Олексій Гарань, професор політології (Києво-Могилянська академія)

Повернення Ющенка в політику на парламентських виборах мене щиро дивує.

Свого часу, маючи колосальні можливості, він виявився відверто не готовим до завдань, покладених історією саме на нього. Натомість увірував у своє месіанство. Воно ж розвія­лося дуже швидко навіть для його оточення, але не для нього. І хоча виборці тричі давали кредит довіри «помаранчевим» – у 2004-му, 2006-му і 2007 роках, – результатом став чомусь прихід Януковича. Історія іноді показує отакі гримаси...

Трагедія колишнього лідера Майдану в тому, що він фактично привів до влади людину, з якою запекло боровся 2004 року. Це не применшує значення самої Помаранчевої революції і морального вибору всіх, хто взяв участь у тих подіях. Але й не знімає відповідальності з Ющенка.

Як на мене, Віктор Андрійович своєю участю у парламентських виборах може лише підіграти партії влади, відтягуючи голоси. І це при тому, що Янукович не є його другом чи бізнес-партнером, – іноді людину можна використовувати «втемну».

Об’єднана правоцентристська сила, про яку ми періодично чуємо, вочевидь, потрібна. Але вона не повинна виринати лише напередодні виборів – слід усвідомлювати, які шанси на подолання виборчого бар’єра вона реально матиме. Варто розуміти, які політики будуть у цьому проекті: принципово нові чи дискредитовані старі, які просто не змогли порозумітися з учасниками інших опозиційних сил. Прикро, але лідери опозиції досі не зробили вис­новків із революції 1917-1920 років. Зрештою, ситуація з Ющенком (хоча це стосується не лише його) є уроком для всіх нас – можна промовляти гарні фрази і при цьому шкодити загальній справі. Він усе правильно говорив про ЄС, НАТО і національну гідність, але чомусь реальний поступ у стосунках з ЄС та НАТО був за Кучми вищий, ніж за Ющенка.

Найбільша ж прикрість: Ющенко не збагнув не лише загальноісторичних тенденцій, а й власних прорахунків – людина, тим паче політик, має визнавати свої помилки, але він переконаний, що робив усе правильно. І це триває досі.

Газета ZIK №26 (5 липня 2012р.)