в сухому залишку хіба бульба дорожчає.

Рік по Помаранчевій революції помічник одного нардепа, жеручи шпроти просто з бляшанки, щиро бився у шаріковській істериці: «Треба було їх усіх вішати!» Це тривало до уточнення, чого ж то, власне, він і «не вішав»? Зараз «вішатель» стиха працює на того ж нардепа, котрий став негордою «тушкою». Лише, може, замість шпротів наярює кав’яр. Але теж із банки.

Полум’яні трибуни вкладаються під похмурих олігархів, від яких і звільняють країну. Політактив твердо поборює фантоми нашої запаленої суспільної уяви – жидо-комуну, євразійців і лапи Луб’янки. Але не безробіття, ментовські тортури, епідемію туберкульозу і власну продажність. Гроші ж на віртуальну боротьбу видобувають із легендарної «тумбочки».

– Звідкіля гроші на двобій з олігархами у вашої найчеснішої партії? – Люди приносять. – А де беруть? – У тумбочці. У великій тумбочці української політики, розташованій на Банковій…

Провину за нашу «безнадьогу» роками дружно валять на манкуртів і п’ятиколонників. Але хто заважає самим ставати послідовними валенсами та рейганами? Хто нав’язує безсовісність і нездатність об’єднатися? Табачник? Путін? Закуліса? Політиками хоч греблю гати, але рятівні рецепти дають хіба ворожки. Ніби шукають стабільності, а моделюють громадянську війну, замість примирення – екстремізм. Комуноїди роздмухують рейтинги фашизоїдів і навпаки, але все драглиться у межах 3%. Трипільський наш народ роками не збагне, чого ж воно так зле, якщо все так добре? І, певно, проблеми не в олігархаті, не в парламентській чи президентській формі, не в поправках до Конституції, а в нашому політичному устрої – шизократії.

Газета ZIK №13 (5 квітня 2012р.)