Юлій Хвещук

Є така держава установа - Національна комісія з регулювання ринків фінансових послуг. Про її існування та діяльність знають переважно професіонали – фінансисти. Увагу пересічного громадянина зрідка привертає не стільки вона сама, скільки її керівники. Наприклад, у липні 2011 року, коли в рамках показової боротьби з корупцією під гаслом «закон для всіх – і для своїх теж», несподівано змінили прописку Василя Волги – з кабінету голови комісії на СІЗО. Правда, затримували тоді «частково свого» - все ж таки не регіонал, а лишень соціаліст, який, крім того, давно забрався з СПУ і займався власним партійним проектом. Втім, це деталі – громадськість отримала нагоду схвально похитати головою – дивись, а навіть своїх хапають. Можливо, справді ця влада порядніша?

На місце Волги прийшов харків'янин Андрій Стасевський. Чоловік мало відомий для громадськості, посади займав неяскраві. Але якщо уважніше придивитися до біографії, цей 45-річний харків’янин виявляється значно цікавішою персоною.

Освіта його різноманітна - закінчив Харківський медичний інститут, Національний технічний університет нафти і газу в Івано-Франківську, ще й Українську академію державного управління при Президентові України. На державній роботі з’явився в 2001 році, в ролі радника голови наглядової ради НАК «Нафтогаз Україна». Незабаром отримав посаду заступника генерального директора, далі очолив службу голови ради директорів ДК «Газ України». Тоді цим дочірнім підприємством «Нафтогазу» керував нинішній голова свіжоствореної Державної інспекції з контролю над цінами Олександр Кисельов (тоді – есдек, тепер, звісно ж, регіонал). А власне НАК очолював нинішній міністр енергетики та вугільної промисловості Юрій Бойко. Стасевського прийняли до лав «своїх», він став заступником гендиректора «Газу України». В 2005 році логічно міг очікувати від нової влади звільнення – натомість його зберегли, навіть отримав підвищення - став заступником голови правління «Нафтогазу».

Навряд чи Стасевський встиг зарекомендувати таким талановитим держслужбовцем. Отриманням статусу «свій» і від нової, помаранчевої влади він завдячує своєму батькові. Леонід Петрович свого часу працював заступником голови Харківської облдержадміністрації, але після перемоги на президентських виборах Віктора Ющенка поспішив приєднався до новоствореної партії «Народний союз Наша Україна», і став не рядовим партійцем, а членом ради Донецької обласної організації партії. Зробивши вчасний і правильний на той час вибір, йому вдалося зберегти сина у статусі держслужбовця. В 2006 році Стасевський – старший навіть балотувався за списком «Нашої України» до Верховної Ради, щоправда, під скромним 335-м номером, а також і до Київської обласної ради. Та здобути хоч якийсь депутатський мандат йому так і не вдалося.

Після парламентських виборів 2006 р. та формування нового уряду Януковича Стасевського - молодшого з «Нафтогазу» звільнили. Очікувалося нове підвищення, однак цьому перешкодили розпуск Верховної ради і проведення нових виборів. Проте ненадовго. З поверненням у прем’єрське крісло Юлії Тимошенко у вересні 2008 р. Андрій Стасевський увійшов до складу правління компанії «Укртранснафта». Здавалося, син «нашоукраїнця» не мав би отримати підвищення зі сторони лютого ворога Ющенка. Але… Вся справа у «багатовекторності» родини Стасевських. Маючи вже добрі контакти в оточенні обох Вікторів, там вирішили зачепитися і за середовище БЮТ – не завадить, мовляв. І не завадило для чергового етапу кар’єри Андрія. А його брат, Станіслав, до речі, на президентських виборах був довіреною особою Юлії Тимошенко на одному з територіальних виборчих округів Харкова.

Після перемоги Януковича, у квітні 2010 р. Стасевському родинну дружбу з БЮТ не згадали, а призначили заступником голови Державного комітету з матеріального резерву. Тоді комітет очолював донедавна міністр екології та природних ресурсів Микола Злочевський, а Стасевський при ньому заопікувався закупівлями зерна. Зберіг він свою посаду і при двох наступних очільниках відомства - Юрію Благодиру (молоде протеже Володимира Литвина) та регіоналу Олексію Лелюку. Видно, добре і, головне, правильно вмів заповнювати державні та інші комори.

У липні 2011 року, через скорочення адміністративного апарату, з посади все ж таки довелося піти. Однак здобутий досвід правильних закупівель не міг просто так пропасти – і Стасевський одразу ж стає заступником голови Аграрного фонду при Мінагрополітики, очолив тендерний комітет. А це, подейкують, сфера інтересів славнозвісного регіонала Юрія Іванющенка.

Нарешті, 17 лютого 2012 року Стасевського призначений головою Національної комісії з регулювання ринків фінансових послуг. Знову ж у пригоді стала родинна «багатовекторність». Свого часу Донецьку організацію «Нашої України», до керівництва якої тоді належав Стасевський – старший, очолював Антон Клименко – теперішній керівник податкової. То чому б голові ДПАУ не просунути «свою людину», сина колишнього однопартійця в керівництво фінансового регулятора?

На новій посаді від Стасевського кожен очікував свого. Партнери – регіонали – правильної поведінки та правильних рішень. Учасники ринку фінансових послуг сподівалися доопрацювання закону «Про страхування», розвитку окремих видів страхування, зокрема в аграрній сфері (адже ж тут чоловік ніби компетентний, роками хліб закуповував). Натомість Андрій Стасевський зробив несподіваний сюрприз. І не комусь там, простому смертному. А самому Януковичу.

В ніч на 15 квітня в одному з готелів в центрі Тель-Авіва спалахнув сімейний скандал. З номеру, де проживав гість з України разом з родиною, лунали шум, крики про допомогу. Персонал викликав поліцію, яка винуватця інциденту затримала. Істеричні заяви цілковито п’яного туриста про те, що він глава важливою парламентської комісії на поліцейських жодного враження не справили.

Дізнавшись про прикре непорозуміння, українські дипломати почали терміново видзвонювати ізраїльських колег з проханням посприяти у звільненні громадянина України, який володіє дипломатичною недоторканністю, а прізвище його не оприлюднювати. Поліція без застережень спровадила правопорушника до посольства України. І офіційно прізвище ніхто не називав. Але неофіційно воно в інформаційному просторі з’явилося. Як виявилося, так активно святкував Великдень на ізраїльській землі саме Андрій Леонідович Стасевський.

Можна уявити, як, керуючись «любов’ю» до «патологічних антисемітів – українців», смакували ізраїльтяни цей інцидент. Можна лише дуже приблизно припустити, що подумав Янукович про свого клерка, який зробив йому такий великодній сюрприз, і то не де не будь в київському ресторані, а в Тель-Авіві.

Відомо, що Стасевський вже повернувся в Україну. Не відомо, чи ще в статусі чиновника. Зрештою, все залежатиме від настрою Януковича. Після «пасхального празникування» він цілком може і помилувати безталанного клерка, якого невідомі клопоти в сімейному житті завели на пияцькі манівці, Мовляв, з ким не буває. Натомість, від настрою та позиції українців залежить, щоб після наступних парламентських виборів вітчизняному МЗС більше не доводилося пояснювати п’яні дебоші держслужбовців то в ізраїльських готелях, то в німецьких аеропортах.