Віктор Небоженко

Мовне питання для української опозиції - черговий сумний приклад, що не потрібно вступати у жодні потаємні переговори із владою. Свого часу БЮТ і «Фронт змін» встряли у закулісні перемовини й проголосували «за» закон про вибори народних депутатів, сподіваючись на чесне слово влади та президента. А через кілька місяців ті, використовуючи Конституційний Суд, змінили деякі норми закону

Те саме тут. Влада й опозиція домовлялися про мовний проект. Вони орієнтувалися, що це буде гра для своїх електоратів: кожен мобілізовуватиме своїх виборців через сутички, конфлікти. Але виявилося, що це гра в одні ворота. Сподівання опозиції, що йдеться лише про піар-гру, котра дозволила б наростити рейтинги, не справдилися. Насправді це гра проти української державності, культури, незалежності. Байдуже, що голосування не остаточне, а лише у першому читанні. «Донецькі» знову обманули нашу опозицію. Замість боротися, як колись це робив В`ячеслав Чорновіл (тоді Народна рада ефективно протистояла комуністичній більшості у Верховній Раді; хоча комуністи мали більшість, це не завадило демократам просувати потрібні для держави рішення, в тому числі й Декларацію про незалежність), опозиція проявила слабкість. Небажання сваритися та загравання з владою призводять до таких страшних речей.

Коли цей закон набуде чинності, почнеться втілення потаємного плану Росії щодо подальшого наступу на Україну. І тоді навіть нинішній більшості буде складно протистояти вимогам, які висуватиме Кремль. За російською мовою може постати і питання про національно-культурну автономію.

Хитрість влади у наступному: закон ухвалили для того, аби мати привід для «маркування» фальсифікацій. Вони завжди зможуть сказати: «У нас було 10-12 відсотків, а тепер ми маємо до 35%, бо нас підтримує вдячне російськомовне населення».

Вето з боку президента не буде. Янукович готується підписати закон - як завжди, вважаючи, що контролює ситуацію. Він переконаний, що це дрібниці. Захотів - прийняв, захотів - не прийняв. На Януковича чекатиме розчарування. Наступного ж дня після ухвалення закону постане питання про формування російськомовної політичної сили. Після «харківських угод» і решти домовленостей йому скажуть: «Якщо половина України розмовляє російською - давай їй автономію!» Це ж логічно - саме таким шляхом ідуть сепаратистські процеси у всьому світі: спочатку - мова, потім - Церква.